Народні депутати ухвалили в першому читанні проект закону про Антикорупційний суд. Зараз два тижні відведено на внесення правок, затягування процесу лише зашкодить країні.
Позитивом стала реєстрація законопроекту про національну безпеку, оскільки попередні акти безнадійно застаріли, не містять досвіду гібридної війни, зміни геополітичної ситуації та орієнтації на вступ до НАТО. Менш однозначне звернення парламенту до Кабміну з вимогою створити міністерство в справах ветеранів. Якби ж то від виникнення нової бюрократичної структури ситуація автоматично покращувалася...
Оскільки Конституційний Суд визнав неконституційним так званий мовний закон Ківалова-Колесніченка, треба якнайшвидше запропонувати новий виважений документ, щоб позбавити ґрунту провокації та звинувачення в мовно-національній сфері, бо вже маємо чергові недипломатичні заяви угорського міністра. Добре, що хоч злочин проти угорського національного товариства розкрито по гарячих слідах.
Перемінні успіхи на «газовому фронті». Українська сторона довела до фінішу процес оскарження й виправлення норм злощасного газового контракту. Нині він уже став вигідним для України. Але стерпівши більші втрати, російське керівництво «вибухнуло» від невеликого фінального штриха, коли РФ виявилася Україні винна пару мільярдів доларів. За цим пішли деструктивні дії: відмова виконувати рішення Стокгольмського арбітражу, припинення постачання газу Україні, спроба розірвати контракт. Якби подібні дії сталися в розпал зими, українцям було б несолодко, й виникла б загроза енергетичної капітуляції. Але зараз усе завершилося двома днями економії та короткочасним контрактом на поставку газу з Польщі. Політичні переваги за Україною, Росія втрачає імідж надійного постачальника, а ще приходить розуміння того, що з Росією не може бути вигідних цін, умов, контрактів. Усе, що роблять у Кремлі, підпорядковано імперській політиці.
Щодо громадської активності, то тиждень розпочався з розгульної хуліганської акції під стінами парламенту, коли постраждали понад десять поліцейських. Зло, коли відчуває свою безкарність, вихлюпується за будь-які береги. Але закінчився тиждень ліквідацією кубла правового нігілізму. Говорити про якісь акції протесту народного спротиву можна лише тоді, коли за ними стоїть сам народ, а не жменька авантюристів і маргінальних осіб, профінансованих україно-російськими олігархами. Те, що ніхто не вийшов на захист мешканців палаток, свідчить, що українці давно оцінили мотиви цієї акції.
Минулого тижня поспіль пройшли чотири цікаві медійні заходи. Перший — це прес-конференція Президента, присвячена викликам 2018 року. Серед знакових тез — вимога ухвалення ще навесні закону про Антикорупційний суд і швидкого створення інституції. Наступне — це анонс внесення в Конституцію тези про членство в ЄС і НАТО як стратегічну мету держави, щоб будь-який новий Президент уже не зміг розвернути країну простим переписуванням законів. Ще позитивним анонсом стало повідомлення про звільнення з російського полону двох наших бранців.
Зазвичай готуються для виступу лише основні тези, решту розвивають у відповідях. Цього разу не спрацювало. В передчутті виборів олігархи-власники ЗМІ чітко виписали беззмістовні та примітивні питання з персональними випадами. Тож присутні журналісти виявилися просто неготовими до гострої дискусії — справді складних і змістовних питань прозвучало вкрай мало.
Брифінг Голови Верховної Ради та Прем’єр-міністра презентував новий пакет реформаторських законопроектів. Дорожня карта, зауважив Голова Верховної Ради, складається із 57 законопроектів, напрацьованих спільно парламентськими комітетами та міністерствами. 20 законопроектів уже готові до розгляду і ухвалення парламентом.
Не було б навіть сенсу згадувати про прес-конференцію В. Януковича в Москві, де він озвучив написані кремлівськими кураторами тези, як Крим сам «законно поплив до Росії», якби там не було двох помітних технологічних напрацювань. Найперше — презентовано новий фальшивий лист Януковича до Путіна, яким мали б нейтралізувати згубну дію справжнього. Інше — це старт нової кампанії дискредитації нашої Революції Гідності, яку Путін досі сприймає для себе як головний виклик.
А сам Путін хотів налякати світ своїм зверненням до федеральних зборів, але лише розсмішив мультиком про «страшну» крилату ракету. Про неї росіяни говорять іще з 2011 року, але досі нічого не можуть продемонструвати. Навіть карикатурний північнокорейський лідер має переконливіший вигляд. Ще російський цар раптом заговорив про кардинальну перебудову структури російської економіки. Але цей план теж «багаторазового використання», його вже давніше озвучував тодішній президент Медведєв, а Путін просто висміяв.
Усі ми сподіваємося, що анонсоване в Мінську чергове «всеосяжне перемир’я» таки стане реальністю. Поки порушується, але підстави для оптимізму таки є. Додають певності й останні заяви Курта Волкера, який озвучив низку жорстких позицій від США, зокрема, вимогу ліквідувати «ДНР» і «ЛНР», не чекаючи виборів на Донбасі. Тож партнери нас підтримують, ще б єдність усередині країни посилити...
Тарас ЧОРНОВІЛ,
політолог і незалежний експерт.
