Пристрасті довкола міського пасажирського транспорту в Полтаві не вщухають роками. Після подорожчання проїзду тролейбусний квиток в обласному центрі став коштувати три гривні, а в автобус чи маршрутку не зайдеш без «п’ятірки» в кишені.
Після подорожчання проїзду в приватних перевізників утиснутись у комунальні тролейбуси вдається не кожному.
Фото Василя НЕЇЖМАКА.
За подорожчання проїзду треба... подякувати. Кому?
Саме тоді на голови «батьків» Полтави та їхніх соратників із уст опозиційних до міської влади політиків і громадських діячів посипалися традиційні звинувачення у змові з перевізниками. Насамперед із приватними власниками автотранспорту та підприємств, більшість яких підпорядковані, по суті, монополісту на ринку пасажирських перевезень обласної столиці. За таких умов нібито гарантовані чималі відкати можновладцям і чиновникам за право працювати на тому чи іншому маршруті, а подорожчання проїзду потрібне лише для того, щоб нарощувати корупційну складову вартості кожного квитка...
Відповідаючи на такі закиди, ті, кому їх адресували, не менш традиційно посилали своїх опонентів у... Європу. Поїдьте, мовляв, у Прагу, Варшаву, Брюссель чи інші європейські міста, де немає транспортної корупції, та знайдіть там автобуси, проїзд у яких дешевший за один-два євро... Про розміри зарплат і пенсій у тих містах такі «відкривачі Європи» згадувати, звісно, забували. Зрештою, в коментарі журналістам міський голова Олександр Мамай наблизив їх до наших реалій. Мовляв, хіба не знаєте, що 70 відсотків обласних міст підняли вартість проїзду в громадському транспорті раніше. Тож полтавським перевізникам треба лише подякувати за те, що вони чекали так довго й узагалі погодилися возити своїх пасажирів за п’ять гривень, бо розрахунки виводять на 11...
Не хочете «скотовозів»? Платіть по-європейськи!
Про які, власне, розрахунки йдеться? Разом із ними практично одразу після останнього подорожчання повпреди трьох приватних автотранспортних підприємств обласного центру оприлюднили свої міркування з цього приводу. На їхню думку, під час формування тарифної політики на ринку пасажирських перевезень треба раз і назавжди відмовитися від «політичних спекуляцій» і популізму. А отже, брати за проїзд у приватних автобусах і маршрутках стільки, скільки він реально коштує. Тим пасажирам, в яких не вистачає на це грошей, держава, на переконання авторів згаданого звернення, має виплачувати ще й «транспортні» субсидії...
Бо інакше, мовляв, землякам-полтавцям і надалі доведеться заходити не в новенькі комфортабельні автобуси, а в двадцятирічний металобрухт, який вони справедливо називають «скотовозами», терпіти водіїв-хамів та інші схожі «принади». На підтвердження своїх висновків перевізники надали власні розрахунки їхніх витрат на одному з найпопулярніших міських маршрутів. За умов, коли на ньому курсує великий 12-метровий тридверний дизельний автобус німецької фірми «МАН». Ураховуючи всі складові вартості, починаючи від ціни самого автобуса, пального для його заправки, запчастин і закінчуючи амортизацією та оплатою праці обслуговуючого персоналу, один його пасажир, на думку згаданих перевізників, повинен щоразу розкошелюватися на 10 гривень і 5 копійок.
Тож, згідно з їхнім висновком, із фактично мінімальною десятивідсотковою накруткою задля прибутковості цього бізнесу станом «на 28 грудня 2017 року мінімальний тариф на проїзд у Полтаві становить 11 гривень». Вочевидь, саме про ці розрахунки казав і міський голова. Щоправда, не лише фахівці одразу звернули увагу на відверті нестикування у наведених перевізниками цифрах та аргументах. Бо у свої розрахунки вони, скажімо, закладали вартість нового автобуса фірми «МАН», ціна якого «стартує від 180 тисяч євро». Хоча купують у німців зазвичай «беушні» машини за незрівнянно нижчими цінами... Сумнівною видається й потреба щорічної заміни акумуляторів та інші схожі видатки.
Ще більше запитань до розрахованої власниками автобусів кількості пасажирів, яку вони нібито перевозять на цьому маршруті за один день і місяць. Як, зрештою, і до того, чи можна взагалі вважати коректними такі розрахунки, зроблені тими, хто найбільше зацікавлений у перетягуванні фінансової «ковдри» на свій бік?
Відкати існують, але їх ніхто не помічає
У коментарях стосовно чергового подорожчання один місцевий політик-«благодійник» закликав не піднімати тариф, а реформувати галузь, зменшити кількість транспортних засобів, прибрати дублювання маршрутів. І тоді, мовляв, «економічно доцільною» стане ціна проїзду дві гривні... Водночас він знову нагадав про корупційні схеми в організації пасажирських перевезень у Полтаві. Чи справді вони існують?
Про відкати посадовцям і чиновникам за посередництва господарів найприбутковіших маршрутів колеги останніх, яким не дісталися ласі шматки «пирога», раніше говорили не раз. Називалися навіть суми відкупних із кожного транспортного засобу, які нібито наближалися до 10 тисяч гривень!
Зрештою, саме навесні минулого року, тобто в розпал «міжвидової боротьби» в середовищі перевізників, один із них, котрий, за його словами, працює на власному автобусі майже два десятиліття, в місцевому інтернет-виданні розповів про механізми тих корупційних схем. Зокрема, про свою відмову платити новому власнику маршруту щомісяця по 8 тисяч гривень та про чиновницький тиск на нього за таку незговірливість. Були там і нагадування про «вхідні у бізнес» у розмірі 5 тисяч гривень із кожної машини, й інші не менш промовисті факти. Попри те, що під цією публікацією стояв підпис автора — згаданого перевізника, — правоохоронці її, здається, впритул не помітили...
У каламутній воді легше ловити золоту рибку
Натомість очевидним залишається той факт, що якість пасажирських перевезень громадським транспортом у Полтаві після подорожчання проїзду не поліпшилась. Тісніше стало у трохи дешевших тролейбусах. Біля зупинок «найжирніших» маршрутів зазвичай юрмляться, вочевидь, зайві там маршрутки та невеличкі автобуси, зокрема й поіржавілі, «добиті». Водночас для повернення з центру міста у віддалені мікрорайони чи виїзду звідти громадського пасажирського транспорту нерідко не дочекаєшся. Зрештою, водії продовжують небезпечні перегони один з одним за умовного останнього пасажира на козирних маршрутах.
Хоча експерти нагадують про необхідність оптимізації кількості транспортних засобів з уникненням дублювання їхнього руху по найприбутковіших маршрутах. Багато в чому рятівною стає ідея впровадження так званих електронних квитків і, власне, безготівкового розрахунку за проїзд у пасажирському транспорті, що одразу ліквідовує підґрунтя для безлічі зловживань і виводить реальні кошти з «тіні». Ще нагальнішою залишається потреба професійного дослідження пасажиропотоків незалежними фахівцями. Передовсім для того, щоб не брати схожі на згадані вище цифри зі стелі. Адже зрозуміло, що традиційна формула змін «плюс-мінус одна гривня» для кишень перевізників і пасажирів ситуацію не рятує, а фактично заганяє її у глухий кут.
Бо вже нині власники автобусів і маршруток наголошують на тому, що тільки-но «вибита» ними «п’ятірка» також є для них збитковою, тому до неї треба додавати чергові «одинички»... Щоб спростувати такі аргументи чи підтримати їх, необхідні й ґрунтовні розрахунки, і, найголовніше, фахові зміни та новації, які не нарощуватимуть витрати перевізників і пасажирів, а, навпаки, зменшуватимуть їх. От тільки хто про це подбає? Надто за умов, коли в каламутній воді згаданого керованого хаосу його організаторам набагато легше ловити свою золоту рибку.
Коштів бракує на все, крім хабарів
Цю аксіому вкотре підтвердили «найсвіжіші» полтавські реалії. Після того як народний депутат України Сергій Каплін оскаржив два рішення міськвиконкому, що давали зелене світло подорожчанню проїзду, саме для забезпечення його позову окружний адмінсуд 26 лютого зупинив дію тих вердиктів міської влади. Звісно, до завершення судового розгляду цієї справи по суті. Та згаданої ухвали Феміди і «батьки» Полтави, й перевізники воліли просто не помічати. Тож пан Каплін днями подав депутатське звернення до прокурора області, нагадавши про те, що за невиконання рішення суду передбачено кримінальну відповідальність...
Не менш очікувані багатьма земляками й розслідування та судовий розгляд іще гучнішої справи. Адже в останній день січня просто в кабінеті керівника патрульної поліції Полтави правоохоронці затримали головного перевізника міста — власника кількох фірм, які визначають погоду на цьому ринку в обласному центрі. Він приніс керівному поліцейському 20 тис. грн відкупних. Це була частина обіцяного ним річного хабара в розмірі 120 тис. грн за те, щоб патрульні «не помічали» порушень, допущених водіями автобусів і маршруток із його фірм.
Подейкують, у такий спосіб їхній власник намагався задобрити й очільників інших контролюючих структур. Звісно, його причетність до таких «подвигів» може встановити тільки суд. Та вже тепер зрозуміло, що й у наших перевізників, і в можновладців коштів бракує на все, крім... хабарів і тіньових оборудок, на які доводиться скидатися звичайним пасажирам...
