Здавалось би, війна, розв’язана Росією на Донбасі, мала б запустити на повну потужність український оборонно-промисловий комплекс. Проте прем’єри могутньої симфонії вітчизняного оборонпрому так і не дочекалися. Вочевидь, для її створення не вистачило політичного таланту, а для виконання — не тільки інструментів, які розтягли, зіпсували та розпродали попередники, а й навіть партитур. Розповідають, як призначений керівником Укроборонпрому, а згодом і міністром оборони Дмитро Саламатін швиденько вивіз у Росію технічну документацію наших підприємств ОПК. І це лише один епізод тої зрадливої какофонії... Тому й вражаючий ренесанс української «оборонки» міг звучати лише у пафосних промовах політиків, а не у зруйнованих цехах багатьох вітчизняних оборонних підприємств.

І цей дисонанс найбільше відчули наші захисники на передовій. На жаль, і досі ситуація із забезпеченням військовою технікою та озброєнням теж не заграла як слід. Особливо — із новими зразками ОВТ.
Протягом двох останніх років відчувався вакуум переозброєння ЗСУ, стверджує директор Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) Валентин Бадрак.
За його словами, це обумовлено низкою факторів: циклами створення військової техніки і налагодження серійного виробництва, дефіцитом ресурсів та слабкістю зусиль у сфері налагодження військово-технічного співробітництва.
На думку аналітиків ЦДАКР, найважливішим чинником успіху в процесі технологічної трансформації українського війська є поєднання політичних, дипломатичних та технологічних важелів. «Перші мають суттєво покращити ситуацію із підтриманням переозброєння України на міжнародній арені та, зокрема, отримання сучасних технологій, створення спільних підприємств і проектів. Друге — максимально реалізувати національний потенціал збройних шкіл, що стрімко розвиваються під час війни Росії проти України. Переконаний, з 2018 року можливий початок якісного переозброєння і збільшення кількості нових зразків озброєння — для цього потрібна політична воля військово-політичного керівництва держави», — каже Бадрак.
Серед пріоритетів — ракетна зброя для створення ракетного щита України, що передусім пов’язано із доведенням до серії проекту «Вільха», активізацією робіт за проектами «Нептун» та «Грім-2», здобуттям підтримки на міжнародній арені щодо створення і виробництва крилатих ракет дальністю до 1500 км (в межах міжнародного режиму РКРТ). Головне у цих проектах — здатність України реалізувати майже 100 відсотків робіт без допомоги іноземних партнерів. Крім того, це — асиметрична зброя, що є виключним психологічним чинником для українського суспільства.
Військові експерти акцентують увагу на створенні єдиної автоматизованої системи управління військами (ЄАСУ) та переоснащенні новими засобами зв’язку, що може на 40% підвищити реагування на військові атаки та покращити підготовку до відбиття наступу ворожих російських військ. А також дасть змогу суттєво знизити втрати особового складу ЗСУ під час зіткнень та вогневих атак.
На переконання директора ЦДАКР, збільшення боєздатності військ за рахунок переозброєння новими танками, артилерійськими системами чи іншими видами озброєння і військової техніки стане державі у декілька разів дорожче, ніж створення та впровадження ЄАСУ.
Третім пріоритетом військові аналітики вважають серійне виробництво танку «Оплот», активні поставки основних бойових танків у ЗСУ.
«Цей пріоритет містить, серед іншого, психологічний аспект позитивного впливу на морально-бойовий дух війська та суспільства у цілому. Поставки танків «Оплот» у війська знищать створений стереотип про нездатність держави постачати армії нові озброєння, про нездатність державного менеджменту налагодити серійне виробництво танків (а не тільки на експорт) та іншої військової техніки. Це також поліпшить морально-психологічний вплив на табір ворожої держави», — зауважив Валентин Бадрак.
Четвертий пріоритет — налагодження виробництва боєприпасів (до речі, це обіцянка влади часів 2014-го), зокрема, великих та ходових калібрів, а також керованих боєприпасів.
І останнім з основних пріоритетів на 2018 рік, за версією ЦДАКР, є збільшення поставок нових озброєнь у ЗСУ, передусім протитанкових ракетних комплексів (ПТРК), безпілотних авіаційних комплексів, засобів виявлення ворожої військової техніки та модернізованих вертольотів.
«Це реально вкрай важливо, оскільки до цього часу в ЗСУ потрапляли лише одиниці новітньої військової техніки. Тоді як армія, особливо підрозділи на передовій, потребує збільшення кількості саме нових ОВТ. Це шлях до технологічних переваг українського війська», — підсумував Валентин Бадрак.
Отож у новому році бажаємо українським військовим отримати довгоочікувані сучасні засоби зв’язку і щоб чи то не під кожною ялинкою на передовій стояли новенькі ПТРК (не обов’язково «Джавелін»), а бойовий дух наших захисників підкріплювала міцна броня «Оплотів». І щоб на всі ці необхідні війську «подарунки» вистачило не лише грошей у оборонному бюджеті, а й політичної волі витратити їх вчасно й за призначенням!

Ольга ВІТЕР.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО