Іван Рибак — яскравий приклад народного депутата на підтримку діючого виборчого закону, який передбачає змішану виборчу систему. Обраний до Верховної Ради на мажоритарному виборчому окрузі № 202 у Чернівецькій області є одним з тих народних депутатів, які під час виборчої кампанії ходять від хати до хати, а у статусі народного депутата, кажучи людською мовою, не вилазять з округів. Іван Рибак, якому днями виповнилося 40 років, — енергійний, доступний, оперативний і конкретний — якщо скаже, то зробить. Люди це бачать, а тому всіляко сприяють у його справах та роботі на окрузі. А робить, на відміну від інших, він чимало: допомагає відремонтувати, добудувати, побудувати, дофінансувати, комп'ютеризувати школи, встановити євровікна і двері, перекрити дахи, освітити вулиці, розв’язати всі нагальні для місцевих людей проблеми. Він є, він присутній, він допоможе.
 

До нього дослухаються депутати усіх рівнів, його позицією постійно цікавляться ЗМІ, а місцеві керівники напряму звертаються по допомогу, по компетентну пораду. Іван Рибак — комунікабельний, він успішний переговорник, від чого тільки виграє і округ, і вся Буковина. Тут обиратися непросто. Націонал-патріотичний Кіцманський район на його окрузі думає про себе велико, не менш гонорові Вижницький та Сторожинецький райони, мешканці Путильського взагалі ніколи не вірили ні владі, ні синоптикам. Тож пройти їхній ценз та завоювати тут такий авторитет було ой як непросто.

Про мальовані рейтинги

— Як ви ставитеся до рейтингів, які після Різдвяних свят, коли українці повиходили з-за столу, почали з’являтися у ЗМІ дедалі частіше?

— Більшість із них крайньою мірою є некоректними, замовними. Як тільки-но рейтинги, наприклад, подаються буцімто авторитетним Центром Разумкова, одразу ж у верхній частині з’являється прізвище Гриценка, чоловіка Юлії Мостової, яка має стосунок до цього центру. Всі штаби так званих опозиційних політиків зараз теж активно малюють і просувають у ЗМІ рейтинги своїм лідерам, у тому числі і президентські, хоча вони абсолютно далекі від реалій. Це теж форма дестабілізації і насаджування зневіри.

І хто це робить? В основному штаби карликових позапарламентських партій.

Я б сказав так: останні соціологічні опитування засвідчують відсутність будь-якої соціології. Якщо порівнювати діючого Президента Порошенка і того ж Гриценка, якого штучно підтягують у рейтингах, то, кажучи спортивною термінологією, вони грають у різних лігах. Якщо говорити про підтримку громадськості, то треба сказати, що Порошенка наразі підтримує значна частина представників науки, культури, освіти, медицини. Це українська еліта, яка здатна сама сформувати рейтинги. Це бізнес, у тому числі малий і середній. Ці люди розуміють, що Петро Порошенко утримав ситуацію, не давши агресору захопити більшу частину України. Якби не жорстка військова політика Порошенка, де б був сьогодні російський солдат?

Крім того, Петро Олексійович — фаховий дипломат і, хочу сказати без жодних перебільшень, створення антипутінської коаліції, впровадження санкцій проти агресора є його заслугою. Це велика перемога України на дипломатичному фронті. Одним зі свідчень цього є й отримання безвізу з ЄС. Жодна країна не отримувала безвізовий режим з країнами ЄС, перебуваючи у стані війни. Жодна не інтегрувалася пришвидшено у НАТО. Хоча це робиться на тлі недофінансування МЗС, яке за Януковича зумисне було майже знищене, на догоду Росії були прибрані кращі дипломати. Кадровий потенціал дипустанов радикально скорочувався. Зараз ми поновлюємо міць нашого дипломатичного корпусу.

Україна має потужну міжнародну допомогу, у тому числі — фінансову. Ми уникли дефолту, нам вдалося стабілізувати банківську систему, вичистивши її від банків-одноденок, які ошукували вкладників. За можливості отримувати кошти МВФ ми стабілізували свою фінансову систему і мали змогу погашати борги, а також тримати стабільною національну валюту.

Подивіться, доки політики усіх мастей піаряться у питанні реінтеграції чи визволення Донбасу силовим методом, що абсолютно не вписується в існуючу логіку речей, міжнародну ситуацію, реалії, Порошенко тихою сапою, але жорстко вирішує це питання на міжнародному рівні на українських умовах. Щоразу посилюючи наші позиції і чітко та послідовно окреслюючи наші вимоги і претензії. Це складний процес, адже світ дослухається до слів Президента, як до позиції України, і це не загравання з електоратом, це еволюційний історичний процес.

Про газ та інше

— Комунальні тарифи, подорожчання електроенергії, вартості газу є серйозним чинником до появи протестних настроїв, влада це розуміє?

— І Президент, і уряд це прекрасно розуміють і намагаються знайти кардинальні рішення, усвідомлюючи, що на комунальних тарифах цілі політичні партії вибудовують свою політику, а кишеня пересічного українця є найкращим агітатором на виборах.

Ми всерйоз зайнялися вітчизняною енергетикою. Ми йдемо нормальними темпами у видобутку українського газу і до 2020 року зможемо видобувати до 20 мільярдів кубометрів у рік. Кажу це вам як голова підкомітету з питань державного екологічного моніторингу у Комітеті екологічної політики, природокористування та подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.

Сьогодні ми маємо порозуміння в плані формування нормативно-правової бази з Держгеонадрами, й уряд поставив завдання щодо розробки нових родовищ. Буквально недавно відбулося засідання нашого комітету, де ми заслухали звіт керівництва Держгеонадрів. У нас є достатньо потужностей саме для видобування вуглеводних корисних копалин. Україна має хороші можливості й у видобуванні шельфового газу. Ми входимо в п'ятірку країн, що мають такі потужності, у нас є кадровий і науковий потенціал. Багато українських фахівців працюють у західних видобувних компаніях у США, Канаді, Норвегії та інших країнах. Вони готові знову працювати в Україні, головне — створити умови.

Про польові роботи

— Ви очолюєте Чернівецьку територіальну організацію Партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність». Тримаєте руку на пульсі. Яким є цей пульс?

— Нині відбувається активізація суспільства у питанні підтримки політиків на наступних виборах. Люди намагаються розібратися у вертепі заїжджих політиків, котрі активізувалися з наближенням весни. Якщо подивитися на низові процеси, з’ясувати, хто ж є лідером на виборах у ОТГ, то, без сумніву, ми, БПП, передуємо у цих процесах. А хто зараз найбільше активізувався, які верстви населення? Це вчителі, лікарі, працівники соціальної сфери, котрі завжди були найбільш консервативною масою. Сьогодні вони розуміють, що стабільність пов’язана з партією «Солідарність» Петра Порошенка. Що Порошенко — це жорстка позиція щодо відсічі агресору, міцна армія і гарантія продовження санкцій партнерами України, продовження євроінтеграційних процесів.

Як голова Чернівецької партійної організації «Солідарності» можу про це впевнено говорити, бо бачу, скільки людей щодня приходять до нас, скільки людей готові співпрацювати у частині реалізації регіональних проектів, розвитку навчальних закладів тощо. Беремо, наприклад, Кіцманський район у Чернівецькій області, де створена ОТГ. Тут громада налічує 12 тисяч виборців, і 37 % висловили підтримку Блоку Петра Порошенка. Голова районної парторганізації обраний головою ОТГ. За нього проголосувало 70 % мешканців. Зараз до цієї ОТГ приєдналося село Шипинці. Процес триває, і він необоротний. Це відповідь на питання авторитету і польової роботи нашої політичної сили.

Є й проблематика, яка впливає на вибори в ОТГ, це, наприклад, недавно ухвалений закон про освіту. Значна частина етнічних румунів висловила незгоду чи застереження саме статтею 7 закону про мову викладання. Це впливає на їхнє ставлення до влади і десь на явку на вибори. Це, звичайно, зачепило і рейтинг БПП на територіях компактного проживання румунів. Але коли ми йдемо до людей, коли ми пояснюємо реальні завдання і реальні причини такої позиції держави, — ситуація змінюється.

Люди починають розуміти перспективи своїх дітей, які бездоганно знатимуть українську і будуть конкурентоспроможними на ринку освіти і праці. І, відповідно, переглядають своє ставлення до нашої політичної сили і до Президента у цьому питанні.

Революція Гідності внесла серйозні корективи у ментальність наших людей, і ми маємо абсолютно іншу якість суспільства.

Про малі гідроелектростанції

— Давайте звернемося до конкретної проблематики Буковини. Як ви ставитеся до задуму спорудження на Дністрі каскаду малих гідроелектростанцій?

— Будівництво такого каскаду гідроелектростанцій, якщо ми говоримо про економіку у чистому вигляді, є позитивним. Але якщо ми говоримо про збалансований розвиток регіону, тут є багато запитань. Бо баланс полягає у забезпеченні економічного розвитку і в збереженні природних ресурсів, наразі іхтіосистеми Дністра, екосистеми цієї ріки, природного ландшафту, флори і фауни. Тут мова повинна йти про ретельну екологічну експертизу, про дотримання всіх процедур оцінки ризиків впливу на довкілля.

Наша політична сила, підтримуючи місцеве населення, чітко налаштована на те, щоб не дати збудувати ці ГЕС і зберегти дністровський каньйон. Звичайно, у когось є велике бажання освоювати бюджетні кошти, це непереборне і вічне бажання і в уряду, і в бізнесменів. Але у нас є інші можливості розвивати енергетику і на Буковині, і на Прикарпатті — за рахунок використання альтернативних джерел енергії, використання біомаси, відходів переробки деревини. Є унікальні можливості у Карпатах для розвитку вітроенергетики. І це інвестиційно привабливі проекти. Тим більше, що в Україні працює програма компенсації «зеленого тарифу», який ми законодавчо затвердили.

Про гірські райони

— Іншим питанням, що турбує мешканців, є розвиток гірських районів, наприклад, Путильського району.

— Регіони високогір’я у Карпатах потрібно розглядати з двох позицій. Перше — ризики, друге — перспективи. До ризиків належить критичне недофінансування лісового господарства як галузі. Я особисто був ініціатором правок до Бюджетного кодексу у частині створення фонду для розвитку лісового господарства. Але уряд цю пропозицію не підтримав, як не підтримав зміни до Податкового кодексу, які ми пропонували. Лісовий фонд мав би забезпечити лісопосадку, лісовідновлення, взагалі функціонування всієї лісогосподарської системи і не тільки у карпатському регіоні.

Хоча є і позитиви. Після заборони вивезення лісу-кругляку кількість рубок помітно знизилася, але ми повинні всерйоз розглядати питання фінансування нашої лісопереробної галузі. Бо вже є приклади перекосів у цьому секторі. Після запровадження мораторію на територію України почали заходити серйозні інвестиції у лісопереробну галузь із-за кордону. Зараз у Коломиї, на Івано-Франківщині, швидкими темпами будується австрійський завод Швайгофер з можливістю переробки мільйона кубометрів лісу в рік. Я розумію, що «Коломия — місто», як співається у батярській пісні. Причому шановане. Але це серйозна загроза для малого і середнього бізнесу, зайнятого у цій сфері на території Франківщини і Буковини. Бо коли такий гігант деревообробки буде заходити на аукціони, то сировини для дрібного бізнесу точно не вистачить. А це удар по сім’ях, по робочих місцях, це створення соціального напруження на цілих територіях. Для Буковини — це втрата 15 тисяч робочих місць, приблизно 30—45 тисяч людей будуть позбавлені засобів для існування. Це парадоксальна ситуація, коли довгоочікувані інвестиції можуть мати негативні наслідки. А на австрійському підприємстві працюватимуть 400—500 осіб. Це не співмірна арифметика.

Зараз на стадії прийняття у Верховній Раді законопроект щодо скасування ввізного мита на деревообробне обладнання для наших переробників, щоб кожен дрібний підприємець міг виконувати поглиблену переробку.

Про туризм і рекреацію

— Ми потроху заглиблюємося у Карпати, де горяни стомилися від депресії і безробіття.

— Важливим вектором розвитку українських Карпат є питання розвитку туризму, рекреація. Якщо говорити про Буковину, то вкрай важливим був би запуск двох пунктів пропуску у Путильському районі, це КПП Руска і Шепіт. Буквально кілька днів тому мав розмову з головою об’єднаної громади у Селятині, на території якої знаходяться обидва пункти пропуску. Румунська сторона вже практично усе підготувала для запуску цих митних переходів, проклала автошляхи, а ми, як кажуть гуцули, граєм у сопілку.

Це на тлі того, що ЄС готовий виділити кошти на будівництво доріг до цих пунктів пропуску з нашого боку у рамках програми на підтримку регіональної політики України. Закладені кошти на це і в бюджеті України. Відкриття цих пунктів пропуску дасть серйозний поштовх розвитку всього району, приведе інвестора у туристичну галузь, у переробку екологічно чистого молока і м’яса, у розвиток усіх паралельних сервісів. Це зв’яже економічними нитками румунський та український бізнес. Путильський район зможе вийти із статусу депресивного. Буде дорога, буде інвестор, буде туризм і робота людям. Кожен, хто приїде з-за кордону, залишатиме у районі якусь копійку. На жаль, ЄС призупинив фінансування будівництва українських митних терміналів і переходів через нашу неповороткість в освоєнні коштів. Це поганий сигнал, уряду потрібно негайно ініціювати поновлення діалогу щодо цього проекту.

У 2017 році, за моїм наполяганням, урядом було виділено близько 45 мільйонів на капремонт та будівництво дороги до Путили. Вже багато вдалося зробити, у цьому році роботи будуть продовжені. Щоб з’єднати Буковину з Верховиною, нам потрібно ще добудувати чотири кілометри на франківському березі Черемоша, три з семи уже відремонтовано.

Про місцеву владу

— Що найбільше турбує людей у Чернівецькій області? Які завдання вважаєте невідкладними?

— Головним завданням у Чернівецькій області бачу боротьбу з корупцією. Найбільше корупційних ризиків, на жаль, пов'язано з владою. Принаймні такі висновки можна зробити з матеріалів у ЗМІ, де розгорається конфлікт між головою ОДА і керівником регіональної митниці. Вже дійшло до обшуків у членів родини голови облдержадміністрації. Двоє колишніх однопартійців з  «Народного фронту», два представники виконавчої влади звинувачують один одного у корупції, тому на це не можна не звернути увагу. Я думаю, відповідь на всі запитання дадуть правоохоронні органи у неупередженому розслідуванні. Бо такий конфлікт, перш за все, формує недовіру у суспільстві до інституту влади взагалі. Окрім того, Буковина, напевно, єдиний регіон, де на високій посаді у виконавчій владі перебуває ставленик «Самопомочі», натомість від партії «Солідарність» БПП нема жодного представника, а відповідальності за роботу влади вимагають від нас. Це, звичайно, цікаво — керує областю «Народний фронт» і «Самопоміч», а питають із «Солідарності» Порошенка. Тому треба сказати відверто, що на рівні Буковини коаліційна угода не працює. Таке можливе тільки на Буковині.

Про госпітальні округи

— Але й ви самі досить різко висловлювалися щодо дій міністра охорони здоров'я.

— Так, але в частині розподілу на госпітальні округи. На недавньому дні уряду у Верховній Раді було багато запитань до Уляни Супрун, виконуючої обов’язки міністра охорони здоров’я. Я спілкувався з нею стосовно госпітальних округів на Буковині, питав, за яким принципом формувалися ці округи у гірській місцевості з важкою логістикою? Чи взагалі залучалися фахівці, які знаються на географії України? Складається враження, що у карпатському регіоні госпітальні округи формувалися за допомогою циркуля. Взяти, наприклад, округ із центром у Сторожинці. Радіус нібито 60 кілометрів, але коли починаєш їхати гірськими дорогами, виходить усі 160. Яка може бути якість надання медичних послуг у такому випадку, скільки мешканців у зоні ризику невчасного надання екстреної допомоги? Чому округи мають бути обмежені кордонами областей, якщо, наприклад, хворого з Хотина Чернівецької області набагато швидше доправити у Кам’янець-Подільський Хмельницької, а зі Снятина Івано-Франківської — у Чернівці. У Вижницю на Буковині ближче мешканцям Косівського району на Івано-Франківщині. Чому це не робити, це ж логічно? Належної відповіді я не отримав. Хоча для людей це було б комфортним. Без знання географії України, її специфіки бути будь-яким міністром неможливо, які б ти Гарварди не закінчував. А тепер ще й точаться розмови, що на базі госпітальних округів можуть у майбутньому формуватися і районні ради. Це взагалі у голові не вкладається.

Про місцеві бюджети

— Буковинські населені пункти, наприклад, лісової зони втрачають у коштах порівняно з рівнинними селами. Окрім того, селян обдурюють і на ренті за видобуток корисних копалин.

— 1 січня 2018 року набрав чинності закон, який дає можливість 5% ренти від видобування вуглеводнів залишати в місцевих бюджетах з певним розщепленням у обласний, районний і сільський або селищний бюджет.

У питанні нафти, у питанні газу зараз 5% від ренти буде залишатися населеним пунктам, на території яких ведеться видобуток. Але тут ми маємо іншу проблему, наприклад, ми маємо сьогодні нафтове родовище на Вижниччині у селі Лопушна, яке експлуатує «Укрнафта», і вона сьогодні близько 10 мільйонів гривень заборгувала районному бюджету. І ці 10 мільйонів гривень, які вони заборгували впродовж останніх трьох років, є серйозними коштами, які могли б піти на розвиток інфраструктури та соціальну сферу. А «Укрнафта» просто не платить, у неї хороша адвокатська команда, і вони успішно затягують справу в судах. То питання: це закони погані, чи виконання їх вимагає інших підходів і контролю держави? Щоб позиватися до суду на такі компанії, коштів у місцевих громад, звісно, нема.