З головою Глибоцької райдержадміністрації у Чернівецькій області Георгієм Придієм ми знайомі давно. Колись успішний підприємець свого часу обраний громадою переважно румунського села Чагор, неподалік Чернівців, саме завдяки діловому хисту й авторитету, який найтяжче заробляється у рідних селах. Активну участь молодий самоврядник брав і в політичному житті області, де теж досяг чималих висот. Проте переломним у житті Георгія Придія стала Революція Гідності. Саме на хвилі Майдану його як активіста обрали заступником голови Антикорупційної комісії, створеної у коридорах Чернівецької облдержадміністрації з виламаними активістами австрійськими дверими, побитими імперськими вітражами, пам’ять яких ще зберігала віддзеркалення  цісаря Франца Йосифа.
ОДА тоді нагадувала мурашник з одягнутими у камуфляж, шоломи та балаклави людьми. Цей вихор, коли ще не все встигло вгомонитися, й закинув мого інтерв'юера у крісло голови райдержадміністрації. Так етнічний румун очолив виконавчу владу рідного району. Доволі непростого з огляду на присутність тут двох найбільших чернівецьких митних пунктів пропуску і довгої ділянки державного кордону з Румунією, який розхолоджує потенційних працівників у народному господарстві цигарковою контрабандою. Тримати баланс, гуртувати громаду, створювати ОТГ, забезпечувати громадський спокій і знімати соціальне напруження тут ох як непросто. І завдячує Г. Придій у цьому як довірі людей, так і підтримці своєї сім’ї, розумінню і сприянню.

Дитячі садочки також під контролем голови Глибоцької РДА.

Георгій Придій відвідує ветеранів Другої світової війни 
напередодні Дня Перемоги над нацизмом.

— Пане Георгію, керувати районом, де кожен селянин —ґазда, господар і сам центр всесвіту, де багато хто, отримавши у попередні роки румунські паспорти, піднімає економіку європейських країн, звісно, важко. Як вдається на цьому тлі ще й розвивати район, його навчальну та соціальну сфери?
— Головне — знаходити консенсус. Десь треба ставити питання руба, десь виходити на соломонові рішення. На щастя, нашим попередникам, котрі були мудрими і далекоглядними людьми на цьому складному перехресті Європи, вдалося сформувати поважні, толерантні стосунки між національними групами, що населяють район, релігійними конфесіями. Причому зберігши і забезпечивши інтереси кожної громади і в соціальних, і в культурних питаннях. Вишиванки у румунських та українських селах відрізняються кольорами, але проблеми і запити тотожні. Ми всі — громадяни України, жителі Глибоцького району, дружні і самобутні, гостинні і привітні. Змішані шлюби у нас нікого не дивують, румуни знають українську, більшість українців розуміють румунську. Бринза, мамалига, борщ і чорба де бурте — національні страви всіх.
Тому, якщо тобі довірили керувати районом, — будь добрий, забезпечуй не тільки потреби всіх мешканців, а й дотримуйся принципів, закладених попередниками. Дбай про всіх однаково, фальш тут не проходить. 
Подам дві промовисті ілюстрації про громаду нашого району. Нещодавно у нас утворилося три ОТГ — Глибоцька, Тереблеченська та Волоківська. Дві з них, окрім Глибоцької ОТГ, до якої увійшли лише україномовні села, об’єднали й українські, і румунські громади, що є демонстрацією абсолютно теплих та рівних стосунків. Переконаний, що навіть там, де у новостворених ОТГ переважають румуномовні села, з українськими тепер носитимуться як з писаними бесагами.
Другий приклад з минулого. За «совєтів» було багато розмов про непорозуміння між румунами та українцями, про те, що у нашому районі не було активного спротиву одному та іншому окупантам. Розсекречені архіви НКВС довели, що це неправда. Нещодавно ми з головою районної ради Петром Панчуком разом із представниками різних національностей, а в районі, окрім румунської та української громад, проживає ще й шанована громада російських старовірів, липованів, відкривали пам’ятний хрест у селі Купка. Це пам’ятник трьом бійцям ОУН-УПА, які на околиці села у крайній хаті кілька днів героїчно тримали оборону в оточенні роти енкаведистів, доки не закінчилися набої. Ворог, який не зміг їх здолати, живцем спалив героїв у хаті. Так ось, три вояки національно-визвольного спротиву, серед яких була одна жінка, за національністю були румунами.
Люди на Глибоччині добре пам’ятають і масовий розстріл енкаведистами сотень румунів, яким окупаційна влада сказала, що вони можуть вільно йти до Румунії. І пустила їх під заздалегідь організований перехресний кулеметний вогонь.
Людські стосунки у районі склалися давно, і я дуже радий, що вони непохитні на досаду різним провокаторам та політиканам. Нині, як представник виконавчої влади, працюю над згладжуванням гострих кутів у трактуванні нового освітнього закону. Скажу прямо, це складний процес, але наші люди розумні і мають генетичний досвід адаптації до законодавства щонайменше чотирьох держав. Більшість розуміє, що такий хід нашої країни зумовлений, передусім, російською агресією у Криму та на Донбасі, де показово використали мовний чинник як привід до сепаратизму.
— Як ви співпрацюєте з керівництвом та депутатами районної ради?
— На щастя, нами досягнуто консенсусу і взаєморозуміння. Всі питання обговорюємо і вирішуємо спільно, якщо є якісь окремі бачення, розв’язуємо ситуацію на місці, без винесення на загал. Саме така співпраця і взаємопідтримка дозволяє нам конструктивно підходити до нашої роботи. А її не переробиш.
Нещодавно, наприклад, ми відкрили Кам’янський дошкільний навчальний заклад № 3. Тут працюватиме дві групи, в яких виховуватимуться 60 дітей, у штаті — шість педагогів, а також обслуговуючий персонал. На цей об’єкт освоєно 1 мільйон 307,7 тисячі гривень, із них на технагляд — 22,194 тисячі гривень та на капітальний ремонт — 1 285,504 тисячі гривень.
Ще нами завершено будівництво додаткового приміщення ДНЗ у селі Коровія на суму 3 мільйони 80,3 тисячі гривень. Нині здійснюються роботи з добудови приміщень на дві групи ДНЗ «Веселка» в селі Валя Кузьмина, кошторисна вартість об’єкта становить 3,5 мільйона гривень. Також проведено капітальний ремонт будівлі Будинку творчості та дозвілля молоді у селі Чагор на суму 1 мільйон 490 тисяч гривень. Придбано звукову апаратуру та оргтехніку на суму 191 тисяча гривень.
Ну, і завершено довгобуд, про який багато писала преса. Це ЗОШ у селі Йорданешти. Справді, коштів катастрофічно не вистачало. Підрядник — будівельна фірма «Надія», яку очолює заслужений будівельник України Василь Бічер, працювала у кредит. Але нам вдалося мобілізувати всі внутрішні ресурси, долучити громаду і доброчинців, за активності обласної влади та народних депутатів добитися дофінансування. Нині роботи щодо  будівництва Йорданештської ЗОШ та придбання обладнання (парти, стільці, кухонний інвентар) на загальну суму 10 мільйонів 820 тисяч гривень завершено. Сільські діти пішли в одну з найкращих, найсучасніших шкіл України. Це хороша реклама держави Україна для румуномовної меншини. Це демонстрація відсутності будь-яких подвійних стандартів, яка допомагає з розумінням ставитися і до мовної проблеми в освіті, яку можна легко розв’язати спільно. У цій же Йорданештській школі є клас, якому пообіцяла фінансову підтримку консул Румунії в Чернівцях Елеонора Молдаван. Це приклад для тих же угорців.
Розвиваємо і спорт. Побудовано спортивні майданчики зі штучним покриттям у смт Глибока, у селах Купка та Старий Вовчинець на загальну суму 1 мільйон 820,4 тисячі гривень. Реконструйовано сільський стадіон у селі Сучевени на суму 973,3 тисячі гривень. Уже розпочато будівництво стадіону в с. Чагор на суму 10 мільйонів 703,9 тисячі гривень, здійснюється будівництво спортивного майданчика зі штучним покриттям в селі Волока, кошторисна вартість об’єкта — 1 мільйон 491 тисяча гривень, у приміщенні Глибоцького професійного ліцею врочисто відкрили боксерський зал. Організація робіт проводилася лише за спонсорської допомоги, без залучення бюджетних коштів.
— Друге, що буковинці озвучують після низьких зарплат і пенсій, — це дороги. Що у вас з дорогами, головна з яких прямує до митних терміналів?
— Можу сказати, що впродовж 2017 року значна увага приділялася саме відновленню доріг. Уже виконано облаштування суцільного асфальтного дорожнього полотна загальною протяжністю 14,9 кілометра, орієнтовною вартістю 85,5 мільйона гривень. Триває реконструкція міжнародної траси М-19 протяжністю 8,3 кілометра на суму 65 мільйонів гривень. Збудовано автомобільну дорогу Йорданешти — Карапчів — Просіка протяжністю 0,7 кілометра на суму 2,2 мільйона гривень. Крім того, зроблено ямковий ремонт загальною площею 4591 квадратний метр орієнтовною вартістю 2 мільйони 75 тисяч гривень. Проведено профілювання гравійних доріг протяжністю 80 км. Також відремонтовані гравійні дороги сполученням Тереблече — Горбівці (7 кілометрів) та Карапчів — Купка (3,9 кілометра).
— Глибоччина знаменита на весь світ весільними сукнями від кутюр’є з села Волока. Географія продажів неймовірна: Нью-Йорк, Відень, Париж, Дубаї. І в Азії, і в Африці вже стають на рушнички щастя, якщо у них такі є, у сукнях з Волоки. Що ще є брендами району?
— Маємо не тільки роботящих і талановитих людей, а ще й шикарні, самобутні творчі колективи. У тій само Волоці, розпещеній знаменитими молдовськими «Лаутарами», котрих запрошують тут мало не на кожне весілля, працює відомий оркестр народних інструментів «Трандафір». А ядро галузі культури у районі становлять аматорські колективи, що носять почесне звання «народний» та «зразковий». У 2017 році атестацію пройшли всі 18 колективів, які підтвердили своє звання. У місцях компактного проживання національних меншин, зокрема румуномовного населення, функціонують творчі колективи, які носять почесне звання «народний аматорський», народний аматорський ансамбль танцю «Марцішор». У селі Сучевени є народний аматорський фольклорний колектив «Царанкуца», в Опришенах — оркестр народної музики «Мугурел», народний аматорський колектив «Датіна», у Грушівці — народний аматорський хор «Кодрій Космінулуй».
Щорічно в районі проводиться фестиваль румунського фольклору «Марцішор» та фольклорний фестиваль «Невичерпні скарби кодрів барвистих», «Нові імена», «Маланка» та інші.
Серед хореографічних ансамблів найпочесніше місце займає народний аматорський ансамбль танцю «Ізвораш», який здобув звання «народний» ще в 1990 році. «Ізвораш» є активним учасником обласних, всеукраїнських та Міжнародних фестивалів, конкурсів та оглядів (Румунія, Польща, Болгарія, Молдова).
Це я не перерахував навіть половини з талановитих колективів нашого району, де кожному «лабухові» на весіллі ніякі «Лаутари» не конкуренти.
— Які проблеми є найгострішими?
— Недофінансування проектів, відплив активних молодих людей на заробітки за кордон — це загальні проблеми для України. У нас ще — незаконні рубки лісів, несанкціонований забір річкової гальки, відсутність робочих місць із достойною оплатою. Люди тепер менше переймаються політикою, я це бачу по порожніх місцях на зустрічах із заїжджими «месіями». Людей турбує війна, вантажі 200 з фронту в район і повільне зростання економіки, майбутнє дітей і просто завтрашній день. Наше завдання, як представників влади на місцях, докласти максимум зусиль на своєму рівні для забезпечення цих запитів. Кожен день має демонструвати нову якість життя. Держава взяла такий курс, головне —  не зійти на узбіччя.
Повертаюся з цього музичного, смачного, колоритного району повз недовирубані ліси стрімких буків, повз передгір’я Карпат, перерізані лезом норовистого гірського Сирету, який прямує до Дунаю. Повз яблуневі сади знаменитого місцевого садовода Сафрона Фарфуляка, котрий, незважаючи на ризики та агрономів, засадив у прохолодному передгір’ї елітні яблуні, і вони тепер родять не гірше, ніж у Сокирянах на кордоні з Молдовою. А тепер ще й вирощує і продає саджанці волоського горіха, який так щедро родить на Буковині. Повертаюся з думкою, що з Георгієм Придієм у районі не прогадали. Як то кажуть, людина на своєму місці.
 

Сергій СУЛИМА.
Фото надані прес-службою Глибоцької РДА.