На першому літаку Ан-10, який піднявся в повітря понад 60 років тому, було написано: «Україна». «А у нас, на жаль, багато хто досі пише в українських текстах не «Мотор Січ», а «Мотор Сич» (сич — пташка)», — каже ветеран заводу Антонова, колишній начальник відділу аеродинаміки Анатолій Леоненко. Він пригадує, що коли навесні 1978 року видатному конструктору авіаційних двигунів Архипу Люльці виповнювалося 70 років, текст вітального листа підготували, як тоді водилося, російською мовою. Олег Антонов наполіг на тому, щоб вітання було перекладено українською...
За словами дочки О. Антонова, професора НАУ Анни Антонової, батько дуже любив українську мову. Коли до Києва на завод приїздили представники західної України, він просив їх спілкуватися з ним тільки українською...
Вона розповідає: «Знайомий батька — академік Академії медичних наук Любомир Пиріг — розмовляв винятково українською. Якось він приїхав до Москви на курси підвищення кваліфікації і зупинився там на службовій квартирі мого батька. Олег Костянтинович помітив, що у спілкуванні з ним Любомир Антонович перейшов на російську мову, і запропонував продовжити бесіду українською».
Сам Любомир Пиріг у спогадах про відпочинок у Коктебелі влітку 1962 року, де в той час перебував і Олег Антонов, пише, як одного разу в розмові про історію Криму поступово дійшли до примусового сталінського виселення татар. Не знаючи ідеологічної позиції співрозмовника, Л. Пиріг не давав оцінки цій злочинній акції. І тут Олег Костянтинович заявив: «Було виявлено велику несправедливість. Може помилятися група людей, партія, але народ, весь народ — ніколи!». Любомир Пиріг був вражений. Він ніколи не сподівався почути таких слів, такої «неправильної» думки від одного з представників науково-технічно-партійної еліти, члена ЦК КПУ і КПРС...
Олег Антонов був уродженцем Росії та великим громадянином України. Багато зробив для неї, любив землю, де жив і в небо над якою підіймалися його літаки.
