Якщо середній показник густоти населення в Україні становить 75 осіб на квадратний кілометр, а в малолюдних степових зонах — 30—35, то Устинівський район, що на Кіровоградщині, в цьому сенсі дав фору всій вітчизняній «географії». На його неозорих просторах мешкають 12 чи 14 осіб у розрахунку на квадратний кілометр площі. Досить лише проїхатися дорогою, що з'єднує Устинівку з Бобринцем чи Компаніївкою, і стає зрозумілим, чому при першій-ліпшій нагоді молодь пакує валізи й перебирається до
Кривого Рогу, де житло коштує навіть дешевше, ніж у Кропивницькому. Або ж — до обласного центру (хоча тут уже давно найкраще місце роботи для людини з дипломом — супермаркет). Чи навіть до сусідньої Долинської, де мешкає вп'ятеро більше людей і часом трапляється нагода заробити якісь гроші.
На знімку: райони селища вже освітлюються ліхтарями, що живляться від сонячних панелей.
Фото Олександра БУРКУНА.
У самій Устинівці з радянських часів не відкрилося жодного нового підприємства, а те виробництво, що тримало райцентр і район на плаву, згорнулося. Це ще одна причина для тих небагатьох людей, котрі тут живуть, шукати багатші села. Втім, презентувати Устинівку як депресивний регіон — справа не нова і честі, напевне, нікому не зробить. Краще вхопитися за гарну нагоду та сказати про бідну Устинівку й її, без перебільшення, героїчну громаду добре слово. Та й причина, адже в селищі відбуваються реальні зміни на краще: поліпшився стан доріг, загальна довжина яких у населеному пункті — понад сто кілометрів, вулиці вночі освітлені ліхтарями, що працюють від сонячних батарей, у центрі містечка з'явилися лавки для відпочинку...
Селищну раду сьомий рік поспіль тут очолює Ігор Олександрович Пеньков (на знімку) — керівник активний і на сайті устинівської громади добрим словом неодноразово згаданий...
Загалом про активність устинівських посадовців слід говорити окремо, не забуваючи про часи, коли й без того дотаційний на 80 відсотків район довго чекав приходу в кабінети влади ініціативних лідерів. Тих людей, котрі, приміром, були б здатні нарешті дотягнути до райцентру газову гілку, що обривається за... сто метрів від крайніх хат селища, чи привести додому інвестора. Хоча сьогодні і той газ навряд чи заманить сюди переробника чи полегшить зимування мешканцям. Бо той же інвестор приписався там, де нормальні дороги, залізниця, ринок збуту... Тож активний і направду діяльний керівник — людина всюди шанована, та подекуди — зовсім рідкісна.
«Коли ми святкували 270-ту річницю заснування Устинівки, я пообіцяв людям, що вони побачать своє селище оновленим, — каже Ігор Пеньков. — Мені не вірили. А потім, коли збудували першу кладку, встановили перший ліхтар, відремонтували дорогу, у мешканців з'явилася віра в кращу долю селища»...
Детальніше про життя-буття віддаленого від цивілізації краю розповів заступник селищного голови Олександр Щерюк. За його словами, поліпшення благоустрою в населеному пункті, де нині мешкає три з половиною тисячі осіб, — це позитивний наслідок фінансової децентралізації. Дохідна частина річного бюджету Устинівки в 2017-му зросла на три мільйони гривень. Додатковим грошам у селищі, де єдине джерело надходжень — земля, швидко знайшлося застосування. Приміром, для іншої громади один мільйон триста тисяч гривень, витрачених тут цьогоріч на ремонт доріг, — сума незначна. Але не для Устинівки.
«За програмою селищної ради «Нецентральні дороги» відремонтовано вісім великих ділянок дорожнього полотна, — перелічує зроблене Олександр Щерюк. — Крім того, перекинули кладку через річку, встановили чотири вуличні переходи між районами селища, освітили ці райони ліхтарями, що живляться від сонячних панелей. Тепер майже через усю Устинівку (від магазину на Другій сотні до магазину на П'ятій сотні) можна пройти освітленими вулицями (а це — понад чотири з половиною кілометри).
Загалом таких сонячних ліхтарів, точніше, освітлювальних комплексів, змонтовано по Устинівці понад тридцять. Кожен коштував 21 тисячу гривень. Є, звичайно, в селищі й ліхтарі, що обслуговуються компанією «Кіровоградобленерго». Їх 115. Кожен прилад споживає 150 Вт, тож громаді такі витрати не потрібні — планується кожну лампу замінити на 38-ватну, світлодіодну. Це однозначно зекономить кошти на соціальні, комунальні потреби. Для того ж дитячого садочка, приміром. Програма освітлення селища на 2017 рік виконана в повному обсязі. Та роботи тривають.
«До речі, про садочок, — зауважує наостанок Ігор Пеньков. — Сім років тому його відвідували шістдесят дітей. Нині — майже півтори сотні. З цього роблю висновок, що в Устинівки є майбутнє...»
