Багато місяців сім’я воювала на два фронти: із сепаратистами на Донбасі і за життя маленького Максимка. Допомагали родині десятки небайдужих людей з усього світу. Ця історія має щасливий кінець і дуже схожа на різдвяну казку.
Максимко Клипа.
Від біди не зарікайся
Клипи живуть у Плавинищі, неподалік Ромен на Сумщині. Це село широковідоме завдяки торговому бренду «СБК» — Слобожанська будівельна кераміка. На заводі «СБК» працювали і Євген та Вікторія Клипи. Але його мобілізували на війну, а вона була змушена звільнитися з роботи через проблеми з дітьми.
Нині Максимку Клипі 6 років, а меншому Сашкові — лише 4. Обидва ходять у дитсадок до однієї групи, бо через хворобу Максимко сильно відстав у зрості. Хлопчики тепер дуже схожі між собою, мов близнюки.
Про те, що зі здоров’ям старшої дитини коїться щось нехороше, Вікторія Клипа зрозуміла влітку 2015 року. Максимко раптом почав скаржитись на болі в голові, потемніння в очах і нудоту. Хтось, може, не поставився б до таких симптомів серйозно та списав їх на дитячі хитрощі, але 25-річна мама одразу ж забила на сполох. І інтуїція, на жаль, її не підвела. У Максимка виявили медулобластому — злоякісну пухлину головного мозку.
Щоб діагностувати таку хворобу, необхідно пройти комплекс дорогих і тривалих медичних обстежень — від комп’ютерної та магніто-резонансної томографій до аналізу спинномозкової рідини і біопсії біологічної речовини. Після цього починається ще дорожче і складніше лікування.
У червні 2015 року малюку видалили пухлину. Три місяці Максимко разом із мамою жили у столиці. Після операції у Київському інституті нейрохірургії імені А. П. Ромоданова хлопчик переніс кілька курсів хіміотерапії та опромінення, йому зробили переливання крові. Операція стала родині у 80 тис. грн, а опромінення — у 44 тисячі. Після столиці довелось ще довго лікуватись у Сумах. Максимко має жвавий, приємний характер, тому швидко став улюбленцем гематологічного відділення Сумської обласної дитячої лікарні.
Я наважився запитати, скільки загалом коштувало поставити хлопчика на ноги. Таке треба знати, щоб уявити масштаби сімейної драми та людської щедрості. Та й, врешті-решт, контури небезпеки, від якої не застрахований ніхто.
— Усе лікування коштувало приблизно 400 тис. грн, — відповідає Вікторія. — Звичайно, ми ніколи не назбирали б таких грошей, якби не добрі люди...
Світ не без добрих людей
Родина Клип складається із трьох поколінь: із молодою сім’єю живуть Євгенові батьки. Разом тримають дуже велике господарство — сімох корів та двох бичків, поросят і чимало птиці. Раніше непогано заробляли на продажу молока, але коли Максимко серйозно захворів, невблаганна хвороба дуже швидко спустошила родинні резерви. Вже далеко не юні свекор і свекруха Вікторії залишилися без помічників, бо сина мобілізували до війська, а невістка надовго переселилась до лікарні. Брак робочих рук одразу ж позначився на доходах селянського господарства.
Невідомо, чим би закінчилась ця невесела історія, якби не людська чуйність та могутня сила засобів масової інформації. Про сімейне горе широкому загалу стало відомо вже тоді, як Вікторія разом із Максимком, повернувшись із Києва, потрапили до гематологічного відділення дитячої клініки в Сумах.
— На мене вийшов голова благодійної громадської організації «Світоч» Борис Кулик, — розповідає сумська волонтерка і журналістка Тетяна Голуб. — Вони вже давно опікуються дітками, котрі лікуються від онкологічних хвороб в обласній гематології. Я весь час займалася підтримкою поранених бійців АТО, а тут довелось трохи «перекваліфікуватись». Кажу «трохи», бо Євген Клипа у цей час воював на Донбасі, тож одночасно ми, можна сказати, допомагали і йому. Я написала пост у Фейсбуці та опублікувала кілька статей у сумській газеті «Панорама».
Тетяна Голуб розповіла про біду, в яку потрапила сільська родина, та оприлюднила реквізити банківської картки Вікторії Клипи. І туди пішли гроші від чуйних людей. Їх переказували не лише земляки, а й українці з Іспанії, Нідерландів, Америки... Люди допомагали чим могли — не лише грошима, а й дитячими речами, іграшками.
Про отриману допомогу Тетяна Голуб звітувала у ЗМІ. «У четвер Макс приміряв фірмові кроси та сандалики, — писала вона. — Кросівки довго не знімав, сидів у них навіть у ліжку. Посилка з крутим прикидом для дітей різного віку прийшла з Іспанії, з Валенсії, а шкільна канцелярія — із Кременчука, від волонтерки Алли Заможської». А в наступній публікації: «Дякую ангелам добра. Богдані Москалець та Аллі Ганич — за кур’єрську доставку, за солодкий подаруночок для малого — Олександру Грінці, а за дитячі забавки і смішливі шкарпеточки — українці з Америки Галині Климук-Хом’як».
І ще один абзац із публікації Тетяни Голуб також надзвичайно приємний: «Сім’я Клип, де підростають двоє малюків, сьогодні вперше за багато місяців — у нірвані: у 20-денну відпустку зі східного фронту приїхав тато Євген. Він — кулеметник 92-ї Чугуєвської механізованої бригади, ось уже рік воює під м. Щастя у Луганській області. Хлопчики не розлучаються з татком ні на секунду, вже показали весь свій іграшковий автопарк та молочні зуби, які нещодавно випали. Пообіцяли, що допомагатимуть мамі, а коли виростуть, обов’язково стануть українськими солдатами».
Не втрачати пильності
За словами Вікторії Клипи, протягом багатьох місяців родина отримала допомогу не менш як від ста осіб. Показово, що у переліку благодійників немає підприємства, на якому колись працювало подружжя, — заводу «СБК» у с. Плавинищі Роменського району. Колеги з колишньої роботи допомагали, а рідне підприємство утрималось.
Можливо, через це Євген Клипа і не повернувся на завод, коли прийшов з фронту, а знайшов інше місце роботи. Нині у сім’ї все гаразд. Вікторія каже, що Максимко повністю вилікувався. Минуло вже більше року після останньої хіміотерапії. Але пильності сім’я не втрачає: раз на три місяці Максимко проходить ретельне медичне обстеження. Його організм поки що слабкий, але лікарі кажуть: хлопчик переросте хворобу і вона до нього більше не повернеться.
Вікторія та Максимко ще довго не пориватимуть зв’язків із відділенням дитячої гематології у Сумах. Бо на що б хлопчик не захворів — на гайморит, бронхіт чи звичайний нежить, сім’я консультується із завідувачкою відділення Ліаною Нікитенко. Вона радить, які препарати безпечно використати для лікуванні.
Я запитав у Вікторії Клипи, яка допомога сім’ї потрібна сьогодні. Можливо, якби реквізити її банківської картки були оприлюднені в «Голосі України», відгукнулося б більше благодійників?
— Є багато людей, котрі потребують допомоги гостріше від нас, — відповіла Вікторія. — А ми тепер впораємось самі. Спасибі всім, хто не залишився байдужим до нашої біди. Завдяки людському милосердю Максимко, можна сказати, народився заново.
Володимир ЧЕРНОВ.
Фото з родинного альбому Клип.
Сумська область.
