«ТОП» довідка України — для роздумів.
За рівнем природного приросту кількості населення Україна посідає 222-ге місце серед 226 країн.
За останні чотири роки середньомісячна заробітна плата українців зменшилась із 450 до 270 дол. США.
За даними Міжнародного валютного фонду, за рівнем валового внутрішнього продукту (ВВП) на душу населення у 2016 році із 186 країн Україна посіла 131-ше місце. Для порівняння: ті ж сусіди із Заходу та Сходу —— Польща — 56-те, Росія —
67-ме місце відповідно.
Станом на 01 грудня 2017 року державний і гарантований державою борг України сягнув 76,3 млрд. дол. США, що становить понад 80% ВВП і яскраво відображає перед міжнародною спільнотою реальну ступінь незалежності країни.
В Україні прискореними темпами скорочується кількість підприємств — з 364 тисяч у 2012-му до 306 тисяч у 2016 році.
Згідно із статистичними даними, починаючи з 2000 року, виробництво хліба та хлібобулочних виробів в Україні впало з 2,64 млн тонн до 1,16 млн тонн, або у 2,3 разу.
З кожним роком у тваринництві скорочується поголів'я та зменшується виробництво м'ясо-молочної продукції.
Майже вдвічі порівняно з 2003 роком Україна стала менше виробляти металу.
За шкалою бідності українці продовжують зберігати своєрідне «лідерство».
Відповідно до статті 98 Конституції України «Контроль від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата».
Воістину демократична норма, яка по суті надає право самому народу безпосередньо через парламент країни забезпечувати контроль за рухом бюджетних коштів — коштів платників податків, а себто народних грошей.
З появою в 1996 році Рахункової палати українське суспільство вперше отримало змогу дізнаватись, як і в який спосіб використовуються кошти державного бюджету. Практично всі сфери економічного, соціального, культурного, науково-технічного життя країни стали предметом контролю Рахункової палати, а закладені законодавством в основу її роботи принципи — законності, незалежності, об'єктивності, безсторонності, гласності і неупередженості — забезпечили можливість отримувати високопрофесійні результати контрольно-аналітичних та експертних заходів у сфері публічних фінансів.
У жовтні 2017 року виповнилося 20 років діяльності єдиного в країні конституційного органу незалежного зовнішнього державного фінансового контролю, якого раніше не існувало в системі державного управління.
За цей відносно короткий термін діяльності, завдячуючи громадянській позиції, досвіду і потенціалу засновника та фундатора інституції Валентина Симоненка, практично з чистого аркуша, опираючись на власний досвід і професіоналізм, Рахункова палата започаткувала і створила абсолютно нову вітчизняну школу незалежного державного фінансового контролю. В арсеналі здобутків Рахункової палати — понад 14 тисяч контрольних заходів, виявлено бюджетних правопорушень, пов’язаних із незаконним та неефективним використанням коштів державного бюджету України на загальну суму майже 290 млрд грн. Результати практично всіх аудитів стали доступні громадськості, рішення й пропозиції щодо усунення бюджетних правопорушень і недоліків стали ефективним механізмом взаємовідносин Рахункової палати з усіма гілками влади та державними органами.
Уже з перших років свого функціонування Рахункова палата активно ввійшла до міжнародної спільноти Вищих органів фінансового контролю, одна із перших державних інституцій України розпочала входження до європейських структур і за результатами співпраці отримала визнання і авторитет серед іноземних партнерів-аудиторів.
На початку 2000-х років Рахункова палата очолила спеціальну підгрупу, а згодом постійну Робочу групу Європейської організації вищих органів фінансового контролю (EUROSAI) з аудита коштів, виділених на попередження та ліквідацію наслідків катастроф, а у 2009 році її обирають зовнішнім аудитором Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), функції якого українські аудитори здійснювали більше двох термінів поспіль та отримали високу оцінку за проведену відповідну роботу.
Проблеми екології, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, питання прикордонного розвитку з країнами-сусідами та інші стали в основі міжнародного співробітництва з іноземними аудиторськими установами.
Завдяки першим напрацюванням Рахункова палата звернула увагу влади на серйозні зловживання в бюджетній сфері, на ризики, що загрожували ефективному розвитку стратегічних галузей економіки, підривали обороноздатність і національну безпеку держави. Фахівці інституції розкрили фінансові пороки у забезпеченні й утриманні Збройних Сил країни, попереджували про негативні тенденції у ліквідації так званого надлишкового майна і озброєння, що зрештою стало відчутним у сучасних трагічних подіях.
Висновки та пропозиції Рахункової палати неодноразово торкалися проблем розвитку системи національної охорони здоров'я, освіти, культури і науки. Про серйозні бюджетні втрати у енергетиці і промисловості аудитори інформують органи влади майже з року в рік.
Однак активна, принципова позиція в організації системи незалежного контролю ще з часу становлення Рахункової палати стала далеко не до вподоби для окремих владних структур, а процеси перешкоджання діяльності такій інституції, обмеження її функцій та повноважень у сфері контролю супроводжували, по суті, протягом усього часу функціонування Рахункової палати.
У Рахункової палати спочатку забирали, а потім повертали функції контролю за надходженнями до державного бюджету, а натомість утвердження принципу незалежності — чинилися спроби обмеження розвитку її інституційної спроможності.
З одного боку, авторитет інституту незалежного державного контролю з кожним роком зростав на міжнародному рівні, а з другого — у себе вдома активно запроваджувалися «гібридні» процеси боротьби з Рахунковою палатою, яка на сьогодні дається взнаки і закладає ризики повної ліквідації інституційної незалежності єдиного конституційного державного органу зовнішнього фінансового контролю.
У процесі законодавчого оновлення функцій і повноважень категорично і свідомо відхиляються практично всі пропозиції, ініційовані Рахунковою палатою, які апробовані практикою багаторічної роботи та схвалені авторитетними європейськими інститутами зовнішнього контролю.
Натомість відбуваються парадоксальні речі, коли начебто цілком позитивні намагання вдосконалити правове поле Рахункової палати фактично не береться до уваги позиція самого об'єкту законотворення, суть і природа роботи незалежного державного органу контролю. Тож не дивно, що на етапі розробки нової редакції Закону України «Про Рахункову палату» не забезпечено необхідної тісної безпосередньої взаємодії з фахівцями і практиками фінансового контролю в Україні, з державними інститутами та вітчизняними експертами, котрі знаються на цій проблемі, хто справді формував та розбудовував унікальний інститут незалежного державного контролю, що діє від імені Верховної Ради України.
Заклавши в закон нові функції, що розширюють повноваження Рахункової палати в частині організації контролю за надходженнями до державного бюджету України (і це суттєвий позитив законодавчих змін), в інших напрямках діяльності — досить «обережно» виписуються саме ті норми, які фактично обмежують будь-яку незалежність, в рази зменшуються вимоги до рівня професійного статусу та принципів підбору кадрів на роботу в такому надзвичайно специфічному органі.
У вирі конкурсних баталій, європейських вимог та стандартів — як своєрідний штамп у практику роботи Рахункової палати запроваджена норма, за якою процес формування органу здійснюють у спосіб «відкритого» конкурсного добору.
На перший погляд, начебто все нормально, демократично, по-сучасному, по-європейськи, відповідно до реформаторських вимог та грантових домовленостей — на роботу до єдиної конституційної інституції державного фінансового контролю на посаду від провідного спеціаліста і до посади голови Рахункової палати може потрапити будь-хто, аби був сертифікат, диплом та знання хоча б якої-небудь іноземної, а не рідної, мови. Такий підхід, перш за все, свідчить не про демократизацію, реформи, а про кризу кадрової політики у державі.
Так, практика конкурсного добору характерна для багатьох країн, але, зрештою, там надається пріоритет професіоналізму, відбувається відбір кращих серед кращих, серед досвідчених високопрофесійних кадрів, що мають досвід роботи у галузях, які є предметом контролю, а очолюють такі інститути не тільки представники парламентів, політики чи бізнесмени, а, як правило, колишні урядовці, міністри, відомі, авторитетні фахівці, які обізнані у питаннях аудита, фінансів та економіки, зокрема, кожної із країн.
На жаль, запропонований конкурс «по-українськи» не дотримується такої перевіреної часом і досвідом формули. Як результат — уже більше двох років процес формування і оновлення складу Рахункової палати не дає позитивних результатів. Процедура оновлення Рахункової палати дедалі більше нагадує гру у «політичний преферанс». Її ділять, множать і перемножують не між професіоналами, а між партіями, фракціями, клановими інтересами та кулуарними домовленостями. А як засвідчує історія — такий шлях побудови незалежного держаного контролю приречений і приводить до ручного управління, до політичного замовлення, до монопольного управління сферою публічних фінансів і зрештою веде до підриву діяльності та ліквідації незалежного державного органу контролю.
З огляду на результати такого підходу до формування Рахункової палати цілком логічно постає запитання: «А чи потрібний країні незалежний, високопрофесійний, а не політичний, державний орган зовнішнього фінансового контролю, що діє від імені парламенту та народу України???».
Як показує життя і його практика — відповісти на зазначене питання дуже важко. Зрозуміло одне — в час, коли Україна опинилась у лещатах боротьби між Заходом та Сходом, коли її «фарширують» кредитами з метою отримати монополію на владу, політику, громадську думку і особливо на її головне природнє багатство — українську землю, коли в державі триває воєнний конфлікт та продовжує бути кризовою ситуація у фінансово-економічному секторі і суспільно-виробничих відносинах, — як ніколи, вкрай необхідний міцний, ефективний, незалежний державний контроль та його система. І в цьому аксіома процесів державотворення.
Ставлення влади, політиків, радників і експертів сучасних громадських «інститутів» демократії до Рахункової палати та її функцій останнім часом виходить далеко за межі здорового глузду. Її намагаються «реформувати» навіть ті, які не мають елементарної уяви про суть, характер та природу незалежного зовнішнього державного фінансового контролю. Зазвичай сучасні «реформатори» навіть не бажають читати і використовувати матеріали контрольних заходів Рахункової палати, які за формою і змістом є унікальними, бо торкаються практично всіх сфер розвитку держави, вказують на шляхи усунення хронічних причин фінансово-бюджетних правопорушень.
Більше того, в ході активного процесу боротьби з корупцією, заради міжнародного престижу, статистики та звітності перед закордонними васалами Рахункову палату, як орган, який здійснює незалежний контроль від імені Верховної Ради, втягнуто у процес інтриг та розголосу суперечливої інформації. В організацію роботи намагаються втручатись будь-хто — від рядового правоохоронця, громадського активіста і до «його величності» справедливого суду. Зауважте, це при тому, що новою редакцією Закону України «Про Рахункову палату», його статтею 3 визначено, що втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, політичних партій та громадських об’єднань, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових і службових осіб у діяльність Рахункової палати забороняється. Прикро одне, що ціна таких «гучних» дій, в першу чергу, — це підрив авторитету, довіри до незалежного органу державного контролю у суспільстві та на міжнародному рівні.
Така статистика занадто дорого обходиться для перспективи розвитку системи державного контролю та України в цілому.
При цьому політики та влада продовжують спостерігати за розвитком своєрідного очищення влади. Таке враження, що контроль «від імені» не дуже турбує те саме «ім'я». Рахункову палату продовжують ділити між фракціями, партіями, політиками та бажаючими «навести» фінансовий лад у державі.
Але, незважаючи на такий далеко не втішний розвиток подій, Рахункова палата була, є і буде, хто б не бажав її обмеження або втрати. Функціонування та розвиток цього унікального інституту не залежить від примх чи бажань можновладців та політиків.
Сама природа суспільного розвитку та процесів державотворення вимагає існування і активної діяльності такого державного органу, адже контрольна функція є основою ефективного розвитку усіх гілок влади.
На превеликий жаль, за останні 20 років держава і влада не спромоглися створити ефективну та прозору систему державного контролю, а органи, що покликані забезпечувати різні напрямки контролю, працюють у форматі «броунівського руху», що цілком логічно влаштовує саму владу.
Водночас Рахункова палата утвердилась як високопрофесійний, ефективний інститут контролю, змогла реалізувати свою природу, як орган, який покликаний не розкривати і карати правопорушників, а за результатами своєї роботи вказувати на причини і наслідки порушень у фінансово-бюджетній сфері, рекомендувати, передовсім, виконавчій владі й усім головним розпорядникам бюджетних коштів шляхи ефективного розподілу і використання фінансових ресурсів.
Впровадження лише такої функції дало змогу за пропозиціями Рахункової палати внести зміни до сотень законодавчих актів і нормативних документів. На сьогодні матеріали аудиторських заходів затребувані в міністерствах і відомствах, в органах місцевого самоврядування, їх використовують інститути влади і громадянського суспільства, хоча, щоправда, рідко засвідчують, що це продукт саме Рахункової палати. Але головне не в цьому, головне — у результаті, в утвердженні і визнанні діяльності незалежного органу державного контролю.
Варто зазначити, що на відміну від попередніх років, чинний уряд як один із основних споживачів продукту аудита значно посилив увагу на реалізації пропозицій Рахункової палати, особливо в питаннях пошуку додаткових джерел формування доходної частини держбюджету та усунення причин втрат реальних доходів.
Зокрема, за результатами проведених Рахунковою палатою контрольних заходів:
— у частині контролю за формуванням доходної частини державного бюджету та прийнятих відповідних рішень Кабінетом Міністрів України з цих питань внесені суттєві зміни у систему адміністрування податків і зборів, що дало змогу виявити додаткові резерви збільшення доходів державного бюджету на загальну суму понад 20 млрд. грн.
— Внесено зміни до Закону України «Про Загальнодержавну програму зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему».
— Розпочато активну роботу над Концепцією удосконалення управління зоною відчуження і зоною безумовного (обов'язкового) відселення.
— Ухвалено зміни до Закону України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України» щодо удосконалення механізму фінансування дорожньої галузі».
— Запропоновано цілий комплекс інших заходів щодо розв'язання проблем у сфері соціальної політики, що порушила Рахункова палата.
Такі взаємовідносини з урядом є свідченням розуміння потреби подальшого зміцнення та розвитку державного фінансового контролю в Україні.
В умовах протистояння, боротьби за розширення функцій і повноважень Рахункова палата спромоглася розбудувати та впровадити свою власну структуру, не за рекомендаціями «імпортерів», а виходячи із власного досвіду, умов і стану вітчизняної економіки та процесів життєдіяльності України.
Унікальність структури полягає у тому, що організація та реалізація контрольно-експертних і аналітичних заходів забезпечує покриття «тіла» державного бюджету практично в усіх сферах та галузях споживання публічних фінансів.
За роки діяльності Рахункова палата сформувала стабільний, висококваліфікований колектив, який крок за кроком опановував особливості незалежного аудиторського процесу. Сьогодні серед 450 фахівців Рахункової палати працює 3 доктори наук, 18 кандидатів наук, усі 370 державних службовців мають вищу спеціальну освіту. Переважна більшість аудиторів має великий досвід роботи у центральних органах влади, обізнані з особливостями бюджетного процесу, економіки і фінансів, здатні професійно реалізувати визначені законодавством повноваження на будь-якому рівні в системі державного управління.
Ця інформація для роздумів тих, хто у реформаторських потугах зазіхає на знищення кадрового потенціалу незалежної інституції, сформованого на базі життєвого досвіду та реалій державотворення України.
Влада, політичний «бомонд», громадські активісти та консультанти сучасності мають знати, що Контроль від імені Верховної Ради України — це передусім Контроль від усього українського народу, а не від частини тимчасово активної політичної сили, більшості або меншості, а значить формування його складу, діяльність та розвиток повинна базуватися на основі вітчизняного досвіду і законодавства в інтересах усього українського суспільства.
Для цього потрібно абсолютно небагато зусиль і бажань.
Перш за все, потрібна політична воля та прагнення в умовах реалізації складних процесів державотворення, боротьби з корупцією, наведення порядку в економіці та соціальній сфері, в умовах протистояння та боротьби за мир зберегти і зміцнити державний орган незалежного контролю.
І це має стати основою для дій щодо формування засад, визначення керівного складу, стратегії та ідеології системи державного фінансового контролю. При цьому ключовим є вдосконалення процедури обрання голови Рахункової палати. Тут необхідно принципово відмовитись від політичного «торгу» цією посадою. Керівник незалежного органу контролю має бути незалежною і високопрофесійною людиною, з життєвим досвідом і практикою роботи в системі державних органів, аудита, економіки та публічних фінансів.
І таких необов'язково вишукувати у кулуарах чи під куполом парламенту, їх досить багато в кадровому арсеналі країни, в уряді, міністерствах, центральних органах і, зокрема, серед фахівців Рахункової палати, які творили історію цього органу і, як ніхто, розуміються на проблемах сучасного державного контролю в Україні. Після вирішення цього питання необхідно надати можливість підбору та затвердження членів Рахункової палати за професійним принципом та досвідом роботи, звісно, за проходженням узгодження з профільним комітетом, парламентськими фракціями і обов'язковим затвердженням Верховною Радою України. І такий шлях не менш демократичний, публічний та прозорий, ніж той конкурс, який вірусом занесло сьогодні в Україну під соусом реформ та євроінтеграції.
Сформувавши таким чином Рахункову палату, яка від імені Верховної Ради має здійснювати незалежний контроль, законодавець, передусім, повинен бути зацікавлений у тому, щоб забезпечити реальні умови дотримання та реалізації принципу організаційної, кадрової та фінансової незалежності Рахункової палати.
Основна мета таких дій — підвищення ролі Рахункової палати, утвердження її значення як незалежного державного органу в формуванні єдиної та ефективної системи державного контролю в Україні, в якій функції головного методолога і координатора процесів контролю та аудита мають належати саме Рахунковій палаті. Комплексний підхід до розв'язання цієї вкрай актуальної проблеми є рецептом, механізмом, формулою наведення порядку у формуванні та розвитку сучасної бюджетно-фінансової політики України, оздоровлення всієї економічної складової розвитку держави.
Саме у такий спосіб та із забезпеченням реалізації відповідних принципів цілком логічна, необхідна і можлива співпраця Рахункової палати з органами державної влади, де головною метою має бути наведення правопорядку у бюджетній сфері, законне, ефективне використання кожної копійки державних грошей.
Звісно, можна утриматись від вирішення зазначених питань і навіть обійтись без будь-якого контролю в Україні, але тоді «ТОП-довідка матиме ще більш тривожний і небажаний для держави рейтинг.
Міцний, незалежний і прозорий державний контроль та його система, як ніколи, необхідні сьогодні в Україні. Це має бути пріоритетом у формуванні та реалізації державної політики.
У цьому запорука успіху процесу реформування вітчизняної економіки, пошуку шляхів побудови розвинутої соціальної політики, спрямованої, перш за все, на громадян України, на їх достойне цивілізоване життя.
Для роздумів:
Контроль від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до державного бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата.
Анатолій ЮХИМЧУК, народний депутат України ІІ скликання, секретар Рахункової палати.
