У Рівненській обласній бібліотеці відбулася зустріч рівнян з легендарною особистістю, льотчиком Миколою Ковалем, якому королева Великої Британії Єлизавета ІІ за заслуги дала рідкісну «вільну перепустку» в королівський палац, а президент США Білл Клінтон присвоїв звання «Кращий дипломат 1992 року».
Микола Коваль (на знімку) народився в селищі Квасилові Рівненського району Рівненської області. Там понині мешкають його батьки, там він пройшов шкільницький курс і там, зрештою, виплекав мрію про небо. А затим обрав професію льотчика.
Нині Микола Коваль перебуває на заслуженій пенсії. Не літає і, відповідно, не випробовує нових літаків. Зате в його послужному списку таких літаків — десятки. Про них і про свою долю Микола Коваль подівся з рівнянами:
— Усе якось сталося спонтанно, — каже Микола Коваль, — спочатку, в дитинстві, прибігав до бабусі і хвалився, що коли стану льотчиком, обов’язково покатаю її на літаку. До речі, вона — єдина, хто знав, що після випускного я поїду вчитися на льотчика до Чернігова. Бо батьки «хотіли» для мене політехнічний інститут. Під час здачі державних екзаменів та польотів за нами, курсантами-випускниками, стежила комісія досвідчених фахівців. Її очолював відомий льотчик-винищувач, тричі Герой Радянського Союзу, маршал авіації Іван Кожедуб. Він виділив мене серед інших. І це, чесно кажучи, додало нового імпульсу підкоряти небо.
Після навчання в училищі, опісля — в академії імені Гагаріна, льотчик-випробовувач служив в Україні, Польщі, Казахстані, Чехословаччині. Затим — знову в Україні. Піднімався в небо на винищувачах МіГ-15, МіГ-21, МіГ-23, досконало освоїв Су-17 і Су-25. Два роки Микола Коваль воював в Афганістані. Там виконував різні завдання: доставляв вантажі у гарнізони, шукав підбиті в горах літаки та вертольоти, штурмував ворожі укріплення. Був двічі підбитий. Дивом вижив. У його послужному списку — 948 вильотів, орден Червоного Прапора (бойовий), два ордени Червоної Зірки.
На початку 1990-х років Микола Коваль став одним із найдосвідченіших льотчиків-випробовувачів України. Заодно він брав участь у багатьох аерокосмічних виставках світу, демонструючи літальні апарати. У тому числі й у США. Американці до того ж пропонували українцеві залишитися на континенті й випробовувати тамтешні найновіші літальні апарати. При цьому пропонували «захмарну» заробітну плату — 50 тисяч доларів на місяць. Але Микола Коваль відмовився від пропозиції, заявивши: «Дякую, але моя батьківщина — в Україні. І саме їй маю служити».
А до України із США Микола Коваль повернувся зі званням та підвіскою «Кращий дипломат 1992 року» від президента США Білла Клінтона.
А ще в нагородному арсеналі Миколи Коваля є нагорода від королеви Великобританії. Про це льотчик згадує: «Це був 1996 рік. Тоді я в складі делегації військово-повітряних сил України брав участь в одному з найпрестижніших у світі військових авіашоу «Ейр-Татту». Окрім нас, українців, там було ще 400 літальних апаратів із 42 країн. Увечері усіх льотчиків запросили на урочисте святкування закінчення змагань, на якому Єлизавета II вручила окремим приз «Суперкороль повітряного простору». В тому числі й мені. Отримав також спеціальну підвіску, яка давала змогу безперешкодно входити в королівський палац. Відтоді щороку маю запрошення на святкування королеви. Щоправда, жодного разу ним не скористався».
Наразі Микола Коваль навчає молодих українських льотчиків.
А ще часто навідується на свою родовідну Рівненщину, як і цього разу, коли на зустріч зі славним земляком прийшло майже три сотні краян. З-посеред них і льотчики з Дубенського гарнізону, які студіюють літальні методи Миколи Коваля.
Євген ЦИМБАЛЮК.
Фото надано автором.
Млинів Рівненської області.
