Про жінку, яка при владі, говорять часто: хто — із захопленням, хто — із осудом, але в жодному разі не байдуже. Про те, як жінка-мама, жінка-дружина і жінка-депутат поєднує усі ці іпостасі, відверто розповіла народний депутат Верховної Ради України Оксана ЮРИНЕЦЬ.

Цю молоду активну депутатку знають і поважають у Львові. Знають як чудового викладача, доцента Національного університету «Львівська політехніка». Відзначають її оригінальний та водночас простий стиль не тільки у спілкуванні, а й в одязі. У більшості її речей присутні елементи національного колориту — чи то коралі, чи то вишивка. На всі події, а особливо на важливі зустрічі, вдягається так, щоб усім було зрозуміло: вона — українка. Адже Оксані Василівні часто доводиться представляти нашу державу далеко за межами країни, оскільки вона очолює підкомітет Комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції. А балотувалась у парламент у жовтні 2014 року по мажоритарному округу від Блоку Петра Порошенка. Здобула перемогу, набравши 45 тисяч голосів — 44%. Стала однією з двох жінок в Україні, які виграли вибори до парламенту в мажоритарному окрузі. Нині у команді депутатки працює багато жінок. Кожна з них має родину, шанує традиції, виховує дітей. І саме майбутнє сім’ї стає головною мотивацією будувати нову країну, щоб дати шанс кожній дитині вирости щасливою людиною.

— Пані Оксано, в якій сім’ї ви народилися?
— У багатодітній родині на Яворівщині, я — найстарша з п’яти дітей. Потім мої батьки з нами переїхали у село Підбірці. Мати працювала вихователькою. Усі діти здобули вищу освіту.
— Розкажіть про знайомство зі своїм чоловіком?
— Зі своїм майбутнім чоловіком ми познайомилися в церкві, коли збиралися в поїздку на світову зустріч молоді у французькому Тезе. Потім відбулася друга зустріч на з’їзді. Почали зустрічатися з Олегом, вирішили одружитися. Маємо двох діточок — доньку та сина. Соломія — першокурсниця, їй 17 років, а семилітній Михайлик навчається в гімназії. Але я жодного разу не була в декретній відпустці... Пригадую, як складала присягу депутата Львівської облради вагітною. Коли народила синочка, то відразу взялася до громадської роботи — я тоді була депутатом облради. Мені дуже допомагали чоловік, мама і сестра. А коли стала депутатом Верховної Ради, то у нашій сім’ї багато чого змінилося, і на плечі чоловіка лягло ще більше обов’язків.
— Якою, на вашу думку, має бути українська сім’я?
— Мені імпонує традиційна класична українська родина, у якій, на мою думку, має бути троє дітей. Запам’яталося назавжди, як було заведено у нашій родині: усі допомагали один одному. Так триває і досі. Ми часто бачимося, спілкуємося. У депутатській діяльності мені нерідко доводиться зустрічатися з багатодітними родинами. Імпонує те, що вони ніколи не просять, аби їм щось дали, а всього домагаються самі. Бути жінкою — це великий труд, тому я надзвичайно шаную працю кожної матері.
— Що таке бути щасливою людиною?
— Добрим господарем власного дому чи цілого міста може бути тільки щаслива людина. І та, яка не лінується. Головне — пам’ятати, що все в житті має робитися з любов’ю. Бо все, чого ми прагнемо, і є любов. Заради неї люди змінюються. Людьми рухає небайдужість.
— Чи вистачає часу на дітей, родину?
— Останні три роки внесли значні корективи у життя нашої сім’ї. Нині приділяю дітям менше часу і уваги, але вони розуміють, що все це заради них. Бо й уся Україна, зрештою, — це для них: хочу залишити їм і їхнім дітям цілу країну, в якій буде добре жити. Оце і є мій рушій. Ніколи не ставлю в основу материнства щось матеріальне.
— Як проводите вільний час?
— Раніше на вихідні ми планували поїздки в інші міста. Нині, коли я приїжджаю до Львова і опиняюсь у сімейному колі, розумію, що більше мені нічого не потрібно. Ціную рідний дім тому, що це місце, де на мене завжди чекають. І мені достатньо в неділю вранці піти з дітьми й чоловіком до церкви, а потім прогулятись містом і випити чаю з печивом. Львів для мене насамперед — дім. А заради дому можна гори зрушити.
— Які риси цінуєте у чоловіках?
— Із власного досвіду можу сказати, що жінка успішна лише тоді, коли поруч є міцне плече, на яке можна обпертися. Через це надійність, певно, ціную у чоловіках найбільше. Крім того, ціную порядність, уважність та цілеспрямованість. А ще — вміння час від часу жертвувати заради родини чи заради майбутнього країни.

Надія ГЕРБОВКА.
Фото з сімейного архіву Оксани Юринець.

Львів.