Українці вшанували четверту річницю вікопомних подій на Майдані та пом’янули Героїв Небесної Сотні, котрі перші поклали життя на вівтар Гідності. Пішов п’ятий рік, як ми перед ними у невідплатному боргу. Що ми зробили за цей час, аби сказати героям, їхнім рідним та близьким, що вони принесли себе в жертву не задарма?
Загиблі чекають від живих якісних змін у державі: економічного прориву, перемоги над корупцією, запровадження європейських цінностей, деолігархізації та багатьох інших здобутків, яких прагнув Майдан. Але що маємо насправді?
Як депутат-мажоритарник, котрий на своєму 158-му окрузі на Сумщині постійно спілкується з виборцями, мушу констатувати: діючій владі, на жаль, мало що можна поставити в заслугу. Системного поліпшення не відбулось, а за багатьма позиціями стало ще гірше. Чого варті лише астрономічні комунальні тарифи та нинішній курс долара, який автоматично зробив українців утричі біднішими? Сподівання і прагнення людей не справдились, замість цього прийшли розчарування, апатія і глибока недовіра до владних інституцій.
Єдине серед нововведень після Революції Гідності, яке можна вважати правильним і вдалим, — децентралізація. Звичайно, це ще не реформа, а лише наміри, курс на зміщення центрів впливу зі столиці у регіони. На цьому шляху зроблено лише перші кроки, але вже нині немає сумнівів, що держава, хоч і дуже повільно, крокує у потрібному напрямку. На місцях можна забезпечити більш жорсткий і дієвий контроль громадянського суспільства над владою, швидше вплинути на якість життя людей та розв’язати найболючіші проблеми, яких не видно з Києва. Однак для цього потрібно разом із передачею на місця повноважень передати туди і ресурси, насамперед фінансові.
Сьогодні державні субвенції на розвиток територій, як і раніше, розподіляють у столиці. Депутати-мажоритарники намагаються впливати на цей процес, однак останнє слово все одно залишається за центральною владою. Тим часом фінансові можливості також необхідно передати на місця. Щоб рада ОТГ, а не якийсь чиновник у Києві, вирішувала, яке підприємство будувати на своїй території. На місця треба делегувати регуляторні функції. Якщо, наприклад, розробляється кар’єр у Бездрику Сумського району, треба, щоб дозвіл на це надавала Бездрицька об’єднана територіальна громада, а не їхати за документом до Києва. Якщо інвестор будує підприємство у Сумах, громада обласного центру повинна погоджувати і контролювала це будівництво, бо місцеві жителі найбільше зацікавлені у користі від нього. Землями за межами населених пунктів також мають розпоряджатися ОТГ, а не Держгеокадастр, значно менше зацікавлений в ефективності їх використання. Поки що все це лише на початковому етапі. На рівень регіонів передали дороги – 65 відсотків від їх загальної протяжності, але й досі залишається незрозумілим, чи передадуть фінанси на ремонт і утримання цих доріг.
Попри те, що децентралізаційна реформа перебуває лише на початковому етапі, вона вже дає обнадійливі результати. На території мого виборчого округу динамічно розвиваються Хотінська та Бездрицька громади Сумського району, Миколаївська Сумського і Миколаївська Білопільського районів, Краснопільська та інші ОТГ.
Громади починають відчувати себе господарями, а їх керівництво — відповідальність перед земляками. Вони максимально концентрують ресурси і можливості для розвитку територій, бо саме тут, а не в Києві чи Сумах, найбільше в цьому зацікавлені. А місцеві жителі все бачать: і те, що робиться, і те, що не робиться.
Громадянському суспільству стає значно простіше оцінювати професіоналізм влади та ефективність використання коштів місцевих бюджетів. На чільне місце виходить якість виконаних робіт. У тій-таки Хотіні Сумського району на нормальному якісному рівні впорядкували місцеві дороги, зробили ремонт двох будинків культури та закладу освіти, реконструювали медичний заклад. Школи, дитсадки та інші об’єкти ремонтують у багатьох інших ОТГ 158-го округу. Місцева влада значно ближча до місцевих реалій, ніж київські чиновники, котрі здійснюють фрагментарні поїздки до регіонів та бачать лише те, що їм показують. Як, до речі, було й під час останнього візиту Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана до Сум.
Децентралізація — це правильний вектор розвитку держави. Треба лише замість гасел та декларацій наповнити його реальним змістом, передати на місця всі повноваження, від яких залежать економічний та гуманітарний розвиток. Наголошу ще раз: це мають бути фінансові ресурси, місцеві водойми, землі за межами населених пунктів, дозвільні, регуляторні та інші функції. До 90 відсотків останніх треба передати на місцевий рівень.
Якщо місцеві громади зможуть реально контролювати використання землі та надр, вже це істотно позначиться і на показниках наповнення бюджетів, і на екологічній складовій, і на питаннях зайнятості населення, і на багатьох інших важливих моментах. Громада повинна формувати бюджет свого розвитку, а центру делегувати лише повноваження та ресурси, які мають загальнодержавне значення. Наприклад, функції забезпечення та зміцнення обороноздатності.
Олександр СУГОНЯКО,
народний депутат України
від виборчого округу № 158 Сумської області.
