Перший новорічно-різдвяний тиждень року завжди був періодом без новин та політики. Схоже, що цього разу ми ламаємо ще одну традицію нашого «сонного царства». Уже з перших днів 2018-го українці відчули себе в епіцентрі подій. На жаль, не всі новини були святкові. Схожим за тональністю буде й наступний тиждень. Лише після поновлення засідань Ради слід чекати суттєвих змін.

Загальний тон політичному сезону задав Президент. Досі обговорюємо одразу два його тексти: новорічне вітання та колонку для видання «The Economist». Основними тезами стали не лише констатація досягнень минулого року й плани на прийдешній. П. Порошенко акцентував увагу на необхідності суспільної єдності, але й продемонстрував, що у відповідь на політичні удари не буде «підставляти другу щоку». Фактично він чітко вказав на свого головного опонента, ввівши в ролик кадри, де Ю. Тимошенко з В. Путіним виходять разом після підписання газового контракту, та тези, на яких вестиметься політична дискусія. Домінуватиме жорстке протиставлення: патріотизм, національний інтерес — колаборантство, умисне ослаблення країни. Ця само тема одним рядком чітко відобразилась і в авторській колонці. На тлі переліку досягнень різко вставлено фразу, що спроби розвалити країну зсередини відбуваються саме за російські гроші. Відповіді від означених фігурантів поки що не пролунали.

Прем’єр-міністр В. Гройсман у своєму вітанні робив акцент на плідній співпраці уряду з парламентом, завдяки чому вдалося за пару місяців ухвалити більше реформ, ніж за кілька попередніх років. На дієздатності й патріотичній сутності Верховної Ради наголошував у своєму привітанні глава парламенту А. Парубій.

Трагедією перших днів року стало вбивство юриста Ірини Ноздровської. Маємо для себе зробити принаймні три акценти. Суспільство стає більш зрілим і людяним. Ми вже не сприймаємо смерть окремої людини як статистику. Ірина не була ні політиком, ні широко відомим активістом, але жахлива новина збудила громадян від новорічної ідилії. Саме активність простих людей спонукала поліцію перейти до інтенсивного сценарію ведення слідства.

Друге — це ницість і підлість частини політичного шумовиння. До акції активістів під обласною поліцією вмить влилися маргінальні персонажі й спробували громадянську активність спрямувати в брудне політичне русло. Не проминули нагоди попіаритися на крові й сам екс-президент Грузії та низка інших не дуже перебірливих в засобах політиків. А недобропорядні політтехнологи вмить стали розкручувати тему «Гонгадзе-2» попри всю безглуздість такого порівняння. Які же далекі деякі представники політичного класу від реального морального рівня свого народу! І третє — найкраще протистояти брудним політичним авантюрам не голослівними заявами, а належним виконанням владними інституціями своїх обов’язків. Ще до кінця тижня поліція зуміла повідомити про арешт убивці, чим умить перекреслила спекуляції на цій темі.

На відміну від України, для більшості світу перший тиждень року — звичний час активної діяльності. Чимало подій у той чи інший спосіб стосувалося України або відбувалося за нашої участі. Так, міський голова Києва Віталій

Кличко побував на конференції правлячої німецької партії ХСС у федеральній землі Баварія та домовився про міжрегіональні зв’язки та відкриття баварського представництва в Києві. Якщо врахувати, що економічний потенціал цього регіону значно перевищує показники всієї України, то це аж ніяк не зайве. До того ж ще недавно баварські політики демонстрували доволі проросійські настрої, а нам в Європі треба примножувати союзників, а не скептиків. Також трансформацію від проросійських заяв до тверезого осмислення ситуації на сході України демонструє міністр закордонних справ Німеччини Зігмар Ґабріель. Його візит в Україну, хоча й не завершився відвідуванням зони бойових дій (що вмить допомагає бага-тьом зробити правильні акценти), але ознаменувався цілком позитивними заявами. Не зайве нагадати, що пан Ґабріель має дуже високі шанси й надалі залишитися в міністерському кріслі після відновлення переговорів у Німеччині про формування широкої коаліції.

Маємо й менш приємні новини. Війна на сході України та агресія Росії проти нас та проти всього цивілізованого світу так і не стали офіційними зовнішніми пріоритетами ЄС. Оскільки це рішення ухвалюється консенсусом, то мусимо з’ясувати, хто нині руйнує спільну позицію супроти України, й Росії та посилити дипломатичну роботу в цьому напрямі. Також маємо тактику «дрібних уколів» від політиків Польщі й Угорщини. Знаково, що перший візит нового прем’єра Польщі відбувся саме до Угорщини — дві країни, які зазнають нищівної критики в ЄС за згортання демократії, координують свої дії. Очевидно, що це змова не проти України, а, найперше, проти цінностей ЄС.

Але нас там теж згадували всує. Обидва лідери висловилися проти розширення Вишеградської четвірки, до якої мала намір пристати й Україна. А ще Матеуш Моравецький знову повторив фальшивку про незліченних «українських біженців» у Польщі, за що був висміяний нашим МЗС: це ті «біженці», яких Польща сама за-
кликає до себе, щоб піднімати власну економіку.

Дедалі чіткішим стає розуміння у всьому світі, наскільки деструктивну позицію в будь-яких питаннях займає Росія. Президент Франції заявив про формування нової політики протидії фейковим новинам, явно натякаючи на «спеціалістів з-під Кремля». І навіть у далекій Мексиці вже відчули наслідки російського втручання у свої вибори. Це нагадує психологічний комплекс закоренілого злочинця, який уже просто не може не красти. А для нас зростає потенційне число держав-союзників у протидії ворогу.

І, щоб не завершувати негативними подіями, кілька добрих новин. Як і обіцяв прем’єр Гройсман, учителям з нового року на чверть підвищили зарплати. З уведенням біометричного контролю на пунктах прикордонного пропуску починається тихий і тривалий перехід до запровадження візового режиму з країною-агресором. А ще в елітному виді спорту українська тенісистка Еліна Світоліна отримала чергову перемогу, цього разу на турнірі WTA в Брісбені.


Тарас ЧОРНОВІЛ, політолог і незалежний експерт.