Тетяна Вачиля (на знімку) вісімнадцятий рік працює в Холмківській сільській раді. І вельми успішно. Перші десять років — секретарем cільради. А вже восьмий рік — головою. Її громада обрала вдруге. І люди однозначно не помилилися. Навпаки: виграли вони — виграє і справа, яка доручена очільниці чотирьох приміських сіл. І це розумієш одразу, тільки-но стаєш до розмови з цією керівницею.
Тетяна Юріївна досконало знає все, що стосується її компетенції. І знає проблеми не лише кожного з четвірки сіл, які входять до складу Холмківської сільради, а буквально кожної вулиці. А часом здається — і чи не кожної родини.
Бо народилася, живе та працює в рідному селі Холмок під Ужгородом. І змалку відчуває ту атмосферу, той дух людей, які тут мешкають, дбаючи про своє сьогодення і майбутнє дітей.
Задовольнити потреби кожної людини
«Я дуже люблю свою роботу», — зізнається Тетяна Вачиля. І це підтверджується вже тим фактом, що в неї немає днів прийому — приймає людей щодня. Довідки видає також кожного дня. «Незалежно від того, яка година робочого дня, обід не обід, але якщо людина прийшла до сільради, — каже Тетяна Юріївна, — то лише з якоюсь проблемою. Насамперед її слід вислухати. І їй треба обов’язково порадити, посприяти, допомогти — хоча б морально. Та й чимось зарадити, якось задовольнити її потреби... Просто так, знічев’я, кидаючи свої звичні справи, ніхто до влади не звертається».
— Тож у чому полягає суть стилю вашої роботи як посадовця? — запитую.
— Задовольнити потреби людини-прохача, котра звертається до голови сільради, — відповідає очільниця. — Це, на перший погляд, здається дуже просто. І справді — зовсім нескладно, якщо ти компетентний керівник і досконало володієш ситуацією. Пообіцяла — зробила. І тоді кожна людина, яка зайшла до тебе в кабінет чи зустріла на вулиці, — ще раз не повертатиметься до сільради або не їхатиме в районні інстанції, щоб там з’ясувати те, що її цікавить. Час кожного — дорогий. Кожного слід поважати!..
Майбутній успіх закладається сьогодні
Ділова жилка в Тетяни Вачилі ще й від того, що вона в житті — максималіст. Хай і поміркований. Обрала собі й професію, суголосну з нинішніми ринковими реаліями. Спочатку закінчила комерційний технікум. Здобула фах бухгалтера-обліковця. Згодом — Київський національний торгово-економічний університет. Перед тим паралельно працювала в Ужгородській райдержадміністрації — спершу машиністкою, тоді завідувачкою приймальні керівника великого району. То була дуже добра як професійна, так і життєва школа. Там відчувався ритм, вирувало життя, там пізнала тонкощі того, що зветься — у хорошому розумінні — посадовим обов’язком.
Голова сільради зовсім не кабінетна керівниця. Вона — в постійних клопотах. І це цінують в усіх чотирьох селах. А проживають у них дванадцять тисяч осіб. У Холмоку — трохи менш як півтори тисячі, в Концові — трохи більше, в Розівці — до двох, а у Минаї — аж сім тисяч. І люди раді, що сільська влада дбає про чистоту й модерний вигляд населених пунктів. Щотижня у визначений час спецмашини забирають сміттєві баки. Освітлено вулиці. Подекуди прокладено тротуари, вимощені бруківкою... Ось іще один маленький штрих: скрізь сучасно оформлені таблиці з назвами населених пунктів та стислою, але потрібною інформацією, а також кольорові таблички з назвами вулиць. Дрібничка, а приємно, бо таке зустрінеш мало де навіть у цілій області. Триває оновлення (на ощадливе) освітлення вулиць.
А хіба не радує людей, що практично скрізь прокладено центральний водогін, а на яких вулицях він застарів — реконструюють по всіх селах. Розпочали проведення каналізації в Минаї — в селі аж півсотні вулиць, та власне половина вже заасфальтована або з твердим покриттям. Торік — і так визначено й надалі — асфальт постелили на чотирьох.
Перспектива, підкріплена багаторічними здобутками
Намітки на нинішній рік — аж дух захоплює: подальша реконструкція водогону, будівництво очисних споруд у Минаї, проб’ють нові свердловини (уже діє вісім), будуватимуть дороги і асфальтуватимуть вулиці, споруджуватимуть дитячі майданчики — уже є шість, а ще стільки само треба. Про менші «дрібнички», які поліпшують життя приміських селян, уже не говоримо...
Звідки кошти? Наповнюваність сільрадівської казни сягає двадцяти мільйонів гривень!.. Її складові — акциз на пальне (майже третина прибутків — лише автозаправок чотири), єдиний податок з фізичних і юридичних осіб, оренда землі й плата за землю. Це головні наповнювачі.
А ще на цій території функціонує два великі сучасні підприємства з іноземним капіталом: у Минаї — «Ядзакі», а в Розівці — «Джебіл». На обох працюють до п’яти тисяч робітників та інженерів. Багато малих підприємців, фермерів, діє птахофабрика тощо. І все це приносить прибуток до бюджету сільради. А кошти витрачаються ощадливо і з розумом. Сільрада утримує два дитячі садки, в яких виховуються до ста сорока діточок, харчує їх, виплачує зарплату вихователям, техперсоналу. Потрібні гроші й на розвиток сіл, сплачувати за газ, який використовують бюджетні установи, вуличне освітлення. Опікується і трьома школами, чотирма амбулаторіями, які діють у кожному селі, клубом і бібліотекою в Холмоку...
Одне слово, хоча казна й чимала, але й витрат, якщо жити по-сучасному комфортно, багато...
...Хотів наостанок запитати про теперішні віяння моди — об’єднання територіальних громад. Тим паче що про це йдеться скрізь. А особливо там, де сільські громади господарюють успішно й стають урешті самодостатніми. Як і в Холмівській сільраді.
— Позаторік ми розпочали процедуру об’єднання, — розповідає Тетяна Вачиля. — Тривали майже чотиримісячні громадські слухання. Підсумок оптимістичний: запропонували, так би мовити, жити й трудитися спільно під егідою Холмока двом нашим сусіднім сільрадам: Тарновецькій і Сторожницькій. Подали врешті-решт документи, як і передбачає процедура, на висновок до облдержадміністрації одразу три сільради. Жодної відповіді дотепер — ані позитивної, ані негативної...
За словами Тетяни Юріївни, якби разом діяла така об’єднана громада, то, підраховано чітко, що спільний бюджет становив би щонайменше 102 мільйони гривень. То вже сума, з якою можна діяти...
Але в Холмоку надії не втрачають, бо поки що їм і самим господарювати є з чим і на чому...
Василь НИТКА.
Фото автора.
Закарпатська область.
