Ця дивна історія почалася з того, що одного чудового дня я в піввуха слухав радіо. Воно саме розповідало, що десь за океаном в одному селищі вже кілька разів під час місцевих виборів обирають на посаду мера звичайного кота, і всі задоволені. Тоді ж подумалося, що в Росії незабаром мають відбутися вибори президента, а всі заздалегідь знають, що ним стане Путін, бо інших реальних претендентів «власті» намагалися завчасно відшити. І що, запитав я себе, невже немає жодної альтернативи?
Так я запитував себе доти, доки на автостанції мені не зустрівся цікавий чоловік, який нещодавно повернувся з полону в РФ. Ми розговорились, я висловив йому свою думку про кота й про майбутні московські вибори без вибору, після чого мій випадковий співрозмовник пожвавішав, засміявся й без зайвих слів тицьнув мені вчетверо згорнутий аркуш паперу. Тут підійшов його автобус, чоловік махнув мені рукою й зник за дверцятами. Автобус рушив, а я розгорнув аркуш і заходився читати. Текст виявився дуже цікавим, тож подаю його без жодних змін.

«До Комісії з виборів Президента Російської Федерації
Рисака ОРЛОВСЬКОГО,
з родини непарнокопитних, народженого у РФ 1990 року
від батьків орловської породи

Заява

У зв’язку з оголошенням виборів Президента РФ прошу занести моє прізвище до списку кандидатів на наступних виборах.
Викладаю свою політичну реформу.
Усі ми, що непарнокопитні, що люди, уже багато років поспіль живемо в ненормальній обстановці, котра склалася в нашій великій спільній стайні. Жерти нічого, вода для пиття вонюча, ґедзі та джмелі кусючі, жебраки з торбами шастають вулицями міст і селищ, а ми, благородні непарнокопитні, разом із людьми живемо в тісноті та кривді серед безлічі нерозв’язаних проблем.
Проте, замість того щоб їх розв’язувати, довговухий Путін разом зі своїми прибічниками полізли до сусідів зі зброєю та мислями в дурних головах про «руський мір». І на всіх перехрестях стали кричати: «Кримнаш!». Це все одно, якби ми, коні, змовилися між собою, увірвалися до чужої стайні й почали іржати: «Сінонаше!». Але прибічникам довговухого Путіна і цього мало, вони створили на Донбасі глупі фейкові збіговища і вже чотири роки возять їм харчі та зброю.
Кожному неповнолітньому лошаті зрозуміло, що це дурощі найвищого ґатунку.
Отже, атмосфера в нас така ж, як у сто літ неприбираному свинушнику — просто нічим дихати. Нас, чесних коней, як і більшість людей, мають за ніщо. Усе попрогнивало, усе треба міняти.
Міжнародний престиж нашої великої стайні впав нижче брудної калюжі. Нашу батьківщину в офіційних документах цілком справедливо обзивають «джерелом насильства». Бо не тільки нас, коней, лупцюють чим попало, а й людей мучать по тюрмах лише за те, що вони одержували насолоду, плюючи на численні портрети довговухого Путіна.
Дорогі виборці! Якщо ви оберете мене Президентом нашої нещасної великої стайні, то я в першу чергу виконаю ваші головні вимоги, а саме:
1. Замирюся з нашими сусідами, поверну їм Крим і Донбас, виплачу репарації за завдані руйнування та інші збитки — в першу чергу через продаж маєтків довговухого Путіна та його перших прибічників.
2. Зроблю продовольчі запаси як для непарнокопитних, так і для людей, щоби нам не загрожував голод.
3. Посприяю тому, щоби всі винуватці російських негараздів дістали по заслугах, а довговухий Путін щоб опинився якщо не у в’язниці, то в божевільні.
І далі діятиму виключно в інтересах пригноблених.
Прошу взяти також до уваги, що мені особисто як президентові не треба ані шикарної стайні із загоном лакеїв і з п’ятикутною зіркою на вершечку, ані чорної риб’ячої ікри чи ще якихось делікатесів, не кажучи вже про спиртне, якого в принципі не терплю. Незважаючи на високе звання, я завжди задовольнятимусь лише запашним сіном, чистою водою і присутністю поряд кількох молодих кобил. Тож витрати на моє правління будуть рекордно мінімальними.
P.S. Будучи поміркованим реалістом, я глибоко розумію, що мізки багатьох моїх виборців дуже попсовано гидкими телевізорними впливами, через що цього разу мені, можливо, й не пощастить перемогти на виборах. Але якщо росіяни ще кілька років помучаться під путінським проводом, то тоді цьому стерховоду вже жодні телевізори не допоможуть, тож моя перемога буде тріумфальною.
Хай живе вічна й незламна дружба непарнокопитних із чесними й мирними людьми!

Вічно ваш
Рисак ОРЛОВСЬКИЙ.
(З мови коней загальнозрозумілою
це переклав Іван Пупкін)».

Що можна до цього тексту додати? Хіба те, що тільки в країні, де телевізійні помиї отруюють свідомість народу, може виникнути така гуморна ілюзія, наче коні, які до цих помий ставляться вороже, здатні витягнути воза Російської Федерації з глибокої трясовини міжнародних та всіляких інших проблем. Насправді ж у Росії є один вихід: виліковувати власний народ від шкідливих прагнень, властивих мешканцям середньовічного Сараю, столиці Золотої Орди в пониззі Волги. Адже завоювання чужих територій не може дати росіянам ані дрібки щастя хоча б тому, що в Росії й на своїх безкраїх обширах нікому мешкати. Тож росіянам було б корисно, беручи за взірець європейські демократії, будувати на своїй землі свої власні щастя й долю. Так, це важка й тривала робота, до якої не всі звичні, але в процесі її виконання голови багатьох потроху звільнятимуться від путінських та всяких інших дурощів, а це вже немало. Зрештою, з’явиться надія на те, щоб з плином часу стати європейцями.

Борис ЛЮБ’ЯЗЬ.