У Полтаві День Соборності України, на відміну від представників влади, які традиційно головним заходом із цієї нагоди вважають лише покладання квітів до пам’ятника Тарасу Шевченку, опозиціонери-націоналісти закликали земляків долучитися до організованого ними напередодні «Ланцюга єднання». 

У «Ланцюгу єднання» полтавці різного віку демонстрували свої патріотичні почуття.

Фото автора.

Останній також стає традиційним. Однак обране цього разу місце для творення такого «ланцюга» у багатьох викликало подив. Адже йшлося про розташовану в самісінькій «пуповині» обласного центру Круглу площу з відомим «орлом» — монументом Слави «русскому оружію». Цього позолоченого бронзового птаха, який у пазурах тримає блискавки, а в дзьобі — лавровий вінок, вгніздили там на стилізованій під гармату колоні ще за царату. Щоб прославляти російську зброю та перемогу царя Петра І над військом шведського короля Карла ХІІ і козаками гетьмана України Івана Мазепи у трагічній для нашої історії Полтавській битві.

Організатори «Ланцюга єднання» хотіли використати форму площі для творення живого замкнутого кола. Та оскільки людей прийшло небагато (за підрахунками самих організаторів, не більше 300), то їх просто вишикували від одного входу в Корпусний парк до іншого та проголосили, що такий ланцюг символізує єдність Сходу і Заходу України. Звісно, зворушливо було бачити у тому строю учасників АТО, батьків полеглих захисників України, сивочолих ветеранів і малечу, студентів, які трималися за руки і щиро демонстрували свої патріотичні почуття. Незрозуміло тільки, чому з волі організаторів вони мали до Дня Соборності України розгортати великий синьо-жовтий прапор саме під російським орлом і, власне, «кланятися» цьому хижому птаху на Круглій площі...

Надто за умов, коли зовсім недавно — 19 грудня минулого року — за вказівкою батьків міста комунальники знову «звільнили» того орла від національних і державних символів України. Наша газета вже повідомляла про те, як 24 серпня 2014 року, тобто саме тоді, коли уславленим у Полтаві «русскім оружієм» окупанти і загарбники знову вбивали захисників нашої держави, патріотично налаштовані полтавці прикріпили до згаданого орла синьо-жовтий прапор, а трохи нижче, на колоні, — банер із написом «Слава Україні! Героям слава!». Пізніше разом із Державним там встановлювали ще й червоно-чорний прапор боротьби за волю України.

Проте щоразу і ті прапори, й банери комунальники за усними розпорядженнями керівників міста знімали. Зрештою, своє фе з приводу їхньої появи міський голова Олександр Мамай виказував не раз: мовляв, усе те псує зовнішній вигляд історичної пам’ятки. Останнє таке зняття (загалом їх було півдесятка!) коментував профільний заступник міського голови Андрій Лямін. За його словами, до міської влади зверталися полтавці, схвильовані тим, що прикріплені до позолоченого орла прапори порвалися на вітрі...

Це справді так, стан тієї символіки всі бачили. Але навіщо було разом із прапорами знімати з колони й банер із написом «Слава Україні! Героям слава!»? Адже його вигляд не викликав жодних нарікань. Зрештою, чи не логічніше було б ті прапори замінити, а не вкотре демонструвати владні амбіції, щоб усі знали, хто в місті «хазяїн».

І саме після цієї чергової наруги не лише над пам’яттю полеглих за Україну героїв, а й над здоровим глуздом організатори «Ланцюга єднання» влаштовують свою акцію фактично «в тіні» російського орла. Хоча серед них також були і депутати міської ради, котрі могли б зібратися й, як то кажуть, раз і назавжди пояснити батькам міста, що тупоголовість можновладців псує лице обласного центру набагато істотніше, ніж обвітрені прапори...

Тим паче, що наприкінці 80-х років минулого століття поява під тим орлом людей із синьо-жовтими прапорами сприймалась як спротив імперському поневоленню України, а сьогодні подібні до описаного вище «маневри» з ними засвідчують зовсім інше. Насамперед безпорадність тих, хто претендує на лідерство у патріотичному русі й водночас демонструє цілковиту неспроможність протистояти діячам, які сидять у владних кабінетах із синьо-жовтими прапорами й відверто плюють у душі свідомих українців...

Полтава.