Той факт, що за призначення нових голови Нацбанку та омбудсмена, а також членів Рахункової палати проголосувало значно більше депутатів, ніж чисельність коаліції, свідчить, що певного компромісу таки досягнуто. Тепер важливо не відкладати обрання нового складу ЦВК та аудитора НАБУ. Також Рада зняла недоторканність та дала згоду на затримання й арешт народного депутата Євгена Бакуліна. Тут уже варто віддати належне Генеральній прокуратурі, навіть критики Луценка визнали, що подання підготоване бездоганно й містить переконливі докази вини.

До розгляду значної кількості важливих законопроектів депутати просто не дійшли або ж їх довелося відкладати через відсутність голосів.

Тому Рада, попри похвалу за кадрові рішення, таки мусить згадати про свою відповідальність за стан законодавства. Тим більше це важливо зараз, коли після абсолютно провокаційних заяв Надії Савченко щодо «загальнонародного бажання» підірвати парламент разом з усіма депутатами, на цій популістській хвилі ставлення до народних обранців почало набирати загрозливих форм. На жаль, минулого тижня основним ньюсмейкером для країни стала людина, яка сама вже перейшла межу добра і зла та відверто підігрує ворогу. Коли ми всі боролися за її звільнення, то й уявити собі не могли, чим обернеться прихід Савченко у велику українську політику. У Раді вже зареєстроване подання про позбавлення її недоторканності, затримання та арешт.

Але про саму кримінальну сторону справи поки що говорити рано, має винести своє рішення регламентний комітет, потім Верховна Рада, а далі всі крапки над «і» розставить слідство та суд.

У повітрі посилилося відчуття загрози. СБУ провела низку обшуків у зв’язку з підривною діяльністю, уникає допиту ще один депутат, пов’язаний із деструктивними акціями. Показово, що прихильники іншого майстра провокацій Міхаїла Саакашвілі саме в день анексії Криму демонстративно розібрали на Майдані Незалежності інсталяції на тему: «Крим — це Україна». Дедалі  реалістичніше має вигляд версія, що після чергового переобрання Путіна на царство він може переглянути свою тактику у ставленні до України. Замість постійних ескалацій на лінії розмежування, які тягнуть за собою нові санкції, можуть перейти до максимальної дестабілізації та терористичних дій усередині країни. Очевидно, що їх планують скоювати руками українських громадян, як це знову реалізували на Закарпатті з метою нагнітання міжнаціональних конфліктів.

Вибори в чужій та далеко не дружній країні, якою для нас стала Росія, теж набувають окремого значення для України. Найперше — це грубе порушення агресором усіх норм міжнародного права під час проведення волевиявлення на захопленій території.

Позиція всього цивілізованого світу була одностайною: анексію не визнаємо, вибори на окупованих територіях — нелегітимні. Це не означає, що нелегітимним визнають самого вчетверте коронованого на царство Путіна. На жаль, принципи «реальної політики» штовхають світ до компромісів, але різко знижується його політична легітимність як лідера. Цьому також посприяли дії російських спецслужб, які можна трактувати не як окремий замах на чиєсь життя, а акт державного тероризму та атаку проти Великої Британії із застосуванням хімічної зброї.

Поза тим минулого тижня відбулися й інші важливі події. Президент зробив неочікувану заявку на швидке приєднання України до ЄС та наполягав на визнанні світовим співтовариством Росії країною-агресором. Ще рік тому до цих вимог поставилися б з насмішкою, а зараз задумались. Фредеріка Могеріні мусила повторити для наших скептиків, що «Європа не втомилася від України». МЗС цілком серйозно розглядає можливість розірвання договору про дружбу та стратегічне партнерство з Росією, а це вже перший крок до повного припинення будь-яких відносин.

Тож тиждень був строкатим, тривожним і все ж таки додав нам визначеності у себе вдома та союзників назовні.

Тарас ЧОРНОВІЛ, політолог і незалежний експерт.