Командир відділення 59-ї мотопіхотної бригади старший сержант Анатолій Твердола загинув у той день, який мав стати для нього незвичайним.
Командир відділення Анатолій Твердола своєю козацькою статурою уселяв упевненість у молодих бійців.
Ще одного бійця провели в останню путь на Вінниччині — у селі Ладижинські Хутори Гайсинського району поховали 47-річного Анатолія Твердолу. Він служив командиром відділення 9-го батальйону 59-ї мотопіхотної бригади. Загинув на світанку під час бойового чергування. Їх обстріляли біля села Водяне, що неподалік Маріуполя.
Земляки, які приїхали у той день у підрозділ, щоб привітати військових з днем створення бригади, дізналися про гірку втрату. Анатолій знав, що приїдуть гайсинчани. Чекав на них. Переймався очікуванням радості від спілкування з ними. Згадував, як сам їздив волонтером і бачив, як тішилися з того бійці. Не так від отриманих подарунків, як від зустрічі і розмов. Кожному з них найбільше хочеться дізнатися про те, що відбувається вдома, на мирній землі. Не судилося дочекатися тієї зустрічі. У повідомленні Вінницької ОДА про загибель Твердоли сказано, що боєць помер від вогнепальних кульових поранень. Під час прощання можна було почути від військових, що Анатолія дістала куля снайпера.
Прощалися з відважним чоловіком біля його невеликого будинку. Хурделиця замітала все довкола. Незважаючи на негоду, зібралося багато людей. Приїхали побратими, друзі, знайомі, з якими раніше працював у Держслужбі охорони в місті Ладижин. У траурній процесії йшли керівники району. Панахиду відправили троє священиків УПЦ Київського патріархату.
— Толя спочатку їздив волонтером, — розповідає мешканець села на ім’я Олександр. — По-моєму, від самого початку війни на Донбасі. Після чергової поїздки зустрілися, і я запитав його, як там? А він каже: «Мабуть, і я піду туди, до хлопців». Подумав трохи і додав: «Хто бачив війну, той не зможе довго залишатися вдома. Ось закінчу хату утеплювати...»
Не став Твердола чекати, поки впорається з роботою з утеплення будинку. Основне зробив, залишилася штукатурка. Відклав цю справу на пізніше. У січні 2017-го підписав контракт зі Збройними Силами. Йому, козацької статури чоловіку, доручили командувати відділенням у протитанковому взводі роти вогневої підтримки. За цей час неодноразово потрапляв під обстріли. Сміливо виконував найскладніші завдання. Військові казали, що своєю відвагою, козацькою статурою з чубом-«оселедцем» на голові Анатолій вселяв у них сміливість і впевненість. «Із старшим сержантом Твердолою ніколи не було страшно, — каже один з молодих бійців, прізвище не хоче називати. — Здавалося, що цей чоловік своєю могутньою постаттю захистить тебе, молодого, у будь-якій ситуації».
— Для мене він був золотим чоловіком, — сказала дружина бійця, колишня вчителька пані Галина.
У Героя залишилися мати, двоє синів, дружина, рідня. Один із синів закінчив університет. Як колись батько, їздить волонтером у зону бойових дій. Робить це разом з членами Гайсинської ГО «Мирослава». Молодший син ще навчається у виші.
Висловлюємо щирі співчуття сім’ї, рідним, друзям відважного захисника рідної землі. Слава Героям!
Віктор СКРИПНИК.
Фото надано автором.
