У Верховній Раді України відкрилася документально-публіцистична виставка «Нас вбивали, бо ми українці», експонати якої розповідають про геноцид українського народу — Голодомор 1932—1933 років. Епіграфом до неї стали слова Кофі Аннана, сьомого Генерального секретаря ООН (1997—2006): «Геноцид починається з убивства однієї людини не за те, що вона зробила, а через те, хто вона є».

В основі виставки, що відбувається за підтримки голови Комітету Верховної Ради України у закордонних справах Ганни Гопко, Національного музею «Меморіал жертв Голодомору» та Українського інституту національної пам’яті, не лише архівні документи, дослідження провідних істориків і правників, а й спогади людей, що пережили Голодомор — селянина з Полтавщини Нестора Білоуса, вчительки з Харківщини Олександри Харченко, агронома і фотографа з Донеччини Марка Желізняка та інших, — які зберігаються в музейних архівах.

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.

У церемонії відкриття експозиції, яка ще раз засвідчує, що український народ вбивали свідомо і сплановано, бо ця нація не вписувалася в ленінсько-сталінську концепцію світової більшовицької революції, а прагла свободи і незалежності, взяли участь голова Комітету Верховної Ради України у закордонних справах Ганна Гопко, народний депутат України Оксана Юринець, директор музею «Меморіал жертв Голодомору» Олеся Стасюк, начальник управління наукового забезпечення політики національної пам’яті Українського інституту національної пам’яті Ярослав Фазулін.

— За два роки без війн і будь-яких природних катаклізмів український народ втратив, за різними оцінками, від 3,9 до 7 мільйонів осіб. Це жахливі цифри. Для порівняння: вони перевищують сукупні втрати Російської та Австро-Угорської імперій у Першій світовій війні. Голодомор був геноцидом українського народу. Його мета — знищити частину української національної групи і залякати інших. Це довели українські й закордонні історики та правники, — каже Я. Фазулін. Він зазначив, що комуністичний режим намагався приховати правду про Голодомор в Україні, знищити будь-яку згадку про злочини тоталітарної системи. Небезпечно було не лише писати про Голодомор у пресі чи щоденниках, а навіть говорити про нього. За правду звільняли з роботи, переслідували, відправляли у табори ГУЛАГу.

Проект «Нас вбивали, бо ми українці» створено у співпраці вищих органів влади, галузевого архіву СБУ та зовнішньої розвідки, кіно-, фотоархіву музеїв Івана Гончара, Української революції 1917—1921 років та інших закладів, громадських об’єднань.

Представлені матеріали планують перекласти кількома мовами.