Слова розрізняються не тільки основними значеннями, а й відтінками цих значень. Наприклад, два слова можуть позначати однакове явище, предмет, процес, ознаку, але ледве відчутні додаткові нашарування в значенні другого з них не дають змоги використовувати ці одиниці довільно. При цьому саме додаткові відтінки найчастіше впливають на сполучуваність слова, визначають його можливе поєднання з іншими словами тільки за певних умов. Це можна продемонструвати на прикладі іменників натовп та багатолюдність, багатолюддя, велелюдність, велелюддя.
У мові наших засобів масової інформації дуже часто велику кількість людей, зібраних в одному місці, називають натовпом: Біля виходу із Солом’янського суду Києва міського голову Одеси зустрів натовп активістів. Такий слововжиток не завжди відповідає меті висловлювання, адже іменник натовп позначає не просто велике скупчення людей, а неорганізоване стовпище, несе виразну негативну характеристику позначуваного об’єкта. До речі, соціологи вивчають поведінку натовпу й доходять такого висновку: Натовп не має пам’яті (з підручника). Іншими словами, у наведеному контексті зі ЗМІ назва натовп передає негативне ставлення автора до предмета повідомлення. Навряд чи журналіст хотів досягнути такого ефекту. Напевно, репортер прагнув подати інформацію в цілком нейтральному стилі, адже з наступних рядків не випливає, що активісти викликають у дописувача відразу.

Іменник натовп, крім того, у розмовному стилі вживають у значенні «тиснява, штовханина серед великого скупчення людей»: За однією з версій, церква Успення Пресвятої Богородиці Десятинна не витримала натовпу киян, які шукали за її стінами порятунку від загарбників (із журн.). Переносно й досить рідко слово натовп використовують у значенні «велика кількість чого-небудь»: Страшно втомлена [Настуня] заснула під натовпом думок з молитвою на вустах (О. Назарук).

Іменник юрба також уживаний у значенні «велике безладне, неорганізоване скупчення людей», тобто як синонім до основного значення слова натовп: Ми повернулися від шарабана [екіпажа], коли це страшний жіночий крик прорізав гомін юрби (Л. Старицька-Черняхівська). Набагато рідше юрбою називають групу людей, об’єднаних чимось спільним: Галаслива юрба дітей гуляє під кам’яницею на пішоходах (В. Домонтович). Як бачимо, в останній ілюстрації висловлювання не має негативної оцінки, хоч тут і йдеться про неорганізоване скупчення людей. У цих ілюстраціях іменник юрба близький за значенням до слів гурт, гурток, група. Рідше юрбою називають велике скупчення тварин (юрба псів), велику кількість чого-небудь (юрба дерев). Найчастіше юрбою називають безлику сіру масу людей, на противагу видатним особистостям: Ненавиджу низьку юрбу(І. Франко).

Іменники багатолюдність, багатолюддя, велелюдність, велелюддя не мають у своїх значеннях негативного додаткового забарвлення й можуть уживатися для нейтрального позначення великої кількості людей: Її [Марію] не пригнічували ця метушня, рух, гомін, багатолюдність на вулицях (О. Іваненко); Не було тут [на похороні вдови Ерделі] багатолюддя чи врочистих промов (О. Гаврош); Тут [у Тунісі] майже все, як у Києві: велелюдність, автомобільне безглуздя, тільки приправлене східним колоритом (із журн.); Певно, хвилювалися отроки в присутності князя й такого, як нині, велелюддя (Д. Міщенко).
Людей, що свідомо посходилися для реалізації спільної мети, варто називати (великим) гуртом, (численною) групою, але в жодному разі не зневажливо натовпом.

Олександр СКОПНЕНКО,
кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник,
заступник директора з наукової роботи Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України.