Кожен із нас дуже добре знає: нові комунальні тарифи — це тільки нові додаткові витрати. Змінюються вони так часто, що власники житла втомились зіставляти з минулими та вираховувати збитки. Але останні новини від НКРЕКП просто спантеличили: вартість постачання води зменшилася.
Та чи насправді це так? Спробуємо розібратись.

Закони змінюються, а споживач усе платить

З початку грудня всі споживачі води знову мають платити по-іншому. Нові розцінки своєю постановою затвердила Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Саме в ній ідеться про те, що куб холодної води коштуватиме менше, ніж було до цього. Зокрема, для мешканців багатоквартирних будинків Хмельницького постачання кубометра холодної води стане у 6,83 гривні замість 7,07. Щоправда, вартість водовідведення не змінилась і залишилась на рівні 6,84 гривні. Та в загальному підрахунку виходить, що тариф упав на 24 копійки.
Якщо припустити, що родина використовує десять—двадцять кубометрів води на місяць, то максимальна економія при цьому буде навіть меншою від п’яти гривень. На тлі платіжок, у яких фігурують суми у тисячі гривень, майже непомітно. Та все ж такий крок міг би порадувати. Адже це могло би виглядати як аванс майбутніх змін на краще. Бо якщо можна хоч трохи зменшити тарифи навіть у такі непрості часи, то чому б не чекати на позитивні зміни надалі?
Але всі ілюзії почали швидко розвіюватись, коли урядовці, а за ними і місцеві водоканали роз’яснили причини теперішніх знижок. Як виявилось, сталось це через те, що із структури нового тарифу просто прибрали одну складову — витрати на перевірку лічильника.
Загалом дискусії навколо того, хто, як і за чий рахунок має перевіряти засоби обліку, точились протягом кількох років, і концепція змінювалась неодноразово: то лічильники знімали і перевіряли безплатно, то за це потрібно було платити, то витрати падали на споживача, то на комунальників, то діяли стандартні тарифи, то їх встановлювало кожне водопостачальне підприємство...
Навести порядок у цій справі спробував закон про метрологію та метрологічну діяльність, який почав діяти з січня 2016 року. В ньому чітко йшлося про те, що повірку та ремонт лічильників на газ, воду, електроенергію та тепло мають проводити за свій рахунок не споживачі, а надавачі комунальних послуг. Вони ж відповідають і за своєчасність повірки, стежать за термінами, мають письмово повідомити споживача про терміни проведення повірки. Закон передбачив і те, де брати гроші на здійснення всіх цих операцій: періодична повірка проводиться за рахунок тарифів на електро-, тепло-, газо- і водопостачання.
Все було логічно і зрозуміло. Але такий порядок проіснував недовго — навіть до двох років не дотягнув.
Усе змінив новий закон про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, відповідно до якого НКРЕКП перерахувала вартість тарифів та вилучила з них витрати, пов’язані з обслуговуванням та повіркою загальнобудинкових та індивідуальних засобів обліку. І це означає, що вже з грудня перевірка лічильників води, які встановлені у квартирах, здійснюватиметься за кошти абонентів. Відтепер вони мають окремо платити за зняття, транспортування, повірку та монтаж кожного лічильника. За все, перераховане вище, доведеться віддати 260 гривень. Якщо частину операцій візьме на себе сам споживач, то буде дешевше. Але це зовсім не означає, що такий варіант простіший і доступніший для більшості абонентів.
Неважко підрахувати, що перевірка двох лічильників на гарячу і холодну воду стане більш як у півтисячі гривень. А якщо у квартирі встановлено чотири засоби обліку — абонент заплатить понад тисячу гривень.
До речі, якщо на водяний тариф розповсюджується субсидія, то на перевірку лічильника — ні.
Погодьтесь, такі додаткові витрати не йдуть ні в які порівняння зі зменшеними тарифами на водопостачання у кілька копійок.

Знову надурили?

Але спробуємо розібратись, наскільки це можливо, звідки взялись нові вартості та наскільки вони відповідають реальним витратам. Щоб довго не міркувати над тим, скільки води витрачає споживач, скористаємось нормами споживання холодної та гарячої води на місяць на одного мешканця, які встановив уряд при нарахуванні субсидій. Вони становлять загалом чотири кубометри. Тобто, на думку урядовців, цього цілком достатньо для нормальної життєдіяльності родини.
Тепер згадаймо, що новий тариф на холодну воду став меншим на 24 копійки. І це значить, що на місяць сім’я із трьох чоловік при зазначеній вище нормі може зекономити 2,88 гривні. А за рік набереться 34,56 гривні.
Якщо вірити НКРЕКП, ця сума і має бути виключена з тарифу на воду. А відповідно її за окремими квитанціями повинен заплатити споживач.
Виходить, що за три роки, а саме таким є термін перевірки засобів обліку, ціна у кінцевому підсумку має становити трохи більше ста гривень. Але споживачу запропонували зовсім інші розцінки. То звідки взялись вартості у два з половиною рази вищі, ніж ті, що мали би бути «вилученими» з тарифів?
Споживач укотре виявляється не тільки обдуреним, а й обкраденим. І вкотре все прикрашене обгорткою турботи про нього. Людям знову невтямки, звідки беруться цифри у їхніх платіжках і квитанціях.
І наостанок щодо того, хто ж виграє від нових правил? За логікою, будь-які новації на ринку комунальних послуг мали би запроваджуватись насамперед на користь споживача. Бо саме він утримує цей ринок і має право знати реальні ціни за реальний товар. Та насправді складається враження, що робиться все, щоб сховати від нього реальні цифри, розрахунки і ціни.
Чомусь нікому з урядовців і на думку не спадає, що ініціатива перевірки лічильника могла би належати саме споживачу: раптом його лічильник «накручує» більше. Але ж у нас усе навпаки, бо держава і комунальні служби не довіряють кожному з нас: а раптом лічильник показує менше? І виходить, що ми вам не віримо, а ви нам за це ще й платіть.
Та, можливо, варто йти зовсім іншим шляхом — якщо є недовіра до роботи лічильника, то ставити вищі вимоги до його виробника? Щоб він гарантував надійну роботу протягом усього терміну експлуатації без усяких додаткових перевірок. А за комунальними службами залишити право вибіркової перевірки на місцях. Ось тоді, якщо виявлять порушника, то й покарати мають серйозно. Тоді все було б чесно і прозоро.
Та кому потрібна ця прозорість? Ну, звичайно, окрім сумлінного споживача, котрий вчасно і сповна платить за все. І навіть більше.

Ірина КОЗАК.

Хмельницький.