У рамках «великого обміну полоненими» напередодні нового року в засудженого подружжя Сергія та Ольги Д. з’явилася змога вийти на свободу. Але бути разом їм не судилося: Сергій вибрав квиток в один кінець — ОРЛО, а Ольга після звільнення вирішила залишитись на контрольованій Україною території. Коли сімейство зможе возз’єднатися і чи станеться це взагалі — невідомо.
У грудні минулого року Лисичанський міський суд засудив Сергія і Ольгу з міста Привілля до двох років позбавлення волі. Обвинувачення, за якими винесено такий вирок, були серйозними: спроба вчинити в Лисичанську серію вибухів. Як з’ясувало слідство, подружжя підтримувало тривалий зв’язок із колишнім бойовиком, агентом російських спецслужб, який і раніше потрапляв у поле зору українських правоохоронців як організатор терактів на Донбасі. Ця людина і керувала їхніми діями, але на скоєння злочину сімейна пара зважилася добровільно. Пізніше, під час розслідування, вони підтвердять: їх ніхто не залякував, не обіцяв грошової винагороди, просто вони не любили Україну і хотіли, щоб її територія відійшла Росії.
Теракти диверсанти планували на День міста, вважаючи, що це матиме особливий резонанс і посіє серед населення страх та недовіру до української влади. Спершу Ольга та Сергій провели ретельну рекогносцировку місцевості й з’ясували, як працюють та охороняються об’єкти запланованої атаки. Але здійснити свій намір їм не вдалося. Оперативники СБУ затримали подружжя на місці злочину, коли вони закладали вибуховий пристрій біля пам’ятного знака визволителям Лисичанська, що стоїть біля склозаводу «Пролетар». У цьому ж районі диверсанти планували ще один вибух — біля будівлі військкомату.
Майже півтора року, доки тривало слідство, чоловік і дружина перебували в СІЗО. Вони не спілкувалися і не бачили своїх дітей, а коли з’явилася змога вийти на свободу, кожен зробив свій вибір. Сергій повернувся до «ЛНР», а Ольга відмовилася їхати з чоловіком по обміну в Луганськ, де в них ні житла, ні роботи, ні близьких немає. Поїхала до Привілля, сподіваючись, що в луганській «республіці» чоловікові якось вдасться вирішити головне для них обох питання — отримання російського громадянства. Обоє вважали, що цілком заслужили на російський паспорт, довівши свою відданість «русскому миру». Але так не сталося.
Тоді як Україна зустріла звільнених із полону в ОРДЛО як героїв, на окупованій території прибулих за обміном посадили «на підвал». І диверсанта-любителя — в тому числі. «МГБ» досі проводить фільтрацію і шукає серед колишніх полонених «українських шпигунів». За повідомленням головного карального відомства ОРЛО, кількох «зрадників» начебто вже знайшли. У цій ситуації тема громадянства РФ для Сергія видається навіть якоюсь безглуздою. А щодо повернення до сім’ї в Привілля, то, доки триває протистояння на Донбасі, дорога туди для нього закрита. Ще одного горе-диверсанта СБУ затримала в листопаді минулого року в Сєверодонецьку. Нагодований ідеями «русского мира» місцевий житель підтримував зв’язок з одним своїм знайомим, який спочатку доручав йому збирати інформацію про пересування українських армійських підрозділів, а потім дав завдання влаштувати диверсію. Зловмисника затримали, коли він на велосипеді, позиченому в дочки, і з активованим вибуховим пристроєм прямував до території дислокації одного з батальйонів ЗСУ. До речі, вибуховий пристрій, що містив 800 грамів тротилу і цвяхи, мав вибухнути від телефонного дзвінка, але чоловік навіть не замислювався над тим, що телефон міг подзвонити в будь-який момент, навіть дорогою до потенційного місця злочину.
У сєверодончанина є сім’я — дружина і двоє дітей, але постійного місця роботи чоловік не має, отже, фінансове забезпечення родини переважно лежало на дружині. А після того як «глава сім’ї» потрапив під слідство, всі проблеми родини повністю лягли на жіночі плечі. «Русский мир» уміє лише руйнувати.
Луганська область.
