Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність

Цей Закон визначає правові засади аудиту фінансової звітності, провадження аудиторської діяльності в Україні та регулює відносини, що виникають при її провадженні.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

1) аудит фінансової звітності — аудиторська послуга з перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності та/або консолідованої фінансової звітності юридичної особи або представництва іноземного суб’єкта господарювання, або іншого суб’єкта, який подає фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність групи, з метою висловлення незалежної думки аудитора про її відповідність в усіх суттєвих аспектах вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимогам;

2) аудитор — фізична особа, яка підтвердила кваліфікаційну придатність до провадження аудиторської діяльності, має відповідний практичний досвід та включена до Реєстру аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності;

3) аудиторська діяльність — незалежна професійна діяльність аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності, зареєстрованих у Реєстрі аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності, з надання аудиторських послуг;

4) аудиторська мережа (мережа) — структура для забезпечення співробітництва, до якої входять аудиторські фірми та/або аудитори, діяльність якої спрямована на отримання прибутку або розподіл витрат, або яка має спільну власність, перебуває під спільним контролем або управлінням, має спільні політику та процедури з контролю якості, спільну ділову стратегію, надає послуги під однаковим знаком для товарів та послуг або має спільні професійні ресурси;

5) аудиторська фірма — юридична особа, яка провадить виключно аудиторську діяльність та/або надає неаудиторські послуги на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом та міжнародними стандартами аудиту;

6) аудиторський звіт — документ, підготовлений суб’єктом аудиторської діяльності за результатами аудиту фінансової звітності (консолідованої фінансової звітності) відповідно до міжнародних стандартів аудиту та вимог цього Закону;

7) аудиторські послуги — аудит, огляд фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності, виконання завдань з іншого надання впевненості та інші професійні послуги, що надаються відповідно до міжнародних стандартів аудиту;

8) внутрішній контроль якості виконання завдання — оцінка роботи аудитора або ключового партнера з аудиту, задокументованої у робочих документах аудитора, на предмет підтвердження обґрунтованості висновків, що містяться у проекті аудиторського звіту або інших звітів;

9) група — група юридичних осіб, що складається з материнської компанії та її дочірніх підприємств;

10) завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності — завдання з надання обґрунтованої впевненості, що приймається і виконується суб’єктом аудиторської діяльності відповідно до вимог цього Закону та міжнародних стандартів аудиту шляхом перевірки фінансової звітності або консолідованої фінансової звітності з метою висловлення незалежної думки аудитора про її відповідність в усіх суттєвих аспектах і відповідність вимогам міжнародних стандартів фінансової звітності або національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та законів України;

11) замовник — юридична або фізична особа, яка відповідно до законодавства зобов’язана або має право замовляти аудиторські послуги;

12) ключовий партнер з аудиту — аудитор, який:

призначений аудиторською фірмою відповідальним за проведення аудиту фінансової звітності від імені аудиторської фірми, у разі аудиту групи — аудитор, призначений аудиторською фірмою відповідальним за проведення аудиту консолідованої фінансової звітності групи, та аудитор, призначений відповідальним за проведення аудиту фінансової звітності дочірніх підприємств;

підписує аудиторський звіт;

13) конфлікт інтересів — суперечність між особистими майновими, немайновими інтересами аудитора (посадових осіб аудиторської фірми) та його (їх) професійними правами і обов’язками, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість під час виконання ним (ними) своїх професійних обов’язків, а також на вчинення чи невчинення ним (ними) дій;

14) міжнародні стандарти аудиту — сукупність професійних стандартів, що встановлюють правила надання аудиторських послуг і розкривають питання етики та контролю якості, які визначені міжнародними стандартами контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг, що прийняті Радою з міжнародних стандартів аудиту та надання впевненості, а також Міжнародним кодексом етики, прийнятим Радою з міжнародних стандартів етики для бухгалтерів та оприлюдненим Міжнародною федерацією бухгалтерів;

15) непрактикуюча особа — фізична особа, яка протягом трьох років до дати призначення: не провадить професійної діяльності з надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності; не була посадовою особою органів управління або працівником аудиторської фірми; не залучалася на договірних засадах до надання аудиторських послуг; не пов’язана з будь-яким суб’єктом аудиторської діяльності відносинами власності або контролю;

16) обов’язковий аудит фінансової звітності — аудит фінансової звітності (консолідованої фінансової звітності) суб’єктів господарювання, які відповідно до законодавства зобов’язані оприлюднити або надати фінансову звітність (консолідовану фінансову звітність) користувачам фінансової звітності разом з аудиторським звітом, що проводиться суб’єктами аудиторської діяльності на підставах та в порядку, передбачених цим Законом;

17) пов’язана особа суб’єкта аудиторської діяльності — будь-який суб’єкт господарювання незалежно від організаційно-правової форми, пов’язаний із суб’єктом аудиторської діяльності спільною власністю, контролем та управлінням;

18) професійна таємниця аудитора — інформація (матеріали, документи, інше), що стала відома аудитору в процесі надання аудиторських послуг та відповідає таким ознакам:

є невідомою або не є загальнодоступною для широкого кола осіб;

розголошення якої може завдати шкоди інтересам особи, яка звернулася до аудитора, суб’єкта аудиторської діяльності;

19) Реєстр аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності (далі — Реєстр) — автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності, які мають право на провадження аудиторської діяльності в Україні;

20) робочі документи аудитора — документи в електронній або паперовій формі та записи в електронній або паперовій формі, зроблені аудитором під час планування, підготовки і надання аудиторських послуг, в яких міститься вся інформація, яку аудитор вважає важливою для правильного виконання перевірки, а також розкриваються використані процедури, тести, отримана інформація і висновки, до яких дійшов аудитор у результаті проведення аудиту;

21) суб’єкт аудиторської діяльності — аудиторська фірма або аудитор, що відповідає таким критеріям: провадить аудиторську діяльність як фізична особа — підприємець або провадить незалежну професійну діяльність; набув права на провадження аудиторської діяльності на підставах та в порядку, передбачених цим Законом; включений до Реєстру як суб’єкт аудиторської діяльності.

2. Терміни «підприємства, що становлять суспільний інтерес», «великі підприємства», «середні підприємства», «малі підприємства» у цьому Законі вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Термін «бездоганна репутація» у цьому Законі вживається у значенні, наведеному у Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Цей Закон поширюється на аудиторів, суб’єктів господарювання незалежно від форми власності та виду діяльності, органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

2. Цей Закон не поширюється на діяльність органів державної влади, їх підрозділів та посадових осіб, уповноважених законами України на здійснення державного фінансового контролю, а також на діяльність з внутрішнього аудиту юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Стаття 3. Правова основа аудиторської діяльності в Україні

1. Аудиторська діяльність регулюється цим Законом, іншими нормативно-правовими актами та міжнародними стандартами аудиту. У разі якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містить цей Закон, застосовуються правила міжнародного договору.

2. Кабінет Міністрів України може встановлювати особливості провадження аудиторської діяльності щодо певних завдань відповідно до міждержавних угод, укладених відповідно до законодавства від імені Уряду України з урядами інших держав.

3. Особливості проведення аудиту фінансової звітності Національного банку України та банків встановлюються цим Законом та іншими актами законодавства.

Стаття 4. Аудитор

1. Аудитор набуває права на провадження аудиторської діяльності після підтвердження кваліфікаційної придатності та набуття практичного досвіду в порядку, визначеному цим Законом. Аудитор, який набув права на провадження аудиторської діяльності, включається до Реєстру. Аудитор має право провадити аудиторську діяльність одноосібно лише після включення його до Реєстру як суб’єкта аудиторської діяльності.

2. Аудитор провадить аудиторську діяльність у складі аудиторської фірми та/або як фізична особа — підприємець чи провадить незалежну професійну діяльність, за умови що така особа не є працівником аудиторської фірми.

3. Аудиторам забороняється безпосередньо займатися іншими, не сумісними з аудиторською діяльністю, видами підприємницької діяльності, що не виключає їхнього права отримувати дивіденди, доходи від інших корпоративних прав, доходи від оренди та відчуження рухомого та нерухомого майна, пасивні доходи.

Аудитори можуть займатися громадською, освітньою, викладацькою та науковою діяльністю, підготовкою публікацій з отриманням відповідної винагороди.

4. Не може бути аудитором особа, яка має не погашену або не зняту в установленому порядку судимість або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційних правопорушень, а також особа, до якої було застосовано протягом останнього року стягнення у вигляді виключення з Реєстру за подання до Реєстру недостовірної інформації.

5. Аудитору забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції щодо такої вигоди для себе чи інших осіб.

6. Аудитор іноземної держави може набути право на провадження аудиторської діяльності на території України в порядку, визначеному цим Законом, та за умови його відповідності вимогам, встановленим цим Законом.

Стаття 5. Аудиторська фірма

1. Аудиторська фірма набуває права на провадження аудиторської діяльності за умови відповідності вимогам цієї статті та в порядку, визначеному цим Законом.

2. Загальний розмір частки засновників (учасників) аудиторської фірми, які не є аудиторами та/або аудиторськими фірмами, у статутному капіталі не може перевищувати 30 відсотків.

3. Посадовою особою, яка відповідно до установчих документів здійснює керівництво аудиторською фірмою, може бути лише аудитор.

4. Керівник аудиторської фірми не може бути керівником іншої юридичної особи, що здійснює підприємницьку діяльність за видами, не сумісними з аудиторською діяльністю.

5. Аудиторська фірма іноземної держави може провадити аудиторську діяльність на території України, за умови її допуску до провадження аудиторської діяльності згідно з національним законодавством країни походження такої аудиторської фірми, якщо ключовий партнер цієї фірми, який проводитиме аудит юридичних осіб, представництва іноземного суб’єкта господарювання або іншого суб’єкта, зареєстрованого в Україні, відповідає вимогам цього Закону до аудитора, відповідності аудиторської фірми вимогам, визначеним цим Законом, а також після включення її до Реєстру.

6. Аудиторська фірма повинна мати добру репутацію. Аудиторська фірма не може вважатися такою, що має добру репутацію, якщо протягом двох років поспіль до аудиторської фірми застосовувалося більше трьох разів стягнення у вигляді попередження або зупинення права на надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності або обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес.

Аудиторська фірма, яка втратила добру репутацію, виключається з Реєстру за рішенням Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю.

Стаття 6. Аудиторська діяльність

1. Аудиторські послуги можуть надаватися лише суб’єктом аудиторської діяльності, якому таке право надано в порядку та на умовах, визначених цим Законом.

2. Суб’єкти аудиторської діяльності можуть надавати неаудиторські послуги, за умови що надання таких послуг не призводить до виникнення загроз щодо незалежності аудитора.

3. Аудиторська діяльність має обмеження щодо сумісності з підприємницькою та іншими видами діяльності.

4. Цим Законом встановлюються обмеження на одночасне надання підприємствам, що становлять суспільний інтерес, послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності та таких неаудиторських послуг:

1) складання податкової звітності, розрахунку обов’язкових зборів і платежів, представництва юридичних осіб у спорах із зазначених питань;

2) консультування з питань управління, розробки і супроводження управлінських рішень;

3) ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності;

4) розробка та впровадження процедур внутрішнього контролю, управління ризиками, а також інформаційних технологій у фінансовій сфері;

5) надання правової допомоги у формі: послуг юрисконсульта із забезпечення ведення господарської діяльності; ведення переговорів від імені юридичних осіб; представництва інтересів у суді;

6) кадрове забезпечення юридичних осіб у сфері бухгалтерського обліку, оподаткування та фінансів, у тому числі послуги з надання персоналу, що приймає управлінські рішення та відповідає за складання фінансової звітності;

7) послуги з оцінки;

8) послуги, пов’язані із залученням фінансування, розподілом прибутку, розробкою інвестиційної стратегії, окрім послуг з надання впевненості щодо фінансової інформації, зокрема проведення процедур, необхідних для підготовки, обговорення та випуску листів-підтверджень у зв’язку з емісією цінних паперів юридичних осіб.

Суб’єкт аудиторської діяльності та/або учасник аудиторської мережі (мережі) має право надавати послуги, передбачені пунктом 7 частини четвертої цієї статті, у разі, якщо:

а) такі послуги не впливають прямо або мають несуттєвий вплив окремо або в цілому на фінансову звітність, що підлягає аудиту;

б) оцінка впливу на фінансову звітність, що підлягає аудиту, належним чином задокументована та пояснена у додатковому звіті, що направляється аудиторському комітету замовника;

в) суб’єкт аудиторської діяльності дотримується принципів незалежності, встановлених цим Законом.

5. Аудитори можуть провадити викладацьку, творчу та наукову діяльність, підготовку публікацій з отриманням відповідних гонорарів.

Стаття 7. Загальні умови надання аудиторських послуг

1. Аудиторські послуги надаються на підставі договору про надання аудиторських послуг, укладеного між суб’єктом аудиторської діяльності та замовником.

Неаудиторські послуги можуть надаватися на підставі договору, письмового або усного звернення замовника до суб’єкта аудиторської діяльності.

2. У договорі про надання аудиторських послуг передбачаються предмет, обсяг аудиторських послуг, розмір та умови оплати, відповідальність сторін та інші умови відповідно до вимог законодавства та міжнародних стандартів аудиту.

Права та обов’язки суб’єкта аудиторської діяльності і замовника при наданні аудиторських послуг визначаються в договорі відповідно до вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів.

3. Замовник має право вільного вибору суб’єкта аудиторської діяльності із дотриманням вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів.

4. Посадові особи юридичної особи, фінансова звітність якої перевіряється, зобов’язані створити для суб’єкта аудиторської діяльності належні умови для якісного надання аудиторських послуг відповідно до вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Посадові особи юридичної особи, фінансова звітність якої перевіряється, несуть відповідальність за повноту і достовірність документів та іншої інформації, що надаються аудитору для надання аудиторських послуг.

5. Звіти за результатами надання аудиторських послуг оформляються відповідно до міжнародних стандартів аудиту та вимог цього Закону.

Стаття 8. Професійна етика

1. Аудитори та суб’єкти аудиторської діяльності зобов’язані при наданні аудиторських послуг забезпечити етичну професійну поведінку із дотриманням пріоритету суспільних інтересів, загальних норм моралі, принципів незалежності та об’єктивності, професійної компетентності, конфіденційності та професійної таємниці.

Стаття 9. Професійний скептицизм

1. Аудитори та суб’єкти аудиторської діяльності при наданні аудиторських послуг зобов’язані дотримуватися принципу професійного скептицизму, що передбачає допущення можливості суттєвого викривлення інформації, яка розкрита у фінансовій звітності, внаслідок виявлених при проведенні аудиту фактів чи поведінки, що вказують на порушення, у тому числі шахрайство або помилку, незважаючи на попередній досвід аудитора та суб’єкта аудиторської діяльності щодо чесності та порядності посадових осіб юридичної особи, фінансова звітність якої перевіряється.

2. Аудитор та суб’єкт аудиторської діяльності повинні критично та із сумнівом підходити до застосованих юридичною особою оцінок справедливої вартості, зменшення (відновлення) корисності активів, забезпечень (резервів) та майбутнього руху грошових коштів, що впливають на оцінку здатності юридичної особи продовжувати свою діяльність на безперервній основі.

Стаття 10. Незалежність і об’єктивність аудитора та суб’єкта аудиторської діяльності

1. Аудитор та суб’єкт аудиторської діяльності мають право надавати послуги з аудиту, огляду фінансової звітності та виконувати інші завдання з надання впевненості, за умови що такий аудитор, суб’єкт аудиторської діяльності, його власники (засновники, учасники), посадові особи та працівники незалежні від юридичної особи, фінансова звітність якої підлягає перевірці, не брали участі у підготовці та прийнятті управлінських рішень такої юридичної особи. Вимога щодо забезпечення незалежності поширюється на звітний період фінансової звітності, що підлягає перевірці, та період надання послуг з аудиту такої фінансової звітності.

2. Аудитор та суб’єкт аудиторської діяльності зобов’язані вживати належних заходів для забезпечення незалежності під час надання аудиторських послуг у випадках, передбачених міжнародними стандартами аудиту, зокрема, недопущення існуючого або потенційного конфлікту інтересів, а також впливу договірних або інших відносин, у яких беруть участь аудитор, суб’єкт аудиторської діяльності, аудиторська мережа, власники (засновники, учасники), посадові особи і працівники суб’єкта аудиторської діяльності, інші особи, залучені до надання аудиторських послуг, та пов’язані особи суб’єкта аудиторської діяльності.

3. Аудитор та суб’єкт аудиторської діяльності зобов’язані утриматися від надання аудиторських послуг у разі загрози моральним принципам, майновим інтересам, захисту особистості та сімейних відносин, примушення до вчинення певних дій внаслідок фінансових, особистих, договірних, трудових та інших відносин між аудитором, суб’єктом аудиторської діяльності, його аудиторською мережею та іншою особою, здатною вплинути на результат аудиторських послуг, та юридичними особами, фінансова звітність яких підлягає перевірці, внаслідок чого об’єктивна, раціональна та обізнана третя сторона, беручи до уваги застосовані запобіжні заходи, може дійти висновку, що незалежність аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності не дотримана.

4. Забороняється надання аудиторських послуг, у разі якщо аудитор, суб’єкт аудиторської діяльності, його ключові партнери з аудиту, його власники (засновники, учасники), посадові особи і працівники та інші особи, залучені до надання таких послуг, а також близькі родичі та члени сім’ї зазначених осіб:

1) є власниками фінансових інструментів, емітованих юридичною особою, фінансова звітність якої підлягає перевірці, або юридичної особи, пов’язаної з такою юридичною особою спільною власністю, контролем та управлінням, крім тих, що належать такій юридичній особі опосередковано через інститути спільного інвестування;

2) беруть участь в операціях з фінансовими інструментами, емітованими, гарантованими або іншим чином підтримуваними юридичною особою, фінансова звітність якої підлягає перевірці, крім операцій в межах інститутів спільного інвестування;

3) перебували протягом періодів, зазначених у частині першій цієї статті, у трудових, договірних або інших відносинах з юридичною особою, фінансова звітність якої підлягає перевірці, що можуть призвести до конфлікту інтересів.

5. Аудитор та суб’єкт аудиторської діяльності забезпечують документування в робочих документах аудитора всіх суттєвих загроз їх незалежності, а також запобіжних заходів, вжитих для зменшення таких загроз.

6. Аудитор та суб’єкт аудиторської діяльності не мають права вимагати або приймати гроші або негрошові подарунки від юридичної особи, фінансова звітність якої підлягає перевірці, або пов’язаної особи, крім випадків та в розмірі, дозволених законодавством.

7. У разі реорганізації юридичної особи протягом звітного періоду, за який складено фінансову звітність, що підлягає аудиту, аудитор та суб’єкт аудиторської діяльності мають оцінити вплив цієї операції на їх незалежність та переконатися у можливості проведення аудиту після дати реорганізації. У разі виявлення загроз незалежності протягом трьох місяців вжити заходів з метою їх усунення або відмовитися від надання послуг з аудиту фінансової звітності.

8. Аудитор, ключовий партнер з аудиту, посадові особи і працівники суб’єкта аудиторської діяльності та інші залучені особи, які брали участь у наданні послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності, протягом щонайменше одного року, а у разі проведення обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, — протягом щонайменше двох років після надання відповідних послуг не мають права:

1) обіймати керівні посади в органі управління юридичної особи, якій надавалися послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності;

2) призначатися членом аудиторського комітету юридичної особи, якій надавалися послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності, або у разі відсутності такого комітету — членом органу, що виконує відповідні функції;

3) призначатися (бути обраним) членом адміністративного або наглядового органу юридичної особи, якій надавалися послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності.

Стаття 11. Конфіденційність та професійна таємниця

1. Згідно з принципом конфіденційності та професійної таємниці аудитори та суб’єкти аудиторської діяльності зобов’язані зберігати конфіденційність інформації, отриманої під час надання аудиторських послуг, не розголошувати відомостей, до яких вони мають доступ під час надання аудиторських послуг, і не використовувати їх у власних інтересах або в інтересах третіх осіб. Принцип конфіденційності та професійної таємниці не повинен перешкоджати реалізації положень цього Закону. Строк зобов’язань щодо збереження конфіденційності інформації може бути визначений договором.

2. У разі заміни юридичною особою суб’єкта аудиторської діяльності з надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності такий суб’єкт аудиторської діяльності має надати суб’єкту аудиторської діяльності, з яким укладено договір про надання відповідних послуг, доступ до відповідної інформації щодо такої юридичної особи та останнього аудиту її фінансової звітності.

3. У разі якщо суб’єкт аудиторської діяльності надає аудиторські послуги дочірньому підприємству групи, материнська компанія якої є нерезидентом, принцип конфіденційності та професійної таємниці не повинен перешкоджати передачі суб’єктом аудиторської діяльності відповідної документації, у тому числі іншої інформації, що містить банківську таємницю та персональні дані, стосовно виконаної роботи з аудиту фінансової звітності аудитору групи, якщо така документація необхідна для надання аудиторських послуг.

4. Суб’єкт аудиторської діяльності, який надає послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності юридичній особі, якою емітовано цінні папери в іншій державі або яка є дочірнім підприємством групи, що зобов’язана публікувати консолідовану фінансову звітність в іншій державі, може передавати наявні робочі документи з аудиту фінансової звітності або інші документи щодо такої юридичної особи компетентним органам відповідних держав у разі дотримання законодавства України.

5. Передача інформації аудитору групи, що знаходиться в іншій державі, має здійснюватися із дотриманням законодавства щодо захисту персональних даних.

6. Аудитор та аудиторська фірма не несуть дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності за подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, інформації про фінансову операцію, навіть якщо такими діями завдано шкоди юридичним або фізичним особам, та за інші дії, якщо вони діяли в межах виконання Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

7. Аудитор та аудиторська фірма не несуть дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності за подання Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку інформації про професійного учасника фондового ринку або емітента, цінні папери якого допущені до торгів на фондових біржах або щодо цінних паперів якого здійснено публічну пропозицію, навіть якщо такими діями завдано шкоди юридичним або фізичним особам.

8. Робочі документи аудитора є власністю суб’єкта аудиторської діяльності. Доступ до робочих документів аудитора, а також до відомостей, що становлять професійну таємницю, можливий лише на підставі рішення суду, крім випадків проведення контролю якості аудиторських послуг уповноваженим відповідно до цього Закону органом, дисциплінарного провадження, в інших випадках, визначених законом, і добровільної згоди суб’єкта аудиторської діяльності.

Стаття 12. Незалежність та об’єктивність аудитора під час проведення аудиту

1. Членам адміністративних, керівних та контролюючих органів, власникам (засновникам, учасникам) суб’єкта аудиторської діяльності, а також його пов’язаним особам забороняється втручатися в аудиторську діяльність аудитора у спосіб, що порушує його незалежність та загрожує об’єктивності його думки.

Розділ IІ

ПРОФЕСІЙНІ СТАНДАРТИ ТА АУДИТОРСЬКИЙ ЗВІТ

Стаття 13. Міжнародні стандарти аудиту

1. Аудитори та суб’єкти аудиторської діяльності провадять аудиторську діяльність відповідно до міжнародних стандартів аудиту.

2. При провадженні аудиторської діяльності застосовуються міжнародні стандарти аудиту, оприлюднені державною мовою на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, який забезпечує їх актуалізацію. При цьому центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, має право визначати дату, з якої застосовуватимуться міжнародні стандарти аудиту.

Стаття 14. Аудиторський звіт та інші офіційні документи

1. Аудиторський звіт передбачає надання впевненості користувачам шляхом висловлення незалежної думки аудитора про відповідність в усіх суттєвих аспектах фінансової звітності та/або консолідованої фінансової звітності вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимогам.

2. Аудиторський звіт підписує аудитор, який провадить аудиторську діяльність як фізична особа — підприємець, або провадить незалежну професійну діяльність у разі проведення ним аудиту одноосібно, або, щонайменше, як ключовий партнер у разі проведення аудиту аудиторською фірмою. У разі одночасного залучення декількох суб’єктів аудиторської діяльності аудиторський звіт підписується всіма аудиторами, а від аудиторської фірми, щонайменше, ключовим партнером. Особа, яка підписала аудиторський звіт, зазначає дату підписання.

3. В аудиторському звіті за результатами обов’язкового аудиту, щонайменше, має наводитися така інформація:

1) повне найменування юридичної особи; склад фінансової звітності або консолідованої фінансової звітності, звітний період та дата, на яку вона складена; також зазначається — відповідно до яких стандартів складено фінансову звітність або консолідовану фінансову звітність (міжнародних стандартів фінансової звітності або національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших правил);

2) твердження про застосування міжнародних стандартів аудиту;

3) чітко висловлена думка аудитора немодифікована або модифікована (думка із застереженням, негативна або відмова від висловлення думки), про те, чи розкриває фінансова звітність або консолідована фінансова звітність в усіх суттєвих аспектах достовірно та об’єктивно фінансову інформацію згідно з міжнародними стандартами фінансової звітності або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та відповідає вимогам законодавства;

4) окремі питання, на які суб’єкт аудиторської діяльності вважає за доцільне звернути увагу, але які не вплинули на висловлену думку аудитора;

5) про узгодженість звіту про управління (консолідованого звіту про управління), який складається відповідно до законодавства, з фінансовою звітністю (консолідованою фінансовою звітністю) за звітний період; про наявність суттєвих викривлень у звіті про управління та їх характер;

6) суттєву невизначеність, яка може ставити під сумнів здатність продовження діяльності юридичної особи, фінансова звітність якої перевіряється, на безперервній основі у разі наявності такої невизначеності;

7) основні відомості про суб’єкта аудиторської діяльності, що провів аудит (повне найменування, місцезнаходження, інформація про включення до Реєстру).

4. В аудиторському звіті за результатами обов’язкового аудиту підприємства, що становить суспільний інтерес, додатково до інформації, зазначеної у частині третій цієї статті, має наводитися така інформація:

1) найменування органу, який призначив суб’єкта аудиторської діяльності на проведення обов’язкового аудиту;

2) дата призначення суб’єкта аудиторської діяльності та загальна тривалість виконання аудиторського завдання без перерв з урахуванням продовження повноважень, які мали місце, та повторних призначень;

3) аудиторські оцінки, що включають, зокрема:

а) опис та оцінку ризиків щодо суттєвого викривлення інформації у фінансовій звітності (консолідованій фінансовій звітності), що перевіряється, зокрема внаслідок шахрайства;

б) чітке посилання на відповідну статтю або інше розкриття інформації у фінансовій звітності (консолідованій фінансовій звітності) для кожного опису та оцінки ризику суттєвого викривлення інформації у звітності, що перевіряється;

в) стислий опис заходів, вжитих аудитором для врегулювання таких ризиків;

г) основні застереження щодо таких ризиків;

4) пояснення щодо результативності аудиту в частині виявлення порушень, зокрема пов’язаних із шахрайством;

5) підтвердження того, що аудиторський звіт узгоджений з додатковим звітом для аудиторського комітету;

6) твердження про ненадання послуг, заборонених законодавством, і про незалежність ключового партнера з аудиту та суб’єкта аудиторської діяльності від юридичної особи при проведенні аудиту;

7) інформація про інші надані аудитором або суб’єктом аудиторської діяльності юридичній особі або контрольованим нею суб’єктам господарювання послуги, крім послуг з обов’язкового аудиту, що не розкрита у звіті про управління або у фінансовій звітності;

8) пояснення щодо обсягу аудиту та властивих для аудиту обмежень.

5. У разі проведення обов’язкового аудиту декількома суб’єктами аудиторської діяльності вони повинні дійти згоди щодо результатів обов’язкового аудиту і надати спільний аудиторський звіт. У разі неузгодження позицій кожен суб’єкт аудиторської діяльності повинен навести свою думку в окремому пункті аудиторського звіту із відповідним обґрунтуванням.

6. Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, можуть встановити додаткові вимоги до інформації, що стосується аудиту або огляду фінансової звітності та має обов’язково міститися в аудиторському звіті за результатами обов’язкового аудиту або звіті щодо огляду проміжної фінансової інформації, відповідно до міжнародних стандартів аудиту, а також встановити вимоги стосовно додаткових звітів суб’єктів аудиторської діяльності щодо юридичних осіб, які підлягають регулюванню.

Розділ IІІ

СУСПІЛЬНИЙ НАГЛЯД ЗА АУДИТОРСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

Стаття 15. Організація суспільного нагляду за аудиторською діяльністю

1. Усі аудитори та суб’єкти аудиторської діяльності підлягають суспільному нагляду.

2. Відповідальним за здійснення суспільного нагляду за аудиторською діяльністю в Україні є Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю.

3. Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю складається з Ради нагляду за аудиторською діяльністю (далі — Рада нагляду) та Інспекції із забезпечення якості (далі — Інспекція).

4. Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю забезпечує здійснення нагляду і несе відповідальність за нагляд за:

1) реєстрацією аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності;

2) впровадженням міжнародних стандартів аудиту;

3) контролем за атестацією аудиторів та безперервним навчанням аудиторів, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності;

4) контролем якості аудиторських послуг суб’єктів аудиторської діяльності, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності;

5) дисциплінарними провадженнями щодо аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності;

6) застосуванням стягнень.

Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю розглядає справи про адміністративні правопорушення (у тому числі за зверненням користувачів фінансової звітності), пов’язані з порушенням законодавства в частині ненадання інформації до Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю у випадках, передбачених цим Законом, та неоприлюднення фінансової звітності разом з аудиторським звітом.

5. Аудиторській палаті України, за умови що її організаційна структура унеможливлює виникнення конфлікту інтересів, делегуються такі повноваження:

1) реєстрація аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності;

2) контроль за безперервним навчанням аудиторів, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності, крім аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес;

3) контроль якості аудиторських послуг суб’єктів аудиторської діяльності, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності, крім аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес;

4) здійснення дисциплінарних проваджень щодо суб’єктів аудиторської діяльності, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності, крім суб’єктів аудиторської діяльності, які здійснюють аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес.

6. Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю в порядку, визначеному цим Законом, здійснює нагляд за виконанням Аудиторською палатою України делегованих їй повноважень.

7. У разі систематичного невиконання Аудиторською палатою України рішень Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю два і більше разів, виникнення конфлікту інтересів при виконанні Аудиторською палатою України повноважень, передбачених частиною п’ятою цієї статті, та допущення Аудиторською палатою України порушень вимог пунктів 2-7 частини шостої та частини сьомої статті 47 цього Закону Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю ініціює скликання позачергового з’їзду аудиторів з метою дострокового припинення повноважень членів Ради Аудиторської палати України. Рішення про дострокове припинення повноважень членів Ради Аудиторської палати України та рішення щодо делегування нових членів до Ради Аудиторської палати України приймає з’їзд аудиторів у порядку, визначеному цим Законом. При цьому до складу Ради Аудиторської палати України не можуть бути делеговані члени Ради Аудиторської палати України, з вини яких відбулися порушення, що стали причиною скликання позачергового з’їзду аудиторів.

8. Для здійснення нагляду Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю має право:

1) отримувати інформацію про аудитора (суб’єкта аудиторської діяльності), яка стосується виконання таким аудитором (суб’єктом аудиторської діяльності) своїх професійних обов’язків;

2) отримувати від юридичних та фізичних осіб інформацію стосовно аудитора та суб’єкта аудиторської діяльності, пов’язану з виконанням аудитором (суб’єктом аудиторської діяльності) професійних обов’язків, оприлюдненням фінансової звітності разом з аудиторським звітом, а також щодо виконання Аудиторською палатою України делегованих повноважень;

3) проводити виїзні перевірки аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності в частині виконання ними професійних обов’язків;

4) направляти матеріали про виявлені правопорушення до правоохоронних органів;

5) залучати інспекторів та експертів до проведення перевірок та здійснення дисциплінарного провадження;

6) накладати стягнення на аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності;

7) отримувати звіти від Аудиторської палати України та проводити перевірки Аудиторської палати України з метою забезпечення виконання нею відповідно до вимог Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю делегованих повноважень;

8) розглядати та переглядати рішення, прийняті Аудиторською палатою України, в межах виконання нею делегованих повноважень;

9) надавати обґрунтовані рекомендації щодо дій, які необхідно здійснити Аудиторській палаті України для належного виконання нею делегованих повноважень.

9. Члени Ради нагляду та співробітники Інспекції повинні дотримуватися режиму конфіденційності щодо інформації, яка їм може стати відомою у процесі виконання обов’язків, передбачених цим Законом.

10. На членів Ради нагляду поширюється законодавство у сфері запобігання і протидії корупції.

11. Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю має бути незалежним від суб’єктів аудиторської діяльності.

12. У разі якщо Радою нагляду залучаються експерти для виконання окремих завдань, то вони не можуть брати участі у прийнятті будь-яких рішень. Залучені експерти не повинні мати конфлікту інтересів стосовно аудитора (суб’єкта аудиторської діяльності), щодо якого проводиться дисциплінарне провадження або перевірка, до якої залучається експерт.

13. Для забезпечення фінансування діяльності Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю суб’єкти аудиторської діяльності зобов’язані за кожним договором з надання аудиторських послуг з обов’язкового аудиту підприємствам, що становлять суспільний інтерес, сплачувати такі внески на користь Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю:

1) фіксований внесок, розмір якого становить три мінімальні заробітні плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, з кожного аудиторського звіту, підготовленого суб’єктом аудиторської діяльності за результатами надання аудиторських послуг з обов’язкового аудиту підприємству, що становить суспільний інтерес;

2) внесок у відсотках суми винагороди (без урахування податку на додану вартість) за договором з надання аудиторських послуг з обов’язкового аудиту підприємствам, що становлять суспільний інтерес, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України на підставі кошторису Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, але не може бути більшим 2 відсотків суми такої винагороди.

Для забезпечення фінансування діяльності Аудиторської палати України суб’єкти аудиторської діяльності зобов’язані за кожним договором з надання аудиторських послуг з обов’язкового аудиту іншим юридичним особам, які не є підприємствами, що становлять суспільний інтерес, сплачувати такі внески на користь Аудиторської палати України:

фіксований внесок, що становить 0,3 мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, з кожного аудиторського звіту, підготовленого суб’єктом аудиторської діяльності за результатами надання аудиторських послуг з обов’язкового аудиту;

внесок у відсотках суми винагороди (без урахування податку на додану вартість) за договором з надання аудиторських послуг з обов’язкового аудиту, розмір якого визначається Аудиторською палатою України, але не може бути більшим за розмір внеску, що сплачується на користь Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю суб’єктами аудиторської діяльності, які надають послуги з обов’язкового аудиту підприємствам, що становлять суспільний інтерес.

Сплата внесків, передбачених цією статтею, має бути здійснена суб’єктом аудиторської діяльності не пізніше останнього дня місяця, наступного за місяцем, в якому було складено (датовано) аудиторський звіт.

Кошторис Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю затверджується Кабінетом Міністрів України.

Кошторис Аудиторської палати України в частині фінансування делегованих повноважень затверджує Рада нагляду.

14. Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю є юридичною особою публічного права, яка не має на меті отримання прибутку. Статут Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

За рішенням Кабінету Міністрів України може бути:

1) сформований статутний капітал Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України;

2) надане Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю майно, що є державною власністю, на праві господарського відання, в користування чи управління.

Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю має право отримувати від урядів іноземних держав, їх агентств та установ, а також міжнародних фінансових організацій технічну допомогу у формі цільових грантів чи в інший спосіб на підставі відповідного договору. Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю забезпечує окремий облік такої допомоги та на офіційному веб-сайті оприлюднює інформацію щодо розміру та напрямів використання такої допомоги у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому на праві власності майном.

Джерелами формування майна та коштів Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю можуть бути:

а) грошові внески до статутного капіталу;

б) внески суб’єктів аудиторської діяльності відповідно до цього Закону;

в) кошти, залучені на безповоротній основі (крім коштів від суб’єктів аудиторської діяльності), у тому числі кошти, отримані від урядів іноземних держав, їх агентств та установ, а також міжнародних фінансових організацій;

г) майно, придбане в установленому законодавством порядку;

ґ) інші джерела, не заборонені законодавством.

Майно, що є державною власністю і надане Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю на праві господарського відання в користування чи управління, включається до його активів, але не може бути відчужене у будь-який спосіб без рішення Кабінету Міністрів України. Списання та передача державного майна здійснюються відповідно до законодавства. Зазначене у цьому абзаці майно не включається до статутного капіталу Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю.

Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю зобов’язаний вести бухгалтерський облік, подавати та оприлюднювати фінансову звітність, складену за міжнародними стандартами фінансової звітності.

Річна фінансова звітність Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю підлягає обов’язковій перевірці незалежним суб’єктом аудиторської діяльності. Порядок відбору незалежного аудитора визначає Кабінет Міністрів України.

У разі ліквідації Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю всі кошти, що залишилися після задоволення вимог кредиторів, спрямовуються до Державного бюджету України.

15. Органи державної влади та інші суб’єкти не мають права втручатися в діяльність Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю з виконання ним своїх повноважень, визначених цим Законом. Рішення Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю з питань їх неправомірності можуть бути оскаржені в судовому порядку.

16. Організаційно-технічне та методичне забезпечення діяльності Ради нагляду забезпечує Інспекція.

Стаття 16. Порядок формування та функціонування Ради нагляду

1. Рада нагляду складається із семи осіб, по одному представнику від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, і трьох осіб з числа непрактикуючих осіб.

Три особи з числа непрактикуючих осіб обираються за відкритим конкурсом із прозорою процедурою номінаційним комітетом, що формується шляхом делегування по одному представнику від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Аудиторської палати України та трьох представників професійних організацій аудиторів та бухгалтерів, які є членами Міжнародної федерації бухгалтерів.

Кандидатури для обрання членами Ради нагляду з числа непрактикуючих осіб пропонуються Аудиторською палатою України, професійними організаціями аудиторів та бухгалтерів, а також шляхом самовисування.

Кожна професійна організація аудиторів та бухгалтерів, яка є членом Міжнародної федерації бухгалтерів, може делегувати не більше одного представника. У разі якщо загальна кількість делегованих представників більше трьох, то вибір представників до номінаційного комітету проводиться шляхом рейтингового голосування у порядку, визначеному органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

У разі якщо професійні організації аудиторів та бухгалтерів, які є членами Міжнародної федерації бухгалтерів, делегували менше трьох представників, то професійні організації аудиторів та бухгалтерів, які не є членами Міжнародної федерації бухгалтерів і мають у своєму складі повноправними членами не менше 20 відсотків загальної кількості аудиторів, включених до Реєстру станом на 1 січня поточного року, можуть делегувати не більше одного представника від кожної професійної організації. При цьому членство аудитора може бути враховано лише в одній професійній організації, за вибором аудитора, що має бути ним письмово засвідчено.

Професійні організації аудиторів та бухгалтерів обирають представників до номінаційного комітету шляхом рейтингового голосування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Для кандидатів у члени Ради нагляду з числа непрактикуючих осіб є обов’язковим досвід роботи у сфері аудиту, бухгалтерського обліку, права, але не менше 10 років, та бездоганна репутація.

Не можуть бути обраними до складу Ради нагляду особи, які два і більше строків були членами Аудиторської палати України, створеної відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність».

За рішенням Ради нагляду особам з числа непрактикуючих осіб за рахунок Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю можуть бути оплачені витрати часу для виконання завдань, визначених Радою нагляду (крім участі у засіданнях Ради нагляду), відшкодовані транспортні витрати та витрати на проживання, пов’язані з участю у роботі Ради нагляду та виконанням її завдань.

Склад Ради нагляду затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, за поданням відповідних органів та за результатами конкурсу. Членами Ради нагляду можуть бути тільки непрактикуючі особи, які мають знання та/або досвід роботи у сфері бухгалтерського обліку, аудиту, права. Члени Ради нагляду призначаються строком на 5 років. Одна особа не може бути призначена до складу Ради нагляду більше двох строків поспіль.

Голова Аудиторської палати України та Виконавчий директор Інспекції можуть брати участь у засіданнях Ради нагляду як спостерігачі з правом дорадчого голосу.

2. Голова Ради нагляду обирається з числа членів Ради нагляду простою більшістю голосів.

3. Засідання Ради нагляду відбуваються не рідше ніж один раз на два місяці.

4. До повноважень Ради нагляду належать:

1) затвердження публічного звіту діяльності Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю;

2) схвалення Статуту Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю та проектів нормативно-правових актів з регулювання аудиторської діяльності;

3) нагляд за діяльністю Аудиторської палати України в частині виконання нею делегованих повноважень;

4) прийняття рішень про призначення перевірки виконання Аудиторською палатою України делегованих повноважень;

5) затвердження та надання Аудиторській палаті України рекомендацій щодо усунення виявлених порушень у діяльності Аудиторської палати України при виконанні нею делегованих повноважень;

6) перегляд рішень Аудиторської палати України, прийнятих нею в межах виконання делегованих повноважень, внесення до них змін та у разі обґрунтування недоцільності їх скасування;

7) нагляд за діяльністю Інспекції;

8) проведення конкурсу та за його результатами призначення Виконавчого директора Інспекції;

9) прийняття рішення про порушення дисциплінарної справи щодо аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності;

10) прийняття рішень про застосування стягнень до аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності;

11) прийняття рішень про накладення адміністративних стягнень у разі порушення законодавства в частині ненадання інформації до Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю у випадках, передбачених цим Законом, та неоприлюднення фінансової звітності або консолідованої фінансової звітності разом з аудиторським звітом;

12) участь членів Ради нагляду у роботі органів Аудиторської палати України в межах нагляду за виконанням делегованих повноважень;

13) отримання інформації від Інспекції, Аудиторської палати України з питань, віднесених до компетенції Ради;

14) затвердження графіка перевірок з контролю якості, що плануються до проведення Інспекцією разом з Аудиторською палатою України;

15) залучення експертів;

16) передача матеріалів до правоохоронних органів;

17) схвалення кошторису Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю та звіту про його виконання;

18) затвердження кошторису Аудиторської палати України в частині фінансування виконання нею делегованих повноважень;

19) перегляд рішень комісії з атестації та їх скасування у разі обґрунтування їх недоцільності.

5. Повноваження Ради нагляду визначаються цим Законом та Статутом Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю в межах повноважень, визначених законом.

Стаття 17. Формування та функціонування Інспекції

1. Інспекцію очолює Виконавчий директор, який призначається Радою нагляду строком на п’ять років. Виконавчим директором може бути непрактикуюча особа, яка має досвід роботи у сфері аудиту, бухгалтерського обліку, права не менше 10 років, бездоганну репутацію, не має конфлікту інтересів. При формуванні умов конкурсу з відбору кандидатури на посаду виконавчого директора Радою нагляду можуть бути встановлені додаткові вимоги до кандидатів на цю посаду. Виконавчий директор призначає та звільняє двох своїх заступників за погодженням з Радою нагляду, а також інспекторів та інших посадових осіб Інспекції відповідно до трудового законодавства. Заступником Виконавчого директора може бути непрактикуюча особа, яка має досвід роботи у сфері аудиту, бухгалтерського обліку, права не менше семи років, бездоганну репутацію, не має конфлікту інтересів.

Виконавчий директор може бути звільнений достроково у разі: відставки; неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я; набрання чинності обвинувальним вироком суду; накладення адміністративного стягнення за вчинення корупційних правопорушень; усунення з посади рішенням Ради нагляду за аудиторською діяльністю за порушення вимог цього Закону та Статуту Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю.

2. До повноважень Інспекції належать:

1) проведення перевірок з контролю якості аудиторських послуг суб’єктів аудиторської діяльності;

2) підготовка проекту публічного звіту за результатами здійснення суспільного нагляду та проведення перевірок з контролю якості аудиторських послуг та оприлюднення звіту, затвердженого Радою нагляду;

3) здійснення перевірки, підготовка та надання Раді нагляду проектів рекомендацій для удосконалення реалізації Аудиторською палатою України делегованих повноважень;

4) проведення перевірок та реалізація стягнень за дорученням Ради нагляду;

5) методологічне забезпечення професійної кваліфікації.

3. Діяльність Інспекції провадиться відповідно до законодавства та Статуту Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю. Повноваження Інспекції визначаються цим Законом та Статутом Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю в межах повноважень, визначених законом.

4. На посадових осіб Інспекції поширюється законодавство у сфері запобігання і протидії корупції.

Стаття 18. Оприлюднення інформації про діяльність Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю

1. Органом суспільного нагляду за аудиторською діяльністю оприлюднюється щонайменше в обов’язковому порядку така інформація:

1) щорічні звіти про свою діяльність;

2) щорічні програми роботи з виконання своїх завдань;

3) план-графік щорічних перевірок з контролю якості аудиторських послуг;

4) щорічні звіти про загальні результати системи забезпечення якості. Звіт має містити інформацію про проведені перевірки, надані рекомендації, перевірку їх виконання, вжиті заходи та накладені стягнення. Він має також містити інформацію про основні показники виконання кошторису Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю та ресурси, залучені для виконання функцій;

5) інформація про накладені стягнення.

Розділ ІV

АТЕСТАЦІЯ АУДИТОРІВ

Стаття 19. Атестація аудиторів

1. Аудитором може бути визнана фізична особа, яка:

1) має вищу освіту;

2) підтвердила високий рівень теоретичних знань та професійну компетентність шляхом успішного складення відповідних іспитів;

3) пройшла практичну підготовку із провадження аудиторської діяльності.

2. Теоретичні знання підтверджуються за такими напрямами:

1) стандарти професійної етики та професійна незалежність;

2) міжнародні стандарти аудиту;

3) законодавчі засади аудиторської діяльності та методика проведення аудиту (професійні навички);

4) управління ризиками та внутрішній контроль;

5) фінансовий аналіз;

6) управлінський облік;

7) міжнародні стандарти фінансової звітності;

8) теорія бухгалтерського обліку та законодавчі засади ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;

9) податкове законодавство та законодавство про єдиний соціальний внесок;

10) господарське, цивільне та трудове законодавство;

11) корпоративне законодавство та законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;

12) інформаційні технології та комп’ютерні системи;

13) фінанси підприємств;

14) економіка підприємства та статистика.

3. Професійна компетентність підтверджується шляхом складання кваліфікаційного іспиту, який має засвідчити здатність особи застосовувати теоретичні знання на практиці.

4. Особам, які під час навчання у вищих навчальних закладах вивчали предмети за напрямами, зазначеними у частині другій цієї статті, протягом мінімальної кількості годин, визначеної комісією з атестації згідно із затвердженим Порядком, та успішно склали іспит, за рішенням комісії з атестації можуть бути зараховані теоретичні знання з відповідних предметів.

Особам, які склали відповідні теоретичні іспити за напрямами, зазначеними у цій статті, в професійних організаціях, що є дійсними членами Міжнародної федерації бухгалтерів, та ці особи є членами цих організацій або перебувають у процесі набуття членства у цих організаціях, за рішенням комісії з атестації зараховуються теоретичні знання.

5. Аудитори, допущені до проведення обов’язкового аудиту в будь-якій державі Європейського Союзу, які мають намір працювати в Україні, повинні скласти іспити з підтвердження теоретичних знань з питань законодавства України за напрямами: аудиторської діяльності і бухгалтерського обліку, податкового законодавства та законодавства про єдиний соціальний внесок, трудового, цивільного, господарського законодавства, у тому числі корпоративного, та законодавства про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

6. Особа, яка має вищу освіту та досвід роботи на посадах бухгалтера, ревізора, юриста, фінансиста, економіста, асистента (помічника) аудитора не менше 15 років, або має досвід роботи на зазначених посадах не менше семи років та пройшла стажування у порядку, визначеному цим Законом, може бути атестована за результатами кваліфікаційного іспиту.

7. Кваліфікаційний іспит та іспити з теоретичних знань проводяться незалежними центрами оцінювання знань, акредитованими комісією з атестації.

Підготовку до складання іспитів відповідно до програм, затверджених комісією з атестації, можуть проводити вищі навчальні заклади та інші установи, професійні організації аудиторів та бухгалтерів. Кандидат в аудитори може самостійно підготуватися до складання іспитів.

Зазначені у цій частині суб’єкти за рішенням комісії з атестації здійснюють підготовку завдань до складання іспитів.

При цьому підготовка кандидатів до складання іспитів та розробка екзаменаційних завдань за одним і тим же напрямом одним і тим же суб’єктом не допускаються.

8. Атестація аудиторів здійснюється комісією з атестації.

Комісія з атестації складається з дев’яти осіб та формується шляхом делегування до її складу:

1) однієї особи від вищих навчальних закладів за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері вищої освіти;

2) двох осіб — представників професійних організацій аудиторів та бухгалтерів, які є членами Міжнародної федерації бухгалтерів;

3) однієї особи від Аудиторської палати України;

4) по одній особі від Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного розвитку.

Кожна професійна організація аудиторів та бухгалтерів, яка є членом Міжнародної федерації бухгалтерів, може делегувати не більше одного представника. У разі якщо загальна кількість делегованих представників більше двох, то вибір представників до комісії з атестації проводиться шляхом рейтингового голосування у порядку, визначеному органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

У разі якщо професійні організації аудиторів та бухгалтерів, які є членами Міжнародної федерації бухгалтерів, делегували менше двох представників, то професійні організації аудиторів та бухгалтерів, які не є членами Міжнародної федерації бухгалтерів і мають у своєму складі повноправними членами не менше 20 відсотків загальної кількості аудиторів, включених до Реєстру станом на 1 січня поточного року, можуть делегувати не більше одного представника від кожної професійної організації. При цьому членство аудитора може бути враховано лише в одній професійній організації, за вибором аудитора, що має бути ним письмово засвідчено.

Професійні організації аудиторів та бухгалтерів обирають представників до комісії з атестації шляхом рейтингового голосування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Голова комісії з атестації обирається з числа її членів простою більшістю голосів від загальної кількості членів комісії з атестації. Персональний склад комісії з атестації затверджує керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Строк повноважень членів комісії з атестації становить три роки. Положення про комісію з атестації погоджується Органом суспільного нагляду за аудиторською діяльністю та затверджується наказом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Матеріально-технічне та методичне забезпечення діяльності комісії з атестації здійснюється Органом суспільного нагляду за аудиторською діяльністю.

9. До компетенції комісії з атестації належать:

1) організація розробки та подання на схвалення до Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю проектів Порядку складання іспитів, Порядку проходження стажування, Порядку безперервного професійного навчання аудиторів, Порядку зарахування теоретичних знань, інших нормативно-правових актів з питань атестації та професійного навчання аудиторів;

2) затвердження програм іспитів для кандидатів в аудитори в обсязі, не меншому ніж обсяги навчальних програм вищих навчальних закладів IV рівня акредитації;

3) організація проведення іспитів;

4) затвердження результатів іспитів;

5) прийняття рішень про зарахування іспиту у випадках, передбачених цим Законом;

6) розгляд апеляцій на результати іспитів;

7) акредитація незалежних центрів оцінювання, центрів з підготовки екзаменаційних завдань та призначення осіб з перевірки екзаменаційних робіт;

8) формування вимог до юридичних осіб, що можуть проводити безперервне професійне навчання аудиторів;

9) прийняття рішення про визнання кваліфікаційної придатності особи до провадження аудиторської діяльності.

Неправомірні рішення комісії з атестації аудиторів, її дії або бездіяльність, що обмежують чи порушують права юридичних або фізичних осіб, можуть бути оскаржені до Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або до суду.

10. Порядок складання іспитів (у тому числі методика оцінювання кваліфікаційних іспитів, порядок розподілу коштів, отриманих у вигляді плати за складання іспиту) та порядок проходження стажування розробляються комісією з атестації та подаються на схвалення до Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, який після схвалення передає їх для затвердження центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

11. Іспити проводяться у письмовій або електронній формі з дотриманням анонімності та конфіденційності.

12. За складання іспиту справляється плата у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленому на початок відповідного року. Зазначені кошти розподіляються лише між суб’єктами, які здійснюють підготовку екзаменаційних завдань, незалежними центрами оцінювання знань та особами з перевірки екзаменаційних робіт відповідно до затвердженого порядку. У разі зарахування іспиту плата не справляється.

13. Свідоцтво про складання іспитів з теоретичних знань та кваліфікаційного іспиту видається на підставі рішення комісії з атестації центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Свідоцтво є чинним протягом п’яти років з дня складення кваліфікаційного іспиту.

Відмову у видачі свідоцтва може бути оскаржено до суду.

14. Особа, яка має намір бути аудитором, повинна набути практичного досвіду аудиторської діяльності шляхом працевлаштування/стажування у суб’єкта аудиторської діяльності не менше трьох років у будь-який період незалежно від дати отримання свідоцтва про складання іспитів з теоретичних знань та кваліфікаційного іспиту.

15. У разі наявності чинного свідоцтва про складання іспитів з теоретичних знань та кваліфікаційного іспиту і позитивної характеристики за результатами набуття практичного досвіду у суб’єкта аудиторської діяльності комісія з атестації приймає рішення про визнання кваліфікаційної придатності особи до провадження аудиторської діяльності.

16. Аудитор повинен дотримуватися вимог щодо безперервного професійного навчання.

17. Порядок безперервного професійного навчання аудиторів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

18. Безперервне професійне навчання аудиторів можуть проводити:

1) юридичні особи, які відповідають вимогам, встановленим комісією з атестації;

2) аудиторські фірми, що розробили власні програми безперервного професійного навчання, які визнані професійними організаціями — членами Міжнародної федерації бухгалтерів;

3) професійні організації аудиторів та/або бухгалтерів.

Розділ V

РЕЄСТРАЦІЯ АУДИТОРІВ ТА СУБ’ЄКТІВ

АУДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 20. Ведення Реєстру

1. Суб’єкти аудиторської діяльності можуть надавати аудиторські послуги лише після включення до Реєстру.

2. Відомості до Реєстру вносяться Аудиторською палатою України.

3. Реєстр є публічним, оприлюднюється і підтримується в актуальному стані у мережі Інтернет на веб-сторінці Аудиторської палати України. Відомості, що містяться в Реєстрі, є відкритими і загальнодоступними з можливістю цілодобового вільного доступу та копіювання.

4. Номер реєстрації аудитора та суб’єкта аудиторської діяльності є індивідуальним і не може передаватися іншим аудиторам і суб’єктам аудиторської діяльності.

5. З метою ведення Реєстру дозволяється обробка персональних даних фізичних осіб відповідно до законодавства з питань захисту персональних даних.

6. У Реєстрі обов’язково міститься інформація про Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю та про орган, якому делеговано певні повноваження.

7. Порядок ведення Реєстру визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

8. Плата за внесення інформації до Реєстру не справляється.

Стаття 21. Розділи Реєстру та відомості, що підлягають оприлюдненню у Реєстрі

1. Реєстр складається з таких розділів:

1) аудитори;

2) суб’єкти аудиторської діяльності;

3) суб’єкти аудиторської діяльності, які мають право проводити обов’язковий аудит фінансової звітності;

4) суб’єкти аудиторської діяльності, які мають право проводити обов’язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес.

2. Реєстр повинен містити такі відомості про аудитора:

1) прізвище, ім’я та по батькові аудитора;

2) номер реєстрації у Реєстрі;

3) номери реєстрації у публічних реєстрах аудиторів інших країн (за наявності) із зазначенням країни та найменування органу реєстрації;

4) дата та номер рішення комісії з атестації про визнання кваліфікаційної придатності особи до провадження аудиторської діяльності або номер сертифіката аудитора, отриманого до дати введення в дію цього Закону;

5) контактна інформація аудитора (номери телефонів, електронна адреса, адреса веб-сторінки за наявності);

6) найменування та реєстраційні номери суб’єктів аудиторської діяльності, у складі яких аудитор здійснює аудиторську діяльність або з якими його пов’язують відносини партнерства, участі тощо, та контактна інформація (місцезнаходження, номери телефонів, електронна адреса, адреса веб-сторінки цих суб’єктів).

3. Реєстр повинен містити таку інформацію про суб’єктів аудиторської діяльності:

1) найменування, організаційно-правова форма для юридичних осіб та прізвище, ім’я та по батькові аудитора, який одноосібно провадить аудиторську діяльність, із зазначенням форми її здійснення (фізична особа — підприємець чи провадження незалежної професійної діяльності);

2) номер реєстрації у Реєстрі;

3) ідентифікаційний код аудиторської фірми (для аудиторів, які одноосібно провадять аудиторську діяльність, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (не оприлюднюється) (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган та мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта);

4) місцезнаходження аудиторської фірми та контактна інформація (номери телефонів, електронна адреса, адреса веб-сторінки за наявності);

5) контактна інформація аудитора, який одноосібно провадить аудиторську діяльність (номери телефонів, електронна адреса, адреса веб-сторінки за наявності);

6) перелік засновників (учасників) аудиторської фірми, у тому числі прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), країна громадянства, найменування, країна резидентства, місцезнаходження, ідентифікаційний код (не оприлюднюється), якщо засновником є юридична особа — частки кожного із засновників (учасників) у статутному капіталі, контактна інформація щодо кожної особи (номери телефонів, електронна адреса);

7) відомості про органи управління аудиторської фірми, прізвище, ім’я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління аудиторської фірми, номери реєстрації у Реєстрі (за наявності), контактна інформація щодо кожної особи (номери телефонів, електронна адреса), обраної (призначеної) до органів управління;

8) відомості про кількість аудиторів, які є працівниками суб’єкта аудиторської діяльності, із зазначенням їх номера реєстрації у Реєстрі;

9) дані про відокремлені підрозділи аудиторської фірми, у тому числі місцезнаходження, контактна інформація (номери телефонів, електронна адреса, адреса веб-сторінки за наявності);

10) номери реєстрації у публічних реєстрах аудиторських фірм в інших країнах (за наявності) із зазначенням країни та найменування органу реєстрації;

11) дата і номер рішення про проходження перевірки системи контролю якості аудиторських послуг (за наявності).

4. В окремих розділах Реєстру містяться відомості про суб’єктів аудиторської діяльності, які мають право проводити обов’язковий аудит фінансової звітності та обов’язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, а саме:

1) найменування, ідентифікаційний код (не оприлюднюється) суб’єкта аудиторської діяльності, номер реєстрації у Реєстрі;

2) перелік аудиторів, які є працівниками, партнерами, учасниками або в інший спосіб залучаються до провадження аудиторської діяльності, із зазначенням прізвища, ім’я, по батькові, номера реєстрації у Реєстрі;

3) інформація про аудиторську мережу (в разі членства суб’єкта аудиторської діяльності в аудиторській мережі);

4) дата і номер рішення про проходження перевірки системи контролю якості аудиторських послуг;

5) реквізити договору страхування цивільно-правової відповідальності суб’єкта аудиторської діяльності перед третіми особами, який провадить обов’язковий аудит фінансової звітності, строк дії такого договору, відомості про страховика та страхову суму.

Стаття 22. Подання відомостей до Реєстру

1. Відомості, які підлягають оприлюдненню в Реєстрі, подаються до Аудиторської палати України за формою, затвердженою Аудиторською палатою України та погодженою Органом суспільного нагляду за аудиторською діяльністю. Забороняється вимагати надання інформації, не передбаченої цим Законом. Документи для підтвердження відомостей, зазначених аудитором та суб’єктом аудиторської діяльності при їх внесенні до Реєстру, не подаються, а зберігаються в аудитора та суб’єкта аудиторської діяльності і надаються у разі їх перевірки.

2. Аудитор або суб’єкт аудиторської діяльності протягом 30 календарних днів з того дня, коли відбулись зміни у відомостях, які оприлюднені в Реєстрі або повинні бути до нього внесені згідно з вимогами цього Закону, зобов’язаний надіслати відповідні відомості (зміни) до Аудиторської палати України для їх оприлюднення.

3. Заява аудитора або посадової особи, яка відповідно до установчих документів здійснює керівництво аудиторською фірмою (або особи, уповноваженої керівником аудиторської фірми), про внесення відомостей (у тому числі про внесення змін до оприлюднених відомостей) до Реєстру або виключення аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності з Реєстру підписується особисто, електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У цій заяві обов’язково міститься декларація заявника про достовірність відомостей, які подаються для оприлюднення в Реєстрі, та усвідомлення відповідальності за подання недостовірних відомостей або приховування інформації, що підлягає оприлюдненню в Реєстрі відповідно до цього Закону.

4. Документи, які подаються (надсилаються поштовим відправленням або в електронній формі) для оприлюднення в Реєстрі, повинні бути складені державною мовою. Електронні документи оформляються згідно з вимогами законодавства у сфері використання електронних документів та електронного документообігу. Електронний документ вважається одержаним з часу надходження заявникові повідомлення в електронній формі про одержання такого електронного документа від уповноваженої особи Аудиторської палати України, яка автоматично після отримання від заявника електронного документа надсилає йому електронне повідомлення з підтвердженням факту одержання електронного документа.

5. У разі якщо документи подаються до Аудиторської палати України особисто, уповноважена особа Аудиторської палати України одразу перевіряє правильність оформлення заяви та наявність усіх відомостей. Відповідна перевірка електронного документа проводиться протягом повного робочого дня з часу його отримання. У разі виявлення недоліків в оформленні або відсутності окремих відомостей документи повертаються одразу після перевірки із зазначенням недоліків, що потребують усунення. Якщо недоліків не виявлено, подані документи приймаються для внесення їх до Реєстру.

6. Внесення відомостей про аудитора та суб’єкта аудиторської діяльності до Реєстру здійснюється протягом трьох робочих днів, упродовж яких уповноважена особа Аудиторської палати України перевіряє відповідність наданих відомостей інформації, що міститься про аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності у відкритих (публічних) державних реєстрах. У разі виявлення невідповідності поданих відомостей оприлюдненій інформації документи повертають із зазначенням конкретних невідповідностей. Після отримання роз’яснень або усунення невідповідностей документи приймаються для внесення їх до Реєстру.

7. Повнота, достовірність та своєчасність подання відомостей до Реєстру перевіряються під час проведення перевірки системи контролю якості суб’єкта аудиторської діяльності.

8. У разі отримання інформації про недостовірність відомостей про аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності, оприлюднених у Реєстрі, Аудиторська палата України має право вимагати роз’яснення або здійснити перевірку суб’єкта аудиторської діяльності щодо повноти, достовірності та своєчасності подання відомостей до Реєстру.

9. У разі встановлення факту несуттєвого порушення вимог цього Закону щодо повноти, достовірності та своєчасності подання відомостей про аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності для оприлюднення у Реєстрі до аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності застосовується стягнення у вигляді попередження.

У разі встановлення факту суттєвого порушення вимог цього Закону щодо повноти, достовірності та своєчасності подання відомостей про аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності для оприлюднення у Реєстрі Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю за поданням Інспекції або Аудиторської палати України приймає рішення про виключення аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності з Реєстру. Зазначене рішення може бути оскаржене до суду.

Суттєвим порушенням вважається умисне неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної інформації, яка підлягає оприлюдненню у Реєстрі відповідно до вимог цього Закону, що призвело до введення в оману замовника аудиторських послуг та/або інших осіб щодо відповідності аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності вимогам для проведення обов’язкового аудиту або обов’язкового аудиту підприємств, що становлять суспільний інтерес.

10. Аудиторська палата України зобов’язана вести справи на кожного аудитора та суб’єкта аудиторської діяльності, в яких у хронологічному порядку зберігати усі відомості, які ними подавались для оприлюднення в Реєстрі. Після виключення аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності з Реєстру його справа зберігається не менше ніж 10 років.

11. Виключення аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності з Реєстру здійснюється за їх власною заявою або за рішенням Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, у разі прийняття рішення про ліквідацію суб’єкта аудиторської діяльності, смерті аудитора та в інших випадках, передбачених Порядком ведення Реєстру та цим Законом.

У разі якщо аудитор або суб’єкт аудиторської діяльності систематично не сплачує внески, передбачені частиною тринадцятою статті 15 цього Закону, та інші внески або платежі, рішення про сплату яких прийнято з’їздом аудиторів України відповідно до статті 48 цього Закону, Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю за поданням Інспекції або Аудиторської палати України застосовує щодо аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності стягнення, передбачене частиною шостою статті 42 цього Закону. Зазначене рішення може бути оскаржене до суду.

Розділ VІ

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ОБОВ’ЯЗКОВОГО АУДИТУ ТА АУДИТУ ПІДПРИЄМСТВ, ЩО СТАНОВЛЯТЬ СУСПІЛЬНИЙ ІНТЕРЕС

Стаття 23. Вимоги до внутрішньої організації суб’єктів аудиторської діяльності, які мають право проводити обов’язковий аудит фінансової звітності

1. Суб’єкт аудиторської діяльності для надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності має забезпечити:

1) незалежність та об’єктивність аудиторів та ключового партнера при наданні аудиторських послуг, зокрема шляхом впровадження відповідних політики та процедур, а також наявність системи контролю за їх виконанням;

2) запровадження системи внутрішнього контролю, процедур реєстрації та обліку фактів, інформація про які підлягає фіксації та розкриттю відповідно до цього Закону, механізмів внутрішнього контролю, застосування методики оцінки ризиків, заходів та засобів для захисту систем обробки інформації;

3) можливість інформування уповноваженої особи суб’єкта аудиторської діяльності про факти порушень вимог цього Закону його працівниками;

4) достатній рівень кваліфікації та досвіду аудиторів і персоналу, який залучається до надання послуг відповідно до міжнародних стандартів аудиту. В суб’єкті аудиторської діяльності за основним місцем роботи має працювати не менше трьох аудиторів. При наданні послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес (крім тих, що відповідають критеріям малого підприємства), за основним місцем роботи має працювати не менше п’яти аудиторів із загальною чисельністю штатних кваліфікованих працівників, які залучаються до виконання завдань, не менше 10 осіб, з яких щонайменше дві особи повинні підтвердити кваліфікацію відповідно до статті 19 цього Закону або мати чинні сертифікати (дипломи) професійних організацій, що підтверджують високий рівень знань з міжнародних стандартів фінансової звітності. Перелік професійних організацій, сертифікат (диплом) яких свідчить про високий рівень відповідних знань, затверджується Радою нагляду;

5) достатній рівень забезпеченості працівниками за основним місцем роботи для виконання завдань з обов’язкового аудиту фінансової звітності. У разі залучення до надання цих послуг аудиторів та інших працівників, які не є працівниками за основним місцем роботи суб’єкта аудиторської діяльності, суб’єкт аудиторської діяльності зобов’язаний вжити заходів для недопущення зниження якості внутрішнього контролю. Участь працівників суб’єкта аудиторської діяльності, які працюють не за основним місцем роботи, у виконанні завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності не впливає на обсяг відповідальності суб’єкта аудиторської діяльності, яка на нього покладається відповідно до законодавства та договору, укладеного з юридичною особою, якій надаються відповідні послуги;

6) запровадження організаційних та адміністративних механізмів для попередження, ідентифікації, усунення або управління і розкриття будь-яких ризиків та загроз своїй незалежності;

7) запровадження внутрішньої політики та процедур виконання завдань з обов’язкового аудиту фінансової звітності, що також мають передбачати обов’язковість інструктажу, нагляду та перевірки роботи аудиторів та інших працівників, вимог до створення і обсягу робочих документів аудитора;

8) запровадження внутрішньої системи контролю якості аудиторських послуг. Відповідальність за організацію і ефективне функціонування внутрішньої системи контролю якості несе керівник суб’єкта аудиторської діяльності, при цьому ним може бути призначена відповідальна особа лише з числа аудиторів, яка є працівником суб’єкта аудиторської діяльності за основним місцем роботи;

9) використання вищезазначених внутрішніх процедур, систем, механізмів та ресурсів для забезпечення системного та регулярного надання послуг з обов’язкового аудиту;

10) запровадження механізмів реєстрації та розв’язання нестандартних ситуацій, що мають або можуть мати суттєві наслідки для неупередженості діяльності аудиторів та ключових партнерів, пов’язаної з наданням послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності;

11) застосовування політики оплати праці персоналу, залученого до виконання завдань з обов’язкового аудиту, що передбачала б стимули для забезпечення якості робіт. При цьому винагорода, отримана суб’єктом аудиторської діяльності від юридичної особи за послуги, не пов’язані з обов’язковим аудитом фінансової звітності, не може будь-яким способом враховуватися при визначенні обсягу оплати праці аудиторам та іншим працівникам, залученим до виконання завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності цієї юридичної особи;

12) постійний моніторинг, оцінювання відповідності та ефективності внутрішньої політики і процедур, системи внутрішнього контролю, у тому числі щорічнa оцінка внутрішньої системи контролю якості та вжиття відповідних заходів для усунення будь-яких недоліків. Суб’єкт аудиторської діяльності може залучати для незалежного оцінювання внутрішньої системи контролю якості професійні організації аудиторів. Суб’єкт аудиторської діяльності повинен зберігати інформацію про результати оцінки ефективності системи внутрішнього контролю та вжиті заходи протягом семи років.

Стаття 24. Організація роботи з виконання завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності

1. Під час виконання завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності аудиторська фірма має призначити щонайменше одного ключового партнера з аудиту, виходячи при виборі з критеріїв забезпечення якості аудиту, незалежності та компетентності. Аудиторська фірма повинна забезпечити ключового партнера з аудиту достатніми ресурсами та персоналом.

Ключовий партнер з аудиту повинен брати особисто активну участь у виконанні завдання з обов’язкового аудиту.

Під час виконання завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності аудитор, який провадить аудиторську діяльність як фізична особа — підприємець або провадить незалежну професійну діяльність, повинен приділяти виконанню завдання достатньо часу та виділяти достатні ресурси, які б дозволили виконати свої обов’язки належним чином відповідно до вимог цього Закону та міжнародних стандартів аудиту.

2. Суб’єкт аудиторської діяльності повинен забезпечити облік виявлених невідповідностей вимогам цього Закону у власній практиці, розкриття інформації про їх наслідки та вжиті заходи з метою їх усунення або удосконалення системи внутрішнього контролю з метою попередження їх у подальшому. Суб’єкт аудиторської діяльності повинен щорічно складати звіт, що містить огляд таких заходів, для внутрішнього використання.

У разі якщо суб’єкт аудиторської діяльності звертається за консультацією до зовнішніх експертів, він повинен задокументувати звернення та отримані рекомендації.

3. Суб’єкт аудиторської діяльності повинен вести особові справи за кожною юридичною особою, фінансова звітність якої перевіряється, які мають щонайменше містити:

1) найменування та місцезнаходження такої юридичної особи;

2) для аудиторської фірми — прізвище, ім’я, по батькові призначеного ключового партнера з аудиту;

3) суму винагороди, отриманої за послуги з обов’язкового аудиту, та винагороди, отриманої за інші послуги, у кожному фінансовому році.

4. Суб’єкт аудиторської діяльності зобов’язаний забезпечити складання аудитором, ключовим партнером з аудиту, який виконує завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності, робочих документів аудитора для кожного завдання, у яких обов’язково документувати дані з оцінки незалежності в обсязі, визначеному статтею 28 цього Закону, застосовані процедури, судження, підстави для висновків тощо, а також зберігати (як зазначено в статті 39 цього Закону) будь-яку іншу важливу інформацію і документи на підтвердження аудиторського звіту та для моніторингу дотримання вимог цього Закону та інших правових вимог.

Робочі документи аудитора мають бути остаточно сформовані і передані на зберігання не пізніше ніж через 60 днів з дня підписання аудиторського звіту.

5. Суб’єкт аудиторської діяльності має вести облік усіх поданих письмово скарг щодо надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності.

6. При наданні послуг з обов’язкового аудиту консолідованої фінансової звітності групи ключовий партнер з аудиту групи:

1) несе відповідальність за аудиторський звіт та за додатковий звіт для аудиторського комітету;

2) оцінює та перевіряє результат аудиту фінансової звітності дочірніх та асоційованих підприємств або іншої роботи, виконаної іншими суб’єктами аудиторської діяльності, у тому числі з інших країн, з метою проведення аудиту консолідованої фінансової звітності групи та документує характер, тривалість та обсяг такої роботи, результати перевірки робочих документів аудитора, які підтверджують результати аудиту дочірніх та асоційованих підприємств.

7. Обсяг робочих документів аудитора, підготовлених ключовим партнером з аудиту групи, та результати аудиту консолідованої фінансової звітності групи мають максимально характеризувати виконану ключовим партнером роботу. Ключовий партнер з аудиту групи може використовувати у своїй роботі і включити до робочих документів аудитора лише ті документи від суб’єктів аудиторської діяльності з інших країн, щодо яких від таких суб’єктів отримано згоду на їх розкриття Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю.

8. У разі якщо ключовий партнер з аудиту групи не може документально підтвердити результати аудиту фінансової звітності дочірнього та/або асоційованого підприємства, які мають суттєвий вплив на фінансову звітність групи, проведеного іншим суб’єктом аудиторської діяльності, то він повинен вжити належних заходів та поінформувати про це Інспекцію. Такі заходи повинні включати залежно від ситуації проведення додаткової роботи понад обсяги завдання з обов’язкового аудиту консолідованої фінансової звітності групи або шляхом залучення суб’єктів аудиторської діяльності для повторного аудиту фінансової звітності дочірнього та/або асоційованого підприємства.

9. Ключовий партнер з аудиту групи повинен на запит Інспекції або Аудиторської палати України, поданий Аудиторською палатою України з метою виконання делегованих повноважень, надати їм доступ до робочих документів аудитора, у тому числі до документів, що підтверджують результати аудиту фінансової звітності дочірніх підприємств юридичної особи або іншої роботи, виконаної суб’єктами аудиторської діяльності мережі аудиторських фірм, у тому числі з інших країн, крім випадків, коли надання робочих документів або інших документів суперечить законодавству.

Стаття 25. Обмеження щодо обсягу завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності

1. Завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності не повинно включати надання впевненості щодо майбутньої дієздатності юридичної особи, фінансова звітність якої перевіряється, а також ефективності або результативності діяльності її органів управління або посадових осіб із провадження господарської діяльності на сьогодні або у майбутньому.

Стаття 26. Винагорода за послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності

1. Винагорода суб’єкта аудиторської діяльності за надання послуг з аудиту фінансової звітності юридичній особі не повинна залежати від надання цій самій юридичній особі неаудиторських послуг, а також договірних відносин або домовленостей, не пов’язаних з наданням послуг з аудиту фінансової звітності.

2. Забороняється встановлення суми винагороди за надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності на підставі наперед визначених умов до результатів надання аудиторських послуг або результатів їх використання, зокрема залежно від висловленої думки в аудиторському звіті.

3. Якщо суб’єкт аудиторської діяльності протягом трьох і більше років поспіль надає підприємству, що становить суспільний інтерес, його материнській компанії та/або дочірнім підприємствам послуги, не пов’язані з обов’язковим аудитом фінансової звітності, крім тих, що зазначені у частині четвертій статті 6 цього Закону, сума винагороди за такі послуги не може перевищувати 70 відсотків середньої суми винагороди, що була отримана суб’єктом аудиторської діяльності протягом останніх трьох років поспіль за послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності (консолідованої фінансової звітності) від такого підприємства, що становить суспільний інтерес, його материнської компанії та/або дочірніх підприємств.

4. Якщо загальна сума винагороди, отримана від підприємства, що становить суспільний інтерес, за кожен з останніх трьох років поспіль перевищує 15 відсотків загальної суми чистого доходу від надання послуг таким суб’єктом аудиторської діяльності з обов’язкового аудиту фінансової звітності, суб’єкт аудиторської діяльності зобов’язаний поінформувати про це аудиторський комітет підприємства і вжити заходів для забезпечення незалежності, узгоджених з аудиторським комітетом. При цьому аудиторський комітет може прийняти рішення про проведення контрольного огляду завдання іншим суб’єктом аудиторської діяльності, який відповідно до цього Закону має право проводити аудит фінансової звітності підприємства, що становить суспільний інтерес, до затвердження аудиторського звіту.

5. Забороняється надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємству, що становить суспільний інтерес, якщо загальна сума винагороди, отримана від цього підприємства, щорічно перевищує 15 відсотків загальної суми чистого доходу від надання послуг таким суб’єктом аудиторської діяльності впродовж п’яти років поспіль.

Стаття 27. Обмеження щодо надання послуг

1. Суб’єкт аудиторської діяльності, який надає послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємству, що становить суспільний інтерес, або учасник аудиторської мережі, до якої належить такий суб’єкт аудиторської діяльності, не має права безпосередньо або опосередковано надавати цьому підприємству, його материнській компанії (резиденту України) та/або дочірнім підприємствам (резидентам України) послуги, зазначені у частині четвертій статті 6 цього Закону.

2. Якщо суб’єкт аудиторської діяльності, який надає послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємству, що становить суспільний інтерес, належить до аудиторської мережі, інші учасники цієї аудиторської мережі можуть надавати цьому підприємству, його материнській компанії (резиденту України) та/або дочірнім підприємствам (резидентам України) послуги, не пов’язані з аудитом фінансової звітності, крім наведених у частині четвертій статті 6 цього Закону, у разі відповідного схвалення аудиторським комітетом та вжиття заходів за результатами оцінки загроз незалежності.

3. Якщо учасник аудиторської мережі, до якої належить суб’єкт аудиторської діяльності, що надає послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємству, що становить суспільний інтерес, надає послуги, зазначені у частині четвертій статті 6 цього Закону, нерезиденту, який є материнською компанією та/або дочірнім підприємством підприємства, що становить суспільний інтерес, фінансова звітність якого перевіряється, такий суб’єкт аудиторської діяльності повинен провести у зв’язку з цим оцінку загроз незалежності. Суб’єкт аудиторської діяльності може продовжити виконання завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємства, що становить суспільний інтерес, лише якщо може бути доведено, що надання послуг членом аудиторської мережі материнській компанії (нерезиденту) та/або дочірньому підприємству (нерезиденту) цього підприємства не впливає на незалежність суб’єкта аудиторської діяльності, його професійне судження та аудиторський звіт.

4. Обмеження щодо надання послуг, зазначених у частині четвертій статті 6 цього Закону, встановлені цією статтею, діють з початку звітного періоду фінансової звітності, що перевіряється суб’єктом аудиторської діяльності, до дати підписання аудиторського звіту. При цьому для послуг з розробки та впровадження процедур внутрішнього контролю період обмеження наданих послуг поширюється на фінансовий рік, який передує звітному періоду фінансової звітності, що перевіряється суб’єктом аудиторської діяльності.

Стаття 28. Оцінка загроз незалежності

1. До початку виконання завдань з обов’язкового аудиту фінансової звітності суб’єкт аудиторської діяльності, ключовий партнер з аудиту та аудитори, які безпосередньо або опосередковано будуть виконувати завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності юридичної особи, повинні провести оцінку загроз незалежності, а саме оцінити та задокументувати:

1) відповідність вимогам незалежності, визначеним цим Законом;

2) загрози незалежності та вжиті застережні заходи для зменшення ризиків щодо їх настання;

3) достатність кількості аудиторів та іншого персоналу, часу та ресурсів, необхідних для здійснення повного комплексу процедур для виконання завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності;

4) відповідність ключового партнера з аудиту та аудиторів, які будуть залучені до виконання завдання з обов’язкового аудиту, вимогам цього Закону.

2. При наданні послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємству, що становить суспільний інтерес, суб’єкт аудиторської діяльності, ключовий партнер з аудиту, аудитори, які будуть залучені до виконання завдання, на додаток до вимог, зазначених у частині першій цієї статті, повинні оцінити та задокументувати інформацію про:

1) виконання вимог, визначених цим Законом, щодо встановлення винагороди за послуги з обов’язкового аудиту, дотримання обмежень до надання послуг, які не пов’язані з обов’язковим аудитом, та тривалості періоду надання послуг з обов’язкового аудиту підприємству, що становить суспільний інтерес;

2) чесність і порядність посадових осіб органів управління та наглядових органів підприємства, що становить суспільний інтерес, фінансова звітність якого перевіряється.

3. Суб’єкт аудиторської діяльності, який надає послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємству, що становить суспільний інтерес, має щорічно письмово надавати підтвердження аудиторському комітету такого підприємства, що суб’єкт аудиторської діяльності, ключовий партнер з аудиту, аудитори, які залучаються до виконання відповідного завдання, є незалежними від цього підприємства. Суб’єкт аудиторської діяльності повинен поінформувати аудиторський комітет підприємства, що становить суспільний інтерес, фінансова звітність якого перевіряється, про загрози незалежності та узгодити заходи, що вживатимуться для зменшення ризиків щодо їх настання.

Стаття 29. Призначення та відсторонення суб’єкта аудиторської діяльності від надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності

1. Суб’єкт аудиторської діяльності для надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності призначається загальними зборами акціонерного товариства, загальними зборами учасників, засновником у недержавних унітарних підприємствах, органом управління за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики державних (комунальних) підприємств та господарських товариств, у яких державі належить 100 відсотків акцій (часток, паїв) статутного капіталу, іншим вищим органом управління відповідно до законодавства та установчих документів. Призначеним для надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності може бути суб’єкт аудиторської діяльності, який відповідає вимогам, встановленим цим Законом, та включений до відповідного розділу Реєстру.

У разі якщо загальні збори учасників господарського товариства не можуть відбутися у зв’язку з відсутністю кворуму, рішення про призначення аудитора може бути прийнято наглядовою радою такого товариства. У разі якщо наглядова рада не сформована або її створення не обов’язкове згідно із законодавством, рішення про призначення суб’єкта аудиторської діяльності може бути прийнято виконавчим органом такого товариства.

2. Забороняється встановлювати в договорах між юридичною особою, фінансова звітність якої підлягає перевірці, та третьою стороною вимоги чи критерії до суб’єктів аудиторської діяльності, які можуть бути призначені для надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності цієї юридичної особи, або зазначати перелік суб’єктів аудиторської діяльності, з яких може бути зроблено вибір, або найменування конкретного суб’єкта аудиторської діяльності. Положення такого договору, що обмежує вибір для призначення суб’єкта аудиторської діяльності для надання послуг з обов’язкового аудиту юридичної особи, є нікчемними.

Підприємство, що становить суспільний інтерес, зобов’язано негайно поінформувати Інспекцію про спробу третьої сторони встановити зазначені договірні положення або іншим чином вплинути на призначення суб’єкта аудиторської діяльності.

3. На підприємствах, що становлять суспільний інтерес, проводять конкурс з відбору суб’єктів аудиторської діяльності, які можуть бути призначені для надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності цього підприємства. У конкурсі можуть брати участь суб’єкти аудиторської діяльності, які відповідають вимогам, встановленим цим Законом до суб’єктів аудиторської діяльності, які можуть надавати послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, включені до відповідного розділу Реєстру, у яких за попередній річний звітний період сума винагороди від кожного з підприємств, що становлять суспільний інтерес, яким надавалися послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності протягом цього періоду, не перевищувала 15 відсотків загальної суми доходу від надання аудиторських послуг та які не мають обмежень, пов’язаних з тривалістю надання послуг цьому підприємству.

Для проведення конкурсу підприємство, що становить суспільний інтерес, має розробити і оприлюднити порядок його проведення і однозначні прозорі та недискримінаційні критерії відбору щонайменше двох суб’єктів аудиторської діяльності, які подаються на розгляд органів, що призначають суб’єктів аудиторської діяльності для надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності.

Суб’єктам аудиторської діяльності, які виявили бажання брати участь у конкурсі, безкоштовно надається тендерна документація, яка розкриває інформацію про діяльність підприємства, що становить суспільний інтерес, та містить завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності.

4. Відповідальність за проведення конкурсу покладається на аудиторський комітет підприємства, що становить суспільний інтерес, або інший орган (підрозділ), на який покладено відповідні функції. Аудиторський комітет або інший орган (підрозділ), на який покладено відповідні функції, оцінює конкурсні пропозиції, подані суб’єктами аудиторської діяльності, за встановленими критеріями відбору та складає звіт про висновки процедури відбору. До уваги беруться результати контролю якості послуг, що надаються суб’єктами аудиторської діяльності, які беруть участь у конкурсі. За результатами конкурсу аудиторський комітет представляє обґрунтовані рекомендації щодо призначення суб’єкта (суб’єктів) аудиторської діяльності для надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності, які мають включати щонайменше дві пропозиції щодо відбору суб’єктів аудиторської діяльності для проведення обов’язкового аудиту фінансової звітності.

5. Підприємство, що становить суспільний інтерес, зобов’язано надати на вимогу Інспекції підтвердження дотримання процедури відбору та прозорості проведення конкурсу і формування рекомендацій аудиторського комітету.

6. Орган управління або наглядовий орган формують пропозиції для органу, зазначеного у частині першій цієї статті, про призначення суб’єкта (суб’єктів) аудиторської діяльності для надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності, які мають включати рекомендації аудиторського комітету або органу (підрозділу), на який покладено відповідні функції, а також обґрунтовані рекомендації щодо вибору одного суб’єкта аудиторської діяльності або групи суб’єктів аудиторської діяльності, які надаватимуть послуги з аудиту спільно. Якщо пропозиції органу управління або наглядового органу не враховують рекомендації аудиторського комітету, то має бути наведено обґрунтування відповідних пропозицій. Однак суб’єкт аудиторської діяльності, запропонований органом управління або наглядовим органом, має бути з числа суб’єктів аудиторської діяльності, які брали участь у конкурсі та відповідають вимогам, зазначеним у частині третій цієї статті.

7. Якщо у складі юридичної особи створено окремий комітет з призначень аудиторів, в якому представники його власників (засновників) мають вирішальний вплив і якому доручено надавати рекомендації з відбору суб’єкта аудиторської діяльності для надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності, то цей комітет може виконувати функції аудиторського комітету.

8. Підприємства, що становлять суспільний інтерес, до підписання договору щодо аудиту фінансової звітності інформують про суб’єкта аудиторської діяльності, який надаватиме ці послуги, відповідний орган державної влади, до якого відповідно до законодавства подається фінансова звітність разом з аудиторським висновком. Форма повідомлення встановлюється таким органом державної влади.

9. Суб’єкт аудиторської діяльності може бути відсторонений від виконання завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності до завершення строку, визначеного договором з органом управління юридичної особи, якій надаються відповідні аудиторські послуги. Відсторонення суб’єкта аудиторської діяльності від виконання завдання з обов’язкового аудиту може бути здійснено органом управління на підставі достатніх обґрунтованих доказів порушення суб’єктом аудиторської діяльності вимог цього Закону. Розбіжності у думках щодо ведення бухгалтерського обліку і розкриття інформації у фінансовій звітності та процедур аудиту не є підставою для відсторонення суб’єкта аудиторської діяльності від виконання завдання з обов’язкового аудиту. Відсторонення від виконання завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності може бути оскаржено до суду.

10. Юридичні особи, фінансова звітність яких перевіряється, та суб’єкти аудиторської діяльності, які виконували завдання з обов’язкового аудиту, інформують Інспекцію про відсторонення суб’єкта аудиторської діяльності від виконання завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності до завершення строку виконання завдання, визначеного договором, і зазначають причини та необхідні пояснення.

11. Власники п’яти або більше відсотків акцій (часток, паїв) статутного капіталу підприємства, що становить суспільний інтерес, наглядовий орган цього підприємства, Інспекція, орган державної влади, до якого відповідно до законодавства подається фінансова звітність разом з аудиторським висновком, можуть звернутися до суду з вимогою до органу управління про відсторонення суб’єкта аудиторської діяльності за наявності фактів порушення цього Закону.

Стаття 30. Тривалість завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес

1. Підприємство, що становить суспільний інтерес, призначає суб’єкта аудиторської діяльності для виконання першого завдання з аудиту фінансової звітності щонайменше на один рік. Строк виконання такого завдання може бути продовжено. При цьому безперервна тривалість виконання завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності для суб’єкта аудиторської діяльності не може перевищувати 10 років.

2. Після закінчення строку максимальної тривалості виконання завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності, зазначеного у частині першій цієї статті, або після закінчення строку тривалості виконання завдання, продовженого відповідно до частини четвертої цієї статті, суб’єкт аудиторської діяльності або у відповідних випадках члени його мережі не повинні надавати послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності тому самому підприємству, що становить суспільний інтерес, протягом наступних чотирьох років.

3. Максимальна тривалість виконання завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності може бути продовжена, але не більше ніж на строки, зазначені у частині четвертій цієї статті, тільки якщо за рекомендацією аудиторського комітету орган управління пропонує органу, який відповідно до цього Закону здійснює призначення суб’єкта аудиторської діяльності, продовжити виконання завдання і ця пропозиція схвалюється.

4. Після закінчення строку виконання аудиторського завдання, визначеного у частині першій цієї статті, підприємство, що становить суспільний інтерес, може продовжити строк виконання суб’єктом аудиторської діяльності завдання з аудиту:

1) на 10 років за результатами відкритого конкурсу з відбору суб’єкта аудиторської діяльності, що проводиться відповідно до вимог цього Закону;

2) на 14 років, якщо у виконанні аудиторського завдання одночасно буде брати участь декілька суб’єктів аудиторської діяльності, а не один за умови, що за результатами обов’язкового аудиту представляється спільний аудиторський звіт.

5. Ключові партнери з аудиту, відповідальні за проведення обов’язкового аудиту фінансової звітності, припиняють свою участь в обов’язковому аудиті фінансової звітності підприємства, що становить суспільний інтерес, не пізніше ніж через сім років з дати їх призначення. Вони не мають права брати участь у виконанні завдання з обов’язкового аудиту цього підприємства протягом наступних трьох років.

Суб’єкт аудиторської діяльності має забезпечити ротацію аудиторів, залучених до виконання завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності. Механізм поступової ротації застосовується поетапно до конкретних осіб, а не до всієї групи, яка виконує завдання.

6. У цілях цієї статті тривалість виконання завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності розраховується з першого фінансового року згідно з договором на проведення аудиту, відповідно до якого суб’єкт аудиторської діяльності вперше призначається виконувати завдання з обов’язкового аудиту одного й того самого підприємства, що становить суспільний інтерес.

У цілях цієї статті суб’єкт аудиторської діяльності включає інших суб’єктів аудиторської діяльності, які приєдналися до нього у процесі реорганізації.

Якщо у зв’язку з процесами реорганізації або змінами у структурі власності суб’єкта аудиторської діяльності існує невизначеність щодо дати, з якої він почав виконання завдання з обов’язкового аудиту, такий суб’єкт аудиторської діяльності зобов’язаний негайно повідомити про це Інспекцію, яка остаточно визначає відповідну дату.

Стаття 31. Виявлення порушень

1. Якщо аудитор або ключовий партнер при виконанні завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємства, що становить суспільний інтерес, має достатні підстави підозрювати, що могли мати місце або мали місце порушення, зокрема шахрайство щодо фінансової звітності такого підприємства, він повинен поінформувати про них орган управління підприємства та спонукати орган управління розслідувати таке питання та вжити відповідних заходів щодо усунення цих порушень і недопущення їх повторного вчинення в подальшому.

2. Якщо підприємство, що становить суспільний інтерес, не розслідує це питання, суб’єкт аудиторської діяльності, який надає такому підприємству послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності, зобов’язаний поінформувати про це орган, який згідно із законодавством здійснює нагляд за діяльністю відповідного підприємства, що становить суспільний інтерес.

Подання суб’єктом аудиторської діяльності такої інформації не є порушенням договірного або правового обмеження щодо розкриття інформації.

3. Аудитори та суб’єкти аудиторської діяльності зобов’язані подавати в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», інформацію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та центральному органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Стаття 32. Вимоги щодо внутрішнього контролю якості виконаного завдання з аудиту фінансової звітності

1. Внутрішній контроль якості виконаного завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, проводиться до подання аудиторського звіту та додаткового звіту для аудиторського комітету підприємства, що становить суспільний інтерес.

2. Внутрішній контроль якості виконаного завдання з аудиту фінансової звітності проводиться рецензентом, який призначається з числа аудиторів, не залучених до виконання завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності, огляд якого проводиться. Якщо у суб’єкта аудиторської діяльності відсутній аудитор, який не залучався до виконання завдання з обов’язкового аудиту, то для огляду виконаного завдання може бути залучений аудитор, який не пов’язаний трудовими відносинами з таким суб’єктом аудиторської діяльності. У такому разі розкриття робочих документів чи інформації рецензенту не є порушенням професійної таємниці. Робочі документи та інформація, розкриті рецензенту, є для нього професійною таємницею.

3. При огляді виконаного завдання з аудиту фінансової звітності рецензент має щонайменше задокументувати:

1) усну і письмову інформацію, надану аудитором або ключовим партнером з аудиту, на підтвердження суттєвих суджень, а також основних результатів проведених аудиторських процедур і висновків, зроблених за цими результатами, на вимогу або без вимоги рецензента;

2) висновок аудитора та ключового партнера з аудиту, викладений у проектах аудиторського звіту та додаткового звіту для аудиторського комітету.

4. У рамках огляду виконаного завдання з аудиту фінансової звітності оцінюється щонайменше таке:

1) незалежність суб’єкта аудиторської діяльності від юридичної особи, фінансова звітність якої перевіряється;

2) значні ризики, виявлені аудитором або ключовим партнером з аудиту при виконанні завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності, і вжиті ним заходи з відповідного управління цими ризиками, а також обґрунтування щодо рівня їх суттєвості;

3) звернення за консультаціями до експертів та виконання їх рекомендацій;

4) характер викривлення та обсяг виправлених і невиправлених недостовірних даних у фінансовій звітності, виявлених при проведенні аудиту;

5) теми, що обговорювалися з аудиторським комітетом, посадовими особами юридичної особи, фінансова звітність якої перевіряється;

6) теми, що обговорювалися з компетентними органами та у відповідних випадках з іншими третіми сторонами;

7) підтвердження документами та інформацією, відібраними рецензентом з робочих документів аудитора, висновку аудитора або ключового партнера з аудиту, викладеного у проектах аудиторського звіту та додаткового звіту для аудиторського комітету.

5. Рецензент обговорює результати внутрішнього контролю якості виконаного завдання з аудиту фінансової звітності з аудитором або ключовим партнером з аудиту. Суб’єкт аудиторської діяльності має визначити процедури врегулювання розбіжностей між висновками ключового партнера з аудиту і рецензента.

6. Суб’єкт аудиторської діяльності і рецензент повинні документувати результати внутрішнього контролю якості виконаного завдання з аудиту фінансової звітності включно із судженнями, на яких ґрунтуються ці результати.

Стаття 33. Вимоги, що мають виконуватися при припиненні надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності

1. Якщо суб’єкт аудиторської діяльності припиняє надавати послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємству, що становить суспільний інтерес, він зобов’язаний продовжувати дотримуватися вимог конфіденційності та професійної таємниці.

2. Суб’єкт аудиторської діяльності, що припиняє надавати послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємству, що становить суспільний інтерес, має надати призначеному суб’єкту аудиторської діяльності доступ до додаткових звітів для аудиторського комітету, звітів для наглядових органів підприємства, що становить суспільний інтерес, та звітів про прозорість за попередні роки.

Стаття 34. Аудиторський комітет

1. Великі підприємства зобов’язані створити аудиторський комітет або покласти відповідні функції на ревізійну комісію або наглядову раду, що створюється відповідно до законодавства.

2. Інші підприємства, які належать до підприємств, що становлять суспільний інтерес, можуть покласти функції аудиторського комітету на окремий підрозділ органу управління або на наглядовий орган.

3. Більшість членів аудиторського комітету підприємств, що становлять суспільний інтерес (у разі його створення), не повинні бути пов’язані з такими підприємствами. З числа незалежних членів призначається Голова аудиторського комітету. До складу аудиторського комітету не можуть входити посадові особи органів управління таких підприємств.

4. Щонайменше один член аудиторського комітету повинен бути компетентним у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиту.

5. Аудиторський комітет підприємства, що становить суспільний інтерес, або орган (підрозділ), на який покладено відповідні функції, має забезпечити:

1) інформування загальних зборів акціонерів (учасників) або іншого вищого органу управління відповідно до законодавства, органу управління або наглядового органу підприємства про результати обов’язкового аудиту фінансової звітності;

2) моніторинг процесу складання фінансової звітності та надання рекомендацій і пропозицій щодо забезпечення достовірності інформації;

3) оцінку ефективності систем внутрішнього контролю (внутрішнього аудиту відповідно до міжнародних стандартів професійної практики внутрішнього аудиту) та управління ризиками підприємства;

4) моніторинг виконання завдань з обов’язкового аудиту фінансової звітності;

5) оцінку незалежності суб’єктів аудиторської діяльності, які надають послуги з обов’язкового аудиту;

6) проведення прозорого конкурсу з відбору суб’єктів аудиторської діяльності та обґрунтування рекомендацій за його результатами.

Стаття 35. Додатковий звіт для аудиторського комітету

1. Суб’єкти аудиторської діяльності, які надають послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, подають до аудиторського комітету або органу (підрозділу), на який покладено відповідні функції, додатковий звіт не пізніше дати подання аудиторського звіту.

2. Додатковий звіт для аудиторського комітету повинен розкривати результати виконання завдання з обов’язкового аудиту та щонайменше має містити:

1) твердження про незалежність;

2) прізвище, ім’я та по батькові ключового партнера (партнерів) з аудиту та аудиторів, які залучалися до виконання завдання (для аудиторської фірми);

3) розкриття інформації про залучення зовнішніх експертів, інших суб’єктів аудиторської діяльності та підтвердження їх незалежності від юридичної особи, фінансова звітність якої перевіряється;

4) дані про співробітництво та обмін інформацією з аудиторським комітетом або органом (підрозділом), на який покладено відповідні функції, з посадовими особами органу управління та наглядового органу юридичної особи, зокрема із зазначенням дат та переліку питань, що обговорювалися;

5) інформацію про обсяг і строки виконання завдання з обов’язкового аудиту, залучені ресурси;

6) розподіл завдань між суб’єктами аудиторської діяльності при призначенні більш ніж одного суб’єкта аудиторської діяльності, якщо обов’язковий аудит проводиться спільно;

7) розкриття інформації про застосовану методику перевірки фінансової звітності, зокрема пояснюються усі суттєві відхилення порівняно з попереднім роком, навіть якщо у попередньому році завдання з обов’язкового аудиту виконувалося іншим суб’єктом аудиторської діяльності;

8) рівень суттєвості, що застосовувався під час виконання завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності в цілому, та у відповідних випадках рівень або рівні суттєвості щодо певних класів операцій, статей фінансової звітності, іншого розкриття інформації, а також повинні наводитися якісні фактори, що враховуються при визначенні рівня суттєвості;

9) судження про виявлені події або обставини, у зв’язку з якими можуть виникнути значні сумніви у здатності юридичної особи продовжувати діяльність на безперервній основі, і те, чи є вони суттєвою невизначеністю, а також коротко викладені вжиті та очікувані заходи підтримки, які враховано при судженні щодо здатності замовника продовжувати діяльність на безперервній основі, і те, чи є вони суттєвою невизначеністю;

10) інформацію про виявлені суттєві недоліки системи внутрішнього контролю та/або системи бухгалтерського обліку, при цьому зазначається усунуто або не усунуто ці недоліки;

11) інформацію про виявлені факти або обґрунтовані підозри порушення законодавства або положень установчих документів;

12) опис застосованих методів оцінки щодо різних груп активів та зобов’язань, у тому числі розкриваються відповідні зміни;

13) пояснення щодо обсягу консолідації та критерії невключення дочірніх підприємств до консолідації;

14) опис роботи, виконаної залученим іноземним суб’єктом аудиторської діяльності, який не є членом аудиторської мережі;

15) інформацію щодо забезпечення посадовими особами юридичних осіб надання всіх необхідних запитів, пояснень та документів;

16) повідомлення про:

будь-які значні труднощі, що виникли в ході виконання завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності;

суттєві питання, що були предметом обговорення з посадовими особами юридичної особи, фінансова звітність якої перевіряється;

інші питання, що можуть вплинути на якість фінансової звітності.

3. На вимогу суб’єкта аудиторської діяльності, аудиторського комітету, органу управління юридичної особи або наглядового органу суб’єкт аудиторської діяльності обговорює основні питання, що виникають у зв’язку з виконанням завдання з обов’язкового аудиту, зазначені в додатковому звіті для аудиторського комітету, з аудиторським комітетом або органом (підрозділом), на який покладено відповідні функції, органом управління або, у відповідних випадках, з наглядовим органом юридичної особи.

4. У разі виконання завдання з обов’язкового аудиту разом з декількома суб’єктами аудиторської діяльності при виникненні між ними будь-якої незгоди з процедури аудиту, правил бухгалтерського обліку або будь-якого іншого питання причини таких розбіжностей пояснюються в додатковому звіті для аудиторського комітету.

5. Додатковий звіт для аудиторського комітету оформлюється у порядку, визначеному для складання аудиторського звіту.

6. На вимогу Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю та органів державної влади, до яких подається фінансова звітність разом з аудиторським висновком, суб’єкт аудиторської діяльності або аудиторський комітет, або орган (підрозділ), на який покладено відповідні функції, зобов’язаний надати додатковий звіт.

Стаття 36. Звіт для органів нагляду

1. Суб’єкт аудиторської діяльності, який надає послуги з обов’язкового аудиту підприємству, що становить суспільний інтерес, зобов’язаний інформувати орган, який відповідно до законодавства здійснює нагляд за таким підприємством про:

1) порушення законодавства з питань, що належать до компетенції органу нагляду;

2) суттєву загрозу або сумніви щодо можливості підприємства продовжувати діяльність на безперервній основі;

3) відмову від висловлення думки або надання негативної чи модифікованої думки.

Суб’єкт аудиторської діяльності повинен повідомляти про будь-яку інформацію щодо питань, зазначених у пунктах 1-3 цієї частини, про яку йому стало відомо під час виконання завдання з обов’язкового аудиту юридичної особи, що має тісні зв’язки з підприємством, що становить суспільний інтерес, обов’язковий аудит фінансової звітності якого він також проводить. Для цілей цього абзацу під терміном «тісні зв’язки» слід розуміти ситуацію, коли дві або більше фізичних чи юридичних осіб пов’язані у будь-який із зазначених способів:

1) участь у формі власності безпосередньо або шляхом контролю 20 або більше відсотків акцій, що мають право голосу, або статутного капіталу підприємства;

2) контроль;

3) постійний зв’язок двох або більшої кількості осіб до однієї і тієї самої третьої особи шляхом контролю.

2. Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку та Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, мають запровадити механізм взаємодії із суб’єктами аудиторської діяльності, які проводять обов’язковий аудит фінансової звітності публічних акціонерних товариств та емітентів цінних паперів, цінні папери яких допущені до торгів на фондових біржах або щодо цінних паперів яких здійснено публічну пропозицію, банків, страхових та фінансових установ.

3. Розкриття відповідно до цієї статті суб’єктом аудиторської діяльності або аудиторською мережею відповідної інформації органам нагляду не є порушенням договірного чи правового обмеження щодо розкриття інформації.

Стаття 37. Звіт про прозорість

1. Суб’єкт аудиторської діяльності, що надає послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, оприлюднює звіт про прозорість за попередній рік не пізніше 30 квітня року, що настає за звітним. Звіт про прозорість опубліковується на веб-сторінці суб’єкта аудиторської діяльності і залишається доступним на цьому веб-сайті щонайменше сім років з дня його оприлюднення.

Суб’єкт аудиторської діяльності може вносити зміни до опублікованого звіту про прозорість. У такому разі зазначається, що це виправлений варіант звіту, при цьому первинний варіант звіту залишається доступним на веб-сторінці.

Суб’єкт аудиторської діяльності протягом 30 робочих днів з дати виникнення події інформує Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю про те, що звіт про прозорість опубліковано на його веб-сторінці та/або про внесення змін до нього.

2. Звіт про прозорість включає щонайменше таке:

1) опис організаційно-правової структури та структури власності аудиторської фірми;

2) у разі якщо суб’єкт аудиторської діяльності є членом мережі:

характеристику мережі та організаційно-правових і структурних механізмів мережі;

найменування аудиторських фірм (або прізвище та ім’я кожного аудитора, який працює одноосібно), які є членами аудиторської мережі, а також держави, в яких вони зареєстровані;

чистий дохід, отриманий мережею від надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності;

3) опис структури управління аудиторської фірми;

4) опис системи внутрішнього контролю якості та твердження органу управління або наглядового органу про її ефективність;

5) інформацію про дату останньої зовнішньої перевірки системи контролю якості;

6) перелік підприємств, що становлять суспільний інтерес, яким надавалися послуги з обов’язкового аудиту в попередньому фінансовому році;

7) інформацію про практики забезпечення незалежності, а також підтвердження проведення внутрішнього огляду дотримання незалежності;

8) інформацію про безперервне навчання аудиторів;

9) відомості щодо принципів оплати праці ключових партнерів;

10) опис політики ротації ключових партнерів з аудиту та аудиторів, залучених до виконання завдання з обов’язкового аудиту;

11) інформацію про:

доходи від надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, і суб’єктів, що належать до групи компаній, материнською компанією яких є такі підприємства;

доходи від надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності інших юридичних осіб;

доходи від надання дозволених неаудиторських послуг підприємствам, що становлять суспільний інтерес;

доходи від надання неаудиторських послуг іншим юридичним особам;

12) інформацію про пов’язаних осіб суб’єкта аудиторської діяльності.

Звіт про прозорість складається у письмовій формі та підписується керівником суб’єкта аудиторської діяльності.

Стаття 38. Інформація для Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю

1. Суб’єкт аудиторської діяльності щороку, до 30 квітня року, наступного за звітним, подає до Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю перелік підприємств, що становлять суспільний інтерес, яким надавалися послуги протягом звітного року з обов’язкового аудиту, із розкриттям інформації про:

доходи від надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємствам, що становлять суспільний інтерес;

доходи від надання інших послуг цим підприємствам.

Стаття 39. Зберігання документації

1. Суб’єкт аудиторської діяльності зберігає робочі документи та всі звіти протягом щонайменше семи років з дати завершення виконання завдання з аудиту фінансової звітності або їх створення, якщо виконання завдання з аудиту фінансової звітності не було завершено.

Розділ VІІ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ АУДИТОРСЬКИХ ПОСЛУГ

Стаття 40. Контроль якості аудиторських послуг

1. Контроль якості аудиторських послуг суб’єктів аудиторської діяльності здійснюється шляхом проведення перевірки якості аудиторських послуг суб’єктів аудиторської діяльності щодо дотримання ними міжнародних стандартів аудиту, принципу незалежності, ефективності внутрішньої системи контролю якості аудиторських послуг, дотримання вимог цього Закону.

2. Система контролю якості аудиторських послуг складається з політики та процедур, розроблених та впроваджених суб’єктами аудиторської діяльності відповідно до міжнародних стандартів аудиту.

3. Обов’язковий контроль якості аудиторських послуг здійснюється щодо:

1) суб’єктів аудиторської діяльності, які надають послуги із обов’язкового аудиту фінансової звітності великих підприємств, банків, професійних учасників фондового ринку та емітентів, цінні папери яких допущені до торгів на фондових біржах або щодо цінних паперів яких здійснено публічну пропозицію, — один раз на три роки;

2) суб’єктів аудиторської діяльності, які надають послуги із обов’язкового аудиту фінансової звітності, крім зазначених у пункті 1 цієї частини, — один раз на шість років.

4. Контроль якості аудиторських послуг суб’єктів аудиторської діяльності, які мають право проводити обов’язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, проводиться Інспекцією.

Контроль якості аудиторських послуг суб’єктів аудиторської діяльності, які надають послуги із обов’язкового аудиту фінансової звітності (крім суб’єктів аудиторської діяльності, які мають право проводити обов’язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес), проводиться Аудиторською палатою України.

Контроль якості аудиторських послуг суб’єктів аудиторської діяльності, які не надають послуги із обов’язкового аудиту фінансової звітності, здійснюється за їхньою власною ініціативою Аудиторською палатою України.

5. З метою організації проведення контролю якості аудиторських послуг Інспекція:

1) розробляє та подає на розгляд Ради нагляду Порядок проведення перевірок з контролю якості;

2) розробляє рекомендації щодо проведення перевірок з контролю якості;

3) затверджує щорічні плани-графіки проведення перевірок з контролю якості;

4) призначає інспекторів для проведення перевірок з контролю якості;

5) ухвалює звіти за результатами перевірок з контролю якості;

6) затверджує рекомендації щодо усунення недоліків внутрішньої системи контролю якості, виявлених за результатами перевірок;

7) готує подання Раді нагляду щодо застосування стягнень за результатами перевірок з контролю якості.

6. З метою організації проведення контролю якості аудиторських послуг Аудиторська палата України:

1) бере участь у розробці Порядку проведення перевірок з контролю якості;

2) розробляє рекомендації щодо проведення перевірок з контролю якості;

3) розробляє щорічні плани-графіки проведення перевірок з контролю якості та подає їх на погодження Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю;

4) створює у своєму складі Комітет з контролю якості аудиторських послуг;

5) затверджує звіти за результатами перевірок з контролю якості;

6) затверджує рекомендації щодо усунення недоліків внутрішньої системи контролю якості, виявлених за результатами перевірок;

7) застосовує до суб’єктів аудиторської діяльності стягнення (крім суб’єктів аудиторської діяльності, які мають право проводити обов’язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес).

7. Інспекцією та Аудиторською палатою України має бути впроваджено політику та процедури незалежності інспекторів і забезпечено недопущення виникнення конфлікту інтересів.

8. Безпосередньо перевірки з контролю якості здійснюються інспекторами, які є посадовими особами Інспекції та працівниками Комітету з контролю якості аудиторських послуг Аудиторської палати України. Інспектором може бути призначено особу, яка відповідає таким критеріям:

1) має досвід роботи аудитором не менше п’яти років;

2) припинила діяльність із надання аудиторських послуг одноосібно або у складі суб’єкта аудиторської діяльності;

3) підвищила кваліфікацію за відповідною програмою, затвердженою комісією з атестації.

Перед початком проведення перевірки з контролю якості інспектор повинен задекларувати відсутність конфлікту інтересів між ним та суб’єктом аудиторської діяльності, перевірка якого здійснюватиметься.

Інспектор може здійснювати перевірку суб’єкта аудиторської діяльності, з яким його пов’язували трудові відносини або відносини власності, контролю тощо, не раніше ніж через три роки після припинення таких відносин.

9. Інспекція та Аудиторська палата України можуть залучати до перевірки з контролю якості суб’єктів аудиторської діяльності експертів. У такому разі щодо експертів мають бути виконані вимоги незалежності, встановлені до інспекторів.

10. Контроль якості аудиторських послуг передбачає тестування внутрішніх процедур, здійснення перевірки робочих документів, аудиторських звітів та інших звітів, договорів про надання аудиторських послуг, внутрішніх розпорядчих актів суб’єкта аудиторської діяльності, якими визначаються політика і процедури, які мають застосовуватися при наданні аудиторських послуг, щодо:

1) дотримання застосованих міжнародних стандартів аудиту, вимог щодо незалежності та інших вимог цього Закону, у тому числі забезпечення достовірності інформації, поданої для включення до Реєстру;

2) кількості та якості використаних ресурсів, у тому числі дотримання вимог щодо безперервного навчання аудиторів;

3) дотримання вимог стосовно винагороди за аудиторські послуги, якщо вони встановлені;

4) ефективності системи внутрішнього контролю якості суб’єкта аудиторської діяльності;

5) достовірності інформації у звіті про прозорість, якщо його оприлюднення передбачається цим Законом, щодо оцінки ефективності системи внутрішнього контролю якості суб’єкта аудиторської діяльності.

11. При проведенні перевірки з контролю якості робочі документи обираються виходячи з аналізу ризиків невиконання суб’єктом аудиторської діяльності завдання з аудиту фінансової звітності в обсязі та за процедурами, визначеними міжнародними стандартами аудиту.

12. За результатами перевірки з контролю якості складається звіт, який має містити основні висновки та рекомендації.

13. Висновки та рекомендації за результатами перевірки з контролю якості з їх обґрунтуванням мають бути доведені до відома суб’єкта аудиторської діяльності та обговорені з ним до складання звіту.

14. Порядок проведення перевірок з контролю якості затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

15. У разі виявлення порушень у системі контролю якості суб’єктів аудиторської діяльності Інспекція та Аудиторська палата України надають відповідному суб’єкту аудиторської діяльності обов’язкові до виконання рекомендації щодо їх виправлення та встановлюють строк їх виправлення, але не більше 12 місяців з дати завершення перевірки.

16. У разі вчинення суб’єктом аудиторської діяльності професійного проступку, визначеного пунктом 4 частини п’ятої статті 42 цього Закону, Інспекція направляє до Ради нагляду подання про застосування стягнень.

У разі вчинення суб’єктом аудиторської діяльності професійного проступку, визначеного пунктом 4 частини п’ятої статті 42 цього Закону, Комітет з контролю якості аудиторських послуг Аудиторської палати України направляє до Ради Аудиторської палати України подання про застосування стягнень.

17. Інспекція та Комітет з контролю якості аудиторських послуг Аудиторської палати України щороку систематизують та узагальнюють результати проведених перевірок контролю якості аудиторських послуг суб’єктів аудиторської діяльності для подальшого оприлюднення результатів аналізу порушень суб’єктами аудиторської діяльності професійних вимог щодо якості аудиторських послуг на офіційному веб-сайті за рішенням Ради нагляду та Ради Аудиторської палати України.

18. Неправомірні рішення Інспекції та Аудиторської палати України, які обмежують чи порушують права суб’єктів аудиторської діяльності, можуть бути оскаржені до Ради нагляду або до суду.

Стаття 41. Моніторинг якості ринку аудиторських послуг та конкуренції

1. Інспекція за дорученням Ради нагляду здійснює регулярний моніторинг змін на ринку аудиторських послуг, зокрема оцінює:

1) ризики, що виникають внаслідок значної кількості недоліків у роботі суб’єктів аудиторської діяльності;

2) рівень концентрації на ринку;

3) роботу аудиторських комітетів або органів (підрозділів), на які покладено відповідні функції;

4) необхідність здійснення заходів для зменшення відповідних ризиків.

2. За результатами моніторингу щонайменше кожні три роки складається звіт.

Розділ VІІІ

ПРОФЕСІЙНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ АУДИТОРІВ ТА СУБ’ЄКТІВ АУДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 42. Дисциплінарні заходи, що застосовуються до аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності

1. Аудитора та суб’єкта аудиторської діяльності може бути притягнуто до професійної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

2. Дисциплінарне провадження — це процедура розгляду письмової скарги, подання або загальнодоступної інформації, що містить відомості про наявність у діях суб’єкта аудиторської діяльності ознак професійного проступку.

3. Дисциплінарне провадження стосовно суб’єктів аудиторської діяльності, які мають право проводити обов’язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, здійснюється Радою нагляду.

Дисциплінарне провадження стосовно аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності (крім суб’єктів аудиторської діяльності, які мають право проводити обов’язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес) здійснюється Радою Аудиторської палати України.

4. Підставою для притягнення аудитора та суб’єкта аудиторської діяльності до професійної відповідальності є вчинення ними професійного проступку.

5. Професійним проступком аудитора та суб’єкта аудиторської діяльності є:

1) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків;

2) недотримання вимог незалежності суб’єкта аудиторської діяльності;

3) порушення міжнародних стандартів аудиту;

4) ухилення суб’єктів аудиторської діяльності від проведення перевірки з контролю якості та/або невиконання рекомендацій, наданих за результатами проведення перевірок з контролю якості;

5) порушення вимог цього Закону щодо повноти, достовірності та своєчасності подання відомостей про аудитора та суб’єкта аудиторської діяльності для оприлюднення у Реєстрі;

6) порушення інших обов’язків, визначених цим Законом.

6. За вчинення професійного проступку до аудитора та суб’єкта аудиторської діяльності може застосовуватися одне з таких стягнень:

1) попередження, що вимагає від аудитора та суб’єкта аудиторської діяльності, відповідального за порушення, припинення неприйнятної поведінки або усунення порушення та утримання від будь-яких подібних повторних дій;

2) зупинення права на надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності або обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, на строк від одного місяця до трьох років;

3) офіційна заява Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України про невідповідність аудиторського звіту вимогам Закону;

4) накладення штрафу на аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності;

5) виключення аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності з Реєстру.

7. Аудитор або суб’єкт аудиторської діяльності може притягуватися до професійної відповідальності протягом семи років з дня вчинення професійного проступку.

8. На суб’єкта аудиторської діяльності накладається штраф у розмірі:

1) до 30 відсотків суми винагороди за договором про надання аудиторських послуг у разі укладення договору без належного забезпечення виконання вимог та обмежень, встановлених пунктом 4 частини першої статті 23, статтями 26, 27 та статтею 30 цього Закону;

2) до 10 відсотків суми винагороди за договором про надання аудиторських послуг у разі надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності без чинного договору страхування цивільно-правової відповідальності суб’єкта аудиторської діяльності перед третіми особами, який провадить обов’язковий аудит.

Штрафи сплачуються до Державного бюджету України.

Стаття 43. Відповідальність суб’єктів аудиторської діяльності перед третіми особами

1. Відповідальність суб’єкта аудиторської діяльності перед замовником аудиторських послуг та третіми особами обмежується виключно реальними збитками, що виникли внаслідок неправомірної дії або бездіяльності суб’єкта аудиторської діяльності у разі надання послуг з обов’язкового аудиту або огляду фінансової звітності. Упущена, втрачена вигода, додаткові витрати, що можуть бути понесені замовником аудиторських послуг та/або третіми особами, не відшкодовуються.

Відповідальність суб’єкта аудиторської діяльності перед замовником аудиторських послуг, що не є обов’язковим аудитом або оглядом фінансової звітності, встановлюється договором між замовником та суб’єктом аудиторської діяльності.

2. Суб’єкт аудиторської діяльності, який провадить обов’язковий аудит фінансової звітності, зобов’язаний мати чинний договір страхування цивільно-правової відповідальності суб’єкта аудиторської діяльності перед третіми особами, укладений відповідно до типової форми договору страхування, затвердженої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за погодженням з Органом суспільного нагляду за аудиторською діяльністю.

Мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності суб’єкта аудиторської діяльності перед третіми особами, укладеним суб’єктом аудиторської діяльності, який проводить обов’язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, має становити 10 відсотків суми отриманої винагороди за договорами про надання аудиторських послуг з обов’язкового аудиту суб’єктів суспільного інтересу (без урахування податку на додану вартість) протягом року, що минув, але не менше 10 мільйонів гривень, якщо інше не передбачено законом.

3. Суб’єкту аудиторської діяльності забороняється надавати послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності без чинного договору страхування цивільно-правової відповідальності перед третіми особами.

4. Контроль за дотриманням суб’єктами аудиторської діяльності, які надають послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності (крім суб’єктів аудиторської діяльності, які мають право проводити обов’язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес), вимоги щодо наявності чинного договору страхування цивільно-правової відповідальності суб’єкта аудиторської діяльності перед третіми особами покладається на Аудиторську палату України.

Контроль за дотриманням суб’єктами аудиторської діяльності, які проводять обов’язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, вимоги щодо наявності чинного договору страхування цивільно-правової відповідальності суб’єкта аудиторської діяльності перед третіми особами покладається на Інспекцію.

Стаття 44. Оприлюднення інформації про застосовані стягнення

1. Інформація про застосування дисциплінарних стягнень після винесення рішення щодо застосування дисциплінарного стягнення має бути оприлюднена у триденний строк на офіційному веб-сайті Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю та на офіційному веб-сайті Аудиторської палати України, а також має бути доступною для ознайомлення протягом п’яти років з дати оприлюднення. Інформація про визнання аудиторського звіту таким, що не відповідає вимогам цього Закону, не оприлюднюється, а надсилається до органів державної влади, до яких має подаватися аудиторський звіт, та юридичної особи, фінансова звітність якої перевірялася.

2. Інформація про стягнення має містити відомості про порушення, прізвище, ім’я, по батькові аудитора або найменування суб’єкта аудиторської діяльності та номер реєстрації у Реєстрі щодо такого аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності, до якого застосовується стягнення, інформацію про оскарження та його результати. При цьому забороняється оприлюднення інформації про юридичну особу, щодо аудиту якої було допущено порушення.

Рішення про накладення стягнення може бути оприлюднено без зазначення інформації про аудитора та/або суб’єкта аудиторської діяльності, якщо:

1) за попередньою оцінкою оприлюднення персональних даних про аудитора, на якого накладено стягнення, не співставно із суттєвістю проступку;

2) оприлюднення інформації може мати загрозу стабільності фінансових ринків або об’єктивності розслідування, що проводиться правоохоронними органами;

3) збитки, що можуть бути спричинені оприлюдненням інформації, істотно перевищують реальні збитки внаслідок професійного проступку, за який накладено стягнення.

3. У разі скасування рішення про накладення стягнення відповідна інформація вилучається з офіційного веб-сайту Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю та/або офіційного веб-сайту Аудиторської палати України у триденний строк з дати прийняття відповідного рішення Радою нагляду або Радою Аудиторської палати України або з дати набрання рішенням суду законної сили.

Стаття 45. Порядок дисциплінарного провадження та прийняття рішень

1. Право на звернення до Ради нагляду та/або Аудиторської палати України із заявою (скаргою) щодо дій аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності, яка може бути підставою для професійної відповідальності, має кожен, кому відомі факти таких дій.

2. Не допускається зловживання правом на звернення до Ради нагляду та/або Аудиторської палати України, у тому числі ініціювання розгляду питання про професійну відповідальність аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності у зв’язку із провадженням ним аудиторської діяльності.

3. Дисциплінарне провадження стосовно аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак професійного проступку аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності, а також за анонімною заявою (скаргою).

4. Кожна заява (скарга), крім тих, що не можуть бути підставою для дисциплінарного провадження відповідно до цього Закону, підлягає розгляду.

Негайному розгляду підлягають заяви від Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

5. За дорученням Ради нагляду Інспекція проводить перевірку відомостей, зазначених у заяві (скарзі).

Перевірка відомостей, зазначених у заявах (скаргах), що надходять до Аудиторської палати України, проводиться Комітетом з контролю якості аудиторських послуг Аудиторської палати України.

6. Під час проведення перевірки Інспекція та Комітет з контролю якості аудиторських послуг Аудиторської палати України мають право отримувати за письмовим запитом від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань, фізичних осіб необхідну для проведення перевірки інформацію, опитувати осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки професійного проступку.

7. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, фізичні особи, яким надіслано запит Інспекції або Комітету з контролю якості аудиторських послуг Аудиторської палати України щодо отримання інформації, необхідної для проведення перевірки заяв (скарг) щодо дій аудиторів або суб’єктів аудиторської діяльності, зобов’язані не пізніше 10 робочих днів з дня отримання запиту надати відповідну інформацію, копії документів.

8. Відмова в наданні інформації на запит Інспекції або Комітету з контролю якості аудиторських послуг Аудиторської палати України, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом.

9. За результатами перевірки відомостей, зазначених у заяві (скарзі), складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи.

10. Заява (скарга) про професійний проступок аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності, довідка та всі матеріали перевірки, а також подання та матеріали перевірки з контролю якості подаються:

1) Інспекцією — на розгляд Ради нагляду;

2) Комітетом з контролю якості аудиторських послуг Аудиторської палати України — на розгляд Ради Аудиторської палати України.

11. За результатами розгляду заяви (подання) про професійний проступок аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності, довідки, відповідних матеріалів Рада нагляду більшістю голосів членів Ради нагляду, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності.

За результатами розгляду заяви (подання) про професійний проступок аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності, довідки, відповідних матеріалів Рада Аудиторської палати України більшістю голосів членів Ради вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності.

12. Рішення про порушення дисциплінарної справи з визначенням місця, дня і часу її розгляду чи про відмову в порушенні дисциплінарної справи надсилається або вручається під розпис аудитору або представнику суб’єкта аудиторської діяльності та особі, яка ініціювала питання про професійну відповідальність аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності, протягом трьох робочих днів з дня прийняття такого рішення.

13. Дисциплінарна справа стосовно аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності розглядається Радою нагляду або Радою Аудиторської палати України протягом 60 календарних днів з дня її порушення.

14. Розгляд дисциплінарної справи здійснюється на засадах змагальності. Розгляд справи про професійну відповідальність аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності є відкритим.

Під час розгляду справи Рада нагляду заслуховує повідомлення уповноваженого представника Інспекції, Рада Аудиторської палати України — інспекторів Комітету з контролю якості аудиторських послуг про результати перевірки, пояснення аудитора або представника суб’єкта аудиторської діяльності, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, особи, яка ініціювала розгляд питання про професійну відповідальність аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності, та пояснення інших заінтересованих осіб.

15. За зверненням особи, яка ініціювала питання про професійну відповідальність аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності, осіб, які надали інформацію, матеріали та пояснення при розгляді справи, може бути збережена їхня конфіденційність. У такому разі при розгляді дисциплінарної справи заслуховуються відповідні письмові матеріали без зазначення особи, яка їх надала.

Голова та члени Ради нагляду, голова Аудиторської палати України та члени Ради Аудиторської палати України зобов’язані забезпечити конфіденційність вищезазначених осіб. За розголошення конфіденційної інформації голова та члени Ради нагляду, голова Аудиторської палати України та члени Ради Аудиторської палати України несуть відповідальність, передбачену законодавством, та підлягають виключенню зі складу Ради нагляду та Ради Аудиторської палати України.

16. За результатами розгляду дисциплінарної справи Рада нагляду або Рада Аудиторської палати України приймає рішення про притягнення аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності до професійної відповідальності за вчинення професійного проступку і застосування до нього стягнення та/або про подання інформації правоохоронним органам, або про закриття дисциплінарної справи. Рішення Ради нагляду або Ради Аудиторської палати України приймається більшістю голосів її загального складу. Рішення Ради нагляду або Ради Аудиторської палати України щодо виключення аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності з Реєстру приймається двома третинами голосів загального складу. Рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим.

17. Під час обрання виду стягнення враховуються обставини вчинення порушення та його наслідки, серйозність та тривалість порушення, фінансовий стан, рівень співробітництва відповідальної особи з Органом суспільного нагляду за аудиторською діяльністю та Аудиторською палатою України, попередні порушення, вчинені аудитором або суб’єктом аудиторської діяльності.

18. Аудитор або суб’єкт аудиторської діяльності чи особа, яка ініціювала питання про професійну відповідальність аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі до суду. Рішення Ради Аудиторської палати України у дисциплінарній справі в частині делегованих повноважень може бути оскаржено до Ради нагляду. Оскарження рішення не зупиняє його дії (крім оскарження в частині делегованих повноважень до Ради нагляду).

Розділ IX

ПРОФЕСІЙНЕ САМОВРЯДУВАННЯ АУДИТОРІВ

Стаття 46. Загальні принципи професійного самоврядування аудиторів

1. Метою професійного самоврядування аудиторів є об’єднання на професійній основі зусиль аудиторів для виконання покладених на них цим Законом обов’язків і забезпечення їхніх прав, представництва професійних інтересів аудиторів в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, захисту професійних інтересів та соціальних прав аудиторів, сприяння підвищенню професійного рівня аудиторів та надання їм методичної допомоги, захисту інтересів фізичних і юридичних осіб у разі заподіяння їм шкоди внаслідок незаконних дій або недбалості аудиторів, а також здійснення саморегулювання аудиторської діяльності.

2. Професійне самоврядування аудиторів функціонує на засадах законності, гласності, незалежності, демократичності, колегіальності, виборності, обов’язковості членства аудиторів та виконання рішень органів професійного самоврядування, прийнятих відповідно до їх компетенції, забезпечення рівних можливостей доступу аудиторів до участі у професійному самоврядуванні.

3. Професійне самоврядування аудиторів здійснюється через Аудиторську палату України.

Стаття 47. Аудиторська палата України

1. Аудиторська палата України є юридичною особою, яка здійснює професійне самоврядування аудиторської діяльності та не має на меті отримання прибутку, та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань аудиторського самоврядування.

2. Членами Аудиторської палати України є включені до Реєстру аудитори і аудиторські фірми.

3. Діяльність Аудиторської палати України провадиться відповідно до законодавства та Статуту Аудиторської палати України. Статут Аудиторської палати України затверджується з’їздом аудиторів України відповідно до вимог цього Закону.

4. Повноваження Аудиторської палати України визначаються цим Законом.

Аудиторська палата України:

1) здійснює реєстрацію аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності;

2) здійснює контроль якості аудиторських послуг суб’єктів аудиторської діяльності, крім тих, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес;

3) регулює взаємовідносини між членами Аудиторської палати України у процесі провадження аудиторської діяльності;

4) здійснює дисциплінарні провадження щодо суб’єктів аудиторської діяльності, крім тих, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес;

5) здійснює контроль за безперервним навчанням аудиторів, крім тих, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес;

6) бере участь у проведенні експертизи законопроектів і нормативно-правових актів з питань аудиторської діяльності;

7) узагальнює інформацію про практику застосування міжнародних стандартів аудиту та надає рекомендації на запит суб’єктів аудиторської діяльності щодо спірних та складних питань;

8) представляє аудиторів України у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадськими об’єднаннями та міжнародними організаціями;

9) забезпечує захист професійних прав аудиторів;

10) забезпечує доступ та відкритість інформації стосовно аудиторів України.

Щорічно Аудиторська палата України отримує від суб’єктів аудиторської діяльності звіти про надані ними послуги, здійснює їх аналіз та подає до Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю узагальнену інформацію про діяльність цих суб’єктів та стан аудиторської діяльності в Україні.

Повноваження Аудиторської палати України не можуть бути делеговані іншим суб’єктам.

Аудиторська палата України може виконувати інші повноваження у порядку і на умовах, визначених цим Законом.

5. З метою належного виконання делегованих повноважень Аудиторська палата України має право:

1) мати доступ до даних щодо аудитора та суб’єкта аудиторської діяльності, які мають відношення до виконання таким аудитором або суб’єктом аудиторської діяльності своїх професійних обов’язків, з можливістю отримання копій таких даних;

2) отримувати від юридичних та фізичних осіб інформацію щодо аудитора та суб’єкта аудиторської діяльності, пов’язаної з виконанням аудитором або суб’єктом аудиторської діяльності професійних обов’язків;

3) проводити перевірки суб’єктів аудиторської діяльності, крім тих, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, у частині виконання ними професійних обов’язків;

4) вносити пропозиції органам державної влади щодо формування та реалізації державної політики у сфері аудиторської діяльності;

5) оскаржувати до суду за правилами адміністративного судочинства від свого імені рішення (нормативні акти, акти індивідуальної дії, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень), які порушують права чи законні інтереси членів Аудиторської палати України;

6) у порядку, передбаченому законодавством, отримувати від Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю інформацію, необхідну для виконання повноважень Аудиторської палати України;

7) проводити перевірки дотримання членами Аудиторської палати України вимог Положення про членські внески, що затверджує з’їзд аудиторів України;

8) застосовувати до членів Аудиторської палати України передбачені цим Законом дисциплінарні заходи;

9) здійснювати міжнародне співробітництво;

10) використовувати працю найманих працівників, встановлювати структуру, штатний розпис, чисельність працівників, форми і розміри оплати та матеріального стимулювання їхньої праці згідно із законодавством та в межах кошторису Аудиторської палати України, затвердженого відповідно до вимог цього Закону.

Аудиторська палата України має інші права, передбачені законодавством.

6. Аудиторська палата України зобов’язана:

1) належним чином виконувати делеговані повноваження;

2) дотримуватися вимог законодавства, Статуту Аудиторської палати України та рішень Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю;

3) надавати Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю звіти та будь-яку іншу інформацію про виконання делегованих повноважень;

4) дотримуватися рекомендацій, наданих Органом суспільного нагляду за аудиторською діяльністю щодо дій, які необхідно здійснити для належного виконання делегованих повноважень;

5) здійснювати реєстрацію аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності відповідно до вимог цього Закону;

6) розглядати скарги на дії членів Аудиторської палати України;

7) забезпечувати в порядку, передбаченому законодавством та Статутом Аудиторської палати України, вільний доступ до інформації про її діяльність.

Аудиторська палата України має й інші обов’язки, передбачені законодавством.

7. Діяльність Аудиторської палати України є публічною. Звіт про діяльність Аудиторської палати України, фінансова звітність, кошторис Аудиторської палати України та звіт про його виконання, інформація про стан аудиторської діяльності в Україні, річні програми роботи та звіти про їх виконання підлягають розміщенню на офіційному веб-сайті Аудиторської палати України протягом 180 днів з дня закінчення календарного року.

8. Органами управління Аудиторської палати України є:

1) з’їзд аудиторів України;

2) Рада Аудиторської палати України.

9. У складі Аудиторської палати України з метою забезпечення проведення перевірок суб’єктів аудиторської діяльності створюється Комітет з контролю якості аудиторських послуг.

10. Ведення поточних справ у Аудиторській палаті України здійснює Секретаріат. Порядок діяльності Секретаріату Аудиторської палати України визначається положенням, що затверджує з’їзд аудиторів України.

Секретаріат очолює Виконавчий директор, який призначається на посаду з’їздом аудиторів України та працює в Аудиторській палаті України за основним місцем роботи. Виконавчий директор має бути непрактикуючою особою.

Виконавчий директор згідно з укладеним трудовим договором несе персональну відповідальність за використання майна та коштів Аудиторської палати України і створення належних умов для діяльності Аудиторської палати України.

11. За рішенням з’їзду аудиторів України у складі Аудиторської палати України можуть створюватися комісії з числа членів Ради Аудиторської палати України. До роботи в комісіях можуть залучатися експерти, які не є членами Ради Аудиторської палати України.

12. За рішенням з’їзду аудиторів України можуть бути утворені регіональні відділення Аудиторської палати України. Повноваження регіональних відділень та порядок їх діяльності визначаються положенням, що затверджує з’їзд аудиторів України.

13. У роботі органів Аудиторської палати України в межах здійснення повноважень з нагляду за виконанням делегованих повноважень беруть участь члени Ради нагляду.

Стаття 48. З’їзд аудиторів України

1. Вищим органом управління Аудиторської палати України є з’їзд аудиторів України.

2. З’їзди аудиторів України можуть бути черговими, повторними та позачерговими. Чергові з’їзди аудиторів України проводяться в другому кварталі кожного року.

3. Конкретна дата проведення з’їзду аудиторів України визначається рішенням Ради Аудиторської палати України. Якщо до кінця другого кварталу поточного року Рада Аудиторської палати України не визначить дату проведення з’їзду аудиторів України, його проведення має право ініціювати Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю.

4. До виключної компетенції з’їзду аудиторів України належать такі питання:

1) делегування аудиторів до Ради Аудиторської палати України та дострокового припинення їхніх повноважень;

2) затвердження Статуту Аудиторської палати України, Положення про Раду Аудиторської палати України, Положення про Комітет з контролю якості аудиторських послуг, Положення про Секретаріат Аудиторської палати України, Положення про регіональні відділення, Порядку скликання та проведення з’їзду, Регламенту з’їзду;

3) затвердження Положення про членські внески та визначення розміру членських внесків та інших платежів членів Аудиторської палати України, необхідних для виконання Аудиторською палатою України передбачених цим Законом повноважень;

4) заслуховування звітів членів Ради Аудиторської палати України та Голови Аудиторської палати України;

5) схвалення звіту про виконання кошторису Аудиторської палати України;

6) прийняття рішень про вступ Аудиторської палати України до міжнародних та інших організацій, про вихід із цих організацій.

5. З’їзд може взяти до розгляду інші питання, що мають важливе значення для аудиторської діяльності, крім питань, які цим Законом віднесені до компетенції інших органів.

6. Делегатами з’їзду аудиторів України є зареєстровані в Реєстрі аудитори.

7. Аудитор особисто бере участь у з’їзді аудиторів України. Аудитор має право делегувати (передати) свій голос іншому аудитору, про що він письмово інформує Аудиторську палату України. При цьому кожне таке нове делегування аудитором свого голосу скасовує попереднє делегування (за наявності). Інформація про делегування (передачу) аудитором свого голосу іншому аудитору вноситься Аудиторською палатою України до Реєстру. Одному аудитору може бути делеговано (передано) не більше 10 додаткових голосів.

8. З’їзд аудиторів України вважається правочинним за умови участі в його роботі не менше 20 відсотків загальної кількості делегатів з’їзду. У разі відсутності кворуму з’їзд аудиторів України визнається таким, що не відбувся. Протягом 30 календарних днів від призначеної дати проведення з’їзду, що не відбувся, Рада Аудиторської палати України приймає рішення про проведення повторного з’їзду аудиторів України. Повторний з’їзд аудиторів України проводиться в порядку, визначеному цим Законом для проведення чергового з’їзду.

9. Рішення з’їзду аудиторів України приймаються простою більшістю голосів загальної кількості присутніх на з’їзді делегатів, крім випадків, передбачених цим Законом та Статутом Аудиторської палати України. Голосування на з’їзді аудиторів України за рішенням з’їзду може бути відкритим або таємним.

10. Рішення з’їзду аудиторів України з питань делегування членів до Ради Аудиторської палати України або інших органів Аудиторської палати України приймаються таємним голосуванням.

11. Позачергові з’їзди аудиторів України можуть бути скликані Аудиторською палатою України на вимогу професійних організацій аудиторів України, а також у випадках, передбачених цим Законом, Органом суспільного нагляду за аудиторською діяльністю.

12. Порядком скликання та проведення з’їзду аудиторів України може передбачатися можливість прийняття рішень з’їздом аудиторів України за допомогою дистанційної електронної системи голосування. У такому разі система електронного голосування має бути безпечною, захищеною та надійною.

Стаття 49. Рада Аудиторської палати України

1. Рада Аудиторської палати України обирається членами Аудиторської палати України на з’їзді аудиторів України таємним голосуванням з числа висококваліфікованих аудиторів і стажем аудиторської діяльності не менше п’яти років.

2. Загальна кількість членів Ради Аудиторської палати України становить 11 осіб.

Строк повноважень членів Ради Аудиторської палати України становить п’ять років. Одна і та сама особа не може делегуватися до складу Ради Аудиторської палати України більше двох строків. Не можуть обиратися до складу Ради Аудиторської палати України особи, які два і більше строків були членами Аудиторської палати України, створеної відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність».

3. Рада Аудиторської палати України представляє інтереси членів Аудиторської палати України у період між з’їздами аудиторів України.

Рада Аудиторської палати України приймає рішення від імені Аудиторської палати України. Рішення Ради Аудиторської палати України приймаються на її засіданнях простою більшістю голосів за наявності більш як половини її членів, крім випадків, передбачених цим Законом та Статутом Аудиторської палати України.

4. У засіданні Ради Аудиторської палати України беруть участь члени Ради нагляду.

Рішення Ради Аудиторської палати України, прийняті нею в межах виконання делегованих повноважень, може бути переглянуто Радою нагляду та у разі обґрунтування доцільності скасовано.

5. Члени Ради Аудиторської палати України виконують свої обов’язки на громадських засадах.

У межах кошторису Аудиторської палати України членам Ради Аудиторської палати України можуть бути оплачені витрати часу для виконання доручень (крім участі у засіданнях Ради Аудиторської палати України), відшкодовані транспортні витрати та витрати на проживання, пов’язані з участю у роботі Ради та виконанням її завдань.

6. На членів Ради Аудиторської палати України поширюється законодавство у сфері запобігання і протидії корупції.

Члени Ради Аудиторської палати України повинні дотримуватися режиму конфіденційності щодо інформації, яка їм може стати відомою під час виконання обов’язків, передбачених цим Законом.

7. Повноваження члена Ради Аудиторської палати України достроково припиняються у разі:

1) особистої письмової заяви про складення повноважень члена Ради Аудиторської палати України;

2) виключення з Реєстру;

3) систематичної необґрунтованої відсутності на засіданнях Ради Аудиторської палати України протягом шести місяців поспіль;

4) за рішенням з’їзду аудиторів України. Рішення з’їзду аудиторів України з питань дострокового припинення повноважень членів Ради Аудиторської палати України приймаються таємним голосуванням двома третинами голосів аудиторів, які беруть участь у роботі з’їзду аудиторів України;

5) смерті.

8. Порядок діяльності Ради Аудиторської палати України визначається положенням, затвердженим з’їздом аудиторів України.

Стаття 50. Голова Аудиторської палати України

1. Голова Аудиторської палати України обирається з’їздом аудиторів України з числа членів Ради Аудиторської палати України.

2. Голова Аудиторської палати України виконує представницькі функції від імені Аудиторської палати України, головує на засіданнях Ради Аудиторської палати України, контролює виконання рішень Ради Аудиторської палати України та виконує інші повноваження, передбачені цим Законом.

3. Голова Аудиторської палати України виконує свої обов’язки на громадських засадах. За рішенням з’їзду аудиторів України голова Аудиторської палати України в межах затвердженого кошторису Аудиторської палати України може отримувати винагороду за виконання повноважень.

4. Порядок здійснення повноважень Головою Аудиторської палати України визначається Положенням про Раду Аудиторської палати України.

Стаття 51. Комітет з контролю якості аудиторських послуг

1. Комітет з контролю якості аудиторських послуг забезпечує проведення перевірок суб’єктів аудиторської діяльності, крім тих, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес.

2. Комітет з контролю якості аудиторських послуг очолює голова комітету, який призначається на посаду з’їздом аудиторів України та працює в Аудиторській палаті України за основним місцем роботи. Головою комітету може бути особа, яка має досвід у сфері аудиту та/або бухгалтерського обліку не менше 10 років, має бездоганну репутацію та яка на момент призначення на посаду припинила діяльність із надання аудиторських послуг одноосібно або у складі суб’єкта аудиторської діяльності. Інспекторами Комітету з контролю якості аудиторських послуг можуть бути особи, які відповідають вимогам, встановленим частиною восьмою статті 40 цього Закону.

3. На працівників Комітету з контролю якості аудиторських послуг поширюється законодавство у сфері запобігання і протидії корупції.

4. Порядок діяльності Комітету з контролю якості аудиторських послуг визначається положенням, що затверджує з’їзд аудиторів України.

Стаття 52. Професійні організації аудиторів України

1. Аудитори відповідно до вимог законодавства мають право об’єднуватися у громадські організації за професійною ознакою і створювати професійні організації аудиторів з метою об’єднання на професійній основі своїх зусиль для сприяння розвитку та поширенню професії незалежних аудиторів, підвищення значення професії аудитора в Україні, для задоволення економічних інтересів суспільства, удосконалення аудиторської діяльності, представництва в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, захисту професійних інтересів та соціальних прав своїх членів, міжнародного визнання професійної кваліфікації аудиторів України.

2. Професійні організації аудиторів мають право в порядку, визначеному цим Законом:

1) здійснювати підготовку фізичних осіб до складання кваліфікаційного іспиту та іспитів з теоретичних знань з метою атестації аудиторів;

2) створювати незалежні центри оцінювання знань для проведення кваліфікаційних іспитів та іспитів з теоретичних знань з метою атестації аудиторів;

3) проводити безперервне професійне навчання аудиторів;

4) пропонувати кандидатури для обрання членами Ради нагляду, членами Ради Аудиторської палати України;

5) брати участь у розробленні проектів нормативно-правових актів та методичних рекомендацій з питань аудиторської діяльності;

6) здійснювати незалежне оцінювання внутрішньої системи контролю якості суб’єктів аудиторської діяльності.

3. Професійні організації аудиторів не можуть обмежуватися в реалізації своїх прав, крім обмежень за рішенням суду, що набрало законної сили.

Розділ Х

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2018 року та вводиться в дію з 1 жовтня 2018 року, крім підпункту 1 пункту 9 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону щодо внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, який набирає чинності через 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом.

2. Аудитори, строк чинності сертифікатів яких не закінчився до дати введення в дію цього Закону, вважаються такими, які підтвердили кваліфікаційну придатність до провадження аудиторської діяльності та набули практичний досвід у порядку, визначеному цим Законом, та підлягають обов’язковому внесенню Аудиторською палатою України до Реєстру. Зазначені в цьому пункті особи до 31 жовтня 2018 року подають до Аудиторської палати України відомості, що підлягають оприлюдненню в Реєстрі відповідно до вимог цього Закону.

3. Право на провадження аудиторської діяльності зберігається за аудиторськими фірмами та аудиторами, які зареєстровані як фізичні особи — підприємці, що мали право на провадження аудиторської діяльності на дату введення в дію цього Закону. Зазначені в цьому пункті особи підлягають обов’язковому внесенню Аудиторською палатою України до Реєстру. Зазначені в цьому пункті особи подають до Аудиторської палати України відомості, що підлягають оприлюдненню в Реєстрі відповідно до вимог цього Закону, до 31 жовтня 2018 року.

4. Чинне Свідоцтво про проходження перевірки системи контролю якості, видане Аудиторською палатою України до дати введення в дію цього Закону, є підставою для внесення відповідної інформації до Реєстру. Визначення строку проходження перевірки контролю системи якості відповідно до вимог цього Закону здійснюється з урахуванням результатів проходження перевірок, що проводилися Аудиторською палатою України до дня набрання чинності цим Законом.

5. З метою створення Аудиторської палати України відповідно до вимог цього Закону не пізніше шести місяців з дня набрання чинності цим Законом проводиться установчий з’їзд аудиторів України.

Здійснення організаційних заходів щодо скликання установчого з’їзду аудиторів України покладається на Організаційний комітет з проведення установчого з’їзду аудиторів.

До складу Організаційного комітету з проведення установчого з’їзду аудиторів по одному представнику делегують центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Аудиторська палата України та професійні організації аудиторів та бухгалтерів, які є членами Міжнародної федерації бухгалтерів, та професійні організації аудиторів і бухгалтерів, які не є членами Міжнародної федерації бухгалтерів і мають у своєму складі повноправними членами не менше 20 відсотків аудиторів від загальної кількості аудиторів, внесених до Реєстру станом на 1 січня поточного року. При цьому членство аудитора може бути враховано лише в одній професійній організації аудиторів та бухгалтерів за вибором аудитора, що має бути ним письмово засвідчено.

Перевірку отриманої інформації про повноправних членів професійних організацій проводить орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Про свої наміри щодо делегування представників до Організаційного комітету з проведення установчого з’їзду аудиторів професійні організації аудиторів та бухгалтерів протягом 10 календарних днів з дня набрання чинності цим Законом інформують діючу Аудиторську палату України. Право професійних організацій аудиторів та бухгалтерів на участь у роботі Організаційного комітету з проведення установчого з’їзду аудиторів перевіряється діючою на день набрання чинності цим Законом Аудиторською палатою України.

Делегування представників до Організаційного комітету з проведення установчого з’їзду аудиторів здійснюється протягом одного місяця з дня набрання чинності цим Законом.

Фінансування витрат на проведення з’їзду здійснюється діючою на день набрання чинності цим Законом Аудиторською палатою України.

Делегатами установчого з’їзду аудиторів України є аудитори України, які мають чинний на момент проведення з’їзду сертифікат аудитора.

На установчому з’їзді аудиторів України обирається голова установчого з’їзду, який організовує роботу з’їзду та головує на ньому.

На установчому з’їзді затверджується Статут Аудиторської палати України, формується персональний склад Ради Аудиторської палати України та вирішуються інші питання, пов’язані зі створенням Аудиторської палати України.

Висування кандидатів у члени Ради Аудиторської палати України може здійснюватися від професійних організацій аудиторів та бухгалтерів або шляхом самовисування у необмеженій кількості. Висунуті кандидати мають не пізніше як за 30 календарних днів до дня проведення установчого з’їзду подати до Секретаріату діючої на момент прийняття цього Закону Аудиторської палати України заяву про їхню реєстрацію. Не можуть бути зареєстрованими кандидати, які не відповідають вимогам, встановленим цим Законом до членів Ради Аудиторської палати України, а також особи, які на день прийняття цього Закону були членами Аудиторської палати України два і більше строків поспіль.

Установчий з’їзд вважається правочинним за умови участі в його роботі не менше 20 відсотків загальної кількості делегатів з’їзду. У разі відсутності кворуму з’їзд визнається таким, що не відбувся. Протягом 30 календарних днів від призначеної дати проведення з’їзду, що не відбувся, Організаційний комітет з проведення установчого з’їзду аудиторів у порядку, визначеному цим Законом, приймає повторно рішення про проведення установчого з’їзду аудиторів України.

Рішення установчого з’їзду аудиторів України приймаються простою більшістю голосів загальної кількості присутніх на з’їзді аудиторів, крім випадків, передбачених цим Законом. Голосування на з’їзді може бути відкритим або таємним. Рішення з’їзду з питань делегування членів до Ради Аудиторської палати України приймаються таємним голосуванням. Обраними вважаються кандидати, які набрали більшу кількість голосів аудиторів, які брали участь у роботі установчого з’їзду аудиторів України.

За результатами установчого з’їзду аудиторів України складається протокол, що підписується головою установчого з’їзду.

6. Реєстрація Аудиторської палати України, створеної у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань». Діюча на момент прийняття цього Закону Аудиторська палата України продовжує виконувати свої повноваження до створення Аудиторської палати України в порядку, визначеному цим Законом.

Прийом-передача справ, майна і коштів від діючої Аудиторської палати України до сфери управління Аудиторської палати України, створеної в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється комісією, що створюється установчим з’їздом аудиторів України.

7. Установити, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом Національний банк України має право відповідно до процедур, установлених нормативно-правовими актами Національного банку України, відхиляти обрану банком для проведення зовнішнього аудиту аудиторську фірму або відстороняти аудиторську фірму, яка проводить зовнішній аудит банку.

8. Визнати такими, що втратили чинність з дня введення в дію цього Закону:

Закон України «Про аудиторську діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 23, ст. 243 із наступними змінами);

Постанову Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про аудиторську діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 23, ст. 244; 1995 р., № 33, ст. 259; 1996 р., № 17, ст. 76; 1997 р., № 48, ст. 297).

9. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

доповнити статтями 163¹⁶ і 166²⁶ такого змісту:

«Стаття 163¹⁶. Порушення порядку оприлюднення фінансової звітності або консолідованої фінансової звітності

Порушення порядку оприлюднення фінансової звітності або консолідованої фінансової звітності разом з аудиторським звітом —

тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, —

тягне за собою накладення штрафу від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;

«Стаття 166²⁶. Ненадання аудитором інформації до Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю

Ненадання аудитором, у випадках, визначених законом, інформації до Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю —

тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, —

тягне за собою накладення штрафу від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;

частину першу статті 234³ після слів і цифр «Національний банк України розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням порядку здійснення операцій з електронними грошима (стаття 163¹⁴)» доповнити словами і цифрами «порушенням банками порядку оприлюднення фінансової звітності або консолідованої фінансової звітності разом з аудиторським звітом (стаття 163¹⁶)»;

частину першу статті 244¹⁶ після слів «Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з» доповнити словами і цифрами «порушенням небанківськими фінансовими установами порядку оприлюднення фінансової звітності або консолідованої фінансової звітності разом з аудиторським звітом (стаття 163¹⁶)»;

частину першу статті 244¹⁷ доповнити словами і цифрами «порушенням емітентами, цінні папери яких допущені до торгів на фондових біржах або щодо цінних паперів яких здійснено публічну пропозицію, або професійними учасниками фондового ринку порядку оприлюднення фінансової звітності разом з аудиторським звітом (стаття 163¹⁶)»;

главу 17 доповнити статтею 244²² такого змісту:

«Стаття 244²². Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю

Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням порядку оприлюднення фінансової звітності або консолідованої фінансової звітності разом з аудиторським звітом (стаття 163¹⁶, крім вчинення порушень банками, небанківськими фінансовими установами та емітентами, цінні папери яких допущені до торгів на фондових біржах або щодо цінних паперів яких здійснено публічну пропозицію, або професійними учасниками фондового ринку), ненаданням аудитором, у випадках, визначених законом, інформації до Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю (стаття 166²⁶).

Від імені Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення має право виконавчий директор Інспекції із забезпечення якості»;

2) у Господарському кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 18 - 22, ст. 144):

в абзаці першому частини восьмої статті 73 слова «відбору незалежного аудитора та критерії» виключити;

в абзацах другому і третьому частини третьої статті 90 слова «відбору незалежного аудитора та критерії» виключити;

статті 362 - 364 викласти в такій редакції:

«Стаття 362. Аудиторська діяльність

1. Аудиторська діяльність — це незалежна професійна діяльність аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності, зареєстрованих у Реєстрі аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності, з надання аудиторських послуг.

2. Аудиторська діяльність регулюється цим Кодексом, законом про аудиторську діяльність та іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Стаття 363. Аудит фінансової звітності та державний фінансовий аудит

1. Аудит фінансової звітності — це аудиторська послуга з перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності юридичної особи або представництва іноземного суб’єкта господарювання, або іншого суб’єкта, який подає фінансову звітність, з метою висловлення незалежної думки аудитора про її відповідність в усіх суттєвих аспектах вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимогам.

2. Аудит фінансової звітності здійснюється суб’єктами аудиторської діяльності, зареєстрованими у Реєстрі аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності.

3. Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у здійсненні перевірки та аналізу фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю.

4. Державний фінансовий аудит здійснюється Рахунковою палатою та органами державного фінансового контролю відповідно до закону.

5. Аудит фінансової звітності та державний фінансовий аудит можуть проводитися за ініціативою суб’єктів господарювання, а також у випадках, передбачених законом (обов’язковий аудит).

Стаття 364. Аудитор і суб’єкти аудиторської діяльності

1. Аудитор — це фізична особа, яка підтвердила кваліфікаційну придатність до провадження аудиторської діяльності, має відповідний практичний досвід та внесена до Реєстру аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності.

2. Суб’єкт аудиторської діяльності — це аудиторська фірма або аудитор, який провадить аудиторську діяльність як фізична особа — підприємець або провадить незалежну професійну діяльність, що набув права на провадження аудиторської діяльності на підставах та в порядку, передбачених законодавством, та внесений до Реєстру аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності.

3. Умови та порядок здійснення аудиторської діяльності, права та обов’язки аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності визначаються законом, іншими нормативно-правовими актами»;

статтю 365 виключити;

3) пункт 24 частини другої статті 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 51, ст. 292 із наступними змінами) виключити;

4) у Законі України «Про Національний банк України» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 29, ст. 238; 2011 р., № 36, ст. 362; 2015 р., № 32, ст. 315):

у пункті 9 статті 7 слова «Реєстр аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків» виключити;

у пункті 11 частини першої статті 9 слова «аудиторський висновок» замінити словами «аудиторський звіт»;

5) у Законі України «Про банки і банківську діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5-6, ст. 30; 2011 р., № 36, ст. 362; 2015 р., № 32, ст. 315):

у статті 70:

у частині першій слова «норм і стандартів аудиту, затверджених Аудиторською палатою України згідно з міжнародними стандартами аудиту та етики» виключити;

частину другу викласти в такій редакції:

«Право на проведення аудиторської перевірки банку має аудиторська фірма, внесена до розділу Реєстру аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності, що ведеться відповідно до закону, в частині суб’єктів аудиторської діяльності, які мають право проводити обов’язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес»;

частини третю і четверту виключити;

у тексті Закону слова «аудиторський висновок» в усіх відмінках замінити словами «аудиторський звіт» у відповідному відмінку;

6) частину четверту статті 17 Закону України «Про політичні партії в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 23, ст. 118; 2015 р., № 49-50, ст. 449) виключити;

7) пункт 3 частини першої статті 15 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 1, ст. 1; 2011 р., № 36, ст. 362) виключити.

8) у пункті 17¹ частини другої статті 5 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 46, ст. 456) слова «критерії відбору незалежного аудитора та» виключити;

9) у статті 75 Закону України «Про акціонерні товариства» (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., № 50-51, ст. 384):

пункт 3 частини третьої викласти в такій редакції:

«3) особа, яка не є незалежною від товариства, що підлягає перевірці. Вимоги до забезпечення незалежності аудитора встановлюються законодавством України, що регулює аудиторську діяльність»;

частину четверту викласти в такій редакції:

«4. Аудиторський звіт, крім даних, передбачених законодавством про аудиторську діяльність, повинен містити інформацію, передбачену частиною другою статті 74 цього Закону».

10. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

прийняти акти, передбачені цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

забезпечити делегування представників відповідних органів державної влади до Ради нагляду та комісії з атестації.

11. Національному банку України, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

12. У разі якщо інші законодавчі акти містять правила, положення щодо здійснення обов’язкового аудиту, для визначення вимог до суб’єктів аудиторської діяльності, які мають право проводити обов’язковий аудит фінансової звітності, застосовуються правила та положення, визначені виключно цим Законом.

Положення цього пункту поширюється також на проведення зовнішнього незалежного фінансового аудиту звітності про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру політичної партії.

Президент України П. ПОРОШЕНКО.

м. Київ, 21 грудня 2017 року.

№ 2258-VІІІ.