Ми любимо тішити своє самолюбство значимістю власних досягнень, але головні події цього періоду відбулися 100 років тому, і нашим скромним завданням було лише їх переосмислити та винести належні уроки. Століття першого в новітній історії проголошення незалежності України, 99-річчя видатного Акта Злуки й Соборності всіх українських земель та, як підсумок, ще одна сота річниця величного подвигу й трагедії — бою під Крутами. В один тиждень пам’ятних дат вмістилося здобуття своєї держави, наповнення її новим змістом та втрата знову на невизначений термін через неспроможність політиків відкинути дріб’язкові суперечності, визначити суть найбільшої загрози та віднайти природних союзників.
Те, що наші політичні еліти і сто років тому, й двадцять, і нині топчуться на тих самих «малоросійських граблях», влучно й болісно колись затаврував В’ячеслав Чорновіл: «...можливо, для українських патріотів Грушевського, Винниченка події в Крутах уперше явили жахливу правду про комунізм і соціалізм. Може, тоді українські соціал-демократи, есери, монархісти, незалежники бодай на мить усвідомили, чим окошаться міжусобиці й загравання з комунізмом для України й для них самих. Це урок і нам, сьогоднішнім, це докір нашим демократам — роз’єднаним, непоступливим, осілим по партійних хуторах і хутірцях. Це пересторога тим, хто нині впритул не бачить загрози лівого реваншу, натомість скеровує свій бійцівський запал проти недавніх однодумців». Невже не бачимо разючої аналогії із днем сьогоднішнім?
Коли вернутися до справ нашого часу, то головною домінантою були повідомлення з Давосу, де на міжнародному економічному форумі українська делегація на чолі з Президентом демонструвала максимальну активність. Цього разу, крім питань світової протидії російському агресору, Петро Порошенко дедалі більше піднімав теми економічної співпраці та інвестицій. Уже прозвучала критика, що Президент надмірно хвалив досягнення своєї країни. Що ж, у нас досі є політики, які їздять світом лише для того, щоб звинувачувати власну державу. А нам сьогодні, як повітря, потрібні підтримка та економічна співпраця. Після зустрічей з директором-розпорядником МВФ, президентом Світового банку, прем’єр-міністрами Ізраїлю, Нідерландів, Хорватії, Швейцарії та держсекретарем США стало зрозуміло, що чорні кольори стосовно сприйняття України в світі аж занадто згущували. Ми маємо реальну підтримку, хоча до нас і виставляють жорсткі вимоги. Після того, як Президент підтвердив низку зобов’язань, зокрема про Антикорупційний суд, контроль за їх виконанням буде ще прискіпливіший.
Інші міжнародні новини для України менш однозначні. Курт Волкер ще раз підтвердив, що є вірним другом України, а США, попри іноді двозначні заяви
Д. Трампа, — надійним союзником. На переговорах із російським посланцем у Дубаї Волкер обстоював саме узгоджену з Києвом позицію. І російська сторона вперше за останні місяці «попливла» — свою роботу виконують і чинні санкції, і передчуття засвітки так званого «золотого трильйона» путінської еліти. На доповнення Волкер ще раз чітко акцентував: США не ведуть переговорів за спиною в України. Як доповнення до прогресу в переговорах можемо вітати визволення з полону ще одного українського бійця Романа Савкова. Ще до позитивів на американському напрямі слід зарахувати жорсткі заяви Рекса Тіллерсона проти низки російських проектів, зокрема «Північного потоку-2».
Поки далекі від розв’язки інтриги в ПАРЄ. Там кинуто надзусилля для повернення російської делегації, боротьба буде затяжна. Неприємні новини із Польщі — під впливом деструктивного ядра правлячої партії Сейм ухвалив безглуздий і ксенофобський «антибандерівський» закон. Зате надихає те, як нинішнє керівництво польського МЗС стало заспокоювати Україну, що це «непорозуміння» нічим нам не загрожує. Але, на жаль, наш природний партнер дедалі більше поринає в конфлікти й міжнародну самоізоляцію — нині Варшава вже не на жарт поконфліктувала з ЄС. Також шкода, що протверезіння від путінської пропаганди та євроскептицизму, яке вже пройшло Західною Європою, ще не охопило Європу Центральну — Чехи переобрали на посаді президента Мілоша Земана. Вплив його посади мінімальний, але тенденція тривожна.
Що стосується роботи, то Верховній Раді потрібно повертатися до пропозицій Голови Верховної Ради щодо реформи Ради та відновлювати ефективність парламентської діяльності. З інших питань внутрішньої політики варто відзначити нові непорозуміння в антикорупційних органах — через постійний витік інформації керівник САП Н. Холодницький пригрозив за-брати з НАБУ низку кримінальних справ. Можемо очікувати спалаху зворотних звинувачень від низки політиків та «активістів». А саме НАБУ продемонструвало активність у розслідуваннях проти глави Держаудиту (ми й забули, що такий орган існує) та першого заступника Держміграції. Чекаємо результатів, бо чергового провалу не витримає не лише імідж нових антикорупційних органів, але й авторитет усієї держави.
І наостанок кілька новин від уряду. Володимир Гройсман використав період політичного міжсезоння для поновлення низки стратегічних програм. Після зустрічі Прем’єра зі стартаперами готуються ініціативи щодо захисту та внормування авторських прав. Так само обмежать апетити чиновників і суддів у призначенні собі захмарних надбавок і премій. Ще під час візитів до аграрних регіонів Прем’єр анонсував низку проривів у сфері виробництва сільгосппродукції. Також В. Гройсман почав упорядковувати взаємовідносини уряду з «Нафтогазом», відмовив у затвердженні некоректного фінплану, зустрівся з членами нової наглядової ради й окреслив очікування держави від головного господарюючого суб’єкта. І вже зовсім наостанок: попри всі істерики й заклинання, падіння гривні таки справді було сезонним, і нині національна валюта продовжує зміцнюватися.
Тарас ЧОРНОВІЛ,
політолог і незалежний експерт.