Упродовж багатьох років Київська область — серед перших за основними показниками соціально-економічного розвитку. І раптом спіткнулася. На чому? Якщо поглянути на проблему комплексно — то на визначенні майбутнього шляху розвитку і готовності ним іти. Адже саме так характеризується реформа децентралізації. Як не дивно, столична область за темпами її впровадження — аутсайдер. Чому, що треба зробити для поліпшення ситуації? Про це йшлося на засіданні постійної комісії облради з питань місцевого самоврядування, децентралізації та адміністративно-територіального устрою. Слухали роботу облдержадміністрації. Похвалитися нічим. Ще 2015 року було затверджено перспективним планом створення 61 об’єднаної територіальної громади. Спроможними було визнано 29 — навіщо ж решту вносили до плану!? У підсумку на сьогодні область має лише дві об’єднані територіальні громади.
Це, стверджували представники обладміністрації, змушує змінювати стратегічні підходи до планування. У чому ж вони вбачають прорахунки і які пропонують новації для поліпшення роботи? Однією з причин вважають недостовірні статистичні дані і паспорти громад, на основі яких розроблявся перспективний план. А тому, наголошувалось, у подальшій роботі за основу братиметься принцип «середньої температури в палаті, бо часто побажання місцевих органів самоврядування виходять за межі здорового глузду». З огляду на це, чиновники вважають за потрібне уважніше слухати не посадовців, а представників громад (невже, щоб це усвідомити, потрібні були роки?). Навіть висловлювалась думка не проводити наради з головами сільрад, бо «вони настільки багаті, що їм жодні реформи не потрібні — не можна агітувати людей, які бояться втратити крісло». Тож кадровий голод одноголосно визнали найбільшою проблемою. А оскільки вибирати ні з кого, то вирішили посилити навчання на місцях тих, хто є. До співпраці підключили навіть європейських партнерів. Мета ж така: до кінця року сформувати проект змін до перспективного плану. Увагу акцентували на забезпеченні не кількісних показників, а якісної роботи. Реформа — не самоціль, а інструмент підвищення якості життя громад. Тим часом за такої постановки питання важливо все ж урахувати причинно-наслідкові зв’язки. Не можна погодитися з тим, що причина зриву лише в небажанні сільських голів та районних керівників творити зміни. Реформ у нас проголошувалось багато (приміром, хто пам’ятає, що 2010 року затверджувалася програма соціально-економічного розвитку сільських територіальних громад «Нова сільська громада» до 2020 року? Хто бачив результат?). У селах вони залишали лише руйнівний слід. Тому люди на місцях не надто поспішають об’єднуватись. Тим більше, що в тій самій Київській області, зокрема, Калитянська об’єднана громада аж ніяк не може похвалитись позитивним досвідом. Об’єдналися в неї, тому що сподівалися на відновлення роботи свинокомплексу, як наслідок — на створення робочих місць. Досі чекають.
Щодо кадрового голоду. Так, це проблема. Але ж не з неба вона впала. Його започаткувала аграрна реформа. У селах не стало роботи, зникли школи, медзаклади. Підсобні й переробні цехи. На зміну прийшли агрохолдинги, яким ані села, ані люди в них не потрібні. Звідки ж на місцях братись кадрам для проведення чергової реформи? Самими лише вдосконаленими планами проведення агітаційної роботи справи не поліпшити. Підбиваючи підсумки розмови, голова постійної комісії Київської облради з питань місцевого самоврядування, децентралізації та адміністративно-територіального устрою Володимир Удовиченко зазначив, що громадянське суспільство дозріло до реформ. А хто не йтиме з ними у ногу, залишиться на узбіччі. За його словами, багато нинішніх сільських голів до обрання просто не уявляли, яка відповідальність покладається на їхні плечі, і скільки треба працювати не на себе, а на громаду.
Київська область.
