На Різдво зустрілися зі священиком Української православної церкви (Московського патріархату). Другом сім’ї з Росії. «Хочу запитати тільки про одне, — звертаюся до нього, — чому священики РПЦ ходять з іконами сталіна-путіна й благословляють війну з Україною?» «Тому, — відповідає священик, — що Україну захопили європейці й українці відриваються від «русского мира» і від богообраного народу». Подумала, що відриватися від такого "миру" треба швидше. Адже дива бувають. І не тільки на Різдво!

Антивоєнні пікети в Москві.

Анна МОСКАЛЬОВА (Ярославль, перекладач-синхроніст із французької):
— Дорогі українці.
Я категорично проти цієї війни, проти нагнітання ненависті між нашими країнами. Щиро співчуваю всім вашим співгромадянам. Думаю, що треба шукати компроміс, який улаштував би всіх нас і щоб ми змогли припинити війну. У новому році я бажаю вам миру. Щиро співчуваю і шкодую.
Я була в Києві й Дніпрі, спілкувалася й продовжую спілкуватися з українцями. Спогади всі дуже теплі. Дуже сподобалося ставлення людей одне до одного, навіть до нас, росіян. У Вас дуже красиві міста й дуже смачна кухня. Українці неймовірно добродушні й щиросердечні. Волелюбні й уважні до інших. Я дуже важко переживаю нинішню ситуацію.
Дуже хочеться в Київ. До друзів...

Ігор ВІГОВСЬКИЙ (Челябінськ, учитель фізики та астрономії):
— Дорогі українські друзі! З 2014-го минуло майже чотири роки, і навіть частина тих людей у РФ, які піддалися пропаганді й були в шовіністичному вигарі, нині починають замислюватися про те, що сталося тоді і як Росія повелася з Україною! Коли я дізнався про анексію Криму, мені на секунду здалося, що я збожеволів! Але потім, звичайно, з’ясувалося, в повній відповідності з висловлюванням Ніцше, що божеволіють зазвичай великими колективами. Я спостерігав декілька таких людей у своєму оточенні. Нині частина з них мовчать і нічого не кажуть на запитання про Крим, частина переглянули свою позицію на протилежну. Пропаганда продовжує утюжити мізки росіян, але ефективність її помітно знизилася. Наступає протверезіння. Правляче угруповання завело країну в глухий кут, і це починають усвідомлювати дедалі більша кількість людей. У міру усвідомлення загального глухого кута дедалі більше людей усвідомлюють злочини, вчинені проти України. Велика країна завжди створюється завоюванням нових земель і зовсім не в білих рукавичках. В історії Росії багато моментів, коли вона діяла жорстоко стосовно сусідів. Були й набагато жорстокіші моменти з великими стратами й репресіями, але підліше за події 2014 року в історії Росії не було. Це вже верх підлості й віроломства. Держава, яка вчинила таке, — приречена. Країна Росія має бути перебудована відповідно до демократичних стандартів, державні структури позбавлені спадщини СРСР, змінені докорінно. Тільки тоді наші сусіди дивитимуться на Росію без жаху.
А нині прошу пробачити ту частину населення, яка піддалася пропаганді! Державні органі прощенню не підлягають. Кожен відповість за свої злочини!

Ольга НІКІТОВА (Москва, колишня прихильниця ліквідованої партії «Воля», що виступала за мир в Україні):
— Дивно подумати навіть, як два рідні народи стали ворогами. Можливо, підігрівання сварки між росіянами й українцями жевріло давно й невдоволення було присутнє. Але все-таки, хоч би там як, ми рідні й за генами, й за Духом, і взагалі в Росії в багатьох родичі живуть в Україні.
На моє глибоке переконанню, розсварили нас не направлено, через засоби масової інформації. Телевізори взагалі треба вже давно на смітник викинути — ціліші будемо. І війна почалася, я вважаю, тільки через офіційну пропаганду.
Що потрібно нормальній середньостатистичній людині? Війна потрібна? Ні. Будь-який конфлікт, у сім’ї, на роботі, просто на вулиці, можна погасити, а можна підтримати. Та сварка, навіть із бійкою, — ніщо порівняно з верхівками країн, що сваряться. І саме облудною пропагандою в цю нікому не потрібну сварку втягуються громадяни. Інакше важко пояснити ненависть і зловтіху одне до одного. У звичайному житті кожен відповідає за себе й родину, за виконану роботу. А правителі відповідають за життя мільйонів, які (так би мовити) довірили управління країни й довірили майбутнє своїх дітей цим людям. І про цю відповідальність потрібно нагадувати, інакше якось вони забувають про це.
У нас у Росі, на жаль, правда особливо не вітається можновладцями. Були люди, які не хотіли цієї війни, а тепер кримінально переслідуються, досить жорстоко. Але, хоч би там як, брехня тримається, поки в неї вірять, тому й розплачуються наші братні народи.
Багато знаменитостей доволі точно описали, що таке війна і з чим вона пов’язана. На-приклад, Андрій Макаревич: «Я нарешті сформулював для себе, що таке війна. Це коли два (три, чотири) негідники не домовилися про свої справи, і 10 (20, 30, 50, 100) тисяч закодованих дурників і 100 (200, 500, 1000) романтиків з ображеним почуттям Батьківщини йдуть убивати один одного. І ще — це коли нам здається, що може й обійдеться, а через хвилину вже пізно».
Не вірте, коли вам кажуть, що росіяни хочуть війни. А тих, хто воює, до народу зарахувати складно, тому що не можна на чужому горі заробити гроші, ну якщо тільки на довічне лікування або на власний похорон.

Ірина ГУРСЬКА (Пенза, економіст і підприємець):
— Події Майдану сприйняла як бажання українців скинути прокремлівську злодійкувату владу, обрати європейський шлях розвитку країни, шлях побудови справедливого демократичного суспільства. Ціна перемоги Майдану дуже висока й вона продовжує зростати, поки гинуть кращі патріоти України на сході.
Захоплення Криму давно витало в умах і кабінетах Кремля, і вони знайшли зручний момент, а підтримка за-
сланого туди населення не змусила себе чекати: військові пенсіонери думали, що пенсії в Криму відповідатимуть російським, а продукти залишаться українськими й за тими само цінам, але вийшло зовсім не так, як їм хотілося б.
Майдан налякав кремлівських так, що вони вирішили всіма силами показати, що такий шлях спричиняє громадянську війну, хаос і злидні. Головне завдання стояло перед ними — дестабілізація України, саме тому й стали захоплюватися групами диверсантів міські й селищні управи.
Волелюбний український народ і його бажання йти своїм шляхом, відмовляючись бути на побігеньках у Кремля, давно не дає спокою шовіністичним колам РФ, вони й нині озвучують своє бажання захопити Україну. Формувати негативне сприйняття подій, що відбуваються в Україні, у російських ЗМІ почали давно, і до 2014 року маса населення, зомбована телеящиком, сприйняла приєднання Криму із за-хватом патріотичного алкоголіка, люди, котрі засуджували, сприймалися як зрадники або божевільні.
Нині ситуація значно змінилася: з погіршенням стану економіки й наповнення особистого холодильника мізки стали прочищатися в багатьох.
Україна має всі можливі ресурси, щоб стати однією з великих процвітаючих європейських країн. Але шлях боротьби за свободу ще не пройдено, вороги внутрішні не менш небезпечні, ніж зовнішні.
Демократичні сили світу не залишать Україну наодинці з агресивним сусідом, і це дуже тішить, санкції змусять злочинців піти із захоплених територій, а в остаточному підсумку і зметуть їх із влади взагалі. Це буде питанням часу!
Бажаю українцям не зупинятися й далі захищати ідеї Майдану: ідеї свободи від корупції, кумівства, злодіїв і зрадників.
З Новим роком Вас, дорогі українці! Усім серцем бажаю вам перемоги, миру, процвітання! 

Марія ФЕДОРОВА (Санкт-Петербург, просто мама й домогосподарка):
— В Україні була ще в дитинстві. П’ять років поспіль мама возила мене до Трускавця. Знімали кімнату в приватному будинку, хазяйка була чудова, до бювета ходили якимись довжелезними сходами. Пам’ятаю, що вода називалася Нафтуся. Ще там було джерело, яке вважалося омолоджуючим, нам розповідали якусь легенду про нього, а от вода в тому джерелі начебто називалася Юзя. Їздили на екскурсію у Львів, дуже красиве місто. Мрію побувати в Києві, сподіваюся, що незабаром це буде можливо. Уся наша родина любить рок-музику, і, до речі, українська група «Океан Ельзи» — одна з найулюбленіших.
Сподіваюся, що народ України розуміє, що не всі росіяни підтримують путінську агресію й анексію Криму. Повірте, думаючі люди в Росії є.
Насамперед хочу побажати українцям миру, нехай швидше закінчиться ця війна! Бажаю Україні бути вільною, демократичною й незалежною країною, щоб люди вашої країни були щасливі! Слава Україні!

Підготувала Наталя ЯРЕМЕНКО.
Фото Григорія СІМАКОВА.