В обласному центрі з нагоди 74-ї річниці визволення від фашистських загарбників на військовому меморіалі кладовища «Дубенське» вшанували тих, кому зобов’язані своїм мирним сьогоденням — ветеранів бойових дій і загиблих у боротьбі з ворогом.
...Рівне опинилося в зоні боїв уже в перші дні війни, у червні 1941 року, оскільки було на шляху наступу групи німецьких армій «Південь» на Київ. Гітлерівцям протистояли стрілецькі та механізовані корпуси Південно-Західного фронту Червоної армії (командувач генерал М. Кирпонос). У районі міст Луцьк — Рівне — Дубно — Броди в той час відбулася одна з найбільших танкових битв Другої світової війни, в якій з обох сторін взяло участь майже 4,5 тисячі танків. Ціною величезних втрат стрімкий наступ фашистських військ на столицю України було затримано на тиждень.
За два з половиною роки фашистської окупації в Рівному, що було адміністративним центром рейхскомісаріату «Україна», до складу якого входила більш як половина території нашої сучасної держави, було знищено понад 100 тисяч осіб — радянських військовополонених і цивільних. Тисячі військовополонених померли від голоду та епідемічних хвороб у трьох рівненських концтаборах.
2 лютого, крім Рівного, також були звільнені від гітлерівців обласний центр сусідньої Волинської області — Луцьк і важливий залізничний вузол м. Здолбунів. У журналі бойових дій 13-ї армії був зроблений такий запис:
«2 лютого 1944 р. війська генерала Пухова продовжували наступ: о 6.00 2.02.44 р. оволоділи м. Луцьк і після запеклих вуличних боїв о 18.00 оволоділи м. Ровно... Противник протягом дня перед фронтом наступаючих військ нашої армії з боєм продовжував відступати на захід і південний захід, чинячи вогневий опір, особливо сильний в районах Ровно і Дубно... Кавалерійські частини генерала Соколова з частинами з’єднань генералів Глухова та Кирюхіна оволоділи містом Ровно і в кінці дня вийшли в район Басів Кут» (Державний архів Рівненської області. Ф. Р-330. Оп.1. Спр. 223. Арк. 3. Копія).
