Один лише приклад із власних вражень пацієнта. Ніч. Не спалося. Вийшов у коридор. Зустрічаю медсестру, яка ввечері змінилась. Вона зніяковіло пояснила: «Зарплата маленька, от і змушена вночі підробляти прачкою». Тож зрозуміло, що вранці вона вийде на роботу, не відпочивши. Під загрозу ставиться життя не лише хворих, а й її власне. Бо працює, не шкодуючи себе. Коли поділився цим життєвим епізодом з головою ради Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я Ларисою Канаровською (на знімку), вона заявила: «Зараз ситуація ще гірша».

— Чому?
— Політики в розмовах про реформи забули про головне: стан справ в охороні здоров’я визначає ситуацію в державі. Медицина — галузь національної безпеки.
— Забезпечувати її мають кадри?
— Саме так. А ставлення до них з боку держави таке, що медичні працівники голосують за реформи, що проголошуються, ногами. Щодня, наголошую, щодня з України за кордон виїздять лікарі і медсестри. У столиці вже працюють спеціалізовані зарубіжні агентства, які цьому сприяють. Тож Україна стала не лише сировинним придатком Європи, постачальником не лише дешевої некваліфікованої робочої сили, а й інтелекту. Через це в державі нині бракує майже 50 тисяч лікарів та 100 тисяч медсестер.
— Це, так би мовити, середня температура в медичній галузі. Чи краща ситуація в столиці?
— Укомплектованість лікарських посад у Києві не досягає 80 відсотків. Але врахуйте те, що понад 20 відсотків — це лікарі пенсійного віку. Майже половина з них — працівники, яким уже за 70 років. Якщо коротко, то Україна на краю кадрової прірви. І якщо впадемо, то вже не виберемось.
— Чому так сталося?
— Галузь усі 26 років незалежності — без керма і вітрил. Адже за цей час змінилося двадцять три міністри. Немає керівника й нині. Тобто бракує стабільності в управлінні. Нікому обстоювати інтереси і проводити виважені реформи. Політики ж створюють проблеми, захоплюючись новими ідеями без їх попереднього ретельного вивчення.
Нас тішать тим, що обсяг видатків зведеного бюджету у гривневому еквіваленті зріс у 1,5 разу за період 2012—2017 років. Насправді ж через стрімке падіння курсу гривні протягом 2014—2016 років обсяги фінансування охорони здоров’я в перерахунку на іноземну валюту скоротилися за п’ять років у 2,2 разу. Це позначилося на всьому. Зокрема, заробітна плата медиків у столиці нижча, ніж у представників інших галузей, на 40 відсотків. То про яку мотивацію праці можна говорити?!
— Зате говориться про очікуване значне підвищення зарплати в умовах реформування охорони здоров’я.
— Обіцянки потребують фінансового забезпечення. Якщо ж порівняти закладені в бюджет кошти з потребами на проведення реформи, то не все так гладко. За нашими підрахунками, закладено дефіцит коштів, а це ставить під загрозу реалізацію заходів реформування. Зауважу ще одне. Ми постійно наголошуємо на недопустимості в оплаті праці зрівнялівки. Адже це абсурд, коли лікар і санітарка мають однакову заробітну плату. Посадовці з нами погоджуються, але ніхто нічого не робить.
— Нещодавно Київська міська профспілка працівників охорони здоров’я виступила проти передачі у підпорядкування міста закладів первинної медико-санітарної допомоги та консультативно-діагностичних центрів, які нині підпорядковуються райдержадміністраціям столиці. Чому?
— Така ініціатива не підкріплена фінансовими ресурсами, а також не містить прогнозів з очікуваних результатів у разі впровадження пропонованих змін. Ліквідація управлінь (відділів), які підпорядковані районним у місті Києві державним адміністраціям, не знаходить підтримки ні серед медичної спільноти столиці, ні у профспілці. В умовах, коли населення кожного київського адміністративного району дорівнює чисельності міста обласного значення, запланована передача значно погіршить доступ пацієнтів та громадськості до участі в управлінні галуззю охорони здоров’я та неминуче призведе до зниження якості надання медичної допомоги киянам. Нелогічність та недоцільність пропонованих змін очевидні, бо вони, крім усього, суперечать процесу децентралізації — озвучені ініціативи передбачають повну централізацію управління медичними закладами. До того ж ці зміни підходів до управління галуззю є восьмою за ліком реформою за останній час. При цьому минулі не дали очікуваних результатів. Реформування потребує глибокого аналізу попереднього досвіду, і лише на його основі можливі ефективні наступні кроки в перебудові системи. Тут не обійтися без активного і конструктивного діалогу з медичними працівниками та громадськістю.
— Ларисо В’ячеславівно, як тут не пригадати, що саме відсутність діалогу щодо доцільності ліквідації Державної санітарно-епідеміологічної служби України обертається великими проблемами.
— Авжеж. Держава втратила контроль за санітарно-епідеміологічною ситуацією в країні. Ризик посилюється низьким рівнем охоплення населення щепленням, насамперед дітей, що не перевищує межі від 2,5 до 50 відсотків. За нормативного показника у 95 відсотків. Ліквідація Держсанепідемслужби спричинила також тотальну безконтрольність та безвідповідальність у сфері безпеки харчових продуктів, що призвело до втрати деякими громадянами не лише здоров’я, а й життя. 
Приміром, у 2016 році у країні вперше від отруєння алкоголем померло 70 осіб. Це за офіційними даними... З початку 2017 року зареєстровано 77 випадків захворювання на промисловий ботулізм, 9 з них вперше з 1991 року закінчилися трагічно. 
У червні цього року в столиці 38 осіб отруїлися суші. 15 вересня мало місце масове харчове отруєння 200 учнів у Київській гімназії № 59. Виникло багато інших проблем. Саме тому ми пропонуємо відновити діяльність Держсанепідемслужби.
— Чи є впевненість у тому, що наступного року ситуація поліпшиться?
— На жаль, маємо чимало проблем. Як, скажімо, мотивувати лікаря, який постійно перебуває в стресі через невідповідність рівня зарплати його соціальній місії, кваліфікації і самовіддачі? Як можна бути впевненим у чомусь, коли, за даними опитування, кожен третій українець змушений відмовлятися від медичної допомоги через відсутність у нього коштів на ліки, оплату медичних послуг. Отже, держава має пропонувати не декларацію реформ, а реальні кроки для підвищення ефективності охорони здоров’я, доступності в отриманні медичної допомоги, а отже, у забезпеченні збереження здоров’я і підвищення тривалості життя своїх громадян.

Спілкувався Микола ПЕТРУШЕНКО.

Київ.

 

ЗАМІСТЬ КОМЕНТАРЯ

До ради Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я зайшла 94-річна(!) лікар. Сказала, що нещодавно звільнилася з роботи. Заміну їй знайти не можуть, а тому дільницю хочуть реформувати. На її переконання, пацієнтам від цього однозначно стане гірше. Запитала, чи не може керівництво ради посприяти у її поновленні на роботі...