Регулярно щовечора по місцевому телебаченню один із командирів сепаратистських бойовиків Є. Басурин повідомляє про кількість випущених з боку ЗСУ снарядів і мін, а також називає число загиблих мирних жителів. Останнім часом жертв обстрілів стало менше, але це слабо втішає, адже майже щодня гинуть по 1—2, а то й більше людей.
За твердженням сепаратистів, артилерійські обстріли здійснюють лише ЗСУ, а бойовики тільки спостерігають. І тому відповідальність за загибель людей, на їхню думку, лежить тільки на українській владі, яку місцеві пропагандисти інакше як агресором і окупантом не називають.
Це все одно, що валити із хворої голови на здорову, тому що кожному зрозуміло: найперший обов’язок уряду — будь-яким чином зберігати непорушність країни. Влада України на своїй землі не може бути ні агресором, ні окупантом, вона у своєму праві й бореться з тими, хто хоче розірвати країну на шматки і приєднати до сусідньої держави. Невже влада України повинна для них покласти килимову доріжку і проводжати їх з пошаною?
Виправдовуючи свої дії, сепаратисти й колаборанти зазвичай посилаються на проведений 2014 року регіональний «референдум»: мовляв, на ньому жителі Донбасу проголосували за відділення від України. Однак назвати цей фарс референдумом язик не повертається, оскільки його провернули поспіхом за два тижні, тоді як по-серйозному такі питання обговорюють не менш як півроку. Горезвісний донецький «референдум» інакше як лохотроном не можна назвати: це був грубий і нахабний обман народу. А існують «ДНР» і «ЛНР» досі тільки за допомогою Росії. Навіть така досвідчена в політиці людина, як президент Білорусі А. Лукашенко, в одному з інтерв’ю прямо сказав, що без фінансової й військової підтримки Росії «ДНР» і «ЛНР» не проіснували б і двох тижнів.
Авантюра зі створенням «ДНР» і «ЛНР» коштувала життя понад 10 тисячам мирних жителів Донбасу, і трагічний рахунок триває. Військові теж гинуть: за даними «ДНР», тільки цього року ЗСУ втратили понад 20 своїх бійців. А скільки загинуло «захисників ДНР», статистика (якщо така ведеться) мовчить, але, здається, ніяк не менше. Хоч як сумно, але кров продовжує литися, а місцева пропаганда невпинно агітує за «ДНР», обіцяючи життя як у райських кущах. Нещодавно «правителі» ухвалили рішення безплатно забезпечувати дорогими й дефіцитними ліками, а також безплатно виконувати лабораторні дослідження в донецьких клініках пацієнтів із числа жителів підконтрольних Україні територій. Тільки в онкологічному центрі імені Бондара нині пройшли лікування понад сотня хворих. Вважатимемо, що лікарі врятували їм життя. Безперечно, блага справа. Але водночас на бойових позиціях з обидвох сторін від обстрілів загинули ніяк не менше людей. От і виходить, що одних лікують, а інших убивають і калічать. То хто нас позбавить від цієї хвороби?
Іван КУЛЕШКО.
Мал. автора.
Донецьк.
