В умовах гібридної війни з Росією боротьба за енергонезалежність є одним із ключових чинників успіху. На публіку українські політики охоче підтримують необхідність нарощення власного видобутку вуглеводнів, а що відбувається на практиці? «Голос України» неодноразово звертав увагу на проблеми головної нафтовидобувної компанії — ПАТ «Укрнафта», левова частка яких зумовлена винятково бюрократією.
Наприклад, через те, що Державна служба геології та надр торік своєчасно не продовжила дев’ять спеціальних дозволів на видобуток, роботу шести родовищ довелося тимчасово припинити. Збитки в доходах для компанії становили 1,5 мільярда грн, вже не кажучи про невидобуті нафту й газ. У ліцензіях компанії відмовляли через історично успадкований податковий борг (нині усі відрахування до бюджету здійснюють вчасно), незважаючи на те, що «Укрнафта» довела у судах усіх інстанцій, що така підстава для відмови є неправомірною. Утім, із наявністю боргу новий менеджмент компанії теж не хоче миритися. Існування таких зобов’язань ускладнює не лише продовження дії спецдозволів, а й інвестування у виробництво, без чого неможливо збільшити видобуток. «Укрнафта» розробила кілька планів реструктуризації боргу, але вони й досі лежать на чиновницьких столах.
Ще одна палиця в колеса — державні аукціони з продажу нафти, механізм ціноутворення яких явно застарів і не відповідає ринковим реаліям. Це вже призвело до того, що єдиний працюючий в Україні великий нафтопереробний завод — Кременчуцький НПЗ — нарощує обсяги імпорту нафти з Азербайджану, яка є якіснішою за нашу й коштує дешевше навіть разом із доставкою. Компанія та експерти ринку вже другий рік поспіль пропонують урядові якщо не зняти обмеження розпоряджатись видобутою нафтою, то хоча б розширити коло покупців, дозволивши експортувати цей ресурс. На думку компанії, потребує перегляду і механізм визначення стартової ціни, який робить українську нафту занадто дорогою і для споживання на внутрішньому ринку, і для експорту.

Днями у Кабінеті Міністрів усі ці питання обговорювали під час зустрічі керівництва компанії з віце-прем’єр-міністром Володимиром Кістіоном. Чи вдалося досягти порозуміння і як компанія долає ці перепони, «Голос України» запитав у заступника голови правління, виконавчого віце-президента з питань корпоративної стратегії та розвитку ПАТ «Укрнафта» Джонатана Поппера (на знімку).

 

Можливі втрати податкових надходжень до держбюджету в 2018 році через блокування спецдозоволів «Укрнафти» (у млн грн)

 

— Компанія неодноразово нарікала на механізм продажу нафти, зокрема, недосконалість ціноутворення, недопущення іноземних покупців та інше. Останнім часом до процесу проведення аукціону внесли зміни, чи влаштовують вони керівництво «Укрнафти»?
— Проблеми в цій сфері залишаються. В Україні поки що немає конкурентного ринку нафти, і виробники існують у різних системах координат. Маленькі приватні гравці можуть продавати свій ресурс вільно, проте мало відомо щодо того, кому вони його продають і за яку ціну. «Укрнафта» працює в системі державних нафтових аукціонів, де держава встановлює стартову ціну, і донедавна до торгів допускали лише українські компанії. Враховуючи, що у країні все ще працює лише один великий нафтопереробний завод — Кременчуцький НПЗ — протягом минулого року в нас був лише один покупець на нашу нафту. Але аукціон з одним потенційним покупцем — це зовсім не аукціон. Якби в Україні працювали інші НПЗ, цієї проблеми не було б. Інший шлях збільшити конкуренцію — це допустити на аукціони іноземні компанії й дозволити експорт української нафти.
Наприкінці минулого року Кабмін вніс певні зміни до системи проведення нафтових аукціонів, які дають можливість іноземним покупцям брати участь в аукціонах, купувати нафту та експортувати її. Компанія вдячна уряду за те, що він дослухався до нашої думки. Проте, на жаль, основна проблема не була вирішена. А саме — питання механізму ціноутворення, який визначає початкову ціну: в її основі лежить вартість імпортної нафти, яка вже містить у собі логістичні затрати. Відповідно, за такою формулою ціни на нашу нафту роблять її експорт економічно невигідним.
— Як реагує уряд на цю проблему?
— За результатами зустрічі з віце-прем’єр-міністром було домовлено протягом місяця виробити необхідні рішення.
— Проблема з аукціонами стосується лише «Укрнафти» чи всього нафтодобувного сектору?
— Це проблема переважно «Укрнафти», яка видобуває 70% нафти в Україні. Хоча в принципі вона може стосуватися й інших компаній. Утім, недержавний сектор не зобов’язаний продавати нафту на державних аукціонах.
— Тобто державні й недержавні нафтодобувні компанії — у нерівних умовах? (50%+1 акція «Укрнафти» належить державі).
— У принципі ви праві.
— Торік «Укрнафта» зіштовхнулася з проблемою непродовження спеціальних дозволів на видобуток. Як складається ситуація у цьому напрямку в 2018-му?
— Цього року нам необхідно поновити 27 спецдозволів. На ці ліцензії припадає 50% добового видобутку нафти компанії. Якщо не вдасться поновити ліцензії вчасно, то постраждає не лише компанія, втрати рахуватиме й держава, як це було минулоріч. Тільки в 2018-му країна може втратити 3—4,5 мільярда грн податкових надходжень. А якщо зважити на те, що держава опосередковано є власником 50% акцій «Укрнафти», то від зупинки видобутку вона втратить найбільше. Сумно констатувати той факт, що у цій ситуації ніхто не виграє, всі сторони лише програють. Україна поставила перед собою завдання посилити свою енергетичну безпеку. На жаль, дії з непродовженням ліцензій повністю суперечать визначеним цілям.
— Минулого року, після тимчасового зупинення видобутку, всі дев’ять ліцензій були продовжені. Чи дає це підстави для оптимізму в нинішній ситуації?
— Минулоріч ми отримали великий досвід. Відверто кажучи, в 2017-му ми не очікували, що ця проблема загостриться й стане настільки серйозною. Тому нині вже краще підготовлені, й процес піде швидше. Але якщо історія з непродовженням ліцензій повториться, то нам доведеться йти до суду, де обстоюватимемо своє право, й не виключено, що наші профспілки знову виведуть людей під Кабмін. Та сподіваюся, що всього цього вдасться уникнути.
— Торік через непродовження ліцензій постраждала не лише «Укрнафта», а й пов’язані з нею компанії, а також деякі громади. Чи може це повторитися й цього року в більших масштабах?
— Найбільше проблем матимуть ті громади, котрі залежать від постачання газу з родовищ, які обслуговує «Укрнафта». Це — по-перше. Друга проблема може стосуватися виробничих підрозділів компанії, які здійснюють видобуток сировини. Якщо його зупинять, то доведеться проводити скорочення персоналу. І ще одне питання, яке в цьому контексті не вдасться оминути: не можна зупинити видобуток нафти чи газу без серйозних матеріальних наслідків. Досвід минулого року засвідчив: навіть тимчасова зупинка видобутку призвела до погіршення якості родовищ і зменшення дебіту зі свердловин після того, як наші фахівці відновили видобуток. Хотілося б уникнути такого сценарію, бо зрозуміло, що втрати будуть неминучими, а деякі з них — незворотними.
— Підсумуйте, у що вилилося тимчасове припинення видобутку на шести родовищах?
— По-перше, йдеться про втрату надходжень до державного бюджету — приблизно півмільярда гривень. По-друге, негативний вплив на наших працівників: частина з них простоювала, що призвело до зменшення оплати праці. Крім того, на Сумщині було 8 населених пунктів (майже 50 тисяч мешканців), які залишилися без газу, причому напередодні опалювального сезону. І, звісно, компанія втратила приблизно 1,5 мільярда грн доходу. З цих коштів можна було б інвестувати у виробництво й сплатити частину податкового боргу.
— Логічно буде перейти до запитання про податковий борг «Укрнафти». Адже деякі державні органи вагалися у видачі ліцензії саме через його наявність. Відомо, що компанія неодноразово намагалася його реструктурувати, подавала плани до Державної фіскальної служби. Чи є успіхи на цьому шляху?
— Передусім вирішення цієї проблеми — не лише в руках ДФС. Відповідне рішення має ухвалити і Міністерство фінансів, і Кабінет Міністрів. Кілька місяців тому ми мали зустріч із міністром фінансів Олександром Данилюком, під час якої це питання обговорювалося. Проте відтоді жодної реакції не було. Також про це йшлося нещодавно під час перемовин з В. Кістіоном. Я розумію, що він хотів би вирішити це питання, але усвідомлює його складність. Основна проблема в тому, що нині від «Укрнафти» очікують сплати всього податкового боргу (майже 11,8 мільярда грн. — Ред.) протягом одного року. Це, звісно, неможливо. Проте ми цілком реально можемо погасити цей борг частинами протягом кількох років.
Ми просимо розстрочення податкового боргу через те, що хочемо мати можливість одночасно сплачувати частинами цей борг і нарощувати інвестиції у виробництво. Це дасть змогу не лише підтримувати його на стабільному рівні, а й наростити видобуток.
Попри те, що нині у нас немає погодженого плану реструктуризації боргу, цього року ми вже закладаємо 1,2 мільярда грн у бюджет на його погашення. Крім того, якщо ціни на нафту залишаться таким ж високими, як сьогодні, якщо у нас не буде проблем зі збутом нафти на аукціонах і не доведеться припиняти видобуток через ліцензії, то ми, можливо, зможемо погасити значно більше. Проте для нас важливо, щоб держава схвалила план реструктуризації податкового боргу, бо тоді компанія, без існуючих нині обмежень, зможе інвестувати у виробництво, нарощувати його і платити з цього податки. Протягом наступних 5 років держава може отримати від «Укрнафти» на 23 мільярди грн більше, ніж якщо не погодить план реструктуризації.
До речі, крім сплати частинами, яку ми почнемо здійснювати нинішнього року, ще є варіант погашення цього боргу за рахунок наших активів — наприклад, 2 мільярди кубометрів газу, які належать «Укрнафті». Але проблема в тому, що між урядом та компанією недостатньо налагоджений діалог — це ускладнює прийняття конкретних рішень.
Керівництво «Укрнафти» розуміє, що ця проблема має і політичний вимір, але її рішення буде вигідним усім сторонам — і уряду, і компанії. Ми готові працювати разом, щоб деполітизувати ці проблеми і знайти нормальне технічне рішення.

Маргарита СОКОЛОВСЬКА.
Фото надане прес-службою ПАТ «Укрнафта».

 

ФАКТ

Зміни до державних аукціонів з продажу нафти:
— зумовили допуск компаній-нерезидентів;
— дозволили встановлювати ціни в іноземній валюті, але не скоригували формулу початкової ціни. Тобто нині, навіть якщо іноземний покупець зацікавиться українською нафтою, то ціна буде непривабливою. Він не зможе заробити на її вивезенні й переробці. В 2017 році відбулося лише 10 аукціонів з продажу нафти. 11 були визнані такими, що не відбулися. Тобто більш як кожен другий аукціон із продажу сировини не завершився купівлею нафти.