Майже половина таксистів у Житомирі працюють без ліцензії. Напевне, така тенденція характерна для всієї України. Житомирянин Григорій Антонюк (ім’я та прізвище змінено з етичних міркувань) розповів, як нині в місті функціонує сфера послуг таксі, чому він не хоче купувати ліцензію і яка різниця між ним і «грачем».
«У мене — диплом програміста»
Григорію — 28 років, він одружений, має двох дітей. Останні п’ять років на життя заробляє таксуванням на власному автомобілі. Ще рік тому «грачував». Нині орендує «ефір» (близько 200 гривень на тиждень) в однієї приватної таксистської фірми з ліцензією, має «позивний» та «фішку». Тарифи за перевезення у цієї фірми нижчі, ніж у «грачів», зате завжди є клієнти, не потрібно годинами стояти на «точці» («точки» переважно біля лікарень, нічних клубів, інших об’єктів) і чекати, доки до тебе підійде охочий «покататися». Зарплату видає собі сам: за місяць заробляє три тисячі гривень, влітку, коли багато відпочивальників, — п’ять тисяч.
— Ці гроші заробляю, особливо не напружуючись, — розповідає Григорій. — Якщо потрібно більше грошей, їх завжди можна заробити, відпрацювавши додаткові години.
Дуже задоволений, що працюю на фірму, а не «грачую» — так спокійніше. Взагалі, таксування — не єдиний вид моєї діяльності. Також ремонтую автомобілі в своїй майстерні.
У мене чимало друзів, знайомих, які поєднують офіційну роботу й працю таксиста. Наприклад, мій кум Віталій. Удень він працює на державну структуру (як то кажуть, з 9:00 до 18:00), а ввечері сідає в авто, чіпляє на нього «фішку» й перевозить людей. А що має робити? У нього зарплата лише 1800 гривень на місяць. Хіба родину за ці гроші прогодуєш?
Григорій працює на таксистську фірму неофіційно. Таких як він —орендарів «ефіру» — в цій організації більше половини. Решта (близько 20 осіб), як і належить, працевлаштовані згідно з законодавством, щоб фірма була добропорядною в очах контрольних органів.
— А ви б хотіли офіційно працевлаштуватися, працювати з 9:00 до 18:00, мати вихідні, повний соціальний пакет? — поцікавилася в Григорія.
Несподівано це запитання зачепило чоловіка за живе. Він розгнівався:
— Невже ви думаєте, що я мріяв стати таксистом? У мене вища освіта! Я — програміст! А який сенс у цьому? Після закінчення університету не знайшов роботу за спеціальністю й почав заробляти на життя як будівельник, робітник автомайстерні. Я не хочу працювати за півтори—дві тисячі гривень на місяць та ще й вислуховувати «мораль» від керівництва! Сьогодні я сам собі хазяїн і нікому нічого не винен. Ще й заробляю вдвічі—втричі більше. Мені не потрібні соціальні гарантії. Мене все влаштовує.
«У нас свій кодекс честі»
— Між «грачем» і таксистом, який приїжджає на виклик, — «грошова» відмінність. «Грач» називає таку ціну за проїзд, яку захоче!» — стверджує Григорій.
У таксистів є свій кодекс правил, якого вони дотримуються, щоб не виникало спірних моментів. Наприклад, якщо на стоянці — кілька таксі і підходить клієнт, його направлять до того, який чекає пасажира найдовше. І немає значення — «грач» це чи водій, який працює на якусь таксистську фірму. Якщо трапляється ДТП, таксист викликає по рації іншого водія, той забирає клієнтів і відвозить їх, а учасник аварії залишається на місці й розв’язує проблему. Якщо йому потрібні гроші, інші таксисти обов’язково допоможуть.
А от якщо таксист захоче перейти дорогу іншому, за це отримає на горіхи. Наприклад, якщо стане на чужу «точку» й не реагуватиме на вимогу від’їхати подалі.
— Такому незговірливому можуть помститися, порізавши скати його автомобіля, — каже Григорій. — Якщо і це не подіє, у хід підуть кулаки.
Щодо ліцензії, то її може придбати і фірма, і фізична особа. Проте Григорій не бажає викидати гроші (понад 300 гривень на місяць) на «папірець» — не бачить потреби. Якщо доводиться виїжджати за Житомир, то просто знімає з даху автомобіля «фішку», щоб не зупиняли даішники й не питали про наявність необхідних документів. Якби в нього була ліцензія, то транспортна проблема розв’язалася б сама — тоді можна працювати хоч у місті, хоч у районі.
«Конкуренція вже велика»
Кілька років тому в Житомирі трапився трагічний випадок — пограбували і вбили таксиста. Потім виявилося, що чоловіка позбавили життя всього за десять гривень. Як нині таксисти убезпечують себе від таких випадків?
— Майже в усіх таксистів є свої засоби самозахисту, — каже Григорій. — У мене, наприклад, газовий балончик, він постійно під рукою. По клієнту завжди видно, хто він. Зазвичай людина сама себе видає — тим, як спілкується.
На щастя, ще жодного разу балончик не знадобився. Траплялися випадки, коли клієнт відмовлявся платити за проїзд. Якщо сам не можу вплинути на людину, тоді викликаю по рації знайомих таксистів. Колеги приїжджають і «допомагають» клієнту заплатити за проїзд. Нещодавно трапилася неприємна ситуація — в мою машину «завантажили» клієнта в нетверезому стані. Він попросив довезти його до друга, адресу якого не пам’ятав, проте стверджував, що дорогу покаже. Покаталися Житомиром на 170 гривень. Номера телефону друга, та й власної мобілки, клієнт не мав. Я не витримав, зупинився біля машини міліціонерів і передав їм чоловіка. Адже він був немісцевий, п’яний, що я мав з ним робити? Не залишати ж просто неба.
Щодо так званого патронажу таксистського бізнесу впливовими особами та рекету, то, за словами Григорія, в Житомирі такого немає.
— Ось у Києві ці явища поширені, — каже він. — Мій знайомий працював у столиці таксистом. Він розповідав, що платив гроші правоохоронцям за те, щоб не забороняли йому стояти на «точці», хоча мав повне право чекати там клієнтів.
У таксистському бізнесі, як і в кожному, є свої конкуренти й негласна боротьба за клієнта.
— У Житомирі працює одна таксистська фірма, назвемо її умовно «Зіркою». Сьогодні вона створює велику конкуренцію, — ділиться Григорій. — Усі таксистські фірми згуртувалися проти неї. «Зірка» вміє приваблювати клієнтів: проводить різні акції, знижує тарифи. Таксистам, які працюють на «Зірку», не потрібні ні рації, ні «фішки» — лише свій автомобіль і мобільний телефон-«андроїд». На екрані мобілки відображається карта міста і сигнали-виклики громадян. Таксист натиснув пальцем на той сигнал, і клієнту вже надійшло повідомлення, що до нього їде таксі. Якщо власник іншої фірми запідозрить, що його підлеглий працює і на нього, і на «Зірку», відразу проганяє з роботи. Таким чином намагаються притиснути «Зірку». До речі, 20% таксистів сьогодні примудряються працювати і на свою фірму, і на «Зірку». Я на «Зірку» не працюю (посміхається). Це мій знайомий там трудиться, тому чимало знаю про неї.
Таксистський бізнес у Житомирі досить швидко розвивається, і кількість автомобілів із «фішками» щороку зростає.
— Зверніть увагу: вночі з десяти машин, які проїжджають перехрестям, лише одна — не таксі. Чимало чоловіків поєднують основну роботу й таксування. Як не крути, це додатковий заробіток. І таксування, як на мене, з часом лише набиратиме обертів, — каже Григорій.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
