Український парламент повертається до пленарних засідань. Нас чекають два тижні законотворчості. Щодо політичної складової, то вона матиме місце, адже Верховна Рада — також політичний орган. Але надіємося, що все обмежиться заявами й виступами, а не гальмуванням роботи. Минулого тижня остаточно була похована тема дочасних виборів — група маргінальних партій та деякі олігархи так і не зуміли розкрутити цю політичну авантюру, тому стимулів для надмірної політизації стане дещо менше.
А відповідальність Ради в цей період набуває не лише внутрішнього значення. Ми маємо показати належний темп реформ, щоб залишатися гідним партнером. Зараз, коли руйнуються лобістські схеми, які вибудовувала проти нас Росія в Європі й за океаном, ми маємо не таке вже й велике вікно можливостей для закріплення своєї ролі партнера та невід’ємної частини цивілізованого світу. Першим свою частку роботи для цього має виконати парламент.
Особливі очікування на розгляд законопроекту про Антикорупційний суд. Цього тижня завершується термін подання поправок. Нині стоїть питання не лише щодо прийнятного для всіх компромісу, а й придушення егоїзму авторів пропозицій і вправності комітету. Якщо процес затягнеться на місяці, то збитки від процедури перекреслять усі плюси від результату. Ще цього тижня очікуємо розгляду законопроекту про національну безпеку та низки інших знакових рішень. Хочеться вірити в результат.
А загалом минулий тиждень був дуже багатим на події. Завдяки професійній роботі спецслужб зупинено терористичну загрозу, пов’язану з дуже неоднозначною постаттю Володимира Рубана. Про кримінальну складову цього інциденту написали вже всі, а тепер хочеться зачепити моральний фактор. Звернімо увагу, як легко маніпуляторам створювати в нашій свідомості ті чи інші образи. Роль Рубана у звільненні полонених була абсолютно несамостійною й служила не лише благородним цілям, але ми упродовж пари років заковтували нав’язаний нам стерильно позитивний образ.
Важко визначити єдине ставлення до акцій, які відбувалися в містах України 8 Березня. Чи може хтось виступати проти рівності прав для жінок та подолання насильства й дискримінації? Певно, що ні. Але коли під загальну позитивну картинку імплантуються окремі радикальні феміністські групи з відверто антидержавними закликами, провокаційними плакатами та явними маніпуляціями (чого варта розповсюджена фальшивка про загиблих від домашнього насильства 600 українок!), такі прояви мають отримати належний осуд.
Хороші новини продовжують надходити з євроатлантичного напрямку. Нам іще не готові офіційно надати ПДЧ, але для реалізації інтеграції України до НАТО виокремлено новий статус аспірантства, яким визнається аргументованість наших прагнень приєднатися до Альянсу. Про перехід до формалізованого кандидування може йтися від 2020 року. Це особливо важливо на тлі зростання агресивної риторики Кремля. А очікуване перемир’я так і не стало доконаним фактом. На заході для нас болісною точкою залишається тільки Угорщина, де в один клубок сплелися реваншистські настрої, російські впливи та передвиборча істерія.
Дуже показовою була заява Держдепу США щодо економії українців на своїх потребах, щоб зберегти надійний транзит до Європи. Зрозуміло, що в підтексті цього виступу йшлося аж ніяк не про газ. Світова дипломатія добре навчилася розшифровувати такі сигнали. Інша новина в нас викликала хвилю скепсису й невдоволення — знято санкції з двох непершорядних діячів доби Януковича. Але до таких прикрощів теж треба бути готовими. Однак основне те, що, попри незавершеність судових справ, проти самого Януковича та 12 стовпів його режиму санкції продовжено без застережень.
Дуже демонстративне протиставлення двох акцій, які відбулися в ці дні. Чесність, щирість, взаємопідтримка були символами численних виступів на захист безпричинно заарештованого в Італії бійця АТО Віталія Маркова. А на противагу їм — повна маргіналізація й ксенофобія під час чергової хуліганської витівки прихильників Саакашвілі. Добро завжди возвеличує, а фальш принижує — з цим нічого не поробиш. Ще одним тривожним дзвіночком став увесь комплекс подій довкола депутата Левченка.
Абстрагуючись від безумовно бандитського побиття політика, варто визнати, що монополію на застосування сили повинна мати лише держава. На кулаки й битки одних завжди з’являться такі ж молодчики з другого боку. Поки що це були жорстокі побої, якщо дати тенденції розвиватися, то можуть з’явитися й людські жертви.
Діяльність Президента його опоненти намагалися звести до аварії за участю машини супроводу, в якій постраждав пенсіонер. Але якраз тут маємо приклад цивілізованої реакції на прикрі інциденти, які так чи інакше неминучі в житті. Зате в дійсності результати роботи були значними. Це не лише досягнення в переговорах із НАТО, а й низка інших важливих міжнародних контактів, а ще —чергове вручення Шевченківських премій та ініціатива щодо десятиліття української мови. Також Президент виявився першим із владоможців, чиї статки при владі різко скоротилися, — Порошенко вибув з елітного списку мільярдерів від Forbes.
І наостанок маємо низку позитивних повідомлень. Прем’єр констатував віднаходження точок зростання української економіки, яка поступово продовжує відроджуватися. А головними героями для нашого народу стали члени паралімпійської збірної. Після невисоких результатів нашої команди на Олімпіаді ці люди показали, як попри всі перешкоди, а найперше жахливі каліцтва, можна виборювати перемоги. Ми ними пишаємося, але не зле було б іще й повчитися моральної стійкості та мужності.
Тарас ЧОРНОВІЛ, політолог і незалежний експерт.
