З п’яти областей завозили восени солодкі корінці цукрозаводи Вінниччини. «Плече» доставки — так фахівці називають відстань, на яку транспортують корені з поля на завод — сягало майже сто кілометрів. І це за один рейс. До того ж тільки в один кінець. Порівняйте: раніше завантажені сировиною автомобілі за один рейс проїжджали в середньому 20 кілометрів. За нинішніх цін на пальне втрати заводчан очевидні. На думку фахівців обласної асоціації «Поділляцукор», так само очевидна причина ситуації, що склалася. Якщо так, то чому не вдається скоротити «плече» доставки? На що ще, крім підвищення собівартості цукру, впливають тривалі мандри солодкого корінця?
Сировинні зони: анахронізм чи забутий метод здешевлення продукції
— На Вінниччині майже повністю зруйновано сировинні зони, — пояснили в обласній асоціації «Поділляцукор». — Ось вам і причина того, що буряки заготовляють там, де вдається домовитися з виробниками сировини, а не там, де ростуть ближче. Бурякоцукровий комплекс — це цілісний механізм. Якщо одна його ланка дає збій, це негативно позначається загалом на технологічному ланцюжку виробництва кристалів. Що більша відстань доставки коренів, то дорожчий цукор.
Ідеальний варіант для заводчан — заготівля буряків на полях, що розташовані довкола підприємства. Фахівці асоціації згадують час, коли над розробкою сировинних зон заводчани скрупульозно працювали з господарствами, де вирощували буряки, та представниками районних управлінь агропромислового комплексу.
— Це була така відповідальна робота, що до неї безпосередньо долучалися керівники заводів, господарств, агрономи, економісти, — згадує один з фахівців асоціації. — Сировинну зону треба було спершу узгодити, а потім ще й захистити на засіданні відповідної комісії.
Нині у виграшній ситуації заводи, де самотужки вирощують буряки на орендованих землях. Один з таких — Крижопільський цукровий. Це підприємство повністю забезпечує себе власною сировиною.
— Це найпотужніший в області цукрозавод, — уточнює економіст асоціації «Поділляцукор» Леонід Козодой. — Сім тисяч тонн коренів на добу переробляють на його технологічних лініях. Тобто сировини потрібно багато.
Незважаючи на це, її вирощують самостійно. «Плече» доставки буряків — чи не найкоротше у порівнянні з іншими заводами.
Чому іншим не вдається працювати так само?
Конкуренти мали б стати партнерами
— Сировинні зони — нині це анахронізм, утопія, — каже керівник одного з цукрозаводів, при цьому просить не називати його прізвище. — Забудьте про них. Минув той час, коли «згори» диктували, скільки буряків сіяти, і де їх сіяти. Ми торік ледве нашкребли корінців, щоб забезпечити роботу заводу на мінімальний період. А ви дивуєтеся, чому завозять сировину із-за меж області.
— Відсутність планової економіки не заважає використовувати старі методи, що дають позитивний результат, — наголошують в асоціації «Поділляцукор». — Цукор — продукт партнерської співпраці тих, хто вирощує буряки, і хто варить з них кристали.
Восени на дорогах області можна було бачити таку картину: автомобіль з буряками проїжджає повз цукроварню і прямує до іншого переробного підприємства за 50—80 кілометрів, яке зуміло перехопити корінці. Але ж їх можна вирощувати стільки, щоб усіх забезпечити з найменшим «плечем» доставки...
І ситуація з «чужими» буряками повторюється не перший рік. У деяких випадках доставляти їх на вінницькі заводи вимушені господарства з інших регіонів, бо не працюють цукроварні, куди раніше продавали сировину. А ось коли в області забирають з-під носа в одного і везуть до іншого...
Запустять ще один завод
У нинішньому сезоні цукор варили, а на деяких заводах продовжують це робити, загалом на семи підприємствах. Чотири з них завершили роботу наприкінці 2017-го, решта працювали у Новорічну ніч. 4 січня зупинив технологічний конвеєр Гайсинський цукровий. Наприкінці першої декади стихли цехи Іллінецького підприємства. Натомість Жданівська цукроварня має переробити ще 80 тисяч тонн буряків. Переважна більшість з них — у кагатах на полі. Значну кількість коренів доставляють з Хмельницької області. Велике «плече» доставки призвело до розтягування в часі виробничого процесу. Його планують завершити аж у першій декаді лютого.
— Ось де потрібен ще один завод, — зазначають в асоціації «Поділляцукор». — На півночі області, у зоні бурякосіяння Жданівської цукроварні, щороку вирощують чимало сировини. А добова потужність невелика — 3,6 тис. т. Не можуть виручити сусіди з Іллінецького заводу. Бо в них можливості ще менші — за добу там переробляють дві тисячі тонн коренів.
Натомість має запуститися ще один цукрозавод на півдні краю. Там, у Крижопільському районі, працює потужне підприємство-семитисячник, а торік відновив роботу Соколівський цукровий. У нинішньому році, очікується, додасться Моївський у Чернівецькому районі. Завод почне варити цукор після тривалого простою.
— Частину людей уже набрали на роботу, — розповів «Голосу України» сільський голова Моївки Олександр Вівдич. — У лютому розпочнуть готувати лінії до виробничого сезону.
За словами співрозмовника, три фермерські господарства, що працюють у селі, з осені провели глибоку оранку — підготували площі для вирощування буряків.
— Коли завод запрацює, сівозміни переглянуть у більшості господарств району, — продовжує сільський голова. — Наші родючі чорноземи здатні повністю забезпечити цукроварню сировиною. Таку інформацію маю від фахівців управління агропромислового розвитку району. Односельці й дехто з сусідніх сіл матимуть роботу, а держава — більше цукру.
Вінницька область.
ДЛЯ ПОРІВНЯННЯ
ДОВІДКОВО
За інформацією асоціації «Поділляцукор», на заводи Вінниччини у 2016 році найбільше привезли буряків з Житомирської області — 171 тис. т, Хмельницької — 103 тис. т, Черкаської — 64 тис. т, Київської — 25 тис. т, Кіровоградської — 22 тис. т. У Вінницькій області виростили 2 млн 470 тис. т цукрової сировини.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
ДО РЕЧІ
В Україні вже перероблено 14,07 млн тонн буряків і зварено 2,018 млн тонн цукру. Із 46 заводів, що запускалися у нинішньому сезоні, чотири ще продовжують працювати: Жданівський, Радехівський, Наркевицький та Горохівський, повідомляє асоціація «Укрцукор».
До речі, перспективи розвитку солодкої галузі обговорюватимуть під час ІІ Міжнародного конгресу виробників і переробників цукрових буряків «Sugar World-2018», що відбудеться 1 березня в Броварах Київської області
