Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Закон № 796), школярі, які проживають на забрудненій радіацією території (загалом — це вісім областей, у яких майже 84 тис. постраждалих дітей), мають право на безплатне харчування у навчальних закладах. Проте щороку через невчасно подані документи, невчасно ухвалені рішення, невчасно проведені тендерні процедури закупівлі продуктів, судові розбірки постачальників, діти по кілька місяців не отримують належного харчування у школах. Місцеві чиновники на папірцях записують «діто-дні» для грошової компенсації. Батьки місяцями її чекають. Діти з сьомої ранку до п’ятої пообідні сидять на сухпайку.

 

Ірина Констанкевич.

 

З 2015 року послуги харчування дітей закуповують місцеві органи соціального захисту. Держава щороку на це передбачає понад 420 млн гривень у складі бюджетної програми КПКВК 2501200 «Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З них, на безплатне харчування більше 90 % — 380 млн грн. І 10 % на виплату грошової компенсації дітям, які не харчувалися — це 41,3 млн грн.

Чому не працює система?
Проблема перша — здоров'я дітей. Більшість дітей із сільської місцевості не мають можливості нормально харчуватися впродовж шкільного дня. У віддалених від райцентрів навіть великих селах поблизу шкіл немає кіосків, не те що їдалень. Відсутність гарячого харчування з сьомої ранку до п'ятої пообідні загрожує фізичному стану учнів. Які й без того мають проблеми зі здоров’ям. Це асоціальне ставлення до школярів. А навіть там, де таке харчування було здійснене, окремими організаторами харчування забезпечувалось з дотриманням натуральних норм лише від 25 до 80,4 %. Не забезпечувалась різноманітність страв. Діти не отримували в достатній кількості риби, молокопродуктів, меду, овочів. Натомість понад норму, а саме від 13 до 40% харчувалися м’ясом та м’ясопродуктами. Що у підсумку? Норми харчування дітей в освітніх закладах, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.1992 № 258 (редакція станом на 03.02.2012), не дотримуються. Самі норми не переглядалися більше 15 років. Єдиним обґрунтованим критерієм закупівлі послуг є їх найнижча вартість. Через недосконалість механізму проведення торгів із закупівлі послуг харчування не забезпечуються права постраждалих дітей, передбачені ст. 29 Закону № 796 на забезпечення відповідно до фізіологічних норм продуктами харчування, а також харчовими домішками, які сприяють виведенню радіонуклідів із організму.

Проблема друга — хто батьки, ті й харчують? Наголошуючи на тому, що проведення тендерів для забезпечення дітей гарячим харчуванням — це механізм неефективний, уряд ще рік тому запропонував рішення про так звану монетизацію. Кошти на харчування кожної дитини, як зазначив профільний міністр, «цих 20 гривень на комплексне харчування», вирішено передавати безпосередньо батькам. А батьки вже самі мають забезпечити за рахунок цих коштів гаряче харчування своїх дітей. Повністю погоджуюся, що принцип, за яким розпорядниками виділених державою коштів для цих дітей стануть батьки, справді дасть змогу уникнути ситуацій з недолугими тендерами. Але є питання. Ніхто ж не заперечує, що на батьків покладена відповідальність за своїх дітей. Належне харчування — це одна з основ такої відповідальності. Разом з тим, за даними соцопитувань, значна частина дітей описують свою сім’ю як бідну. Ще частина, як таку, де часто немає ні грошей, ні їжі, внаслідок чого діти голодують. За даними Всесвітньої організації здоров’я, 20% українців систематично зловживають алкоголем. Мільйон перебуває на обліку як алкогольно- залежні. Хто ж гарантуватиме так звану повну компенсацію прав дітей?

Проблема третя — «дивна арифметика», або де ж тут справедливість? Візьмемо калькулятор. Маємо 420 млн грн, 83 тис. дітей, тривалість навчального року — 273 дні. Що отримаємо? В рік — майже 5 тис. грн на дитину, або 18 грн на день тим, хто харчується у школі. Але з цієї суми вирахувати торгову націнку (до 30 %) та індекс споживчих цін (12 % річних), оскільки при визначенні потреби в коштах вони ж, очевидно, також враховуються, то у вартості одного дня харчування вартість одноразового харчування дитини — це всього 11 грн. Для порівняння: ще два роки тому такий розрахунок давав 16 грн. А за даними звіту Рахункової палати, виходячи із суми договорів, укладених з організаторами харчування, фактична вартість одного дня харчування потерпілих дітей у 2016—2017 роках коливалася від 20 до 50 грн. Вартість, яку розрахувало Міністерство соціальної політики України на підставі норм харчування, — 28,3 грн. Фактична вартість харчування за день, зафіксована у чотирьох областях: у Житомирській області — менше на 14,6 — 25,5 %, Київській — на 13,7—16,1 % Чернігівській — на 17,2—23,6 %, Рівненській — менше на 1,2—3,9 %. Водночас розрахунки виплат грошової компенсації батькам потерпілих дітей замість безплатного харчування свідчать, що суми фактично не відповідають вартості харчування у навчальних закладах (180 — 190 грн на місяць у 2015—2016 роках або 9,5 грн на день, та 360—380 грн на місяць з квітня 2017 року, або 20 грн на день). У підсумку — для дітей, які харчуються, і тим, які не харчувалися, вартість харчування — різна. І ще, незважаючи на те, що у минулому році місячну суму на харчування збільшено вдвічі, у загальному обсязі сума цих коштів щорічно зменшується. А радіонукліди ні.

Проблема четверта — неефективність розпорядження коштами. Звіт Рахункової палати фіксує, що затверджені обсяги кошторисних призначень за відповідним напрямом за КПКВК 2501200 у 2016 році в обсязі 435,1 млн грн було зменшено шляхом перерозподілу на 191,5 млн грн (на 44 %), що свідчить про неефективне управління коштами державного бюджету. Розпорядники коштів державного бюджету, виділених на безплатне харчування дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, на територіях радіоактивного забруднення не забезпечили ефективного використання коштів та належної організації комплексу заходів із надання цієї послуги. Запроваджена Кабінетом Міністрів України децентралізація функцій з організації харчування потерпілих дітей з метою їх удосконалення і, зокрема, передача з 2015 року функцій із закупівлі послуг безплатного харчування місцевим органам влади не дала очікуваного позитивного результату. 

Проблема п’ята — безвідповідальність. Якщо розглядати ситуацію, в якій опинилися діти трьох районів Волинської області — Маневицького, Камінь-Каширського та Любешівського, для яких не забезпечено упродовж навчального року харчування. І ніхто ніякої відповідальності не зазнав. Діти опинилися заручниками недобросовісності постачальників послуг, які влаштовують з’ясування відносин між собою через суди та блокують тендерні процедури, та недбалості чиновників, які не змогли убезпечити від ризиків, здійснити належним чином усі закупівельні процедури цих послуг, як це відбувається в сусідній, Житомирській області. Зокрема, в Маневицькому районі в минулому році харчували лише 1,5 місяці з необхідних дев'яти. Хоч відбулось два тендери. Після мого депутатського запиту до міністра соціальної політики А. Реви, було отримано відповідь, що до Господарського суду м. Києва звернулось ТОВ «Час Мрій» з позовом до Антимонопольного комітету України, ТОВ «Транс Логістик Центр» та Управління соціального захисту Маневицької районної державної адміністрації. Ухвалою суду ТОВ «Транс Логістик Центр» було заборонено укладати договір. Ці дві фірми з одним корінням під час першого тендера знизили очікувану вартість на більш як 7 млн грн з метою не допустити до перемоги Маневицьку райспоживспілку, після чого подали одна на одну до суду та тендер скасували. У вересні 2017 року Управління соціального захисту Маневицької РДА розірвало договір з ТОВ «Транс Логістик Центр» та оголосило того ж числа новий тендер. Участь брали ті  самі фірми. В другому аукціоні за три раунди від початкової вартості вони не знизили ціну навіть на одну гривню. Тендер знову виграло ТОВ «Транс Логістик Центр», тільки позовів до суду більше не було, так як і конкурентів. Я неодноразово зверталася до правоохоронних органів, щоб перевірити вказані факти неналежного ставлення місцевих державних адміністрацій, зокрема Маневицької районної державної адміністрації Волинської області, щодо виконання делегованих повноважень з підготовки та здійснення тендерних процедур, а також законодавства про соціальний захист громадян. Відповідь одна — питання розглядається, вам буде повідомлено. Запитання залишаються. І безвідповідальність відповідальних (тендерний комітет, Антимонопольний комітет України) за тендери — також.

Насамкінець. Ціна питання — знову обіцянки? Щоб розв’язати проблему належного гарячого харчування, за останній рік мною надіслано 10 депутатських звернень та запитів до Волинської обласної державної адміністрації, Міністерства соціальної політики України, Генеральної прокуратури України, Національної поліції і навіть до Президента. Розробили та внесли з колегами два законопроекти (№6230 щодо виплати грошової компенсації на харчування дітей) та № 6450 (про скасування тендерних процедур). Неодноразово зверталися до профільних комітетів парламенту дати належну оцінку. А якщо ці законопроекти не досконалі, щоб запропонували своє бачення. Зверталися до очільника парламенту та голів парламентських фракцій, щоб розглянути законопроекти та винесли на голосування. Відбулося два прийоми у міністра соціальної політики. Останній — з батьками від Волині, під час якого проаналізували різні варіанти організації харчування. У підсумку, погоджуюся, що пропозиція скасування тендерних процедур може мати ризики, тому законопроект № 6450 ми відкликаємо на доопрацювання. Міністр пообіцяв максимальне урядове сприяння для внесення в сесійну залу законопроекту про монетизацію харчування дітей. Ми наполягаємо, щоб механізм організації харчування був чітко виписаний в урядовій постанові і збільшено розмір коштів. Сподіваюся, що це відбудеться швидко. А ми з колегами по парламенту та 3,5 тис. батьків, які підписалися у зверненнях, контролюватимемо, щоб запропоноване рішення забезпечувало процедуру харчування. Діти не мають бути голодними! Це — головне.

Ірина КОНСТАНКЕВИЧ,
народний депутат України, член Комітету Верховної Ради України
з питань науки і освіти, обрана по Виборчому округу №23,
Волинська область,  доктор філологічних наук.