Процес утворення ОТГ у Чуднівському районі Житомирщини просувається досить повільно. Район має лише одну об’єднану територіальну громаду — Краснопільську, куди увійшли сім сіл. Мали бути, як планували в районі, ще Іванопільська, Вільшанська та Чуднівська ОТГ. Але поки що інші сільські громади утримуються від об’єднання. Хоча знають, що дуже скоро їх можуть об’єднати за офіційним, так би мовити, повелінням. Чому ж і чого остерігаються ті, хто вагається? Ось що довелося почути, побувавши в Чуднівському районі.
У жителів села Стетківці Краснопільської об’єднаної територіальної громади зникла вода в криницях. По всіх вулицях тут уже проклали труби водогону, до них під’єднують оселі. Водночас триває спорудження станції знезалізнення води (на знімку). Крім заліза, вона видалятиме також марганець, сірководень, завислі речовини. Вартість проекту перевищує 1 мільйон 350 тисяч гривень.
Фото прес-служби ОДА.
Може, ще й ягоди виручать
Галіївка розташована на берегах річки Тетерівки за 18 кілометрів від Чуднова. Село відоме з другої половини ХІХ століття. Колись тут була центральна садиба колективного господарства, де обробляли майже дві тисячі гектарів землі. Вирощували зерно, розвивали м’ясо-молочне тваринництво. Ще в 1927 році (90 літ тому) у Галіївці почав працювати маслозавод. Він діє й дотепер. Поблизу були ще й два цукрозаводи, які зупинилися. Як же нині живуть у Галіївці?
— Спершу люди в нашій громаді були за об’єднання, — каже Галіївський сільський голова Йосип Козлюк. — Але після роздумів та обдумування утрималися. Чому? Немає впевненості, що буде краще, що наше життя стане стабільніше.
Йосип Дмитрович розповів: нині вистачає коштів на різні потреби громади. Головно виручає плата за оренду землі. На галіївських полях нині господарюють дві фірми, зокрема ТОВ «Аграрний фонд Терещенка». Ще одна фірма оформляє документацію і невдовзі вирощуватиме ягоди. Обіцяє роботу на ягідних плантаціях для 300 осіб і зарплату хорошу — у сезон 500-700 гривень щодня. Тож є надія, що селяни, особливо молодь, не їхатимуть на заробітки в Польщу або ж Німеччину, а залишаться вдома.
— Орендарі, — зазначає сільський голова, — вчасно виплачують за паї гроші чи зерно 272 власникам земельних ділянок. Дороги в задовільному стані — утримувати їх теж допомагають орендарі, виділяючи кошти на це. На ремонт клубу теж обіцяють надати 100 тисяч гривень. І місцевий 90-літній молокозавод не стоїть осторонь — теж дбає про благоустрій села, про школу і дитсадок. Головне ж, вважає Йосип Дмитрович, який уже п’яту каденцію тут головує, те, що підприємство дає роботу 75 галіївчанам, а також іще сотні мешканців Іванополя, навіть Чуднова. Розгорнута й налагоджена інфраструктура: є газ, водогін, освітлення, діють ФАП та аптека. Завдяки цьому селяни в цій громаді почуваються соціально захищеними. Тож вони й бояться втратити цю захищеність у великій ОТГ.
— Я можу бабусю стареньку навіть на дорозі вислухати, вночі до селян приїхати, якщо є така потреба, — запевняє голова. — А куди піде, куди й до кого звернеться ця бабуся після об’єднання? Де вона шукатиме допомоги?
Не забувають про чехів і... про цикорій
У Вільшанці — селі, що за чотири кілометри від Чуднова, поселилися в давнину чехи — три сім’ї. За переказами, першою дитиною, котра народилася тут, була дівчинка, якій дали ім’я Юзефа... Чехи навчили місцевих жителів варити пиво, вирощувати хміль, правильно вносити добрива. Минули роки — багато чехів виїхали згодом на свою прабатьківщину. Однак частина нащадків цих поселенців у Вільшанці ще є. Їх нині — понад вісімдесят осіб. Зрідка в село навідуються й ті, які виїхали.
— Ми доглядаємо могили їхніх предків, — розповіла нам при зустрічі Вільшанський сільський голова Любов Фіщук. — Створили організацію «Волинські чехи», куди увійшли нащадки колишніх поселенців. Разом відзначаємо свята, зокрема день села, запрошуємо до себе житомирських чехів, частуємо стравами, що готували колись їхні предки.
Взагалі ж наше село багатонаціональне — тут мешкають українці, росіяни, чехи, поляки, узбеки, татари. Маємо до 2000 жителів, 800 дворів.
Як живуть вільшанці? Любов Сергіївна пригадує: раніше в селі було 14 організацій. Працювали хлібоприймальний пункт, цикорієсушильний завод, заснований 1927-го. Нині діють лише РЕМ та магазини. Цикорієсушильне підприємство 2017 року припинило роботу. Працівників — майже 100 осіб — відправили на «біржу», цикорій уже не вирощують. Раніше ж навіть людям роздавали насіння й приймали вирощений селянами цикорій, з якого потім виробляли цілющу й смачну продукцію, що користувалася неабияким попитом.
Селяни тепер працюють на залізниці, знаходять роботу в Чуднові або ж виїжджають. Хто молодший, за кордоном шукає заробітку.
— Народжуваність йде на спад, — каже Любов Сергіївна. — Колись понад двадцять немовлят щороку з’являлися на світ. Нині — 4-5 малят. Дитсадок і школа в нас іще заповнені, а як буде потім — не знаємо... Проблеми є, звісно. Це — дороги, освітлення вулиць потрібно зробити. Чуднівська ОТГ має бути, кличуть нас туди. А поки ще почекаємо, побачимо, як воно. Не дуже хочуть наші люди об’єднуватися. Бояться, що втратять і те, що маємо.
Як розчистити чагарі?
Хоча б трохи розчистити чагарники, якими заросли околиці Великих Коровинців, та полагодити розбиті дороги планує в цьому населеному пункті місцева влада. Селищний голова Сергій Поруба повідомив, що, коли град побив дахи людських осель і дитячого садка, допоміг із коштами на шифер народний депутат Віктор Развадовський. Давати раду проблемам, яких вистачає в цьому великому селищі, допомагає також ПрАТ «Райз-Максимко», яке орендує тут землю. Але коштів однак на все не вистачає.
— Напевно, відійдемо до Чуднівської ОТГ, — зазначає Сергій Володимирович. — Планів то багато і, дай боже, їх здійснити. Ось хоча б хочемо купити щепоріз, дороги підремонтувати. Якщо в ОТГ нам це вдасться зробити, було б добре.
І з водою, і з молоком
Страхи й побоювання сусідів-громад розуміє голова Краснопільської ОТГ Іван Патей. І переконує — не слід боятися об’єднання, бо воно лише на користь громаді. Плюси вже тепер видно.
— Ми самі розпоряджаємося своїми коштами, — зазначає Іван Володимирович. — І скеровуємо їх на соціальні потреби. У Суслівку вже водогін провели. У Стетківцях водонапірну вежу встановили. Школи в Краснополі та інших селах перевели на твердопаливні котли — економимо газ. Дитячий майданчик гарний встановили. Вуличне освітлення в центрі Краснополя зробили — нові ліхтарі встановили. Ще 100 ліхтарів замовили, щоб і на інших вулицях було світло. Свій автобус маємо запустити на маршруті Стетківці—Молочки...
Іван Володимирович похвалився, що іще й молоковоз нещодавно придбали. Збиратимуть молоко й здаватимуть на переробку — людям буде гарна копійка.
Прибутки головно дає оренда землі — фірми-орендарі добре платять. Лише ТОВ «Хмільницьке», приміром, відрахувало громаді три мільйони гривень. У найближчих планах Краснопільської ОТГ — встановлення водогону в Краснополі, Безпечній, Носівці.
Краснопільці вважають, що не прогадали об’єднавшись. І сусідам радять так зробити.
Галина КАВУН.
Житомирська область.
