У Львові дві гілки влади містяться в одному адміністративному приміщенні на вулиці Винниченка, 18. Голова облдержадміністрації — на другому поверсі, а голова обласної ради — на третьому. Більшість років незалежності стосунки між ними нагадували політичний детектив. Конфлікти, скандали, оголошення недовіри, постійне перетягування каната на своє поле. Деколи два керівники області листи писали один одному, замість того, щоб пройти кілька десятків метрів і відверто переговорити.
Почалося все з комуністичних часів, коли В’ячеслав Чорновіл очолив обласну раду, а секретар комуністичного обкому продовжував сидіти на другому поверсі. І так тривало донедавна, хоч змінилися часи, і Україна стала незалежною. Два поверхи часто ворогували між собою. Та ось уже два роки, як припинилася ворожнеча між двома гілками влади. Що приховується за цією тенденцією?
Голова Львівської облради Олександр Ганущин.
Голова ОДА Олег Синютка.
Фото прес-служби ОДА і обласної ради.
Президентські намісники
Керівників облдержадміністрації призначали зі столиці. Досить часто не рахувалися з громадською думкою і настроями жителів області. За попереднього президента України стало ледь не модою щороку присилати на Львівщину нового керівника ОДА. І все колоритнішого і колоритнішого.
За часів Януковича на другому поверсі засідали прокурор, банкір, два міліцейські генерали і залізничний генерал, які жодного дня не працювали і в органах виконавчої влади, і мали дуже приблизне уявлення, як діє державна машина.
Видовище було сумне. Банкір прославився тим, що привіз із собою київський десант і захотів перекрити для відвідувачів другий поверх. Почав з ремонту кабінетів, але довго не протримався. Залізничний генерал намагався взяти під контроль фінансові потоки і керував важкою рукою, як у напіввійськовій організації. Але із залізничної колії так і не зійшов.
Міліцейський генерал, який закінчив ПТУ і заочно сільськогосподарський інститут, взагалі виявився випадковою людиною. Він запам’ятався тим, що його не пускали на роботу в ОДА.
Мудрі галичани, спостерігаючи за цими сумними іграми, тільки знизували плечима і з гумором називали голів ОДА «президентськими намісниками». А депутатський корпус обласної ради постійно заслуховував роботу голів
ОДА і досить часто ставив їм оцінку «незадовільно». Кількох голосів бракувало до двох третин, щоб оголосити недовіру. Облдержадміністрація затрачала чимало часу, щоб нейтралізувати депутатський корпус. Зусилля двох гілок влади були спрямовані на підкилимні ігри та перетягування каната.
Не тільки громадськість, а й політики та експерти дивувалися цим випадковим призначенням. І неспроста: за штурвал літака, де 100— 300 пасажирів, ніколи не посадять випадкову людину без спеціальної освіти чи практичного досвіду. А областю, де проживає 2,8 млн осіб, виявляється, можуть керувати випадкові люди. Як же так?
Саме некомпетентні керівники ОДА, які часто вирішували кулуарні питання своїх ставлеників, найчастіше давали привід для протистояння двох гілок влади. Такі очільники не могли проводити відкриту політику, підбирати компетентних керівників і часто рекрутували кадри за принципом особистої довіри.
Коли підкилимні війни припинились...
Йде третій рік, як припинилося штучне протистояння між обласною радою і облдержадміністрацією. Обидві гілки влади нині працюють в тандемі й намагаються вивести Львівщину в лідери серед регіонів України.
Область вийшла на перші позиції з будівництва доріг, ремонту об’єктів соціальної сфери, у створенні альтернативних джерел енергії. Тут протягом року відкрили найбільше нових шкіл в Україні, закупили найсучасніше медичне обладнання, модернізують житлово-комунальну інфраструктуру. На сесії обласної ради прийняли стратегію розвитку регіону, яка передбачає створення конкурентоспроможної економіки, нову якість життя, розвинуте село, відкриті кордони і туристичну привабливість цього краю.
За рік промисловість Львівщини зросла на 5,1%, аграрний сектор — 5,4%, експорт — 26%, будівництво — 6%, роздрібна торгівля — 12,4%. У регіоні запрацювало 80 нових виробничих потужностей. Залучено прямих іноземних інвестицій на суму 52 млн доларів. Бюджет області в 2017 році становив 32 млрд гривень. Львівщина виходить в п’ятірку лідерів України.
Стабільність і спокій в регіоні дозволили залучити 6,5 млн євро коштів Європейського Союзу для впровадження транскордонних проектів. Львівщина об’єднала чотири гірські області й виходить на прямі контакти з ЄС, інтегруючи Україну в Європейське співтовариство.
«Найбільше наше досягнення — це відкритість ради нового скликання, — вважає голова Львівської обласної ради Олександр Ганущин. — Це прозора кадрова політика, попереднє оприлюднення рішень, закупівля товарів та послуг через систему «ProZorro», громадські обговорення важливих для регіону рішень».
Тепер на керівників комунальних підприємств проводять відкриті конкурси — заяви подають усі охочі. Так підібрано майже три десятки керманичів.
Голова ОДА Олег Синютка вважає, що найбільшим здобутком минулого року стало те, що вдалося втримати стабільність та єдність в області. На другому місці — стабільний розвиток Львівщини, де протягом року вдалося створити вісім тисяч нових робочих місць.
Чи не найбільше досягнення Олександра Ганущина і Олега Синютки — це зниження рівня корупції в регіоні, який традиційно «славився» поборами і хабарництвом. Кроку не можна було зробити, якщо не підмажеш. Центр часто на «грошові посади» призначав керівників, які збирали данину з місцевих підприємців та бізнесменів, штучно провокували затягування вирішення буденних питань. І тут довелося поборотися як зі своїми хабарниками, так і зі столичними. Олег Синютка привселюдно заявив, що на Львівщині ніхто не збиратиме грошей ні для кого: «Якщо такі збирачі з’являться, телефонуйте мені на мобільний». До речі, мобільний голови ОДА знає ледь не пів-області.
Саме такий підхід сприяв притоку інвестицій, бо минулими роками нові виробництва дедалі частіше відкривали в Івано-Франківську, Тернополі, Ужгороді, а не у Львові, де були дуже високими побори податкової та правоохоронних органів.
Галичани теж помітили переміни, але чи не найбільше їх тішить, що питання конфліктів між двома гілками влади на Львівщині зникло зі сторінок місцевих ЗМІ, бо ці ігрища й імітування активної боротьби всім добряче набридли.
Суперечки вирішуються за робочим столом
Нині Львівщиною керують очільники, які мають великий досвід роботи в радах та й у виконавчій владі. Вони на практиці знають, як діє державна машина, бо пройшли тривалий шлях, починаючи з низів. І ще, обидва керівники спробували себе в бізнесі й громадській діяльності, пройшли хорошу школу лідерства.
Голова обласної ради Олександр Ганущин протягом п’яти років працював в ОДА — начальником відділу, заступником голови облдержадміністрації. З 2006 року — депутат обласної ради.
Голова ОДА Олег Синютка має дві вищі освіти — історик та економіст. Працював заступником голови Івано-Франківської міської ради, очолював департамент економічної політики Львівської міської ради. З 2007 року — заступник міського голови Львова, а з 2014-го очолює Львівську ОДА.
І саме практичний досвід їх навчив, що там, де конфлікти та скандали, нема часу для роботи. На жодній нараді, прес-конференції очільники області не вдаються до відкритих образ, хоч ще недавно це було ледь не модою — спаплюжити конкурента. Більшість суперечок нині вирішується за робочим столом, а не на мітингах чи політичних шоу.
У декого може скластися враження, що на Львівщині зникла опозиція. Це не так. В обласній раді досить серйозну нішу нині займає ВО «Свобода», яке не дає владі дрімати і досить часто й аргументовано критикує. Серед опозиціонерів — колишній заступник Голови Верховної Ради, колишній голова обласної ради та екс-міністр оборони. Отож спочивати на лаврах владі таке потужне лобі не дасть.
Львівська історія з добором кадрів на керівників регіону вчить, що не можна керуватися лише політичними інтересами і приводити до влади випадкових людей, за партійною ознакою. Кожна політична сила повинна мати серйозний кадровий резерв, бо інакше ризикує опинитися на узбіччі, як це трапилося з деякими попередниками, що на мітинговій хвилі прийшли до влади і розчарували виборців.
Львів.
