В Україні встановлюється заборона на захоронення неперероблених побутових відходів і обов’язкове сортування сміття. Відповідні функції покладаються на органи місцевого самоврядування. Чи готові вони до цього?
Зрозуміло, що в один момент проблему побутових відходів розв’язати неможливо. За різними даними, в Україні сміттям завалено 4—7 відсотків території. Лише на офіційних полігонах воно займає приблизно 43 тисячі квадратних кілометрів. За підрахунками екологів, майже 40 відсотків його можна переробляти.
Днями в Луганській облдержадміністрації відбулося перше засідання робочої групи з підготовки пропозицій до Національного плану управління відходами, яка обговорила проблемні питання у сфері управління твердими побутовими відходами на території області. На сьогодні на підконтрольній українській владі території налічується 12 полігонів для видалення ТПВ, які пройшли паспортизацію. Однак реально їх є понад 20, і займають вони площу в понад 100 гектарів.
Якщо у великих населених пунктах існує централізований збір ТПВ та розміщення їх у відведених місцях, які обслуговуються спеціальними підприємствами, то в сільській місцевості побутові відходи, як правило, накопичуються на стихійних сміттєзвалищах у природних рельєфних утвореннях — ярах, схилах, долинах річок тощо.
Вивезення сміття, зокрема, продовжує залишатися великою проблемою для Чмирівської територіальної громади, бо воно залишається на територіях власних господарств, в ярах, посадках. Хто куди хоче, туди й висипає. З перших днів свого створення громада налаштована привчити людей до порядку, налагодити вивезення побутових відходів.
— Для збирання сміття та його сортування ми відводимо спеціальний майданчик, — розповідає голова Чмирівської ОТГ Сергій Войтенко. — Передбачаємо збирати від населення сміття двох типів: сухі відходи (пляшки, пластик, папір тощо) і так звані мокрі — залишки їжі, які будемо відвозити на полігон Старобільського КП «Благоустрій». Сухі збиратимемо і віддаватимемо на переробку в Сєверодонецьк. Нам пропонують проект побудови полігона і невеличкої електростанції, яка тут працюватиме від переробки сміття, але в нас поки що немає 80 мільйонів гривень, щоб втілити цей проект в життя. Але від цієї ідеї ми не відмовляємося.
Сєверодонецькі комунальники заявляють, що не готові до роздільного збору сміття. За їхніми підрахунками, на додаткові контейнери, машини та обладнання сортувальної лінії на полігоні необхідно сто мільйонів гривень. Таких коштів у міської влади немає. На такі цілі її бюджет протягом року передбачає виділення лише чотири мільйони гривень. Усе, що доступно жителям Сєверодонецька для роздільного збору сміття сьогодні, — це звичайні контейнери та клітки для пластику.
Експерти та екологи вважають, що вимога щодо сортування сміття є більше декларативною, ніж насправді дієвою, бо необхідні постанови, інструкції та чіткий механізм поводження з відходами поки що не вироблені. Проте це не означає, що треба чекати рішень чиновників і нічого не робити. Починати треба із себе, тобто сортувати сміття вдома і здавати до пунктів прийому те, що можна: пластик, скло, папір, поліетилен. Одно слово, треба звикати до чистоти по-європейськи.
Луганська область.
