Сьогодні, після 26 років незалежності, природно виникає запитання: чому наша держава стала найбіднішою в Європі і продовжує втрачати своє найцінніше багатство — талановиту молодь, яка через відсутність перспективи масово покидає Україну?

Не виправдовуючи ідеологію Радянської держави, можемо констатувати, що протягом другої половини XX століття на території України було сконцентровано найбільше наукових центрів СРСР, високоякісних освітніх закладів різних рівнів, високотехнологічних підприємств, джерел сировини та енергії. За рівнем економіки Україна того часу була 6—8-ю в Європі.
Тепер ситуація докорінно змінилася. Недолуга приватизація переважної більшості стратегічно важливих підприємств і відсутність державної політики, спрямованої на високотехнологічний розвиток власної економіки, призвели до нещадної експлуатації її низькотехнологічного сектору та видобутку і експорту сировинних ресурсів. Нові власники підприємств були зацікавлені в отриманні надприбутків за рахунок використання промислової інфраструктури колишньої країни, експлуатації дешевої робочої сили, видобутку і використанні на правах приватної власності національних сировинних ресурсів, забрудненні навколишнього середовища без модернізації виробництв або сплати відповідних штрафів, як це заведено в розвинених країнах.
Примітивний ринок праці почав позбавляти молодь і систему освіти відповідних стимулів, що призвело до синдрому непотрібності наукомістких знань і висококваліфікованої праці та витіснення кращого людського капіталу з країни. Втрати талановитої молоді і науковців продуктивного віку в різні роки незалежності України коливалися від 5 % до 30 %. Деградація економіки спричинила зменшення на 40 % підготовки фахівців за інноваційною, наукомісткою моделлю на користь низькоінтелектуальної, репродуктивної освіти, що, зрештою, призвело до зниження освітнього цензу нації і, як наслідок, — до подальшого спаду економіки та занепаду суспільства.
У цій ситуації стає очевидним, що альтернативи масовому залученню високоінтелектуального людського капіталу до інноваційного розвитку країни немає. Для цього потрібно започаткувати дієву державну політику, спрямовану на пріоритетний науково-технологічний розвиток України (до цього часу така політика лише декларувалася). Очевидно, що ця політика має набути головних програмних засад найбільших політичних партій України, стати пріоритетною в реальних діях як керівників держави, так і всіх рівнів державного управління як важлива складова національної ідеї.
Маємо створити керовану інноваційну модель розвитку держави відповідно до її головних пріоритетів, наявних природних і людських ресурсів та геополітичного становища і географічного розташування України. На основі цих пріоритетів необхідно започаткувати стратегічні програми розвитку (національні програми), які об’єднають власні наукові розробки, власний кадровий супровід (передову українську науку та освіту), вітчизняний виробничий сектор і бізнес.
Доцільно здійснити комплекс заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності національної науки і освіти. З широкого спектру наукових досліджень і підготовки кадрів, що традиційно здійснюються в Україні, мають бути виділені такі, де є відповідні умови для створення так званих «островів прориву» (потужні наукові школи, матеріальна база, лідерські позиції тощо). На них (їх для України існує не більш як 10) необхідно сконцентрувати кращі людські та фінансові ресурси, здійснити адміністративну підтримку, забезпечити інтеграцію суто дослідницького та університетського сегментів для кадрового супроводу наукових програм.
Важливо забезпечити інноваційний розвиток одночасно в головних індустріально та науково розвинених регіонах України. Інтерес місцевої влади в підтримці й розвитку своїх інноваційних середовищ полягає в тому, що останні дають регіону додаткові інтелектуально орієнтовані робочі місця й залучають зовнішній інвестиційний капітал. Закордонний досвід свідчить, що місцева влада надає своїм інноваційним середовищам (науковим та індустріальним паркам, бізнес-інкубаторам тощо) території для розвитку, приміщення, іноді вони володіють частиною пакетів акцій для участі в управлінні ними.
За умов становлення конкурентної економіки України та її переорієнтації на високотехнологічний шлях подальшого розвитку важливе значення має забезпечення інноваційної інфраструктури держави висококваліфікованими кадрами та її науковий супровід. Ці завдання намагається вирішувати Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (КПІ), який визнаний у світі своїми науковими та інженерними школами та інноваційними розробками. Враховуючи зазначений закордонний досвід, КПІ першим в Україні з 2007 року долучився спочатку до реалізації моделі дослідницького університету, а потім у рамках розвитку та поступового вдосконалення його інноваційної компоненти була створена інноваційна екосистема «Sikorsky Challenge», яка сформована навколо наукових шкіл нашого університету. Передумовами для цього стала також 120-річна історія і досвід КПІ зі створення складної техніки цивільного і військового призначення. У його наукових школах були виховані видатні інноватори. Серед них: творці авіації Ігор Сікорський, Олександр Мікулін, Дмитро Григорович, Костянтин Калінін, Архип Люлька, підкорювачі космосу Сергій Корольов і Володимир Челомей, ракетобудівники Лев Люльєв і Дмитро Томашевич, видатні матеріалознавці і механіки Степан Тимошенко, Євген Патон, Іван Бардін, Борис Патон, Віктор Трефілов, засновник твердотільної електроніки Бенціон Вул і багато інших конструкторів і вчених, які своїми досягненнями змінили світ.
Концепція нашого дослідницького університету ґрунтується на гармонізованому розвитку трьох складових або вершин так званого «трикутника знань» — освіти, науки та інновацій. Напрацьовані нами майже 30 критеріїв дослідницького вишу стосувалися цих складових і були в 2010 році схвалені постановою уряду України.
Перша вершина «трикутника знань» — освітня. У новому статусі університету ми підсилили фундаментальну складову навчання. Було здійснено перехід до підготовки висококваліфікованих фахівців і молодих дослідників для наукоємних галузей вітчизняної економіки, пошук нових і поширення наявних форм інтеграції навчання та наукової роботи студентів і аспірантів університету. Студенти стали ширше залучатися до виконання наукових розробок кафедр, брати участь у проведенні пошукових досліджень, виготовленні дослідних зразків і моделей, розробці програмних продуктів, написанні наукових статей, виступах на наукових конференціях і олімпіадах, конкурсах різних рівнів — від університетського до міжнародного. Системного характеру набуло використання наукових розробок для вдосконалення змісту освіти, заохочення наукової роботи викладачів. Визнанням високої якості підготовки фахівців КПІ є, зокрема той факт, що сьогодні понад 500 випускників успішно працюють у компанії «Microsoft».
Друга вершина — наукова. З напряму досліджень наш університет у статусі дослідницького закладу перейшов на програмно-цільовий метод організації науки. Ґрунтуючись на затверджених Верховною Радою України пріоритетних напрямах розвитку науки і техніки, ми зосередилися на виконанні 8 науково-технічних програм університету, які охопили дослідження з проблем сталого розвитку, інформаційних технологій, енергоефективності, матеріалознавства, водоочищення, медичної інженерії, створення систем подвійного та спеціального призначення, космічних технологій.
У контексті актуальності наукового обґрунтування моделі майбутньої високотехнологічної економіки України заслуговує на увагу висвітлене в «Голосі України» № 249 (6503) від 29 грудня 2016 р. фундаментальне форсайтне дослідження сценаріїв соціально-економічного розвитку України до 2020 і до 2030 років, яке призначено для підтримки прийняття управлінських рішень через визначення бажаних сценаріїв розвитку соціально-економічних систем і шляхів їх реалізації. У цьому проекті нами визначено 5 головних чинників, які гальмують українську економіку, 10 драйверів (кластерів) прискореного розвитку економіки України, розроблено 8 сценаріїв соціально-економічного розвитку країни і вибудовано 50 головних дій влади у формі стратегії соціально-економічного розвитку України.
Ще одна вершина — інноваційна. Насамперед нами були зініційовані й отримані в установленому порядку нормативні засади такої діяльності. Ними стали Закон України «Про науковий парк «Київська політехніка», прийнятий у грудні 2006-го, та дві постанови Кабінету Міністрів України (2007 року), щодо організації інноваційної діяльності нашого наукового парку.
У рамках Наукового парку «Київська політехніка» працюють лабораторії прототипування та інноваційні майстерні, в яких учені та здобувачі вищої освіти можуть проводити необхідні експерименти, спрямовані на доведення проекту до стадії комерційної придатності, створювати прототипи своїх інноваційних розробок, подальшою долею яких займаються інші інноваційні структури університету.
У діяльності цього наукового парку було напрацьовано перший досвід організації інноваційної діяльності на засадах поєднання інтересів усіх учасників від освіти, науки, влади та бізнесу з метою комерціалізації результатів наукових досліджень та їх впровадження на ринках України та за кордоном. Зазначений досвід КПІ було використано при ухваленні 2014 року системного Закону України «Про наукові парки», після чого аналогічні парки були створені  майже у 20 інших університетах України.
Сьогодні на базі КПІ ім. Ігоря Сікорського створено Інноваційну екосистему «Sikorsky Challenge», до складу якої входять: Науковий парк «Київська політехніка», стартап-школа, бізнес-інкубатор, Інноваційно-виробниче об’єднання «Київська політехніка», центр інтелектуальної власності, інноваційний холдинг, низка венчурних та інвестиційних фондів.
Діяльність КПІ ім. Ігоря Сікорського організована таким чином, що довкола створеного інноваційного середовища зосереджено майже 30 інвесторів, спонсорів і десятки венчурних фондів, 5 комерційних банків і 7 промислових підприємств. Інноваційна екосистема «Sikorsky Challenge» КПІ ім. Ігоря Сікорського покликана здійснювати відбір, залучення та навчання креативних людей для створення власного бізнесу і стартапів, допомагає учасникам у пошуку інвесторів і просуванні стартапів.
За останні шість років проведення щорічного Фестивалю інноваційних проектів «Sikorsky Challenge» спостерігається позитивна динаміка зростання кількості команд з інноваційними проектами, що беруть участь у конкурсі. Так, 2012-го за результатами фестивалю два інвестори відібрали 4 проекти, а сума приватних інвестицій становила 22,5 тис. дол. У 2013 році було відібрано вже 5 проектів, 2014-го — 14, 2015-го — 23, 2016-го — 35, а 2017 року — 45 проектів, якими зацікавилися 28 інвесторів і спонсорів, 10 інвестиційних фондів, 5 комерційних банків. Важливо, що серед інвесторів і партнерів нашого інноваційного середовища є понад 100 високотехнологічних компаній зі США, ЄС, Китаю, Японії, Австралії. Великі 
транснаціональні компанії виводитимуть ідеї наших винахідників на глобальні ринки. Так само важливо, що й українські інвестори приділяють увагу вітчизняним розробкам, що дуже актуально для економіки України, адже вона має розвиватися і переорієнтовуватися на засадах інновацій.
Принципово важливим етапом становлення інноваційного середовища КПІ стало створення в жовтні 2015 року Інноваційно-виробничого об’єднання «Київська політехніка» — нової для нашої країни моделі об’єднання науково-інноваційних організацій та промислових підприємств, до складу якого ввійшли університет, його науковий парк і 7 високотехнологічних підприємств Києва. Мета об’єднання — інтенсифікація розробок, виробництва та впровадження наукоємної, конкурентоспроможної та високотехнологічної продукції для потреб оборони та безпеки країни, а також продукції подвійного призначення.
За 11 років функціонування такої моделі створено і виведено на ринки понад 150 високотехнологічних продуктів і технологій із значним соціальним та економічним ефектом. Серед впроваджених розробок — завод з очищення шахтних вод у Алчевську, два перші українські наносупутники: «PolyITAN-1» і «РоІуІТAN-2-SAU», виведені на космічну орбіту відповідно 2014-го і 2017 року. Враховуючи власний досвід створення і запуску наносупутників, а також сучасні актуальні потреби держави, ми долучилися до створення вітчизняної супутникової системи дистанційного зондування Землі з прогнозованою роздільною здатністю 0,5—0,7 м.
Окреме місце серед розробок університету відводиться проектам у сфері національної безпеки та оборони. Так, за останній час на замовлення Міністерства оборони України, Служби зовнішньої розвідки України, Укроборонпрому, Укрспецекспорту, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної прикордонної служби України здійснюється розробка понад 40 спеціальних видів техніки. З них 6 спеціальних систем прийнято на озброєння Збройними Силами України.
У березні 2016 року було підписано меморандум про науково-технічну співпрацю Інноваційного виробничого об’єднання «Київська політехніка» з Міністерством оборони України й Державним концерном «Укроборонпром», що стало новим етапом взаємовигідної співпраці та поєднання інтересів між владою, вченими, виробництвом і бізнесом. Адже військово-промисловий комплекс не лише забезпечує обороноздатність нашої країни, а й відкриває можливості для збільшення експорту. Сьогодні майже 20 відсотків стартапів — саме оборонного призначення. Одним з яскравих прикладів зазначеної співпраці стала розробка та промислове впровадження безпілотного авіаційного комплексу МП-1 (М — «меридіан», П — «політехніка»), який на етапі створення мав назву «Spectator». Фінансову підтримку цього стартапу і створення перших зразків здійснив фонд науково-технічного розвитку ім. В. С. Михалевича. 
Метою університету є сприяння трансформації економіки України у високотехнологічну, ґрунтуючись на моделі інноваційної екосистеми «Sikorsky Challenge». Для цього вона почала відкривати свої відділення в різних регіонах України. В 2017 році розпочали роботу стартап-школи «Sikorsky Challenge» у Маріуполі, Вінниці та Дніпрі. 2018-го планується відкрити подібні відділення ще в 7 індустріальних регіонах України. Така трансформація має здійснитися поєднанням у єдиній національній екосистемі національної науки, бізнесу, цільової підготовки кадрів, інноваційного виробництва за координаційної дії влади.
Один з кращих світових зразків такої трансформації демонструє Держава Ізраїль, яка поширила модель наукового міста університету «Техніон» (м. Хайфа) на економіку країни, що забезпечило, за умов постійного захисту суверенітету Ізраїлю, не лише створення найсучасніших оборонних технологій, а й переведення країни в цілому на один із найвищих у світі технологічних рівнів.
Університетом розпочато діяльність зі створення на території університету інноваційного багатофункціонального науково-виробничого комплексу «Polyteco Science City» як середовища для розвитку наукомістких технологій за допомогою об’єднання наукових і виробничих потужностей КПІ та вітчизняних і зарубіжних високотехнологічних компаній та інвесторів. Метою проекту є отримання синергетичного ефекту від об’єднання зусиль лідерів високотехнологічного світового та вітчизняного ринку, інвесторів з людським капіталом провідного технічного університету України (тисячі й десятки тисяч високоосвічених молодих людей у сфері фундаментальних природничих наук, математики та інженерії) для створення національного високотехнологічного бізнес-середовища.
У цій моделі надзвичайно важливу роль може відігравати держава, створюючи привабливі умови для розвитку високотехнологічного, інноваційного бізнесу, здійснюючи стратегічне планування такого розвитку, інвестуючи необхідний капітал у стратегічно важливі для України проекти, з якими вона може успішно виходити на зовнішні й внутрішні ринки.

Михайло ЗГУРОВСЬКИЙ,
ректор КПІ ім. Ігоря Сікорського.