На малій батьківщині видатного поета Василя Симоненка за традицією відзначили його день народження. Щоб ушанувати пам’ять знакового митця слова, якому того дня виповнилося б 83 роки, до його материнської хати в селі Біївці, що в Лубенському районі на Полтавщині, з’їхалися і зійшлися керівники району, представники творчої інтелігенції та громадськості, небайдужі земляки. Віднедавна це гніздо, з якого випурхнув у широкий світ витязь молодої української поезії, отримало офіційний статус хати-музею. Тож відвідувачів тут побільшало. Тільки за минулий рік стежку сюди протоптали понад тисяча гостей звідусіль...
На знімку: погруддя Василя Симоненка в музеї Тарандинцівської школи, яку він закінчив.
На урочистостях з нагоди чергового дня народження поета біля тієї хати та в її більш ніж скромних кімнатах, як і завжди, читали його вірші, а також поетичні рядки з присвятою землякові. Завершилися вони не менш традиційним спільним виконанням пісні з безсмертними Симоненковими рядками про те, що «вибрати не можна тільки Батьківщину»... Присутні наголошували на тому, що нині, коли рідну землю кращим її синам знову доводиться захищати від ворожої навали, ці слова набувають особливого значення. Насамкінець господарі й гості поклали вінки та квіти до пам’ятника-погруддя Василеві Симоненку, що височіє в центрі Біївців.
Потому шанувальники його творчості переїхали в село Тарандинці, куди майбутній поет старшокласником щодня пішки торував дев’ятикілометровий шлях, щоб закінчити місцеву десятирічку. Далі вшанування пам’яті митця слова відбувалося в «іменному» шкільному музеї, де також пролунали спогади про нього та вірші й пісні на слова видатного земляка. Під оплески присутніх тут вручили заслужені відзнаки новим лауреатам районної літературно-мистецької премії імені Василя Симоненка.
Фото автора.
