Без добре виробленої
рідної мови
немає всенародної свідомості,
без свідомості немає нації,
а без свідомої нації —
немає державності
як найвищої
громадської організації.
І. ОГІЄНКО.
«Голос України» спільно з Інститутом мовознавства імені О. О. Потебні НАН України розпочинає публікацію серії коротких етюдів про культуру української мови.
Цими матеріалами прагнемо не тільки допомогти читачам закріпити здобуте вміння правильно користуватися формами сучасної української літературної мови, а й узагалі розширити наші рідномовні обрії. Незаперечна історична даність — висококультурний народ дбає про свою літературну мову, бо це, крім усього іншого, доказ і підстава для його життєздатності.
Відстоювати незалежність, учення, думку — обстоювати думку, ідею, погляд
Здавалося б, дієслова відстоювати, обстоювати — близькі за значенням, хоч і різняться префіксами від- та об-. Проте не можна ці слова вважати абсолютними синонімами та довільно вживати в текстах. У них неоднакова сполучуваність, тобто до наведених одиниць можна приєднати тільки певні слова.
Відповідно до лексичних норм сучасної української літературної мови дієслово відстоювати має кілька основних значень: «простоювати на ногах певний час, виконуючи якусь роботу» (відстояти вахту); «стоячи, бути присутнім до кінця чого-небудь» (відстояти службу в церкві); «залишаючи рідину в нерухомому стані, надавати можливість частинкам речовини осідати на дно посудини, резервуару» (відстояти розчин). Маємо в українській мові ще й вислів відстояти ноги, що означає «стомити ноги довгим стоянням». Проте нас цікавить уживання цього дієслова в значенні «захищати, обороняти; боротися за збереження чого-небудь; доводити правильність чого-небудь», оскільки маємо порівняти його з обстоювати, що вживане саме в такому значенні. Звернімо увагу, що дієслово має кореневе наголошення.
Відстоювати можна зі зброєю в руках і за допомогою слів. Наприклад: Свою незалежність, хай дику, але республіканську, демократичну, Україна відстоювала віки і не складала зброї, коли шматували її польська шляхта, турки, татари (О. Іваненко); Людина не може відстоювати якусь думку просто як думку — вона може відстоювати лише вистраждану думку, заповітну ідею, за яку можна офірувати життя (Є. Сверстюк); Тримайтеся купи і гуртом волю відстоюйте! (В. Чемерис).
Отже, відстоювати можна незалежність, гіпотезу, думку, інтереси, мир, переконання, погляди, правду, проект, свободу, волю, честь, чистоту, учення.
Обстоювати — це «захищати переважно словами; захищати думку, ідею, погляди та ін.; наполягати на чомусь». Наприклад: Килина, дуже бліда, з посинілими губами, щось говорила Саньці, але та й слухати не хотіла й обстоювала своє
(В. Винниченко); Запорожці були дітьми України і весь час свого життя дбали про неї, захищали її від ворогів та обстоювали її права й волю (А. Кащенко); М. Куліш обстоював духовне право українського художника, інтелектуала звертатися саме до проблеми національного й інтерпретувати її відповідно до своїх переконань та уподобань (Вісник НАН України).
Дієслово обстоювати поєднуване з такими частинами мови: іменниками (воля, ідея, збереження, існування, переконання, помилка, право, світ і т. ін.); займенниками (формами особових, присвійних і зворотного займенників) (мене, тебе, його, її, нас, вас, їх, своє, себе); дієсловами (він обстоював не руйнувати старої хати).
Олександр СКОПНЕНКО, кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник, заступник директора з наукової роботи Інституту мовознавства імені О. О. Потебні НАН України.
