Щоб це знамените гасло комуністів знову не привело нас до катастрофи, на відповідальні посади потрібно висувати професіоналів, а не партійних функціонерів чи їх симпатиків. На жаль, серйозні сумніви щодо засвоєння цих уроків історії викликав і нещодавній розгляд одного з кадрових питань на позачерговій 18-й сесії Волинської обласної ради.

Позачергова 18-та сесія обласної ради, яка відбулася 8 лютого, запам’ятається виборцям Волині принаймні одним скандальним рішенням. Пристрасті розпалилися довкола голосування за одне із семи внесених до порядку денного кадрових питань. Депутати не підтримали кандидатуру багатолітнього директора Волинського краєзнавчого музею Анатолія Силюка (на знімку) на продовження його контракту терміном на п’ять років. Точніше сказати — проігнорували. Бо з 54 присутніх у залі депутатів, а загалом їх в облраді 64, проти проголосував лише один, зате аж 27 — не взяли участі в голосуванні, ще двоє утрималися. Тож кандидатуру шанованого в області та державі фахівця (і це не перебільшення) «завалили». І це за якихось сім місяців до його 60-річного ювілею й після 27 років бездоганної роботи на цій посаді. Такий розвиток подій обурив своїм байдужим і зухвалим ставленням до долі авторитетного в краї керівника.
— Ми, виборці Волинської області — члени обласних організацій Національної спілки краєзнавців України, Національної спілки журналістів України, музейні працівники, науковці та громадськість, — обурені фактом принизливого ставлення депутатів обласної ради до директора Волинського краєзнавчого музею Анатолія Силюка, яке мало місце під час сесії 8 лютого 2018 року, — йдеться у зверненні до голови обласної ради Ігоря Палиці та голови облдержадміністрації Володимира Гунчика відомих у регіоні істориків, краєзнавців, журналістів. — Призначення Анатолія Силюка на посаду директора було підтримано трудовим колективом Волинського краєзнавчого музею й одноголосно конкурсною комісією і профільною — обласної ради. Але через відмову від голосування частини депутатів цей шанований в області і державі фахівець не був рекомендований до укладення контракту.
Автори звернення наголошують, що серед науковців, краєзнавців Волинської області та за її межами Анатолій Михайлович користується заслуженою повагою як віддана своїй справі людина, компетентний спеціаліст-професіонал у галузі музейної справи та в історичному краєзнавстві. Про це свідчить присвоєння йому звань «Заслужений працівник культури України» (2008 р.), «Почесний краєзнавець України» (2014 р.), присудження регіональних премій — «За відродження Волині» (1998 р.), мистецької імені Миколи Куделі (1999 р.), Національної спілки краєзнавців України імені Дмитра Яворницького (2011 р.). Він не раз визнавався авторитетним журі «Людиною року» у Волинській області в галузі культури.
— Анатолій Силюк постійно вдосконалює музейний простір Волині, популяризує краєзнавчі дослідження і поширює краєзнавчу освіту, про що свідчить 65 краєзнавчих конференцій (найбільше в Україні!), результати яких відображено в об’ємних наукових збірниках — підкреслюється у зверненні. — Він очолює державні екзаменаційні комісії в Східноєвропейському національному уні-верситеті імені Лесі Українки і сприяє випуску молодих фахівців з музейної справи. Волинський крає-знавчий музей, директором якого він є вже 27 років, визнаний одним із найкращих в Україні, активно проводить просвітницьку роботу і відтворює об’єктивну історію.
Уже навіть цей далеко не повний перелік добрих справ і високих відзнак за працю Анатолія Силюка мав би викликати повагу до нього з боку депутатів. Однак без жодних пояснень і обговорень його кандидатуру не підтримали. Прикро, що серед тих, хто не голосував, був і присутній у сесійній залі голова облради Ігор Палиця. Тож не дивно, що серед тих, хто не підтримав кандидатуру Анатолія Силюка, були переважно депутати із фракції ВО «УКРОП», членом якої є Ігор Палиця, а також фракції ВО «Свобода». Що-правда, перший заступник голови облради Олександр Пирожик, обраний на цю посаду від ВО «Свобода», кандидатуру Анатолія Силюка підтримав, так само як і голова ОДА Володимир Гунчик. Більше того, останній поцікавився, як могло так статися, що під час засідання постійної комісії з питань освіти, науки, інформаційного простору, культури та мови, національного і духовного розвитку, сім’ї, молоді, спорту та туризму депутати розглянули проект рішення про призначення 
А. Силюка на посаду директора Волинського краєзнавчого музею і рекомендували сесії підтримати цей проект рішення та укласти з Анатолієм Силюком контракт на п’ять років, а на сесії не підтримали цього рішення. На що депутат Анатолій Вітів, лідер обласної організації ВО «Свобода», відповів, що «лише дурні не міняють своїх поглядів», не висловивши жодних зауважень на адресу претендента.
Тож не дивно, що у своєму зверненні його автори, які одночасно є й виборцями, вимагають від депутатів публічного пояснення листом і через ЗМІ, з яких причин Волинська обласна рада не підтримала рішення конкурсної комісії та знехтувала думкою відомих в області науковців, краєзнавців, музейних працівників. Також вони вимагають повторно винести на голосування на наступній сесії питання про призначення Анатолія Силюка директором Волинського краєзнавчого музею як особи, яка нині в області не має альтернативи за своїми професійними і людськими якостями, організаторськими здібностями, широтою світогляду, відданістю музейній справі.
Схожі питання планують порушити на зборах колективу і працівники Волинського краєзнавчого музею, які свого часу рекомендували Анатолія Силюка на цю посаду. На його підтримку виступили і колеги з багатьох музеїв України, численні користувачі соцмереж. Тож залишилося лише чекати, чи знайдуть у собі сміливість депутати облради пояснити свою позицію і мотиви дій під час голосування за кандидатуру директора Волинського краєзнавчого музею.

Максим СОЛОНЕНКО.
Фото автора.

Волинська область.

 

ФАКТ

Нині Волинський краєзнавчий музей має в своєму складі ще п’ять діючих музеїв. Це філія — Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки та чотири відділи — Художній музей (в замку Любарта), Музей волинської ікони, Музей історії Луцького братства у Луцьку та меморіальний музей В’ячеслава Липинського в селі Затурці Локачинського району. Створюється Музей етнографії та народних промислів Волині у Луцьку.