На Волині, як і всюди в Україні, люблять гру духових оркестрів. Раніше чи не кожне велике підприємство мало свій гурт музик, проводилися обласні конкурси. На таке творче змагання мав поїхати й оркестр одного з поліських районів області. Та сталося так, що автобуса для музикантів не знайшлося, тож в дорогу легковиком вирушили лише керівники культури району, не забувши прихопити із собою чималу сумку з харчами і напоями. Планували, як і годиться, разом з оркестрантами відзначити цю подію. Вже після завершення конкурсу, коли відзвучав на мідних трубах останній акорд, поважне журі зібралося на підбиття підсумків. Запросили на них і керівників уже згаданого району.
— А що хлопці, пора вже обідня, то перш ніж розпочати обговорення нашої роботи, потрібно хоч би по чарочці перехилити, — несміливо запропонував керівник відділу культури згаданого вже нами району, витягуючи з торбинки величезний бутель житньої горілки і шмат запеченої шинки.
— Що ж, у цьому є якийсь сенс. Але хіба що по чарочці, і не більше, а там і за роботу. Так навіть краще думатиметься, — радо відгукнулися на це члени журі. Але як буває в таких ситуаціях, одним тостом не обійшлося. Обід затягнувся до вечері. Надто вже смачними були напої, та й закуска селянська натуральна... І аж коли почало сутеніти, всі пригадали про головне — підбиття підсумків.
— Є пропозиція перше місце присудити Р. району: оркестр грав злагоджено, репертуар підібрано прекрасно, плюс сценічне вбрання хороше, — запропонував голова журі. Всі схвально загули, підтримуючи його.
— Але ж нашого оркестру не було на конкурсі, — пробував заперечити начальник райвідділу культури. Та його вже ніхто не слухав. Надійшла пропозиція відзначити цю перемогу черговою чаркою. Так і зробили. Господар сумки і міцних почастунків, розумів, що назріває скандал: завтра пройде похмілля, і всі зрозуміють, що зробили дурницю. Проте повністю встановити справедливість все-таки не вдалося. Зійшлися на тому, що оркестр із Р. району буде другим, а перше місце присудити господарям. І то, як зауважили члени журі, чинять вони так виключно із поваги до господарів.
Ось такі дивні оказії траплялися в радянські часи на царині культури. Щодо оркестру, який не зумів приїхати на конкурс, то він справді був прекрасним. Але заочної перемоги його музиканти не визнали, бо звикли боротися за неї чесно.
Волинська область.
