Цікаву книгу-альбом "Земля Івана Богуна -- колиска Василя Стуса" до 80-річчя Героя України Василя Стуса видали на Вінниччині. Є тут публікації, які не всім сподобаються. Не друкувати їх радили упоряднику книги, але... Як ще вшановуватимуть краяни славетного земляка?
На знімку:
Напитися води із Стусової криниці прагне кожен з екскурсантів,
які приходять до будинку, де 80 років тому народився поет.
Презентація видання відбудеться на малій батьківщині поета, в селі Рахнівка Гайсинського району. Саме тут у Святвечір далекого 1938-го зійшла зоря поета-борця із стражденною долею.
Нагадай мені, мамо, слова колядки "Добрий вечір тобі, пане господарю..."
Яскраво ілюстрована новинка найперше привертає увагу фотознімками різних періодів життя героя розповіді, його батьків, рідних, друзів. Є світлини художніх полотен, присвячених Стусу. Одна з них -- "Стус і Богун" наштовхнула авторів на назву книги. Вміщено публікації різних періодів, різних авторів. Тут є поетичні твори про життя і творчість ювіляра його земляків Ніни Гнатюк, Михайла Каменюка, Тетяни Яковенко, Валентини Сторожук, Віктора Мельника... Слово про поета написав ще один земляк --Шевченківський лауреат Петро Перебийніс. Написав від руки. Текст скопіювали і розмістили на одній зі сторінок.
-- Ця книга -- дорога болю нашого земляка, -- розповіла "Голосу України" її упорядник відома українська поетеса, дослідник життя і творчості Стуса Ніна Гнатюк (редактором видання є вінницька поетеса Валентина Сторожук. -- Авт.) -- Ми ставили за мету показати, що його душа -- з Поділля, із землі Богуна, її героїчного минулого, легенд, казок, пісень. Усе це не могло не ввібрати в себе серце маленького хлопчика. Неспроста він згадував пізніше, що пам'ятає мамину колискову "Ой, люлі-люлі, моя дитино...". Хіба тільки це?..
Гортаючи сторінки, можна дізнатися, якою була улюблена народна пісня Василя. Її назва "Ой, на горі вогонь горить, а в долині козак лежить". "Мамо, надішли мені текст колядки "Добрий вечір тобі, пане господарю...". Про таке Василь просив в одному з листів, надісланих з тюремних казематів. Цей лист датовано 15 січня 1984 року. У далекому засланні призабулися милозвучні рядки прекрасної поезії "Співають-плачуть солов'ї..." Олександра Олеся. Василь звертається з проханням до дружини пані Валентини надіслати йому цей твір.
Донецька справа поета
На одній із фотографій упізнаю упорядника книги з-поміж учасників міжнародного Шевченківського свята "У сім'ї вольній, новій". Відбувалося воно тоді в Донецьку. Світлину зроблено на тлі барельєфа Василя Стуса, що розташовувався на вході до одного з корпусів Донецького національного університету. "Зображення поета по-варварськи вирубали, -- продовжує співрозмовниця. -- Як це відбувалося, йдеться в одній із публікацій, що представлена у книзі. Чи зберігся він дотепер, хтозна...".
За словами співрозмовниці, свого часу професура названого вишу не підтримала пропозицію про присвоєння імені поета-борця навчальному закладу. Ніна Гнатюк розповіла тоді у своїй статті "Донецька справа Василя Стуса". Публікація побачила світ у газеті "Просвіта". Ця стаття також є у книзі.
-- Мене просили не друкувати її, -- каже Ніна Гнатюк. -- Мовляв, нині ДонНУ носить це горде ім'я. Всі перипетії навколо його присвоєння залишилися далеко позаду. Та й університет тепер у Вінниці. Я довго думала, як бути. Якби не війна, не друкувала б. Та коли перед очима портрет молодого, симпатичного десантника Петра Коваленка, який став першою жертвою серед вінничан, котрі захищають країну на Донбасі, всі перестороги і сумніви, ніби вітром розвіяло.
Згаданий воїн родом зі Стусового села. Його фотографія, а також розповідь про надзвичайно коротке життя, яке обірвала куля бойовика у 21 рік, представлено в книзі.
До речі, багато розповідей про історію присвоєння імені Стуса ДонНУ. Ідеться про заходи, що їх виш приурочує поету. В одному з текстів згадується про книжку, що видали минулого року стусознавці Донецького національного. Ніна Гнатюк називає її добротним виданням.
Плануємо створити музей-садибу
До будинку, в якому народився Василь Стус, щодня сходяться односельці, які мешкають поруч. Набирають воду з криниці. Її викопав батько поета Семен Дем'янович. У селі її так і називають -- Стусова криниця. Вода справді смачна. Автор публікації стверджує про це особисто. "Води зі Стусової криниці вистачить на три села, -- каже завідувач відділу культури Гайсинського району Микола Ричков. -- Коли літо спекотне, одні колодязі міліють, в інших вода взагалі зникає, а джерело Стуса пульсує, як завше повноводно. Не знаю, чим це пояснити, не думаю, що місцеві вигадують".
На Святвечір земляки принесли квіти до меморіальної дошки, встановленої на будинку. Поклали їх також до пам'ятника на подвір'ї школи. У музейній кімнаті, створеній у школі, запалили свічку пам'яті. На другий Святвечір, 12 січня, в селі відбудуться мистецькі заходи "На Різдво до Стуса". Тоді й книгу презентують. Родзинкою стане виконання пісень на вірші поета. Таку програму підготували учасники художнього колективу села Красносілка.
-- У наших планах створити в будинку, де народився поет, музей його імені, -- каже пан Микола. -- Нині там проживають родичі Стуса. Під час попередньої розмови вони не заперечували про можливий переїзд. За умови, звичайно, що для них придбають житло.
У Вінниці з нагоди ювілею відбудуться Стусівські читання. Уже у 26-те їх проведе обласна бібліотека імені Тімірязєва. Біля пам'ятника на площі Стуса зберуться шанувальники його творчості, члени письменницької організації, студенти, зокрема Донецького університету, а також філологи Вінницького державного педагогічного університету.
-- Прикро тільки, що рідня Стуса не зможе взяти участь у цих заходах, -- зазначає Ніна Гнатюк. -- Дружина пані Валентина хворіє, лікується також старша сестра пані Марія...
Віктор СКРИПНИК.
Фото надано автором.
Вінницька область.
P.S. Видавці висловлюють щиру подяку народним депутатам України Анатолію Матвієнку, Олександру Шпаку та голові Вінницького земляцтва в Києві Віталію Безносюку за фінансову підтримку у виданні книги "Земля Івана Богуна -- колиска Василя Стуса".
