Відомо: до хорошого звикаєш швидко. До мобільного зв’язку народ звик майже блискавично, сьогодні мобільних телефонів не мають хіба що немовлята.
Зайве казати про переваги цього засобу зв’язку, це як доводити користь власних вух. А уявіть собі, що вам раптом, як жартують, слон наступив на вуха й ви геть-чисто оглухнули. Життя стане не тільки нецікавим, а й узагалі похмурим, як ніч.
Саме таке відчуття сьогодні у жителів сумнозвісних «ДНР» і «ЛНР» — тут зовсім пропав мобільний зв’язок. Зник. По місцевому телебаченню й соцмережах ідуть суперечливі пояснення: то кажуть, що снарядом десь перебило оптоволоконний кабель, то просто тому, що в місцевої влади з’явилося бажання повністю взяти під контроль мобільного оператора МТС, який до того «працював на Україну». А простий абонент і не розбереться, де правда? Людям потрібен зв’язок, а не адміністративні ігри.
Треба сказати, що до цього йшло вже давно. Зі зв’язком почалися різні фокуси. Спочатку в «ДНР» було ліквідовано мобільного оператора laif, а потім оператора МТС, що залишився, ні сіло ні впало перетворили на «Водафон», який підняв тариф до 3 гривень на добу: хоч говори, хоч мовчи, а 3 гривни щодня плати.
Свого часу як альтернативу українським операторам створили місцевого — Фенікс. Усе б нічого, якби цей самий Фенікс забезпечував такий само зв’язок, як МТС і «Водафон», а то він діє лише в межах «ДНР» і «ЛНР», навіть до Росії не зателефонуєш.
Ходять чутки, що на черзі Інтернет. А що — урізати так урізати!
Федір КУПИН.
Мал. автора.
Донецьк.
