Новий 2018-й щойно розпочався, він ще немов ненаписана книга. Тому в ці перші дні року доцільно спробувати спрогнозувати, який буде його перебіг, на що повинні сподіватися. Наперекір усім зрадофільським настроям, кожен наступний рік після перемоги Революції Гідності та початку війни ставав дещо успішнішим. Немає підстав сумніватися, що 2018-й продовжить цю тенденцію. Але, на жаль, існує й інший, чисто психологічний аспект — це суспільна втома. Одразу після перемоги революції перед українцями відкривалися дуже світлі європейські перспективи, які ще й без міри підсолодили своїми обіцянками чільні політики. На перешкоді стала війна, втрата економічних потужностей, затята боротьба політичних еліт і відвертий саботаж реформ. Люди ніби й розуміють усі ці проблеми, але очікування кращого аж надто затягнулися. І тому психологічний чинник глибокої втоми та невдоволення також істотно впливатиме на суспільні настрої й результативність цього року.

І все-таки маємо ще деякий час до початку активної стадії виборчої кампанії, коли й опозиція, і влада змагатимуться в протистоянні «добрих обіцянок» і «хороших новин». Тоді вже точно буде не до реформ. Для парламенту надважливо провести докорінне реформування власної роботи, ухвалити нове виборче законодавство й нарешті ліквідувати інститут повної депутатської недоторканності. Попри оптимістичні заяви, кінцевий результат не видається аж таким певним. А повноцінна реформа парламенту могла б нам забезпечити результативну законодавчу роботу навіть під час офіційної виборчої кампанії наступного року.
Серед інших уже на-
працьованих документів у Раді виділяється хіба що  проект закону про основи державної політики щодо окупованих територій. Він точно буде ухвалений, але час голосування може бути ще відкладений, бо Росія знайшла спосіб шантажу долями заручників. Ще одним очікуваним питанням буде ухвалення президентського закону про антикорупційний суд. Тут зламається чимало списів, бо суспільству нав’язують очікування не спеціалізованого суду, про що в своїх висновках зазначила Венеційська комісія, а забороненого Конституцією спеціального або особливого судового органу.
Робота парламенту відновиться лише в середині січня й навряд чи в цей час буде дуже результативною. Важливо, щоб до відкриття наступної сесії уряд і Президент змогли консолідовано виступити з планом реформаторських змін на наступні місяці. Хороший приклад вересня-жовтня минулого року може повторитися лише тоді, коли лідери держави зможуть задати дуже наступальний тренд просування реформ. Минулоріч основний акцент робився на реформи гуманітарно-соціальної сфери, хоча нею й не обмежувалося. Цього року головним спрямуванням має стати сфера економічних та фінансових відносин у країні. На жаль, з попереднього року ми вже успадкували два негативи, спроможні істотно загальмувати розвиток країни. Це чергове продовження «колгоспного мораторію» на ринок землі та лобістський законопроект під красивою назвою, який руйнує прозорі державні закупівлі та може ускладнити дію Угоди про асоціацію з ЄС та наше членство в СОТ.
Для уряду В. Гройсмана рік повинен бути доволі успішним. Прем’єр вийшов за межі політичних баталій, а позитивні результати реформ цього року стануть більш зримі. Саме з 2018-го розпочинається поступовий вихід на низку показників довоєнного періоду. Прем’єр уже анонсував, що в доларовому еквіваленті довоєнного рівня сягне середня зарплата українців. Відновлене економічне зростання має всі шанси навіть перевищити закладені в бюджеті показники. Загалом економічно рік повинен бути доволі успішним.
У сфері зовнішньої політики маємо непогані перспективи, якщо вдасться виконати кілька вимог у законодавчій сфері. Численні негативні заяви почали йти на спад ще до кінця року попереднього. Зате наочно бачимо, на-скільки важливо вчасно й детально пояснювати свої дії як громадянам України, так і зарубіжним партнерам. Відбувається поступове наростання міжнародного тиску на Росію та втрата ілюзій щодо неї у західних лідерів. Це хороше поле для Президента, щоб зміцнити коаліцію з підтримки України. Але тут залишається колосальний чинник непрогнозованості дій російського агресора. Проте зміни таки відбудуться після виборів президента РФ. Саме на цей період і спрямовані превентивні заходи нашої дипломатії.
Хоч як дивно, ще більш непрогнозованими за політику Путіна залишаються наші нові антикорупційні органи. Минулого року вони принесли мало результатів, але багато скандалів, зведення порахунків і сприяли дискредитації країни. Мусимо зрозуміти, що у світі від нас очікують швидких результатів, а не пояснень, хто кому заважав. Ризикну припустити, що цілковита абсурдність усього, що відбувається, може призвести до фактичного перезапуску проектів НАБУ й НАЗК, але неодмінно за погодженням і під контролем наших міжнародних партнерів. Ще рік має відзначитися початком роботи Державного бюро розслідувань. Можливо, ми трохи поспішили 
з позбавленням ГПУ функцій слідства, але процес уже пішов і будь-які проблеми з новим органом можуть похоронити репутацію України. Поки що з приводу майбутньої роботи ДБР прогнози озвучувати зарано.
І наостанок щодо суто політичних процесів. Минулого року завдяки люмпенським і нігілістичним акціям Саакашвілі суспільство отримало непогане щеплення від політичного шарлатанства. Навряд чи це кардинально вплине на розподіл електоральних уподобань між владою й опозицією, але накладає на політиків певні обмеження — ніхто не хоче бути схожий на остаточно змаргіналізованого екс-президента Грузії. Хоч як дивно, саме для влади вигідне продовження абсолютно непопулярних акцій в центрі Києва. Але Саакашвілі зрештою втече до Нідерландів, його палатки кияни розберуть, як колись позбулися так званого «алкомайдану», й стартує новий жорсткий політичний сезон. Хочеться вірити, що події осені минулого року хоч когось дечого навчили.
А загалом новий рік повинен бути трошки успішнішим, щасливішим, спокійнішим за попередній, якщо ми самі не дамо себе загнати в чергову суспільну депресію.

Тарас ЧОРНОВІЛ,
політолог і незалежний експерт.