Новий рік для заслуженого лікаря України, головного лікаря санаторію «Червона калина», що розмістився у мальовничій місцині неподалік села Жобрин Рівненського району, Миколи Сивого (на знімку) розпочався з приємної події. З нагоди Дня Соборності указом Президента його нагороджено орденом «За заслуги» ІІ ступеня. Це, звичайно, не перша нагорода в житті Миколи Юрійовича (він уже має два ордени, лауреат Державної премії в галузі архітектури), але зізнається, що звістка про це була для нього дуже приємною і додала життєвих сил працювати ще краще.
Усе своє життя Микола Юрійович лікує людей. До того як узявся реалізовувати проект з будівництва санаторію «Червона калина», був хірургом від Бога: провів понад 1100 невідкладних операцій, рятуючи людські життя. А потім плекав своє дітище — санаторій, який став улюбленим місцем відпочинку та оздоровлення не лише мешканців України, а й іноземців.
— Четвертого травня цього року виповнюється 25 років, як наш санаторій прийняв перших відпочивальників, — розповідає головний лікар «Червоної калини». — За ці роки у ньому оздоровилося понад 150 тисяч осіб, багато хто приїздить до нас чи не щороку. А ми створюємо для них комфорт і затишок, надаємо необхідні процедури. А ще у нас лікує природа — довколишні сосновий ліс і рукотворний дендропарк на березі водойми, цілюще повітря.
Додам, що постійними клієнтами санаторію стають не тільки тому, що заклад, попри важкі часи, старається розвиватися, удосконалюватися, застосовувати передові методики в лікуванні (загалом тут практикують майже 170 лікувальних методик традиційної і нетрадиційної медицини), а ще й тому, що відчувають до себе привітне ставлення колективу. Скажімо, Микола Сивий щоп’ятниці зустрічається з відпочивальниками, вислуховує їхні думки, пропозиції, враження, побажання. Ці зустрічі зазвичай закінчуються невеличким концертом — Микола Юрійович співає для гостей санаторію свої улюблені пісні, романси, бо має чудовий голос, записав кілька альбомів у дуеті з народною артисткою України Наталією-Мариною Фариною та іншими відомими українськими виконавцями. Розповів, що в їхній родині всі любили співати: батьки, сестри і він, звичайно.
Для Миколи Юрійовича санаторій справді став справою усього життя. Адже він обстоював свого часу необхідність його будівництва, був співавтором проекту, на стадії будівництва консультував з медико-технологічних та архітектурно-естетичних питань. Нині з ранку до пізнього вечора, часто навіть у вихідні, він на роботі, бо, як зізнався, любить санаторій так, як мати любить свою дитину. Йому він присвятив чимало власних поезій і пісень. Оптиміст за вдачею, Микола Юрійович вірить у прекрасне майбутнє перлини Полісся і робить разом з колективом усе можливе, щоб так і було.
Олександра ЮРКОВА.
Фото надане автором.
