Серед тих, хто записався на особистий прийом до голови Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформаційної політики Вікторії Сюмар, легко впізнати завсідників провладних кабінетів. До парламенту приходять ті, кому вже довелося оббивати пороги чиновників. Сюди йдуть у пошуках істини в останній інстанції. У всіх відвідувачів у руках тугенькі папки з документами, в очах — надія на те, що невирішуване питання вирішиться одразу після того, як відкриються важкі двері приймальні Верховної Ради. Відповідно до Конституції та закону про звернення громадян, кожен із нас має право без обмежень звертатися по допомогу до засобів зв’язку або особисто до Верховної Ради з питань, які належать спеціально до її компетенції.

Голова Комітету Верховної Ради України 
з питань свободи слова та інформаційної політики
Вікторія Сюмар.

 

Юрій Павелко
з Ніжина.

 

Часто люди сподіваються віднайти справедливість навіть не для власної вигоди. Так, Валентина Мурашова каже, що для своєї боротьби за права пересічних українців у 70 роках освоїла «з нуля» Інтернет і за власні заощадження купила собі ноутбук. До Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики звернулася з проханням змінити законодавство так, щоб зобов’язати тих, хто подає оголошення про проведення конкурсів, лотерей, розіграшів та призів, розміщати інформацію про строки та місце проведення цих заходів і вказувати інформаційне джерело. Вона також підмітила, що рекламодавці часто займаються підміною понять, називаючи, наприклад, клієнтів — переможцями, а умови — правилами. На думку жінки, така заміна вводить людей в оману. Пані Валентина також просить, щоб зауважен-ня «на правах реклами» 
друкувалося помітним шрифтом і на білому тлі, аби його могли розгледіти літні люди. А також просить дозволити відповідним органам реагувати на порушення закону не тільки після скарги недосвідченого споживача, а й за фактом поширення недостовірної реклами. «Займаюся цим питанням заради людей, — каже вона, — хоча постраждала і я особисто». Під час прийому головою парламентського комітету Валентина Михайлівна отримала підтримку і обіцянку «розглянути пропозиції». «Ключове питання полягає в тому, щоб домогтися відповідальності, в тому числі й ЗМІ, за розміщення недобросовісної реклами, — зауважила В. Сюмар. — І телеканали, і газети, звісно, сприйматимуть це негативно, але ви праві в тому, що ключовими є інтереси споживачів».
Юрій Павелко з Ніжина у приймальні Верховної Ради вже втринадцяте. Домагається, щоб на Першому національному радіоканалі припинили трансляції засідання парламенту. Мовляв, засідання в сесійній залі можна подивитися й по телевізору, а на радіо цей час можуть використати для пізнавальних програм. Однак цього разу прийшов скаржитися на те, що не може приймати радіосигнал своїм приймачем. У зверненні цитує лист, надрукований у «Голосі України», читачем якого чоловік є вже 25 років і навіть має власні дописи. Каже, саме з нашого видання дізнався, що мешканці Одеси також ловлять радіочастоти всіх сусідніх країн, але не України. Вікторія Сюмар дала доручення перевірити потужність передавачів, якими користуються в регіоні, звідки приїхав Ю. Павелко.
Того дня звучали також скарги на порушення прав доступу до інформації, перерахунок пенсій, порушення термінів здачі в експлуатацію житла тощо. Кожен комітет такі прийоми громадян проводить щоквартально. «Це своєрідний замір активних людей, які мають свої пропозиції і бачення, — каже Вікторія Сюмар. — Часом вони можуть бути дуже актуальні. Як от пропозиція запровадити жорсткішу відповідальність за зміст реклами, особливо, якщо йдеться про шахрайство». За словами парламентарія, такі ініціативи дають ґрунт для дискусій і можливість зрозуміти, де можна виправити законодавство так, щоб чіткіше захистити права громадян. Свого часу саме такі звернення стимулювали до вирішення гендерних питань в рекламі. Нині, на думку В. Сюмар, жінку фактично принижують, коли зображують у вигляді «створіння, яке може думати тільки про шубу», або звабниці. «Це неправильно, — наголошує вона. — Тут потрібно відпрацьовувати нові моделі, бо шляхом саморегуляції ця проблема не вирішується. Треба вносити зміни до законодавства». Голова Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики зауважила, що свого часу народні депутати дуже активно працювали з громадськістю над законами про пісні. Каже, що українська молодь об’єдналася навколо цієї ідеї і саме люди просували її в життя.
На запитання, чи приходять громадяни в комітет зі словами вдячності, відповідає, що «й таке буває, і це дуже приємно». Дякували, зокрема, за те, що нині в телеефіри фактично не потрапляє російська пропаганда, і за те, що з’являється новий український контент. Хоча скарг усе-таки більше. «Думаю, це правильно, — резюмує В. Сюмар. — Влада сприймається, як шлях до вирішення проблемних питань, а не слухач приємних речей».

Надія СМІЯН.
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.
Більше фото тут — www.golos.com.ua