ПРАВИЛЬНО — НЕПРАВИЛЬНО

 

Без добре виробленої рідної мови
немає всенародної свідомості,
без свідомості немає нації,
а без свідомої нації —
немає державності
як найвищої громадської організації.

І. ОГІЄНКО.

У заголовку в дещо гумористичній та іронічній формі подано один із найчастотніших прикладів сполучуваності дієслів уважати (фонетичний варіант вважати) та рахувати. Ці слова за жодних умов не можна взаємозамінювати! Уживання конструкцій «Я рахую (лічу), що... = Я думаю, що...» суперечить лексичним і стилістичним нормам сучасної української літературної мови. Звернімо увагу на те, що в дієслова вважати/уважати характер початкового звука (в або у) у вимові (початкової літери на письмі) залежить від прикінцевих звуків (літер) попереднього слова.

У сучасній українській літературній мові слово вважати найчастіше вживають у значенні «мати якусь думку; думати, гадати» (переважно зі сполучником що): «Дан, зрештою, як багато інших його ровесників, уважав, що глум над власним нещастям забезпечує людину перед принизливим співчуттям його середовища» (І. Вільде). Крім того, це дієслово часто вживане в значенні «визнавати якимось, прирівнювати до кого-, чого-небудь, давати якусь оцінку» (у такому разі розглядана одиниця вимагає, щоб залежні від неї іменники, займенники, прикметники, дієприкметники мали форму Ор. відм. (ким?, чим?, яким?): «Військова рада збиралася тільки тоді, як уважав се потрібним гетьман» (М. Грушевський). Дієслово вважати в цьому самому значенні вживане також із прийменником за, після якого залежне слово має форму Зн. відм. (за кого- що, за якого): «Конаючи, вмирають ще живі, Зате живих за мертвих уважають. Що мертве, що живе — не розрізняють, Бо ходить білий світ на голові» (В. Стус).

У формі вважай (уважай), вважайте (уважайте) дієслово вважати вживане в ролі вставного слова в значенні, близькому до слів мабуть, можливо, конструкції можна сказати (у цьому разі елементи вважай (уважай), вважайте (уважайте) обов’язково треба відокремлювати розділовими знаками — комами або тире): «Якщо людина знаходить себе в роботі, вважай, вона наполовину щаслива» (В. Дрозд).

Отже, можна вважати, що... = думати, що... («Я вважаю, що до мови треба ставитися уважно»); уважати ким, чим, яким, за кого = визнавати ким, чим, яким, за кого («Українці вважають Т. Шевченка своїм національним пророком» (за національного пророка).

У сучасній українській літературній мові дієслово рахувати має синонім — одиницю лічити, яка, щоправда, уживана рідше, ніж рахувати.

Отже, можна рахувати (лічити) до трьох, рахувати (лічити) такт музики, уміти рахувати (лічити), рахувати (лічити) гроші, рахувати (лічити) прибутки, рахувати (лічити) дні.

Олександр СКОПНЕНКО,
кандидат філологічних наук,
старший науковий співробітник,
заступник директора з наукової роботи
Інституту мовознавства імені О. О. Потебні НАН України.