Керівники переробних підприємств, де виготовляють сири, сметану, ряжанку та іншу необхідну для споживачів продукцію, б’ють на сполох. Адже в країні, вважають вони, виникла парадоксальна ситуація, через яку втрачається зацікавленість селян розвивати тваринництво. Річ у тім, що якщо одноосібник-господар корів офіційно продає видоєне молоко заводу, то він частково зменшує собі субсидію, або взагалі її позбавляється. Коли ж везе на ринок або здає посереднику — нічого не втрачає.
Як розповіли в асоціації «Укрмолпром» (об’єднує виробників і сировини, і готової продукції), за таких умов господарі корів відмовляються офіційно продавати молоко на промислові підприємства. І це логічно. Адже у фізичних осіб виручка від продажу домашнього молока зараховується до сукупного доходу. Це впливає на зменшення або скасування їм субсидії на житлово-комунальні послуги. Якщо ж неофіційно продавати молоко посереднику чи реалізувати на ринку, це не зараховується до сукупного доходу і субсидію можна отримати у повному розмірі.
Тож на допомогу господарям корів приходять сумнівні посередницькі структури, що з’являються нині наче гриби після дощу. Саме таким неофіційним фірмочкам, які здебільшого працюють у тіні й не платять податки, селяни, котрі претендують на субсидію і не зацікавлені в збільшенні офіційного доходу своєї родини, і збувають видоєне.
Щоб розв’язати проблему, в «Укрмолпромі» пропонують внести зміни до методики нарахування субсидій — для господарів, які поставляють незначні обсяги молока від своїх корів на промислову переробку, виручку від його продажу не включати до сукупного доходу. І наголошують: нинішня ситуація є несправедливою, адже отримані від заводів кошти не можна вважати прибутком власника корови, бо вони значною мірою йдуть на виробництво сировини — витрачаються на корми, електроенергію, воду, інвентар, устаткування, ветеринарно-санітарні, зоотехнічні та інші заходи. А тут здавачам ще й доводиться думати, як реалізувати видоєне, щоб не втратити пільги на оплату житлово-комунальних послуг.
Як підрахували в асоціації, нині частка незадіяної молочної сировини в індивідуальному секторі, яку промислові підприємства могли б переробити на своїх потужностях — майже три мільйони тонн, що становить 38% від загальних обсягів виробництва. Якщо офіційно на заводи додатково надійде навіть половина цієї кількості, тобто 1,5 млн тонн молока, то це сприятиме поповненню бюджету країни: тільки у вигляді ПДВ від реалізації готової молокопродукції — до 1,5—2 млрд грн на рік. З кожного кілограма сирого молока, приміром, при закупівельній ціні 5,3 грн/кг до держскарбниці спрямовується 1,09 грн ПДВ. До того ж підприємства додатково сплатять податок на прибуток та відрахування до соціальних фондів.
Такий крок дасть змогу перекрити для селян ту частку субсидії, яка у них відбирається, зацікавити господарів утримувати корів та офіційно продавати молоко на переробні підприємства, а не посередникам. Це сприятиме і забезпеченню споживачів якісною продукцією. Адже молоко — продукт, який швидко псується і потребує термінової обробки та переробки передусім на промислових підприємствах.
Заводи мають достатньо потужностей для очистки: відповідне обладнання для бактофугування, механічної очистки, пастеризації, термізації сировини. До речі, молоко з індивідуального сектору йде на виробництво продукції, технологічний процес якої передбачає підвищені температурні режими. На всіх заводах запроваджено НАССР (тобто системи аналізу небезпечних факторів і контролю у критичних точках), тож там спроможні виготовляти товари, що не зашкодять здоров’ю споживача. Таких умов не мають тіньові посередники.
У підсумку виграють власники корів, держава, переробні підприємства.
