Вступ

Історичні епохи величі Людства передали естафету з Античності у віки тисячоліть: Середньовіччю, Просвітництву, Відродженню і через терени війн і лихоліть для цивілізованої Глобалізації з розвитку Людини в системах Людства.
Щедрий уклін представникам народів, їх родинам та суспільствам, які їх виховували, забезпечували навчання й освіту, зберігаючи найкращі вияви моралі та гідності, і віддавали на служіння Добру проти зла, становленню миру на Землі.
Нехай світять Людству Небеса Богів усіх Народів, щоб їхні дочки і сини зберігали та доповнювали звичаї і традиції своїх родинних і народу святинь честі й совісті людської, які цінуються повагою для життя, а не кількістю багатства.

Глобалізація і її право громадянства

Частина перша

Феномен глобалізації і реалії життя

§ 1

Глобалізація як соціальне явище у 60-ті роки XX століття започатковує у сфері суспільних відносин право громадянства, охоплюючи інтелект народів у всьому Людстві. Поняття «глобалізація» походить від французького слова — global — всезагальний, такий, що об’єднує кожний народ, його суспільство і державу з усієї земної кулі. Стратегічно — це складний, багатогранний процес, який поширюється на всі явища суспільного розвитку і пов’язаний поглибленням інтернаціоналізації не тільки у світовій економіці, а й взаємозалежністю між національними соціумами.

§ 2

У зоряні часи наукової творчості Римський клуб опубліковував чи не найкращі дослідницькі матеріали, якими захоплювався інтелектуальний світ. Римський клуб був заснований в 1968 р. за ініціативою видатного італійського економіста і підприємця доктора Ауреліо Печчеї. Римський клуб зареєстрований у кантоні Женева (Швейцарія) як неприбуткова громадянська організація. Президентом був обраний А. Печчеї, а після його смерті в 1984 р. — А. Кінг. Перші 6 річних зустрічей відбувалися у Відні, Берні, Оттаві, Парижі, Токіо та Західному Берліні. Сьома зустріч, яку спочатку планувалося провести в 1975-му, відбулася роком пізніше в Алжирі. На початку ХХІ століття міжнародні проблеми відродили інтерес до діяльності клубу. В останні роки Римський клуб розпочав цілу низку нових заходів і модернізував свою організацію і місію.

Члени: Римський клуб формувався як незалежна експертна група для оцінки довгострокових наслідків існуючих проблем та перспектив розвитку людства, а також інтелектуального сприяння діяльності міжнародних організацій і національних урядів. Від початку до нього увійшло приблизно 30 експертів світового рівня, які представляли 10 країн. У наш час Римський клуб налічує майже 100 осіб. Римський клуб прагне за своїм складом представляти своєрідний зріз сучасного прогресивного людства. Його членами були і є видатні вчені та мислителі, державні діячі, представники сфери освіти, педагоги та менеджери із понад 30 країн. Усі вони відрізняються один від одного освітою і життєвим досвідом, займають різне становище в суспільстві і дотримуються різних переконань і поглядів. Членами Римського клубу були:

Склад: біологи Карл-Геран Хеден зі Стокгольма (Швеція), Акліл Лемм з Аддис-Абеби (Ефіопія); філософ-марксист і соціолог Адам Шафф (Польща); політолог Хеліо Джагарібе (Бразилія); сенатори Клейборн Пелл (США), Моріс Ламонтан (Канада), президент Швейцарської конфедерації Нелло Селіо; професор психології Ібаданського університету, генеральний директор Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) Адеойе Ламбо (Нігерія); урбаніст Кензо Танге (Японія).

Ідеологія: це сфера таїнств, але їх єднає глибоке почуття гуманізму і турботи про долю людства. І хоч би яких дотримувалися думок, вони, звичайно, були вільні виражати їх абсолютно вільно і в тій формі, яка здається їм найбільш прийнятною.

§ 3

Тому автори ювілейної доповіді «Come On! Капіталізм, короткозорість, населення і руйнація планети» правильно зазначають, що цей процес посилюється й отримує авторитетне визнання. Акцентується увага на потенційності доповіді як одного з найважливіших документів сучасності, у якій Римський клуб залишається основною неупередженою від владного впливу ареною глибоких досліджень із обґрунтованими висновками для їх реалізації там, де формулюється повістка відповідального глобалізму та стійкого розвитку з орієнтиром щодо значної частини світової еліти. Водночас це методи і способи постійного й неухильно зростаючого міжнародного переплетіння національних економік для прогресу в розвитку людства.

§ 4

Тобто глобалізація — це об’єктивний соціальний процес, змістом якого є зростаючі взаємозв’язки взаємозалежності національних економік, національних політичних і соціальних систем, національних культур, а також взаємодії і самої людини щодо навколишнього середовища. Така глобалізація має складний і багатовимірний процес, у межах якого виокремлюють техносферну, економічну, геополітичну, соціокультурну та інші складові цього якісно нового явища. А глобалізація економіки продовжує розвиватися як домінантна складова загальної глобалізації й закономірна тенденція інтеграції світового господарства народів у єдиний цикл соціоекономічного простору.

§ 5

Наші дослідження правових відносин теж засвідчили, що сучасний етап світового розвитку характеризується не тільки динамічним поглибленням процесів інтеграції політичного, економічного, культурного життя країн, а й необхідністю поглиблення якісного правового регулювання всієї сфери відносин. Є очевидним, що до складу членів Римського клубу необхідно запрошувати фахівців цього гуманітарного профілю знань. Тоді зміст глобалізації поповниться новими ідеями і практикою їх реалізації. При цьому ми наголошуємо, що право і юриспруденція не є тотожними поняттями. Дослідження засвідчують, що зловживання й інші правопорушення законності властиві в абсолютній більшості для сфери юриспруденції, і це є наслідки витоків ще з часів рабовласництва, з яким бореться людство. Тому Come On! є розкриттям інтелекту новизни для удосконалення світоглядної сфери і нових пошуків. Закономірністю є те, що у практику вжитку людства увійшов термін «глобалізація» і з правовим змістом. Це теж тенденція формування єдиного планетарного суспільства з правовими державами.

§ 6

В освітньому й науковому житті багато разів доводилося спостерігати, потім досліджувати, як учні після 4-го класу адаптуються у навчанні з викладачами різних предметів, набираючись досвіду порівняльного характеру стосовно і якості освіти, і процесу засвоєння знань. Тут і зароджуються перші елементи глобалізації як нового явища. Аналог досвіду кінця XX ст. суспільство дало з його об’єктивними причинами й наслідками. Тому до головних глобальних проблем слід відносити не стільки «всі уроки економіки» лише в 11-му класі та «розробку уроків Економіка», «теоретичні матеріали, задачі, тести, запитання для дискусії, ігри, цікаві ситуаційні завдання, а також практичні й контрольні роботи», скільки навчити учня порівняльного мислення — методу правової реалізації глобалізації у практичному житті.

§ 7

Парадигми глобалізації. Авторський колектив закликом Come On! надав усім свободу і право унікальної можливості розділити тривогу й підтримати їхні роздуми: «На сьогодні у міжнародній політиці було запропоновано кілька парадигм глобалізації, але більш-менш послідовно донедавна просувалася лише одна з них, яку можна назвати неоліберальною. Її особливостями є «забезпечення можливості вільного руху фінансового капіталу» (Дж. Сорос), обмеження ролі держави в економічних процесах і створення єдиного простору «відкритих суспільств» під протекторатом США. Остання риса зовсім не є надуманою, вона сформульована у 29-й тезі про демократію Джорджа Сороса. Це слушна заувага для протистоянь.

Далі продовжується тезисний виклад виконання цих намірів: «...США мають повернути собі колишню роль лідера вільного світу. У своїй книжці «Відкрите суспільство: реформування всесвітнього капіталізму» я виступив на підтримку ідеї створення альянсу відкритих суспільств. Такий союз мав би подвійну мету — сприяти розвитку відкритих суспільств в окремих країнах і закласти фундамент глобального суспільства. Такий альянс неможливий без керівної ролі США».

Захисники неоліберального сценарію глобалізації вбачають у ньому своєрідний шлях гармонізації суспільства, забезпечення (О. К.: 1) «прав людини, 2) реалізації свободи як вищого призначення людини. З цією вірою пов’язаний пафос їх публічної і непублічної боротьби за 3) втілення в життя ідеалів відкритого суспільства, а також 4) гнівне засудження, яке обрушується на голови їхніх противників, які автоматично 5) перетворюються на адептів тоталітаризму і 6) душителів вільної особистості»; 7) ...(О. К.— а) автоматично це як саме? б) хто душитель і від кого або ким уповноважений? в) звідки взялись адепти, хто й чиї вони?) г) тоталітаризм якої системи?) д) в якій сфері відбуваються ці процеси у суспільстві, державі чи в обох сферах та в «глобалізованому» людстві й ким і якими способами та при яких обставинах надається така «керівна» роль США?

До висновків про «концепцію демократичної 29-ї тези Джорджа Сороса» і способів її реалізації. Саме тому треба безпосередньо ставити в центр висновку, що від відповіді на запитання залежать зміст очевидної мети глобалізації у суспільствах і їх державах від «гарантів безпеки», якою стала Росія не тільки щодо України, Криму чи Донбасу. Тут є ознаки і загрози людству, і також самим США через надмірну концентрацію впливу їх сили. Також як бути глобалізованому інтелекту Людини?! Ось приклад одного із опонентів (Білокобильського О. В.), який вважає, що такий вид глобалізації відкритого суспільства відкриває шлях навіть до... глобальної ненависті.

§ 8

Персоніфіковані суб’єкти глобалізації. Вони оцінюються ще й з іншої такої ж рівнозаінтересованої сторони. Критики глобалізації справедливо вказували на те, що «власники проекту» (США і кілька найбільш розвинених країн) мають конкурентну перевагу, яка, в умовах зниження можливості держав самим захищати національні економіки, перетворює глобалізований світ на їх периферію. Цей аргумент, може, має й не дуже переконливий вигляд, тому що для більшості країн досягнення хоча б, скажімо, половини американського добробуту стало б безперечною перемогою. Однак це в теорії роздумів. У реальності ж існують такі держави, як Китай, Росія і, наприклад, Іран, політики яких свідомо й з цілеспрямованими інтересами протистоять «американській експансії» і яким в теорії неоліберальної глобалізації виноситься вирок як світовому «злу» з відповідними наслідками та активізацію «гарячих» точок.

Ілюструють: «Якщо після краху СРСР і соцтабору ще можна було плекати ілюзії з приводу можливості побудови однополярного світу, то тепер така позиція просто є утопічною. За експертними оцінками, Китай до 2030 року однозначно перетвориться на першу економіку світу. Що пропонує теорія неоліберальної глобалізації в цьому випадку? Нічого нового. У аналітичній статті Democracy Will Continue to Survive the World’s Political Turmoil для National Interest віце-президент Heritage Foundation Джеймс Джей Карафано закликає Штати залучати в зону свого впливу «усталені демократії». Його думка: це країни, які зацікавлені в зниженні впливу тих самих Китаю і Росії, а тому цей вплив всіляко обмежується». Це до реалій.

А це означає, що в світлі очікуваних змін у світовій економіці прихильники Соросівської глобалізації фактично захищають варіант світоустрою, при якому значна частина населення планети (за Соросом) не тільки не вживає запропоновану парадигму, а й опиниться до неї в опозиції, при тому, що шляхи примирення між ворогуючими таборами відсутні. Мало того, головним інструментом просування неоліберального сценарію є ідеологічна накрутка своїх адептів, зобов’язаних вірити в свою майже божественну місію. А коротко, то неоліберальний сценарій глобалізації замість загального глобального дому єдиного людства розділяє світ на частини, які приречені або можуть бути приречені до умов протистояння та взаємної ненависті.

§ 9

Нова філософія. Цій новосформованій філософії присвячена друга частина ювілейної доповіді «Come On!». Визначено принцип не чіплятися до вже застарілої філософії і присвятити дослідження удосконаленню світоглядного бачення світу. Воно починається з обговорення екологічної енцикліки (письмового звернення до віруючих) Папи Франциска, в якій правильно діагностовані проблеми сучасності. І вже після, солідаризуючись, автори конкретизували витоки патології сучасного світогляду, а потім характеризували основи альтернативної філософії — як «нового Освічення».

§ 10

У ній названо «філософські помилки» та зроблено чітке визнання, що світогляд відповідальний за допущені кризи. Називається багато джерел, але доповідь окремо зупиняється лише на трьох із них — Адамі Сміті, Девіді Рікардо і Чарльзі Дарвіні, спадщину кожного з яких було неправильно витлумачено послідовниками. Сміт виходив із співпадання меж ринку, закону і моралі: право і цінності повинні бути фоном, на якому развертаються ринкові відносини; економіка обмежена більш фундаментальними правилами — юридичними і моральними. Думка Сміта, сказано, жодним чином не підтримує глобальний капіталізм транснаціональних корпорацій.

Рікардо розробив теорію відносних переваг, які використовувалися ліберальними економістами, ВТО і МВФ в якості одного із основних аргументів для сприяння ходу глобалізації. Але Рікардо виходив із непорушності капіталу і труда. А в умовах вільного переміщення капіталу завжди виграє країна, яка має абсолютну превагу. Обговоривши Дарвіна, автори нагадали, що конкуренція ніколи не була для нього єдиним механізмом еволюції. Правильно сприйнятий дарвінізм несе розуміння, що обмеження конкуренції й захист слабких видів — це фундаментальні стовпи еволюції.

При проекції на соціальну реальність це означає, що «захист, до якогось ступеня, локальних культур, спеціалізацій, політики від подавляючої сили гравців світового рівня може допомогти диверсифікації, інноваціям та еволюції». Таким є у доповіді цілком прийнятний підхід з науково-освітнього розгляду — Come On!

§ 11

Фіксація в доповіді позиції авторів, що «Ювілейна доповідь написана двома президентами Клубу — Ернстом Вайцзеккером і Андерсом Війкманом за участю тридцяти чотирьох інших членів» і публікація є досить важлива унікальна подія. Автори схильні стати і на сторону національних держав, які будуть із більшою вірогідністю турбуватися про загальний добробут, ніж транснаціональні корпорації. З науково-практичної точки зору ця соціальна реальність — об’єктивно визначальна.

Переборювання помилок і «нове Освічення». Тут на більш фундаментальному рівні інтелекту окреслено патологічні риси сучасного світогляду, які тісно пов’язані з домінуванням редукціоністського (повернення, відновлення) мислення, та розподілом або фрагментацією знань на дрібні частини. Створена «Редукціоністська філософія неадекватна не тільки для розуміння живих систем, а й для переборювання трагедії руйнівного соціального та економічного росту». Автори наголошують на згубності переходу «від розгляду реальності як цілісного до її розподілення на множинність дрібних фрагментів». Визнано наївними реалізм і матеріалізм як неспроможні у філософському плані й попросту неправильні в науковому. Автори доповіді у проведених дослідженнях допускають «можливими досягнення узгоджень між релігійними та науковими пошуками». Тобто доповідь пропонує розширення досліджень у межах існуючих ідеологій там, де ведеться пошук єднання з метою для істини й справедливості, замість пошуку політики протилежностей аж до нищення.

§ 12

У ювілейній доповіді дослідження проблем отримали своє завершення. Автори повідомили, що тут вони підходять до «ключової точки доповіді — фундаментальної трансформації мислення, ідеї «нового Освічення», результатом якої повинен стати цілісний світогляд. Гуманістичний, але вільний від антропоцентризму (релігійно-ідеалістичного погляду), відкритий розвитку, але який цінує стійкість із турботою про майбутнє. Поряд із комплементарністю стовпами «нового Освічення» Римський клуб бачить синергію — пошук мудрості, через примирення протилежностей, і баланс. Не претендуючи на повноту списку, доповідь виділяє декілька областей, в яких необхідно досягти балансу: 1) У відносинах між людиною і природою — стійкий розвиток, екологічну свідомість; 2) Між короткочасною і довготривалою перспективою; 3) Між швидкістю і стабільністю — зміни і прогрес не повинні сприйматися в якості самоцінності; 4) Між індивідуальним і колективним — визнаючи значення особистої автономії — одного з найважливіших завоювань європейського Освічення — Клуб закликає до балансу та врахування загального блага (добробуту); в економіці це означає, що держава (суспільство) повинна встановлювати правила для ринків, а не навпаки; 5) Між жінками і чоловіками — тут автори... зазначають, що баланс не означає механістичного зрівноваження — переміщения більшого числа жінок на «чоловічі» позиції, швидше досягнення балансу вимагає «заміни типології функцій»; 6) Між рівністю та справедливою винагородою — від держави вимагається забезпечити механізми, які гарантують соціальну справедливість; 7) Між державою і релігією — доповідь вітає секулярність (світське, мирне), підкреслюючи позитивне значення релігії; держави, які нетерпимі до релігії, втрачають етичну перспективу; 8) Історично, ідея балансу більше співзвучна східним традиціям (інь-ян), але автори також вказують, зокрема, на західних мислителів — Гегеля і К. Уілбера, чиї системи мають філософію балансу. Вважаємо, що слід розширити інтелект наукової Європи.

§ 13

Творці доповіді у баченні глобалізації з їх досліджень про історичні реалії заявили: 1) «жорстку критику капіталізму»; 2) «несприйняття фінансових спекуляцій»; 3) «відмову від матеріалізму». Приєднуючись до закликів: «Вислів «Come On» несе два значення — «не старайтеся мене обманути» і «приєднуйтесь до нас» та поважаючи право авторів на світоглядні переконання, ми висловимо і своє бачення діалогу. Є слушне запитання щодо третьої позиції авторів у контексті Come On! — відмова від яких саме реальностей та матеріалізму? Бо у доповіді є і уточнене визначення: «Наївний реалізм і матеріалізм неспроможний у філософському плані»!

13.1.

Наукові ж дослідження історії людства релізовано і в реаліях, і матеріалізмі: основах науки греків; досягненнях філософа Фалеса; основоположника міжнародного права Г. Гроція «Вступ до голландської юриспруденції», а його трактат «Про право війни і миру» мав величезний успіх: до 1775 року витримав 77 видань переважно латиною, також нідерландською, французькою, німецькою, англійською та іспанською мовами, в якому вперше науково-теоретично розглянута та обґрунтована сама ідея міжнародного права, і маючи досвід посланця, Г. Гроцій розробив положення про права посла, які в цілому й досі є загальноприйнятими; доктора філософії К. Маркса в економіці, створивши ідеологічне вчення марксизму; етнолога Л. Г. Моргана про розвиток стародавніх суспільств; наукові узагальнення Ф. Енгельса — це достовірні дослідження архівних матеріалів багатьох мислителів. У доповіді ж стверджується думка, що «Римський клуб залишається основною площадкою, яка формулює повістку відповідального глобалізму». Таке ж мотивоване і відповідальне значення для всього людства мають аналітично проаналізовані висновки Ф. Енгельса у дослідницькій праці «Походження сім’ї, приватної власності і держави» з використанням праць М. М. Ковалевського й багатьох інших не «наївних» реалістів і матеріалістів, які на основі реальних фактів соціального життя розкривали хід змісту етапів розвитку глобалізму.

13.2.

У цьому контексті важливе значення має доповідь Римського клубу (2005) про межі приватизації, а на її основі книга — «перший глибокий аудит приватизаційних процесів у всьому світі в останні десятиліття». У ній у загальних рисах окреслено історію розвитку процесів глобалізації і лібералізації економіки та аналізується досвід понад 50 найкращих і найгірших прикладів приватизації у світі. На цій базі і в доповіді пропонувалися рекомендації щодо політики та дій, які б забезпечили оптимальний баланс між можливостями і відповідальністю держави та приватного сектору з урахуванням дедалі зростаючої важливої ролі громадянського суспільства.

§ 14

Важливо порівняти досліджений у ювілейній доповіді (2017) й енцикліці Папи Франциска (2015) розділ V — Глобальна нерівність — п. 48 про відзначення, що людське середовище і природне середовище деградують разом і нам не вдасться належним чином справитися з руйнуванням навколишнього середовища. Дослівно це такий зміст: «І загальний досвід звичайного життя, і наукові дослідження засвідчують, що найбільш важкі наслідки будь-яких агресивних явищ у такому навколишньому середовищі випробовує на собі найбідніший люд». Ми також нагадаємо, що в історії людей ці наслідки і ланцюгова реакція багатьох соціальних потрясінь відомі реально.

14.1.

У змісті пункту 49 розділу енцикліки звертається особлива увага на відсутність чіткого усвідомлення проблем, що завдається шкода, головним чином, знедоленим, а це більша частина населення планети, мільярди людей. Частіше за все їх труднощі сприймаються другорядними або лише побічними ускладненнями «...бідні частіше за все залишаються на останньому місці... Але сьогодні ми не можемо не визнавати, що достовірно екологічний підхід дедалі більше стає підходом соціальним».

§ 15

Такий розвиток інтелектуально змінює соціальні світоглядні орієнтири на суспільство і державу в історичній ідеології народовладдя, яка має притаманні риси і у формуванні розвитку соціальної історії людства, і культури релігії. Типовий приклад з історії народу України, коли соціальний та релігійний світогляди вплинули позитивно на сучасні етапи українського суспільства й держави, бо саме ця ідеологія об’єднала віруючих різних вірувань, цілеспрямовано єднаючи й усіх людей у 1989—1993 роках на основі засад входження України в систему глобалізації. І саме в таких умовах еволюційна світоглядна діяльність народу принесла демократичні здобутки: публікацію проекту Альтернативного Закону України виборів органів народовладдя; схвалення Декларації про державний суверенітет України; Концепції нової Конституції України; Акту проголошення незалежності України, у яких закріплено загальнолюдські цінності та в ім’я миру — відмова від ядерної зброї. Науковець Р. О. Коцюба своїм дослідженням доказала, що правове забезпечення ядерної безпеки є самостійним напрямом й видом культури використання та безпеки ядерної енергії.

§ 16

Релігія і постсекулярність. Значне місце в «Come On!» приділено релігії: 1) Римський клуб дистанціювався від будь-яких інтерпретацій релігії, які підтримують гноблення і насилля; 2) вважає ріст фундаменталізму загрозою; 3) Клуб звертає увагу на несправедливість критиків релігії, які не звертають уваги на її позитивний вклад у цивілізацію людства; 4) доповідь схвально цитує колишнього віце-президента Міжнародного суду Кристофера Вірамантрі, який говорив про необхідність включення базових принципів релігій світу в міжнародне право. Зазначено, що відділивши у такий спосіб релігію, сучасне покоління обірвало зв’язок з мудрістю, накопленою людством з моменту його виникнення — сто п’ятдесят тисяч років тому. Хоча автори в більшій мірі симпатизують східним традиціям, вони із захопленням спостерігають за тенденціями у розвитку християнського та мусульманського богослов’я. Особливу підтримку Клуб висловлює Папі Франциску та його енцикліці «Laudato Si», якому присвячується окремий параграф.

§ 17

Враховуючи обґрунтовані в ювілейній доповіді зауваження та досліджуваний зміст категорій історії людства щодо глобалізації: «закону і моралі»; «право і цінності повинні бути фоном»; «економіка обмежена більш фундаментальними правилами — юридичними і моральними»; «редукціонистська філософія неадекватна не тільки для розуміння живих систем, а й для переборювання трагедій руйнівного соціального та економічного росту»; «необхідності включення базових принципів релігій світу в міжнародне право» й чимало іншої проблематики, ми вважаємо за честь у творчому співробітництві запропонувати таке.

17.1.

Тисячолітні періоди розвитку України відображають тенденції та закономірності процесів, які змістовно у послідовно доброзичливій манері викладу матеріалів досліджень розкриваються у ювілейній доповіді. Щодо історії Київської Русі та її історичної спадкоємниці — вона спотворена політикою режиму Російської імперії, а тому важлива допомога Україні у знаходженні інтелектуальних пам’яток, інших творчих літературних джерел у багатьох країнах, сформувати — Національну програму «Нове Освічення України в умовах глобалізації». Очевидна і необхідність методологічної або інших видів допомоги та можливостей використання досліджень Римського клубу.

17.2.

Мета — істинне пізнання культури інтелектуальної, особливо правової спадщини України, яку об’єктивно характеризують і правові пам’ятки: Руська Правда, якою скасовано кровну помсту (1036) — історична предтеча скасування смертної кари; Реймське Євангеліє (часи Ярослава Мудрого); Конституція України 1710 року (перший або один із перших у світі конституційних договорів між народом і владою); Права, за якими судиться малоросійський народ (1728-й — перший кодекс українського права, яким керувались суди Козацтва України по 1917 р.); наукові тематичні узагальнення.

§ 18

Важливі оцінки створеної (1989—1994) Деклараційно-конституційної правової системи України, яка базувалась на вищеназваних: законах про вибори, Декларації, Концепції, Акту проголошення незалежності, схваленого народом (1992) проекту нової Конституції України на відповідність їм, національній традиції та міжнародному праву.

Інтелект свідомості у реаліях глобалізації

Частина друга

Інтелект правосуддя глобалізованого суспільства

§ 19

Як один із засновників ГА ООН Україна мирно здійснила реалізацію ідеології народовладдя, і її народ, розпочавши із демократичних змін у своєму виборчому законодавстві з 1989 року, реалізував інтелект національної свідомості на виборах у березні 1990-го. Виборчі процеси були інтелектуально так підготовлені, що проходили без втручання правоохоронних органів і звернень у систему судів України.

Інтелектуальна концентрація свідомості й правосвідомості була спрямована на законотворчість. Конституційною більшістю парламент 16 липня 1990 року прийняв Декларацію про державний суверенітет України і одночасно проголосив День Незалежності України, який урочисто народ у лоні глобалізованих Європи і світового Людства відзначив двічі — у 1990-му і 1991 роках. Також ще двічі публічно схвалив Декларацію — 17.09. та 01.12.1991 року на Всеукраїнських референдумах.

19.1.

Тож народ України на цих етапах інтелектуального розвитку свідомості й правосвідомості, реалізовуючи історичну правову культуру, діяв згідно з виявленою ним волею й відповідно до національних традицій, діючого демократично зміненого виборчого законодавства та норм міжнародного права, а також у руслі глобалізованої ідеології наукових досліджень й численних світоглядних висновків Римського клубу з такого ж роду проблем. Саме так інтелектуально модернізоване суспільство України зуміло виконати місію мирного розвитку. Разом із цими процесами і на їх фоні, користуючись висловленою термінологією — «право і цінності повинні бути фоном», доцільно окреслити проблему для спільних із Клубом наукових досліджень статусу держави щодо її протистояння суспільству, бо це сталося в Україні.

19.2.

Є очевидним фактом існування й такої закономірності у розвитку подій і що програма «Нове Освічення» повинна охоплювати тенденцію її формування з часу виникнення держави у суспільстві для їх взаємодії на основі світоглядних переконань. Правові і юридичні порівняльні дослідження засвідчують процес перетворення влади суспільства на органи держави й створення нових державних структур, і в цих процесах виявлено, що там збережено демократію та повагу до інтересів людини і народу, де функціонує ефективний і незалежний від влади контроль над діями представників держави. Там релігії та віруючі, як засвідчили дослідження, мають захист їх інтересів.

19.3.

З позиції пізнання закономірностей глобалізації у суспільних процесах життя є її проникнення й поглиблення в судовій системі влади, яка пройшла складний шлях становлення та досить гострі протистояння між суспільством і державою. Це, зокрема, і пройдена епоха судової діяльності у системі релігійних відносин. У тодішній сфері судової діяльності відбулися складні процеси: заодно виявлено чимало спільного між мирською і релігійною судовою діяльністю з основ філософії, моралі і природних прав.

Цей контекст у творі «Суд честі» (Луцьк. 2013 — С., 472), присвяченому літопису Українотворення «Декларація... Ave, Ukraina!», має чітке зазначення: «Історично формула людина—право—мораль із зворотною її дією людина—мораль—право» є взаємовічними супутниками життя людини і громадянина. Право моралі формується з особистої поваги до себе і людей як рівних із рівними. Загальноприйняте право моралі народів є визнані практикою життя людей звичаї і традиції. Вони становлять основу основ вічного природного права» (с. 5). Читачі чекають досліджень Римського клубу.

 

Олександр КОЦЮБА,
Голова правління
Науково-дослідного інституту Верховенства права і правосуддя,
член-кореспондент Національної академії правових наук України,
народний депутат
України ХІІ (І) скликання.

 

Руслана КОЦЮБА,
доктор юридичних наук,
науковий співробітник.